Людина як система з позиції валеологічної науки (11153)

Посмотреть архив целиком

Факультет соціальних технологій

Кафедра: психології


КОНТРОЛЬНА РОБОТА


з навчальної дисципліни

Валеології


Тема:

"Людина як система з позиції валеологічної науки"






Виконала: студентка І курсу,


Перевірила: __________.

залікової книжки:









КИЇВ-2008


ЗМІСТ


Вступ 3

Розділ 1. Людина як система з позицій валеологічної науки 4

1.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації 4

1.2. Біологічне поле людини 6

Роздід 2. 7

2.1. Стародавня індійська система 7

2.2. Стародавня китайська система 8

Розділ 3. 9

3.1. Механізми валеології 9

Розділ 4. Основні складові організму 10

Розділ 5. Сутність прогнозування здоров’я 11

Висновок 13

Використана література. 14



Вступ


Валеологія в останні десятиріччя набуло широкого використання у лексиці фахівців різних галузей знань, під яким розуміють науку про здоров’я. Виникнення валеології пов’язане з критичним періодом розвитку людського суспільства, з тими складними умовами для життєдіяльності людини, що склались в період прискореного суспільного розвитку і пов’язаними з ним глобальними економічними, соціальними і технологічними змінами, які поставили теперішню людину в інші реалії життя у порівнянні з попередніми поколіннями. Для людини замість природних умов життя створені штучні умови: живе і діє переважно у приміщеннях зі штучним мікрокліматом, штучним освітленням, порушенням біоритмів…, а інтенсивний потік інформації, характерний для сучасної епохи, вимагає від людини напруженої психічної роботи, на яку вона не завжди спроможна. Виникають конфліктні ситуації, значне перенапруження психічних процесів, настає перевтома, з’являються патологічні стани, різноманітні захворювання.


Розділ 1. Людина як система з позицій валеологічної науки


1.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації


Людина-це цілісна система. Система - сукупність елементів і зв’язків між ними, що функціонують як єдине ціле та мають єдину ціль-функціонування.

Людина-це система з пірамідальним принципом будови, яка має три рівні:

1) Нижній, соматичний (Soma – тіло).

2) Середній, психічний (Psyche-душа).

3) Верхній, духовний (грецьке nouse-дух).

Останній рівень над свідомість - ірраціональна творча сфера. Піраміда має свої закони. Організація ця ієрархічна і визначається тим, що задає режим діяльності всієї системи, є вершина (духовний рівень). Взаємовідносини між рівнями та елементами підлягають законам гармонії (правило золотого зрізу). Ця особливість і забезпечує динамічну стійкість системи та її розвиток. Людина є частиною світу, а тому його підсистемою. У свою чергу в собі, у своїй біологічній структурі людина має мінісистеми, в яких відображено весь організм. За зміною цих структур можна визначити стан здоров’я, а через них і впливати на здоров’я. Елементарною мінісистемою організму є кожна його клітина. Кожний з трьох рівнів системи "Людина" розглядається як окрема підсистема, організована за тим же принципом, що і цілісна система.

Системоутворюючим фактором кожної системи є кінцевий результат, мета функціонування системи. Структура системи визначається метою. Розрізняють 3 базові мети життя людини: 1) виживання(на соматичному рівні).2) реалізація себе як особистості(на психічному рівні).3) розвиток альтруїзму, прагнення зрозуміти себе і Світ, себе у Світі (на вищому рівні).

Перевага може віддаватись різним намірам (цілям) залежно від інтелекту людини, умов її життя. Згідно зі структурою життєвої мети людини виявляють окремі аспекти валеології як науки: 1) індивідуальне фізичне здоровя (його діагностика, прогнозування, формування, збереження, закріплення).2) репродуктивне здоровя.3) психічне здоров'я та управління ним.4) роль вищих аспектів свідомості в збережені здоров'я. Кожна жива система будується на основі: речовини, енергії, інформації.

Інформація організовує систему в просторі й часі, визначає форму, в якій перебувають речовини та енергія. Наукою накопичено великий матеріал щодо

Біологічної структури людини та значно менше - щодо психічної. Вищий рівень (сфера над свідомості) лише починає досліджуватись.

Інформаційна матриця біологічної структури-це генетичний код.

Інформаційними структурами адаптаційного призначення є регулятори системи-нейрогуморальний та імунний комплекс, що спрямовують функції організму на забезпечення виживання та продовження виду, на репродукцію.

Інформаційна матриця психіки-це психічний код, архетипи людини.

Людина приходить у життя з певним набором архетипів (за К.Г. Юнгом), що проявляється протягом всього життя в поведінці. Їх прояв залежить від самосвідомості і ставлення до життя, що відрізняє людину від тварини.

Як біосистема організм має такі властивості:

1. Здатність до збереження індивідуального існування за рахунок самоорганізації. Самопоновлення, що пов’язано із постійним обміном із навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією. Упорядкованість проявляється гомеостазом. Самовідновлення-регенерація та наявність паралельних регуляторних впливів, які забезпечують компенсацію та надійність біосистеми.

2. Здатність до саморозвитку (онтогенез) відбувається на основі позитивних зв’язків, асиметрії простору живих систем (правизна та лівизна).

3. Самовідтворення. Генетичним шляхом передається інформація наступним поколіннями. Здатність одночасно реалізовувати всі якості визначає феномен біологічного життя.


1.2. Біологічне поле людини


Разом із біологічним тілом у людини є біополе, яке можливо зареєструвати (електрокардіограма). Біополе утворюється завдяки об’єднанню всіх хвиль, які випромінює організм. Має хвильову природу. Включає спинторзійні, або спин-кутові моменти обертання мікрочастинок. Видима частина біополя називається аурою. За допомогою аури діагностують психоемоційний стан людини, існує такий напрямок - ауродіагностика.

Для збереження здоров’я слід врахувати біоритми, тобто часову організацію Життя, яка пов’язана з космічними явищами.



Розділ 2.


2.1. Стародавня індійська система


Вона вбачає в людині голограму Космосу (людина як мікрокосм щодо макрокосму, тобто навколишнього світу).

Тіла людини за ступенем щільності матерії:

  • фізичне-найбільш щільне;

  • ефірне-енергетичне; астральне-емоційне; ментальне, або те,що мислить;

  • тіло мудрості і кохання(Буддхі) - провідне; тіло інтуїції; тіло особистого Я.

Кожне тіло має свій енергетичний центр - чакрам (чакру), п’ятеро нижчих чакр. Складають сенсоріум, тому що на їх рівні пізнання відбувається за допомогою органів почуття. Шоста чакра є інтегратором, вона відповідає за шосте почуття-інтуїція. Останній чакрі (Сахасрара) відповідає цілісний стан свідомості-нірвана. У трактаті про життя Махаріші "Аюрведа" (наука про довголіття) людина та її хвороби розглядаються згідно з теорією 5-ти першоелементів: ефір, повітря, вогонь, вода, земля; теорія трьох дош, або трьох принципів,що складають тіло-вата, пітта, капха; та тріадою життя: тіла, розуму, духовного стану. П’ять першоелементів є носіями різних станів, їх поєднання лежить в основі формування дош (принципів), а поєднання останніх визначає фізичну конституцію людини. Психічна конституція визначається 3-ма ментальними енергіями: раджас (рух), тамас (інерція), саттва (гармонія). Оздоровлення настає при рівновазі фізичних і психічних властивостей.



2.2. Стародавня китайська система


У ній відображено не лише структурно-функціональні аспекти організму, але й багатосторонні зв’язки між елементами, що перетворюють людину на єдине ціле. Філософською основою цього вчення є уявлення про 2 первопочатки - Інь і Ян, 5 першоелементів, і життєвою енергією - Чі. Інь і Ян - протилежні, але взаємопов’язані, взаємообумовлені й здатні трансформуватись один в інший.

П’ять першоелементів-дерево, метал, вогонь, вода, земля-перебувають у русі мають різні властивості, залежать один від одного й створюють баланс.

Енергія Чі (прана) є однією з матеріальних основ життєдіяльності організму, всі зміни в системах і органах пов’язані зі зміною енергії Чі. Вона буває природженою і набутою. Джерелом набутої Чі є дихання й харчування.

Енергія Чі циркулює по інь та ян каналам і колатералям,що мають на шкірі місця зв’язку із зовнішнім середовищем - біоактивні точки (БАТ).

Це не постійні та незмінні утворення, їх кількість та активність може змінюватись, зокрема знижуватись при дії пошкоджувальних факторів, як

Іонізуюча радіація тощо.


Розділ 3.


3.1. Механізми валеології


Кожна система має зовнішні та внутрішні аспекти функціонування.

Зовнішнім аспектом є навколишнє середовище, в якому людина виконує біологічні та соціальні функції. Внутрішній стан можливо оцінити за ступенем гармонічноі системи, тобто, внутрішньо системного порядку.

Здоров’я-це гармонія, внутрішньосистемний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре себе почувати та оптимально виконувати біологічні й соціальні функції.

Механізми валеогенезу - це автоматичні механізми самоорганізації людини, які забезпечують формування, збереження та закріплення здоров’я.


Случайные файлы

Файл
135814.rtf
47834.rtf
154465.rtf
ref-19814.doc
14972.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.