Гідрологічний нарис басейну річки Дністер (168711)

Посмотреть архив целиком

МОНУ

ІФНТУНГ

Кафедра екології












Гідрологічний нарис басейну річки Дністер


Виконав: Грималюк О.В.

Перевірила: Консевич Л.М.










Івано-Франківськ

20010 р.





Зміст


Вступ

  1. Фізико-географічна характеристика

  2. Морфометричні характеристики басейну

  3. Водний режим

  4. Термічний і льодовий режим

  5. Режим наносів

  6. Гідрохімічний режим

  7. Гідробіологічну характеристику

  8. Антропогенний вплив на стік Дністра

  9. Екологічні проблеми Дністра

  10. Водоохоронні заходи

Висновки

Перелік посилань на джерела






Вступ


Вода є джерелом життя на Землі. Ріки і озера дають воду для зрошення та обводнення земель, служать цілям транспорту, водопостачання та джерелом утримання енергії. Окрім того, що вода – велике багатство, вона може завдавати великої шкоди при проходженні високих паводків і повеней. Втручання людини веде до зміни режиму водних об’єктів і водних систем в цілому. В майбутньому активне втручання людини в гідрологічні процеси буде безперервно зростати.

Гідрологічний опис річки Дністер визначає фізико-географічні, морфо- метричні характеристики басейну Дністра, водний, термічний і льодовий, гідрохімічний режими, гідробіологічну характеристику, антропогенний вплив на Дністер, екологічні проблеми та водоохоронні заходи.






  1. Фізико–географічна характеристика басейну ріки


Басейн річки Дністер займає південно-західну частину України і східну частину Молдови. Охоплює значну частину територій семи областей України (Львівська, Івано–Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська) і більшу частину (59%) території Республіки Молдова. На території басейну Дністра розташовані 69 міст, 127 смт., з них 62 міста і 95 смт. в межах України.

Україні належить верхів'я Дністра і його пригирлова частина. Ділянка ріки, довжиною 225 км, є суміжною для України та Молдови, а частина річки, довжиною 475 км, знаходиться на території Молдови. Тільки незначна ділянка р. Ств’яж, верхів’я лівої притоки Дністра, належить Польщі.

Виток р. Дністер знаходиться біля кордону України з Польщею, на схилі Карпатських гір (г. Розлуч, Львівська обл.). Абсолютна висота витоку – 760 м. На перших декількох кілометрах річка є невеликим струмком, який в’ється по лісу. На ділянці біля в/п Стрілки (першого на річці) – це вже значний потік шириною 10 – 15 м та глибиною 0,5 м. Нижче м. Старий Самбір Дністер виходить з району гір та набуває риси напівгірської річки. Ширина русла збільшується до 30 м, глибина - 0,8 – 1 м.

Загальна довжина р. Дністер 1352 км, в межах України вона становить 912 км (67%) і впадає в Дністровський лиман, який має довжину 40 км і ширину до 12 км. Водозбірна площа басейну р. Дністер становить 72900 км2, з них в межах України розташовано 53490 км2 або 73%. Це друга за водністю річка, яка має площу водозбору, що складає 9% від загальної території України. Середній похил складає 56 см/км [1]






  1. Морфометричні характеристики басейну ріки


У верхів'ях р.Дністер— гірська, з V-подібною глибокою (80-100 м) долиною. Ширина річища до 40 м. Нижче, у передгір'ї, долина заболочена, шириною до 13 км. У нижній течії ріка має рівнинний характер.

Згини долини Дністра, не дивлячись на його більшу водність є короткими та крутими. Великий радіус розвороту долини говорить про значно вищу кінетичну енергію потоків, що сформувала долина річоки в межах схилів Карпат. Висока кінетично енергія досягалася за рахунок більшої швидкості та значного вмісту валунно-галечникового матеріалу. Такий потік характеризувався надзвичайною еродуючою здатністю, яка і стала причиною формування долини з великим радіусом кривизни згинів.

Заплава Дністра розчленована численними протоками і старицями, у гирлі заросла очеретом (Дністровські плавні), ширина долини біля гирла — 16-22 км.

Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9 % його площі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток (Бистриця, Стрий, Свіча, Лімниця тощо)/

Швидкість течії у верхів’ї Дністра — 4 м/сек., нахил річища — від 100 до 20 м/км. Середній похил річки становить 0,37 м/км.

Величини локальних похилів р.Дністер значно перевищують середнє падіння річки у верхів’ях. Від 0,2 довжини локальні похили суттєво не змінюються і Дністер тече з однаковим падінням, лише із деякими флуктуаціями, зумовленими переважно геологічними особливостями території [1;2]


  1. Водний режим ріки


Правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки.

Середня річна витрата води 330 м3/сек, гідрологічний режим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3-4 м. Витрата води досягає 180-260 м3/сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім.

Яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5–12 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 – 1,5 м/добу і більше) і значно повільніше його спадання. Характерне зменшення максимальних витрат та об’ємів весняного водопілля, збільшення витрат літньої та зимової межені. Як наслідок внутрішньорічний розподіл стоку річки став рівномірнішим.

Модуль стоку сягає значних величин: 10-15 л/с з 1 км2 – у приток високогір’я, на середньогірських ділянках – у середньому 5 л/с з 1 км2, змінюються від 2,7 – 6,5 л/с з 1 км2 на лівобережжі до 10,0 – 35,5 л/с з 1 км2 на правобережжі.

Багаторічний шар стоку в середній частині басейну р.Дністер становить 300-700 мм. В верхів’ях правобережних притоків р.Дністер його значення складають 800-1000 мм, на лівобережних притоках – шар стоку дорівнює 150-200 мм.

Середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,17–0,23 (Подільська височина) до 0,4–0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під час екстремальних паводків (1–5% забезпеченості) коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74 – 0,92 [3]






  1. Термічний і льодовий режим


Термічний і льодовий режим рік формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок.

Перехід температури води на Дністрі зменшується до 10% від 0,2°С восени. Найвищі значення температури води спостерігаються найчастіше в липні і становлять 26-28°С. На Дністрі відмічена вертикальна зональність температури води. Термічний режим Дністра зумовлюється його великою глибиною, яка сягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується на глибинах 18-25 м. За цих обставин вода у придонному шарі найбільше прогрівається у вересні–жовтні, коли на поверхні води її температура вже знижується.

Середні дати початку стійких льодових явищ на Дністрі 16-25 листопада. Ранні терміни початку стійких льодових явищ випереджають середні на два-три тижні, а пізні – запізнюються на місяць і більше. Льодостав протягом зими часто порушується скресом під час відлиг. Стійким вважається льодостав тривалістю 20 і більше діб.

Навесні льодовий покрив руйнується під впливом тепла і механічної дії води. Середні строки скресу – на початку березня [3]


  1. Режим наносів


Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%. Середні багаторічні модулі стоку наносів у сточищі становлять 10,0 – 634,5 т/км2 *рік,стосовно сезонного прояву флювіальних процесів та його багаторічних змін встановлено, що найбільше збільшився стік наносів в осінні місяці (15 – 30 %). Найбільш трансформованим внутрішньорічний розподіл витрат наносів є для річок Дністер (Самбір) і Тисьмениця (Дрогобич). Виконаний аналіз багаторічної динаміки стоку наносів у сточищі верхнього Дністра дав змогу виділити три групи річок: 1) з відносно стабільним режимом витрат наносів і незначними їх змінами з 1950 до 2000 року; 2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат наносів у багаторічному аспекті; 3) з дуже нестабіль-ним режимом і сильними змінами сезонних та багаторічних витрат наносів.

Під донними відкладами розуміють донні наноси і тверді частинки, що осіли на дно водного об`єкту внаслідок внутріводоймних фізико-хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження.

У донних відкладах р. Дністер переважають алевритові різновиди (82%) з незначними домішками псамітового (14%) та пелітового компонентів (4%). Донні осади представлені чотирма основними типами – мул піщаний (71%), мул глинистий (17%), пісок замулений (10%) та пісок (2%). Вниз за течією вміст піщаних та крупноалевритових частинок спадає і, відповідно, зростає вміст пелітової (< 0,01) та дрібноалевритової фракцій.


Случайные файлы

Файл
157284.rtf
kurs.doc
60673.rtf
ref-15701.doc
145069.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.