Соціологічне дослідження на визначення ролі молоді у вирішенні екологічної проблеми країни (142533)

Посмотреть архив целиком

Лабораторна робота №1


Розробка методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження.

Мета роботи: зробити аналітичний аналіз проблеми, визначити основні проблемні ситуації з теми дослідження.

Сучасний суспільний процес характеризується великою динамічністю, усвідомленням необхідності формування нових форм взаємодії людини та природи. Якщо недавно вчені досліджували систему глобальних проблем сучасності, що охоплювала, крім екологічної, питання війни та миру, забезпечення соціальної справедливості, народонаселення, енергетики тощо, і розглядали їх майже незалежними одна від одної, то в сучасних умовах чітко проглядає тенденція дослідження всіх проблем в контексті "людина – природа".

У сучасну добу екологічна проблематика розглядається політиками, вченими спеціалістами як найважливіша. З питаннями екології органічно зв'язані актуальні проблеми сучасності. Від їх вирішення залежить майбутнє цивілізації: проблеми війни та миру, соціального прогресу, питання демографії та харчування, економіки та енергетики, технології виховання. Загрозлива екологічна ситуація наполегливо вимагає переглянути традиційні форми взаємовідносин суспільства і природи, змінити погляди про місце і роль людини у світі.

На сьогоднішній день сучасних екологічних проблем є досить велика кількість і з кожним днем вона збільшується. Найвідоміші з цих проблем такі: аварія на Чорнобильській атомній електростанції, забрудненість навколишнього середовища навколо добувних та переробних підприємств, забрудненість річок та озер, повітря, зменшення кількості природної фауни та флори. Цей досить незначний перелік проблем вже дає змогу судити про актуальність екологічних проблем. Рівень здоров'я нації, стан навколишнього середовища – все це залежить від осмислення проблем людством.

Раніше було проведено цілий ряд соціологічних досліджень на дану тему. Одно з них проводилось інститутом Геллана та інститутом соціології РАН в 1992 році. При проведені цих досліджень були одержані такі результати: 71% жителів Росії та 58.9 % - економічно розвинутих країн стурбовані проблемами захисту оточуючого середовища. 79 та 69 % відповідно респондентів виразили стурбованість поганим впливом стану оточуючого середовища на здоров'я покоління, яке підростає в наступній чверті століття. Але разом з тим усвідомлення відповідальності громадян за збереження оточуючого середовища в Росії у 2.4 рази менше ніж у економічно розвинутих країнах: 9% проти 21,4%, а ступінь участі росіян в роботі екологічних організацій виявився в 2.8 рази нижчим середнього показника більш розвинених держав: 3% проти 8.4%. Таким чином, рівень розвитку інтелектуальної та вольової сторони екологічної свідомості в Росії поступається середньому рівню економічно розвинених країн в два з лишнім рази. На мою думку, в Україні дані результати даного соціологічного дослідження будуть аналогічними.

Таким чином, існує проблемна ситуація, яка полягає в протиріччі між станом оточуючого середовища, рівнем усвідомлення його людьми, ступенем участі у вирішені даної проблеми.

Наведемо декілька фактів стосовно екологічного стану в Україні.

Населенням і народним господарством України щорічно використовується близько 30 млрд. куб. м води. Головними водокористувачами є: енергетика, металургія, сільське господарство та комунальна сфера. Слід відзначити дуже неефективне використання води всіма галузями промисловості, чому сприяють застарілі технології та відсутність обліку використання води.

Залишається гострою проблема забруднення поверхневих та підземних вод переважно органічними речовинами, сполуками азоту, фенолами, нафтопродуктами, а також важкими металами. В останні роки спостерігається підвищення їхньої мінералізації, зростають зосередження хімічних підприємств. Загалом на території України нині діють 193 стабільні осередки забруднення підземних вод, експлуатуються 303 великі водозабори підземних вод, де якість води погіршується внаслідок техногенного впливу.

З метою охорони вод від забруднення проводяться такі профілактичні заходи: розробка схем комплексного використання та охорони вод, екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об'єктів, що впливають на стан води, нормування водоспоживання та водовідведення, введення в експлуатацію водоохоронних споруд, контроль за скидом стічних вод та стоком водних об'єктів тощо. З 1982 p. була введена плата за використання води в промисловості. Значний ефект дасть перехід промислових підприємств на економне використання води, впровадження безводних і маловідходних технологій. Необхідно також ввести новий порядок лімітування використання водних ресурсів у бік зменшення питомих норм витрат води на одиницю продукції. Доцільно було б заборонити введення в експлуатацію об'єктів промисловості, соцкультпобуту і житла при відсутності потужностей з відведення і очистки стічних вод.

За останні роки намітилась тенденція до зменшення викидів забруднених речовин в атмосферне повітря. У 1992 р. в цілому по республіці було викинуто в повітря 8,6 млн. т. шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення. Основні забруднювачі повітря — підприємства металургії (30,7%), енергетики (28,9%), вугільної (17,2%) та нафтохімічної промисловості (5%). Однак рівень забруднення атмосфери ще залишається досить високим. Найзагрозливіша ситуація складається в промислових центрах Донецько-придніпровського економічного регіону.

Головна причина повільного зниження викидів і зменшення рівнів забруднення — використання застарілих і неефективних технологій.

Значна частка у забрудненні атмосфери належить транспорту. Так, понад 40% оксиду вуглецю, 45% вуглеводів і близько 30% окислів азоту від загальної кількості речовин потрапляють в атмосферу завдяки транспорту. Викиди автотранспорту в 90-ті роки становлять 38,5% від усього обсягу викидів забруднених речовин в Україні. З метою їх зменшення потрібно застосовувати альтернативні види моторного палива з меншим вмістом свинцю, перевести дизельні автомобілі на використання газодизельних сумішей, що зменшує димність відпрацьованих газів та вміст у них токсичних сполук.

Терміново слід розробити нову концепцію розвитку народного господарства, обмеживши до розумних обсягів розвиток добувних, енер-го-, ресурсо- та водоємних виробництв. Потрібно переглянути ставлення до питань подальшого розвитку металургійної й хімічної промисловості, визначити розумну потребу виробництва чавуну, сталі та хімічної продукції, а також впроваджувати маловідхідні технологічні процеси, що забезпечать суттєве зменшення викидів забруднюючих речовин.

Значно погіршилась екологічна ситуація в Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. При руйнації конструкції блока стався викид значної кількості радіонуклідів у навколишнє середовище. Основна маса радіоактивних елементів випала протягом 10 діб, хоча забруднення прилеглих територій тривало протягом місяця. Зміна метеорологічних умов протягом перших десяти днів після аварії, коли спостерігався найбільш інтенсивний викид, призвела до утворення трьох секторів забруднення: західного (26-27 квітня), північного (28-29 квітня) і південного (30 квітня — 5 травня). З усіх викинутих із активної зони матеріалів йод, цезій, стронцій і плутоній у короткостроковому і довгостроковому плані визначили радіологічну обстановку в потерпілих районах.

Один із найпотужніших факторів, що впливають на радіологічну ситуацію в Україні є високоактивне забруднення території 30-кіло-метрової зони. За межами цієї території радіоактивного забруднення різного рівня (від 0,1 до 15 і вище К'юрі кв. км зазнали сільгоспугіддя на площі 4,6 млн. га, що становить 12% загальної площі сільгоспугідь України. Починаючи з 1986 р., на забруднених територіях виконується комплекс афохімічних, агротехнічних і організаційних заходів щодо зниження надходження радіонуклідів у продукцію.

Ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС потребує значних матеріальних і фінансових ресурсів. Громадяни України мають право на екологічну безпеку. Це право забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників. Тому стратегія природокористування в Україні має бути однією з фундаментальних складових процесу розбудови правової демократичної держави з розвиненою ринковою економікою.

Екологічна ситуація в Україні з метою її оздоровлення потребує мобілізації зусиль усіх урядових і неурядових організацій, вчених, виробничників, господарських і контролюючих органів, громадськості.

Народонаселення — передумова та суб'єкт історичного процесу

Поряд із природним середовищем значною мірою природним фактором розвитку суспільства є народонаселення, постійне відтворення людей. Цю сторону природи людини вивчає наука демографія (від гр. demos — народ igrapho — пишу). Вона досліджує динаміку чисельності населення, міграцію, сім'ю, її склад і розвиток, народжуваність, смертність, зайнятість, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу і розлучення тощо.

Об'єкт дослідження демографії — демографічна система, до складу якої входять люди і демографічні відносини. Демографічні відносини, у свою чергу, — це ті відносини, в які вступають люди у багатогранному процесі відтворення населення. Це суто робоче поняття. Воно означає створення сім'ї, народження, міграцію, шлюбні відносини, взаємовідносини між поколіннями тощо.

Філософське бачення цієї системи сукупності відносин полягає у тому, що демографічна система, по-перше, внутрішньо спрямована на самозбереження, самовідтворення, і, по-друге, це — цілісність, динамічна система, яка змінюється з історичним розвитком суспільства.


Случайные файлы

Файл
37062.rtf
339-1.rtf
1225-1.rtf
53248.doc
ref-15159.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.