Нестор Махно про державу, народ і суспільство (18481-1)

Посмотреть архив целиком

Нестор Махно про державу, народ і суспільство

Махновський рух, як політичне, соціально-економічне і військове явище, зародився на етнічно та історично усталеному з прадавніх часів суспільному грунті на території теперішньої Української держави.

Конкретно слід узяти до уваги саме явище заселення Гуляй-Поля переселенцями із Златополя (до 1787 р. - Гуляй-Поля, нині - Новомиргородського району Кіровоградської області). Назви семи околиць і центру Гуляй-Поля походять від назв Подолянської, Бочанської, Вербівської, Рябопупівської, П’ятихатської та інших сотень, які запали в моє серце з дитинства.

Цікаво, що територіальний устрій тогочасного Гуляй-Поля носив на собі триєдине адміністративне, військове і суспільне начало у вигляді традиційної громади. В основу існування Гуляй-Поля було покладено самоуправління, як врівноважене утворення зазначених трьох начал. Воно уособлювало в собі інтереси держави, особи і громади.

Згодом російський царизм і три російські революції 1905 і 1917 років розладнали усталений спосіб життя громадян Гуляй-Поля - як і всього українського народу. Породжені ними спорадичні процеси і протиріччя призвели до перетворення держави на сукупність інститутів гноблення народу, таких як армія, поліція, тюрми та непомірне визискування.

У Нестора Махна цей злам соціально-економічного буття спочатку викликав стихійний протест, що вилився в теракти проти гнобителів. Надалі, особливо під час перебування в Бутирській в’язниці і ознайомлення з ученням Бакуніна, зустрічей з Кропоткіним та спілкування з їхніми послідовниками, зокрема, Аршиновим і Воліним, на зміну стихійному сприйняттю дійсності прийшло її світоглядне бачення. Саме тут, у Гуляй-Полі, після повернення Махна із в’язниці, розпочався організаційний період його діяльності. Він стає не лише свідомим прихильником анархо-комунізму, а й переводить свою діяльність у практичне русло.

Гуляй-Поле – батьківщина українського самоврядування

На той час Гуляй-Поле являло собою унікальне місце для практичного втілення в життя ідей анархо-комунізму, в якому нахил робиться саме на самоуправлінні народу як противазі репресаліям державних інститутів.

На рубежі XIX - XX століть Гуляй-Поле було великим промисловим і торговим містом з багатотисячним населенням, у якому мирно сусідили представники різних національностей. Своїми традиціями та історією воно славилося не лише в Олександрівському повіті, а й в усій Катеринославській губернії.

1914 року в Гуляй-Полі нараховувалося 1410 дворів на 16150 мешканців. Було три православні церкви, синагога, п’ять земських початкових шкіл: однокласна церковно-приходська, фабрична, німецька, дві єврейські школи, також бібліотека, синематограф, театр. У Гуляй-Полі діяло понад 80 торговельно-промислових підприємств. У ливарному цеху на заводі Кернера працював мій дід по материнській лінії Трохим Литвиненко, який загинув у 1918 році біля станції “Гуляй-Поле” разом з махновським взводом у бою з білогвардійцями.

Середовище, на яке волею долі спроектувалися прагнення та практична державницька і бойова діяльність Нестора Махна, виявилося сприятливим для втілення в життя ідей анархо-комунізму. Саме завдяки соціально-економічній і культурній самобутності, виплеканій на історичних цінностях українського населення південних окраїн України та цінностях інших етнічних груп населення, це середовище логікою історичного розвитку було підготовлене до прагматичного сприйняття лозунгів махновського руху. Про це свідчить хоча б те, що вже в період першої російської революції страйкуючі робітники заводів Кернера і Крігера зажадали поліпшення умов праці, відміни штрафів і надурочних робіт, підвищення заробітної платні, звільнення ненависних майстрів.

Ідеї анархо-комунізму впали на благодатний грунт і підігріли традиції древньої вольності серед трудівників аграрно-індустріального півдня України. Саме на цих традиціях вольності сформувався феномен Нестора Махна, який полягає, зокрема, в гострому несприйнятті соціальної несправедливості, гніту царизму, а згодом і російської більшовицької держави. Органічне несприйняття дійсності поступово набрало свідомих, організаційно окреслених рис.

Ще один феномен Нестора Махна полягає у надзвичайно швидкій адаптації дій до умов динамічного розвитку процесів державотворення, відстоювання інтересів людини і суспільного розвитку. Ідеали анархо-комунізму були політичною основою боротьби Нестора Махна за соціально-економічні інтереси трудящих, переважно селянства, проти Тимчасового Уряду, Центральної Ради, австро-угорсько-німецької армії, гетьманців та Директорії в 1917-1918 роках.

Наступні феномен і трагедія Нестора Махна полягали у тому, що, як ватажок регіонального масштабу, він не зміг знайти собі справжніх союзників на всеукраїнському рівні, через що фактично з самого початку прирік свій рух на поразку. Про це публічно говорив найстарший із п’яти братів Явтух Бик, якого Нестор Махно за це власноручно застрелив на його власному подвір’ї.

У ході історичного розвитку широка соціальна база для махновського руху була створена як на Лівобережжі, так і на Правобережжі Дніпра. Анархо-комуністичні ідеали Нестора Махна могли знайти опору не лише, скажімо, у сільських громадах та спілках металістів і деревообробників, як це було в Гуляй-Полі, а й у інших губерніях України. Та закріплення цієї бази без підтримки ідейного союзника з центру України не відбулося.

Поза увагою більшості дослідників залишився такий феномен Нестора Махна, як динамічний перехід від суто економічних до військових методів боротьби та їхнє поєднання.

Страйки, бойкоти, угоди робітничих осередків з підприємцями, товарообмін з російськими губерніями, створення комун і селянських спілок у Гуляй-Полі і його околицях розкривають розмаїття форм і методів господарювання і соціального партнерства. З огляду на динамічний плин подій у горнилі кровопролитної громадянської війни, ці форми і методи дали позитивний результат. Можна лише уявити, який ефект від їхнього втілення в широких масштабах міг бути досягнутий у мирних умовах. Ефект той міг бути набагато більшим, ніж досягнутий за нетривалий період сумнозвісного НЕПу.

Більшовицька державна машина та самоврядування – антиподи

Якби не підступна політика Леніна-Ульянова щодо махновського руху, українська економіка і, перш за все, її аграрний сектор могли б швидко відродитися після громадянської війни. Але це не більше за гіпотетичне припущення, оскільки гіпертрофована державна машина та ідеї самоврядування на окремій території були органічно несумісні.

На безперспективності прагнення перемогти багатомільйонну навалу з півночі і реалізації самоврядування за цих умов поза межами єдиної Української держави публічно наголошував Тихін Бик. Можливо, в душі Нестор Махно і відчував це, але збагнути розумом і примиритися з цим не міг. Це - ще один феномен Нестора Махна: безкінечна відданість ідеї. В душі він був бунтівником-романтиком типу Дантона, Марата і Робесп’єра. Проте він був і залишається єдиним із вождів народного руху, хто зміг реалізувати і на власні очі побачити втіленими в життя ідеї Бакуніна-Кропоткіна.

Ось чому Нестора Махна так бентежили записки Б.Веретільника про те, що «більшовик» Тихін Бик веде таємні переговори з представниками Центральної Ради і німецького командування. Аби ж то Махно знав, що цей Веретільник через десять років розкуркулюватиме його опонента, який, звісно, ніколи не був більшовиком, він, мабуть, інакше реагував би на ці доноси.

Та вже одна згадка про Центральний Уряд України, який, до речі, після укладення Росією Брестського миру і виведення червоних військ з України запросив уряд Німеччини допомогти в збереженні державності і порядку, оскільки власної армії не було, викликала відразу у Нестора Махна. Хоча він сам часто проголошував: “Анархия - мать порядка!”

Ще один феномен Нестора Махна - суперечливість та імпульсивність дій, що не могло не позначитись на сприйнятті їх не лише нащадками, а й сучасниками.

Незважаючи на бурхливу військову діяльність Нестора Махна, яка відбирала у нього левову частку часу, йому вдалося втілити і випробувати ідею місцевого самоврядування.

Цікаво, що майже через чверть століття після поразки махновського руху справа з втіленням ідеї місцевого самоврядування одержала цікавий поворот. Відомий просвітитель того часу, вчитель і мовознавець Кость Бик, за підручником якого української мови навчались діти, по закінченні Другої світової війни, знавець Магдебурзького права недалекого історичного минулого, опрацював Концепцію незалежності міст. Він надіслав листи президенту США Трумену, Прем’єр-міністру Великобританії Уінстону Черчілю, Першому секретареві ЦК ВКП(б) Йосипу Сталіну з пропозицією провести в Гуляй-Полі Міжнародний конгрес незалежних міст. Однак цьому задумові з відомих причин не судилося збутися, а сам автор був підданий репресаліям. Проте ідеї, розроблені в Концепції, залишаються актуальними і зараз – у період здійснення адміністративної реформи в Україні.

Поступово Нестор Махно розпочав переходити від економічних методів боротьби до політичних. Переломним кроком у застійному революційному русі влітку 1917 року була заміна Селянських Спілок Радами на місцях. Сам Нестор Махно наголошував у серпні 1917 року, що революція потрапила у зашморг державності. Слід зазначити, що це стало ключовим пунктом у ставленні Нестора Махна до тогочасних політичних партій і стимулом до активної практичної боротьби з тодішньою державою гнобительського типу.


Случайные файлы

Файл
115915.rtf
166855.rtf
71337.rtf
16620-1.rtf
exp-psih.DOC




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.