Поняття позову у арбітражному судочинстві, порядок подання позову, задачі (31189)

Посмотреть архив целиком






План.


Вступ.


Поняття позову у арбітражному судочинстві.


Порядок подання позову.


Завдання.


Джерела.



























Вступ.


Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності наділені правом звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Тобто, якщо юридична особа вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушений або оспорюється, то вона має юридичну можливість звернутися до господарського суду відповідно до встановленої ГПК підвідомчості господарських спорів.

Звернення до господарського суду є засобом захисту прав та інтересів у відносинах між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами (у тому числі іноземними), громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Використовуючи право звернення до господарського суду юридична особа повинна додержуватися порядку, передбаченого розділами ІІІ та IV ГПК. Будь-яка угода між сторонами або заява однієї з них про відмову від звернення до господарського суду, потім вправі до прийняття рішення у справі відмовитися від своїх вимог (ст. 22 ГПК).

Юридичні особи мають також можливість відмовитися від прав на звернення до господарського суду в зв’язку з передачею спору між ними на вирішення третейського суду зазначаючи це у комерційному договорі або окремій угоді.

1. Поняття позову у арбітражному судочинстві.


Позов в господарському процесі – це письмова заява:

1) підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи (у тому числі іноземної), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, яка подається з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів;

2) прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

3) рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Шляхом подачі якої реалізується право на звернення до господарського суду.

Для того щоб позов виконав роль засобу порушення судової діяльності, він повинен мати визначені складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідиуалізують позов. По них проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що важливо для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін в арбітражному процесі. Вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів): предмет, підстава та зміст.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмету позову має важливе практичне значення. Ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, провадиться класифікація на окремі категорії справ. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Позивач може прохати суд винести рішення: про визнання прав; про відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; про присудження до виконання обов’язку в натурі; про компенсацію моральної шкоди; про припинення або зміну правовідносин; про стягнення з особи, яка порушила право завданих збитків, а у випадках передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.1

Так, в роз’ясненні ВАСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів” від 12.05.95 р. № 02-5/451 говориться про те, що особа вправі звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання недійсним рішення державних податкової інспекції, або об’єднати цю вимогу з позовом про повернення стягнутої суми (ст. 58 Господарського процесуального кодексу), а також звернутися до господарського суду з заявою про визнання розпорядження державної податкової інспекції про безспірне стягнення грошових сум таким, що не підлягає виконанню. Прохання позивача про присудження, визнання чи перетворення визначених правовідносин і є змістом кожного позову.

Усі елементи позову знаходяться між собою у тісному зв’язку. Юридичні факти, котрі підтверджують суб’єктивне матеріальне право і є підставою позову, визначають в той же час юридичну природу матеріально-правової вимоги, яка складає предмет позову. У той же час матеріально-правова вимога зумовлює процесуальну форму захисту - зміст позову.


  1. Порядок подання позову.


Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником, вона повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;

3) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

4) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

5) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

6) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою вимогою, передбаченою статтею 54 ГПК є письмова форма позовної заяви. Позовна заява підписується керівником підприємства, організації або його заступником (органами юридичної особи), прокурором.

Із зіставленням даної статті зі ст. 63 ГПК випливає, що в позовній заяві слід обов’язково вказати посаду особи, яка підписала її від імені юридичної особи.

Ця ж вимога поширюється на випадки, коли позивачем виступає відокремлений підрозділ юридичної особи.

Процесуальні документи підписує керівник або заступник керівника юридичної особи, а не керівник структурного підрозділу.

Якщо позовна заява підписана особою, яка не має такого права, або особою посада якої не вказана, вона згідно з п. 1 ст. 63 ГПК повертається суддею без розгляду.

В позовній заяві повинна бути вказана назва господарського суду, до якого надсилається позовна заява. Але аналізуючи зміст ст. 63 ГПК, можна зробити висновок: якщо назву господарського суду не вказано, це не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

В позовній заяві вказуються найменування сторін, їх поштова адреса для індивідуалізації учасників спору, а також для відправлення їм судових документів і подальшого виконання рішення.

Закон передбачає обов’язкову вимогу про повне найменування сторін (п. 2 ст. 63 ГПК). Таким чином, можливість вказувати їх офіційне скорочене найменування виключається.

Якщо позов подається до кількох відповідачів, слід вказувати повне найменування, поштову адресу, найменування і номери рахунків сторін у банківських установах кожного з них. Порушення цієї вимоги тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду (п. 2 ст. 63 ГПК). Таким чином, можливість вказувати їх офіційне скорочене найменування виключається.

Якщо позов подається до кількох відповідачів, слід вказувати повне найменування, поштову адресу найменування і номери рахунків сторін у банківських установах кожного з них. Порушення цієї вимоги тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду (п. 2 ст. 63 ГПК).


Случайные файлы

Файл
115328.rtf
103831.rtf
158904.rtf
38338.doc
doclad_Viardo.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.