Конституція та екстер’єр собаки (11018)

Посмотреть архив целиком


ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ

СХІДНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ

ХАРКІВСЬКИЙ ПРИКОРДОННИЙ ЗАГІН











Конституція та екстер’єр собаки















Харків, 2010


Зміст


Конституція та екстер’єр собаки

Тип конституції собаки

Екстер`єр та кондиція собаки


Конституція та екстер’єр собаки


Конституція собаки - це його загальна будова, обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями будови, спадковими факторами та виражається в характері вияву природних властивостей та службових якостей тварини.

Природні властивості собаки - це біологічні та фізіологічні особливості тварини, що склалися еволюційно під впливом умов життя і впливу навколишнього середовища. До них відносяться: сила, спритність, сміливість, швидкість реакції, гострота слуху, зору, нюху, здатність вести боротьбу, швидко пристосовуватися до різних умов існування та ін.

Під впливом людини багато природних якостей собаки удосконалювалися та формувалися в такі службові якості, як чуйність, уважність, здатність до дресирування, слухняність, відданість володарю, настороженість, пильність, недовірливість та злобність до сторонніх людей, здатність захищати себе та хазяїна, охороняти його речі, вести тривалий пошук по запахових слідах.

Сукупність природних властивостей та необхідних якостей визначають придатність собаки до виконання тої чи іншої роботи і складає службову цінність тварини. Цінність службового собаки визначається здатністю до дресирування та робочими якостями, котрі багато в чому залежать від функціонального стану нервової системи тварини, обумовленого типологічними особливостями вищої нервової діяльності. Тип вищої нервової діяльності собаки носить спадковий характер і має тісний зв`язок з його конституціональними особливостями.

Поняття “конституція” об`єднує всі властивості організму собаки, у тому числі його службові та розплідникові якості. З конституцією пов`язані здоров`я, життєстійкість, опірність організму, скороспілість, плодовитість, тривалість життя, працездатність та ін. Наявність таких загальнобіологічних властивостей у собаки складає племінну цінність тварини.

Природні властивості та службові якості в різних собак навіть однієї породи виявляються неоднаково і залежать від багатьох факторів, але, головним чином, від конституціональних особливостей організму, що називаються типами конституції.


Тип конституції собаки


Тип конституції собаки - це особливий вид його будови й поведінки, що склався на спадковій основі під впливом різних причин та факторів. Практично тип конституції визначається за екстер`єрними ознаками, інтер`єрними показниками й особливостями поведінки собаки з урахуванням його працездатності.

Конституція собак поділяється на п`ять основних типів.

Ніжний тип конституції. Тип вищої нервової діяльності слабкий (процеси збудження та гальмування слабкі, за силою та рухливістю неврівноважені). Поведінка відрізняється великою різноманітністю: є собаки надто рухливі (метушливі), в інших спостерігається обережність і пасивність. Основні реакції поведінки виявляються слабко, відрізняються нестійкістю, переважають орієнтувальна й пасивно-оборона реакції. Початкове утворення умовних рефлексів відбувається швидко, але вони легко гальмуються, з великим трудом формуються у складні навички і тому не досягають досконалості.

Нервова система відрізняється високою чутливістю до всіх подразників. При високій аналітичній здатності синтетичні процеси нервової діяльності ослаблені. На сильні подразники умовні рефлекси не утворюються із-за замежового гальмування і неврозів при повторних і тривалих їх впливах.

Будова ніжна. Кістяк слабко розвинений, тонкий. Мускулатура плоска, тонка, слабка. Сухожильно-зв`язочний апарат недостатньо розвинений. Суглоби виражені нерельєфно, слабкі. Шкіра тонка, ніжна, натягнута, складок не утворює. Підшкірна клітковина погано розвинена. Обмін речовин незбалансований, собака часто має погані кондиції. Статевий диморфізм виражений слабко.

Екстер`єрні статі виражені відповідно ніжному типу будови. Голова вузька, довга, з плоским лобом, гострою мордою і майже прямим профілем. Очі косо поставлені, повіки сухі, вилиці й надбровні дуги слабко розвинені. Шия суха, довга, високо поставлена. Груди вузькі, плоскі, живіт різко підтягнутий. Кінцівки довгі, собака здається високоногою.

Ріст відбувається швидко, розвиток нерівномірний, формування закінчується рано, часто зустрічається недорозвиненість або перерозвиненість окремих органів та систем.

Життєва стійкість, опірність низька. Собаки хворобливо переносять несприятливі умови, вимагають турботливого догляду, особливо режиму утримання, годування та службового використання.

Дресирування утруднюється із-за нестійкості умовних рефлексів та складності формування навиків. Працездатність слабка, часто бувають відмови від роботи при службовому застосуванні у складній чи незвичайній обстановці.

Тип ніжної конституції відмічається переважно в собак декоративних порід. У собак службових порід зустрічається рідко.

Сухий тип конституції. Тип вищої нервової діяльності сильний, рухливий, неврівноважений (збудження переважає над гальмуванням). Поведінка легко збудлива, невтримна, темпераментна. Рухи швидкі, різкі, енергійні, сильні. Основні реакції поведінки виявляються сильно, переважає активно-захисна реакція, часто у злобній формі. Початкові умовні рефлекси утворюються легко та швидко. Навички формуються з великим трудом, нестійкі, вимагають постійного закріплення та тренування. Витримка та диференціювання слабкі. Синтетичні функції нервової системи дещо ослаблені. На сильні подразники може відбутися перезбудження, але заборонне гальмування настає рідко.

Будова суха. Кістяк тонкий, але міцний (компактний). Мускулатура тонка, довга, але сильна й витривала. Сухожильно-зв`язочний апарат та суглоби розвинені добре. Шкіра тонка, щільна, еластична, погано прилягає до тіла. Підшкірна клітчатка розвинена слабко. Обмін речовин відбувається інтенсивно. Статевий диморфізм виражений.

Екстер`єрні статі виражені відповідно до загального типу будови. Голова відносно вузька, витягнутої форми, з плоским лобом та слабко вираженим переходом до морди. Морда загострена, за довжиною наближається до черепної частини, паралельна лінії лоба або опущена. Губи тонкі, сухі, щільно прилягають. Очі косо поставлені. Груди глибокі, відносно вузькі, овальної форми. Шия суха, довга, високо поставлена. Живіт підтягнутий вище лінії грудей. Кінцівки довгі, собака видається високоногим. Скакальні суглоби різко окреслені й добре виражені.

Ріст, розвиток та формування організму відбувається швидко й рано закінчується. Собаки життєстійкі при дотриманні певних умов утримання, годування, догляду та використання. Початкове дресирування із-за сильної збудливості утруднене. При систематичному дресируванні працездатність хороша. Собаки працюють активно, енергійно і майже не втомлюються. Сухий тип конституції переважно зустрічається у шотландських вівчарок (коллі) та ердельтер`єрів.

Міцний тип конституції. Тип вищої нервової діяльності, у більшості своїй сильний, врівноважений, рухливий. Поведінка спокійна, смілива, дещо стримана, легко керована. Рухи сильні, енергійні, упевнені, пластичні. Усі основні реакції поведінки виявляються активно, виражені сильно, легко та швидко змінюються. Умовні рефлекси, пов`язані як із процесами збудження, так і з процесами гальмування, утворюються легко. Сформовані з умовних рефлексів складні навички динамічні, легко закріплюються та довго зберігаються. Аналітичні та синтаксичні функції нервової системи протікають врівноважено. Диференціювання хороше. На сильні подразники замежне гальмування не настає.

Будова міцна. Кістяк добре розвинений, масивний, але не грубий (компактний). Мускулатура масивна, щільна, сильна, рельєфно виражена. Сухожильно-зв`язочний апарат розвинений добре, міцний, суглоби виражені. Шкіра помірно товста, еластична, щільно натягнута, складок не утворює. Підшкірна клітчатка розвинена помірно. Обмін речовин відбувається інтенсивно. Гормональна система функціонально збалансована. Статевий діморфізм виражений добре.

Екстер`єрні статі виражені пропорційно. Голова в черепній частині помірно широка, подовженої форми, з плоским чи дещо випуклим лобом то помірно вираженим переходом до морди. Морда за довжиною дорівнює приблизно довжині голови, з лінією лоба утворює паралельну лінію. Губи нетовсті, щільно прилягають. Очі, як правило, косо поставлені. Шия суха, пропорційна довжині голови, з широким горлом та добре розвиненим гребенем. Груди широкі, глибокі, овальної форми. Живіт помірно підтягнутий вище лінії грудей. Кінцівки помірно довгі, з добре розвиненими гомілками та сформованими кутами скакальних суглобів.

Ріст, розвиток та формування організму відбувається поступово, рівномірно та відносно швидко закінчується.

Собаки відрізняються життєстійкістю, добрим пристосуванням до різних, у тому числі й важких умов існування та використання. Легко та швидко піддаються різноманітному дресируванню, мають високу працездатність. Показують високі результати при службовому використанні.

Міцний тип конституції переважно зустрічається у німецьких вівчарок.

Грубий тип конституції. Тип вищої нервової діяльності сильний, врівноважений, малорухливий. Поведінка спокійна, смілива. Рухи нешвидкі, дещо незграбні, але сильні та впевнені. Основні реакції поведінки виражені активно, але протікають дещо застійно. Утворення умовних рефлексів та формування складних навичок у багатьох випадках утруднене. Утворені навички стереотипні, не сягають досконалості, але закріплюються стійко та зберігаються довго. На сильні подразники замежне гальмування не настає.

Будова міцна, але виражена в грубих формах. Кістяк масивний, щільний, грубуватий. Мускулатура масивна, міцна, сильна. Сухожильно-зв`язочний аппарат розвинений добре, суглоби виражені нерельєфно. Шкіра товста, щільна, натягнута, але часто утворює складки в ділянці голови та шиї. Шерсть густа, добре розвинена, груба. Обмін речовин відбувається інтенсивно, збалансовано. Статевий діморфізм виражений.

Екстер`єрні статі виражені відповідно до загальної будови. Голова груба, широка, масивна, вилицювата, з дещо випуклим лобом та вираженим переходом до морди. Морда тупа, масивна, утворює паралельну лінію з лінією лоба. Губи товсті, натягнуті або дещо відвислі. Очі поставлені відносно прямо, з сухими повіками. Груди глибокі, відносно вузькі, овальної форми. Шия коротка, масивна, низько поставлена. Живіт помірно підтягнутий. Кінцівки недовгі, з укороченими гомілками, з дещо випрямленими кутами колінних та скакальних суглобів.

Ріст та розвиток організму відбувається дещо уповільнено, формування закінчується пізно. Собаки відрізняються великою життєстійкістю, стійкістю до захворювань, невибагливістю до умов утримання та годування, пристосованістю до місцевих умов. Складне дресирування утруднене. Після тривалого дресирування працездатність хороша.

Грубий тип конституції переважно зустрічається у кавказьких та середньоазіатських вівчарок.

Сирий тип конституції. Тип вищої нервової діяльності сильний, врівноважений, інертний. Поведінка спокійна, флегматична, здається лінивою та байдужою. Рухи в`ялі, уповільнені, незграбні. Основні реакції поведінки виражені слабко, протікають уповільнено та застійно. Утворення умовних рефлексів та складних навичок відбувається повільно. Утворені навички стереотипні, утримуються міцно. Аналітичні процеси та синтетична діяльність нервової системи протікають уповільнено. Сильні або часто застосовувані подразники викликають пасивність тварини та гальмування нервової системи.

Будова сира (рихла), виражена у грубих формах. Кістяк масивний, рихлий, грубий. Мускулатура рихла, в`яла, слабка. Шерсть груба, добре розвинена. Шкіра груба, вільна, утворює складки. Підшкірна клітчатка розвинена добре. Процеси обміну речовин протікають уповільнено. Є схильність до ожиріння. Статевий діморфізм недостатньо виражений.

Екстер`єрні статі виражені відповідно до загальної будови. Голова масивна, широка, вилицювата, коротка, з випуклим лобом та різким переходом до морди. Морда коротка, тупа, іноді піднята, з сильно розвиненими сирими, товстими, часто обвисаючими губами. Очі широко та прямо поставлені, глибоко сидять. Повіки сирі, відвислі. Шия коротка, низько поставлена, горло вузьке, гребінь масивний. Груди широкі, масивні, округлої форми. Живіт опущений. Кінцівки відносно короткі, з короткими гомілками та випрямленими кутами колінних та скакальних суглобів.

Ріст відносно швидкий, розвиток повільний, формоутворення та дозрівання пізнє. Спостерігається рання старість та швидке дряхління. Життєстійкість слабка, зміна умов існування викликає хворобливий стан. Дресирування досягається з великими складностями. Працездатність низька із-за повільності та швидкої втомлюваності.

Сирий тип конституції зустрічається переважно у сенбернарів та ньюфаундлендів.

Окрім п`яти основних типів конституції собак як серед існуючих порід, так і в середині кожної породи, можна виділити перехідні типи: проміжні та комбіновані. Деякі породи та всередині породні групи займають проміжне положення між основними типами за двома рядами змінності.

Перший ряд змінності - від ніжних типів до грубих зі всіма переходами. Ці типи виділяються, головним чином, за розвитком скелета, м`язевої тканини, шкіри та внутрішніх органів. Другий ряд - від сухих типів до сирих (знову ж з усіма переходами), що визначаються за розвитком з`єднувальної тканини, характером жировідкладень та обміну речовин, компактністю будови м`язової та кісткової тканини. У центрі кожного ряду знаходяться собаки найбажанішого - міцного типу конституції.

Проміжними вважаються типи, що стоять між ніжним і міцним, грубим і міцним, сухим і міцним, сирим і міцним. Комбіновані типи, що поєднують ознаки двох рядів змінності: грубий сухий, грубий сирий, ніжний сухий, ніжний сирий, називаються змішаними. Ніжний сухий та ніжний сирий - украй виражені типи конституції - зустрічаються рідко.

З конституціональними рядами змінності існує генетичний зв`язок змінності функціональних властивостей нервової системи: з першим рядом (від ніжних до грубих) - сила нервових процесів збудження та гальмування і пороги чутливості органів чуття, а з другим рядом (від сухих до сирих) - рухливість нервових процесів та швидкість змінюваності основних реакцій поведінки. Особливості цих зв`язків відомою мірою відображені в характеристиці основних типів конституції собак.

У назвах проміжних та змішаних типів на початку вказується більш виражений тип конституції, а в кінці - менш виражений. Наприклад, якщо в собаки проміжного типу конституції переважають ознаки міцності та менш виражені ознаки сухості, то пишуть міцний сухий.

Собакам, у котрих переважають ознаки основного типу конституції та слабко виражені окремі ознаки другого типу, записують назву основного з додаванням елементів другого типу. Наприклад, міцний тип з елементами грубості.

Конституцію собаки не можна установити, тим більше оцінити за одиночними, навіть яскраво вираженими ознаками. Тип конституції визначається та оцінюється за комплексом основних ознак у двох рядах змінності, виражених в особливостях екстер’єру, інтер`єра та поведінки собаки.


Екстер`єр та кондиція собаки


Екстер`єр - це зовнішній вигляд собаки, виражений у статях, пропорціях, гармонійності та особливостях форм будови, властивих породі, статі, віку й типу конституції тварини. Являючись безпосереднім показником здоров`я, міцності і пристосування тварини до певних умов існування і застосування, екстер`єр має велике значення в відборі племінних і користувальних собак.

Організм тварини являє собою єдине складне ціле, де всі частини взаємозв`язані і залежать один від другого. Ця залежність по зовнішньому вигляду може бути мало помітною або різко вираженою, в результаті чого кожна порода має свої форми і пропорції будови, обумовлені її продуктивністю, умовами зовнішнього середовища - годування, утримання, догляду і застосування.

Статі - це окремі частини тіла собаки, що виконують певні функції організму, за котрими судять про здоров`я, витривалість, міцність будови, статевої та породної вираженості та, певною мірою, про племінну і службову цінність тварини. При вивчені статей відмічають селекційно-генетичні зв`язки зовнішніх форм тіла з корисними природними властивостями та певними робочими якостями тварини. Особливості будови визначають за гармонійністю та пропорційністю статури, ступенем розвиненості кістяка й мускулатури, за раціональністю кутів з`єднання окремих частин тіла й суглобних з`єднань, що забезпечують кращу рухливість, ресорність та стійкість тварини з мінімальними затратами енергії.


Рис. Частини тіла (статі) собаки: 1 - лоб; 2 - морда; 3 - мочка носа; 4 - скули; 5 - перехід від лоба до морди: 6 - затилок із затилочним бугром; 7 - шиї (7а - гребінь шиї; 7б - горло); 8 - холка; 9 - спина; 10 - поясниця; 11 - круп; 12 - бокова частина грудей; 13 - груди; 14 - нижня частина грудей; 15 - живіт; 16 - пах; 17 - плече; 18 - лікоть; 19 - передпліччя; 20 - зап’ястя; 21 - п’ясть; 22 - передня лапа; 23 - сідалишний бугор; 24 - стегно; 25 - коліно; 26 - голень; 27 - суглоб; 28 - п’ятка; 29 - плюсна; 30 - задня лапа: 31 - хвіст; 32 - подвздох (голодна ямка); 33 - маклак; 34 - крайня плоть


Екстер`єр оцінюють найбільш розповсюдженим у кінології окомірним способом у стійці та в русі тварини. Окомірна оцінка основана на суб`єктивному висновку, думці, що склалася про зовнішній вигляд та розвиток тварини в цілому. Окомірну оцінку доповнюють промірами, зважуванням, а в необхідних випадках фотографуванням, кінозніманням, відеозаписом. Біометричні дані на собаку та інші відомості про нього складають об`єктивну характеристику особливостей будови тварини й використовуються у селекційній роботі. Огляд собаки виконують з відстані 4 метрів збоку, спереду та ззаду. Собака повинен стояти на горизонтальному майданчику та рівномірно спиратися на всі чотири кінцівки. Після загального огляду оцінюють окремі статі тіла за ділянками в певній послідовності.

Статі голови. За статями голови можна скласти уявлення про багато з особливостей собаки. Величина голови та кісткові виступи дозволяють судити про розвиток усього кістяка, про грубість або ніжність конституції, про вираженість статевого диморфізму. Форма кісток черепа - одна з найбільш стійких ознак, за допомогою котрих можна встановити породність і типовість собаки. Голова буває грубою (тяжкою) чи сухою (легкою), вузькою чи широкою, довгою чи короткою. Визначення пропорційності довжини голови росту собаки та відповідності типу його будови складають основу описувальної оцінки всіх статей голови.

1 - голова клиноподібна, помірно широка в черепній частині, перехід від лоба до морди помітний, лінія морди паралельна лінії лоба, вуха стоячі, гостроконечні, мають форму рівностороннього трикутника;

2 - голова клиноподібна, довга, вузька, суха, перехід від лоба до морди плавний, малопомітний, вуха невеликі стоячі, з опущеними вперед кінцями;

3 - голова клиноподібна, довга, суха, перехід від лоба до морди малопомітний, вуха високо поставлені, висять на хрящах;

4 - голова вузька, легка, суха, морда загострена, опущена вниз, вуха висять;

5 - голова масивна, груба, з широким лобом, морда коротка, з товстими, але сухими губами, вуха широко поставлені, коротко купіровані;

6 - голова масивна, морда об`ємна, з відвислими губами, вуха високо поставлені, гостро й високо купіровані;

7 - голова з округлим випуклим лобом, різким переходом від лоба до морди, морда коротка, тупа, піднята, з товстими опущеними губами, вуха купіровані;

8 - голова масивна, сира, з випуклим лобом та різким переходом від лоба до морди, губи сирі, товсті, вуха високо поставлені, висять

Потилиця - верхня частина голови, де прикріплюються сухожилки шийних грудних та плечеголовних м`язів, що визначають силу ривків собаки під час боротьби. У собак різних порід та різного типу будови потилиця буває сильно або слабко вираженою.

Лоб, у залежності від породної належності й типу будови собаки, може мати різну форму. Плоский лоб із малопомітним чи поступовим переходом до морди властивий собакам сухої будови й енергійної поведінки, а випуклий лоб із широким та різким переходом характерний для собак сирої будови й малорухливої поведінки.

Морда - передня частина голови в поєднанні з іншими її частинами є породною ознакою собаки. Вона може бути гострою чи тупою, довгою чи короткою (відносно довжини лоба), піднятою доверху чи опущеною вниз.

Мочка носа в більшості собак чорна. Допускається темно-коричнева й темно-сіра в собак білих та світлих забарвлень. Рожева мочка носа свідчить про відсутність пігменту в собаки та вважається вадою. У здорового собаки, що не спить, мочка носа завжди волога й холодна.

Вилиці виражають ступінь розвитку вилицевих дуг та мускулатури голови. У собак із масивною головою вилиці випуклі, а в собак з легкою (сухою) головою вилиці слабко виражені, утворюють поступовий перехід до морди.

Очі виражають функціональний стан нервової системи, норов, темперамент, емоційний настрій та стан здоров`я собаки. У залежності від породи вони бувають круглі, овальні, темні та світлі, у відповідності до загального забарвлення собаки, прямо поставлені (кути очей на одній лінії), косо поставлені (зовнішні кути очей вище внутрішніх).

Вуха розрізняють за формою, величиною та поставом. Поєднання цих та інших ознак надає певних рис голові собаки, характерних тій чи іншій породі. Форма вух собак більшості порід нагадує рівнобедрений чи рівносторонній трикутник. Кінці вух можуть бути загострені чи закруглені. Вуха відносно величини голови бувають великі й маленькі, довгі й короткі, а також стоячі, напівстоячі й висячі. Стоячі вуха мають міцні, добре розвинені й еластичні хрящі, що утримують вушні раковини в положенні вверх і вперед. Стоячі вуха, направлені в сторони, називаються розвішеними, що вказує на слабкість хрящів або флегматичний характер. Вуха, кінці котрих направлені до середньої лінії, називаються зближеними.

Напівстоячі вуха із-за м`якості хрящів верхньої половини мають кінці, опущені вниз, вперед чи в сторони. У собак, що відносяться до порід зі стоячими вухами, напівстоячі вуха можуть бути спадковою вадою або наслідком рахіту й виснаження в молодому віці росту й розвитку. Звичайно в цуценят вуха починають підніматися з 2-місячного віку, і цей процес закінчується до 6-7 місяців.

Висячі вуха бувають двох видів: висячі на хрящах та повністю висячі внаслідок м`якості хрящів усієї вушної раковини.

Постав вух може бути високим та низьким (по відношенню розміщення основи вушної раковини до лінії лоба), вузьким та широким (по відношенню до середньої лінії лоба).

В окремих порід собак вуха в цуценячому віці обрізають (купірують) за визначеною стандартом формою.

Губи - шкірні складки, що утворюють краї рота. Вони бувають сухі, тонкі, натягнуті, щільно прилягаючи або сирі, утворюючі складки й відвисання, що називаються брилами. Для деяких собак брили є природною ознакою (боксер). Сухі губи частіше всього бувають у собак міцної будови, а товсті й відвислі свідчать про належність собаки до сирого типу конституції.

Зуби відображають стан та особливості мінерального обміну речовин в організмі, виконують функції захисту й нападу. У собаки повинно бути 42 зуба. Виконуючи неоднакові функції, вони мають різну будову й назву: 12 різців, 4 клика, 26 корінних. Зуби повинні бути здоровими, білими, мати правильне змикання різців та кликів. Форма змикання зубів називається прикусом (рис).

Нормальним прикусом вважається ножицеподібний, коли при зімкнутих щелепах різці нижньої щелепи своїми передніми сторонами примикають до задньої сторони різців верхньої щелепи та при відкушуванні нагадують роботу ножиць. При змиканні клики нижньої щелепи входять у проміжки між крайніми різцями та кликами верхньої щелепи, утворюючи “замок”, що забезпечує собаці міцну хватку. Різці у основи щелепи повинні бути розміщені в одну лінію. Любе відхилення від ножицеподібного прикусу, якщо це не обумовлено породою, вважається вадою і собака виключається із числа племінних.

Прямий прикус - різці верхньої та нижньої щелепи ріжучими поверхнями впираються одна в одну як кліщі. Такий прикус називається кліщеподібним. При такому прикусі ріжучі поверхні різців передчасно сточуються. Недокус буває в собак із недорозвиненою нижньою щелепою, у результаті чого різці нижньої щелепи не доходять до лінії верхніх різців, а клики верхньої щелепи, щільно прилягаючи до нижніх, сточують їх задню поверхню. При перекусі різці нижньої щелепи висуваються вперед за лінію верхніх різців, а клики нижньої щелепи щільно прилягають до окрайків верхньої щелепи, швидко стираючи їх. За характером стирання зубів та зміною форм прикусу визначають вік собаки. Надмірне стирання та зміна кольору зубів, порушення зубної емалі свідчать про порушення в організмі обміну речовин або про захворювання окремих почорнілих зубів.

Статі шиї. У залежності від породної належності й типу будови собаки шия може бути сухою чи сирою, короткою чи довгою, поставленою високо чи низько й направленою вище чи нижче лінії кута 45 градусів до горизонту.

Для кожної породи собак постав шиї визначений стандартом. У всіх випадках шия повинна бути сильною, рухливою, пропорційною довжині голови й іншим частинам тіла. На шиї визначають дві статі: гребінь та горло. Ступінь розвитку мускулатури гребеня виражає силу та спритність собаки при веденні боротьби. Широке чи вузьке горло свідчить про ступінь розвитку дихальної трубки (трахеї) та всієї легеневої системи.

Статі тулуба. Основою тулуба є грудна клітина, черевна й тазова порожнини, де розміщені життєво важливі органи, які визначають витривалість собаки, працездатність та міцність будови.

Холка - місце прикріплення потужних м`язів переду собаки, що визначають опорну й рухальну силу тварини. Вона повинна бути добре розвинена й виступати над лінією спини.

Спина є продовженням холки і разом із крижами служить зв`язком, “мостом" переду із задом собаки, забезпечуючи передачу рухових поштовхів від задніх кінцівок. Спина повинна бути середньої довжини, прямою та широкою, з добре розвиненою мускулатурою.

Горбата спина свідчить про загальне захворювання чи слабкість м`язів спини та задніх кінцівок. Провисання спини - ознака м’язової слабкості, що призводить до швидкої втомлюваності собаки.

Крижі утворюють рухливий перехід від спини до крупа і разом зі спиною несе велике навантаження при русі собаки. У собак більшості службових порід вони повинні бути порівняно короткими, широкими, мускулистими і дещо випуклими. Собака з прямими та провислими крижами швидко втомлюється при русі, що відображається на його працездатності. Довгі й горбаті крижі - відхилення від норми.

Круп - задня верхня частина тулуба, що об`єднує на крижах та кістках тазу потужну мускулатуру задніх у кінцівок. Круп повинен бути довгим, широким, помірно похилим до хвоста. Короткий та вузький круп - ознака м’язової слабкості задніх кінцівок. Горизонтальний та скошений круп свідчить про відхилення в поставі задніх кінцівок.

Груди - передній відділ тулуба, який відповідає формі грудної клітини собаки. Вони повинні бути об`ємними й мати овальну форму в поперечному перетині. Груди великого об`єму свідчать про добре розвинені легені, а овальна форма забезпечує найбільш повний вдих і видих. Об`єм грудей обумовлений їх глибиною, якщо їх нижня частина розміщена на одній лінії з ліктями або нижче них. Мілкі груди мають лінію вище лінії ліктів. Округлі (бочкоподібні) груди спостерігаються в сирих, тяжких та малорухливих собак. Вузькі мало об’ємні груди мають слабкі недорозвинені собаки. Бочкоподібні та вузькі груди викликають неправильний постав передніх кінцівок.

Живіт - задня, нижня частина тулуба. Форма живота залежить від типу конституції та форми грудей собаки. При нормальному розвитку живіт повинен бути підтягнутий дещо вище лінії грудей. Опущений живіт зустрічається в собак сирої будови. Надміру підтягнутий (піджарий) живіт характерний для собак сухої будови та при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Пах - верхня бокова частина живота собаки між останнім ребром та маклоком. Ширина паха відповідає довжині крижів. Пах буває широкий, вузький, вільний, повний та запалий. Він відображає особливості будови, загальний розвиток та фізичний стан собаки.

Маклок являє собою бугор підвздошної кістки таза, де прикріпляються сухожилки мускулатури задньої кінцівки. Добре розвинені маклоки свідчать про потужність мускулатури задніх кінцівок собаки.

Хвіст у поєднанні з іншими статями є ознакою породної належності собаки. За допомогою хвоста собака забезпечує збалансованість рухів і виражає своє емоційне ставлення до різних об`єктів та ситуацій. За формою хвіст буває опущений (шаблевидний, гачком, поліном), піднятий (серпом, прутом, кільцем) та купірований (відрізаний) відповідно до вимог стандартів. За довжиною хвіст може бути коротким, якщо він не доходить до скакальних суглобів, та довгим - нижче скакальних суглобів.

Статі передніх кінцівок. Передні кінцівки як важелі опори й відштовхування при пересуванні собаки оцінюються за ступенем розвитку кістково-м`язової системи, сухожильно-зв`язочного апарату окремих частин та їх функціональної взаємодії через кути суглобних з`єднань.

Лопатка - верхня частина передньої кінцівки, що забезпечує підвіску, стійкість та вільний рух переда. Вона повинна бути довгою, широкою, покритою добре розвиненою мускулатурою та поставленою під кутом 45 градусів до горизонту. Коротка лопатка випрямляє плече та скорочує довжину кроку при русі собаки риссю.

Плече повинно бути заповнене щільною рельєфною мускулатурою і мати кут з`єднання з лопаткою близький до прямого (90-100 градусів). Пряме плече (кут більше 100 градусів) обмежує винесення кінцівок та скорочує крок. Гостре плече (кут менше 90 градусів) дозволяє собаці робити більш широкий крок, але при цьому він витрачає більше енергії, ніж при прямому плечі (рис).

Лопаточно-плечове з`єднання - це місце з`єднання лопатки з плечем.

Лікоть - відросток ліктьової кістки, на котрому прикріплюються м`язи - розгиначі передньої кінцівки. При правильному поставі кінцівок лікті повинні нещільно прилягати до грудної клітини й бути направлені суворо назад. Розгортання ліктів назовні буває в широкотілих собак із клишоногістю всередину. Розгортання ліктів усередину спостерігається у вузькогрудих собак із розставленими в сторону кінцівками.

Передпліччя оцінюється за ступенем розвитку променевої кістки й мускулатури в цій ділянці. Передпліччя повинні бути прямими, відвісно поставленими і за довжиною пропорційними лопатці, плечовій кістці й загальній будові собаки.

Зап`ястя повинно мати добре розвинений сухожильно-зв`язочний апарат, знаходитися в одній площині з передпліччям і бути ширше його нижнього кінця.

П’ясті функціонально забезпечують пом`якшення ударів кінцівок (ресорність) при стрибках, виражає міцність та ступінь розвитку кістяка. П’ясті повинні бути об`ємними й похилими під певним кутом, у залежності від будови, властивої собакам даної породи (рис). Більш прямо поставлені й короткі п’ясті називаються торцевими, властиві собакам квадратного (укороченого) формату. Похилі (м`які) п’ясті характерні для собак подовженого (розтягнутого формату.

Лапа передньої кінцівки повинна бути округлою, зібраною в грудку, зі щільно стиснутими, напівзігнутими (склепінчастими) пальцями. На передніх лапах є по 5 пальців із міцними кігтями, що злегка торкаються землі. П`ятий палець із внутрішнього боку не дістає землі. Вадою є м`які чи плоскі лапи (з випрямленими пальцями), великі чи маленькі (що не відповідають загальній будові), розпущені лапи (з широко розставленими пальцями та проміжками між ними).

Постав передніх кінцівок вважається правильним, якщо вони стоять відвісно й паралельно одна до одної, забезпечуючи прямолінійні рухи ніг в одній площині (рис). Вузький постав кінцівок буває при вузьких та плоских грудях, широкий - при бочкоподібній грудній клітині та надто широкому положенні лопаток. Широкий постав ніг часто супроводжується клишоногістю всередину (п`ясть та лапи направлені всередину), вузький - клишоногістю назовні (п`ясть та лапи вивернуті назовні).

Статі задніх кінцівок. Задні кінцівки роблять потужні рухові поштовхи, сила котрих залежить від довжини стегна, гомілки, від раціонального поєднання кутів усіх суглобів та від ступеня розвиненості мускулатури заду.

Стегно утворюється потужної згинальною та розгинальною мускулатурою тазостегнового й колінного суглобів. Довжина стегна залежить від довжини стегнової кістки, котра повинна бути пропорційна довжині крупа.

Коліно у своїй основі має колінну чашку з прикріпленими до неї сухожилками та зв`язками. Воно повинно бути округлене, малопомітне та знаходитися на одному рівні з ліктем. Кут, що утворюється стегновою та великою гомілковою кісткою, складає 125-135 градусів.

Гомілка повинна бути довгою, мускулистою, направленою до горизонту під кутом 45 градусів.

Скакальний суглоб приймає на себе сильні навантаження та забезпечує передачу рухових поштовхів при відштовхуванні від землі. Він повинен бути сухим, з добре вираженим п`яточним бугром та чітко позначеним суглобним кутом, який дорівнює 125-135 градусів.

Плюсна забезпечує собаці стійку опору під час руху та стрибків. Вона повинна бути міцною, довгою, широкою та майже відвісно поставленою.

Лапа задньої кінцівки - овальна, зі щільно стиснутими склепінчастими пальцями. На задніх лапах собаки є по 4 пальці. П`ятий палець зустрічається не завжди і називається прибулим. У деяких собак бувають по два та три прибулих пальці. Звичайно ці пальці відрізають невдовзі після народження цуценяти.

Постав задніх кінцівок вважається правильним, якщо при огляді собаки ззаду ноги стоять прямо й паралельно одна до одної. Такий постав забезпечує прямолінійні пружні рухи собаки (рис). Вузький постав зустрічається в собак зі слабкою мускулатурою заду й вузьким крупом. При зближеному поставі скакальні суглоби та плюсни сходяться разом, майже торкаючись один одного. Широкий постав частіше зустрічається у широкотілих, масивних порід собак, не пристосованих до швидких рухів. Бочкоподібний постав буває в собак із розгорнутими в сторони скакальними суглобами та зведеними всередину плюснами. У таких собак, як правило, спостерігається клишоногість усередину.

При огляді собаки збоку можна спостерігати відхилення в поставі стегна, гомілки та плюсни (рис). Прямий постав задніх кінцівок буває при відвісному положенні стегна та гомілки, унаслідок чого кути колінного та скакального суглобів випрямлені. Шаблистість задніх ніг зустрічається при надто косому положенні стегон та гомілок і при похило поставлених плюснах. Шаблистий постав пов`язаний зі слабкістю скакальних суглобів, що утворюють гострі кути.

Волосяний покрив. Забарвлення. Волосяний покрив складається із шерсті й підшерстка. Шерсть складається з двох видів волос: остьового, що щільно закриває підшерсток по всьому тілу, і покривного, більш довгого та грубого, розміщеного в ділянці шиї, спини, стегон. При тривалому утриманні собак у теплих (квартирних) умовах протягом багатьох поколінь покривний волос тоншає, нещільно прилягає остьовий волос і не зберігає тепло. У короткошерсних собак покривний волос проходить слабко вираженою вузькою смугою по гребеню шиї та вздовж спини чи відсутній зовсім.

Підшерсток - найкоротший і тонкий хвилястий волос, що зберігає внутрішнє тепло, запобігає переохолодженню організму собаки. Два рази на рік у собак буває сезонна зміна волос, що називається линянням. У собак, що живуть у квартирі, линяння відбувається менш інтенсивно, сезонність виражена не різко. На голові в собаки є дотикове волосся, що виділяється своєю довжиною та товщиною. Вони розміщені пучками над очима, на верхній губі та на підборідді.

Колір волосся називається забарвленням. Він буває найрізноманітнішим і позначається відповідно до стандарту породи. Шерсть може бути одноколірною, двоколірною та багатоколірною.

До одноколірних забарвлень собак відносяться: чорний, білий, рудий, коричневий.

Чорне забарвлення у собак зустрічається в чистому вигляді, а також із коричневими, бурими, сірими підпалинами та з білими плямами на голові, ногах, грудях та хвості.

При білому забарвленні волосяний покрив позбавлений пігментів, а мочка носа, краї губ та повік пігментовані в чорний або коричневий колір.

Руде забарвлення має велику кількість відтінків і часто неоднорідний у різних частинах тіла (яскраво-рудий, світло-рудий, золотисто-рудий, палевий).

Коричневе забарвлення буває різних відтінків, від світло-коричневого до темно-коричневого (бурого).

Чепракове (двоколірне) забарвлення складається з новного - світлого кольору й темного чепрака, що покриває собаку зверху. Чепрак може бути чорним, бурим, сірим, різко окресленим від світлого тону або таким, що поступово переходить в нього.

Зонарно-сіре забарвлення має зональну пігментацію волоса, тобто забарвлену та незабарвлену зони. Волос зонарно-сірого собаки має світлу основу, що переходить у чорне закінчення. Зонарно-руді собаки мають волос зі світлою основою та рудим кольором на кінці.

Буре забарвлення властиве зонарно-сірим собакам із коричневим та чорним відтінком волос.

Тигристе забарвлення характерне темними або чорними поперечними смугами на рудому, бурому, палевому та сірому фоні. Більшість собак із тигристим забарвленням на морді мають темну маску.

Плямисте забарвлення має основний фон білий і по ньому розміщені темні плями різної величини.

Строкате забарвлення має основний фон темний, по котрому розкидані білі плями різної величини.

Мармурове забарвлення зустрічається в собак зі світлим фоном, по котрому розкидані невеликі безформені, “змазані” темні плями.

Прикмети та відмітини. Прикмети - різні ознаки, що відрізняють одного собаку від іншого. До особливих прикмет відносяться відмітини - природжені плями та смуги різної величини та форми, що зустрічаються на голові, грудях та кінцівках собаки. Вони можуть бути білого, світлого й темного кольору. До прикмет відносяться також порване вухо, відсутність зуба, рвана губа чи повіка тощо. Прикметами не вважаються тимчасові ознаки: вистрижена шерсть, сліди поранень, потертостей та облисінь. Для відрізнення одномасних та дуже схожих між собою собак їх помічають різними способами, наприклад, татуюванням. У деяких країнах номерне татуювання обов`язкове.

Визначення віку. Вік собаки визначається по зубах та інших зовнішніх ознаках. При огляді зубів звертають увагу на зміну молочних зубів та ступінь стертості різців та кликів. Молочні зуби (різці) в цуценят починають прорізуватися на 18-25-й день після народження. До місячного віку цуценя має уже всі передні молочні зуби. Зміна молочних різців на постійні на обох щелепах відбувається між 4 та 5 місяцями. Клики міняються у віці 5-6 місяців. До 7 місяців у собаки виростають усі постійні зуби. До одного року зуби досягають нормального рівня. Різці гострі і їх ріжуча поверхня має форму “трилисника". У 2 роки стерті зачепи нижньої щелепи і починають стиратися середні. У 3 роки стерті середні різці нижньої щелепи і починають стиратися зачепи верхньої щелепи. У 4 роки стерті зачепи й починають стиратися середні різці верхньої щелепи. До 5 років стерті окрайки нижньої щелепи й починають стиратися клики. У 6 років стерті окрайки верхньої щелепи, клики тупі. У 7 років зачепи нижньої щелепи приймають зворотньо-овальну форму. До 8 років середні різці щелепи приймають зворотньо-овальну форму. У 9 років зачепи верхньої щелепи приймають зворотньо-овальну форму. З 10-12 років починають випадати зуби: спочатку зачепи нижньої щелепи, потім верхньої.


Таблиця 1

Визначення віку собаки по зубам (до шестирічного віку)

Зміни в зубах

Зацепи

Середні

Окрайки

нижні

верхні

нижні

верхні

нижні

верхні

Час прорізання молочних зубів

3 - 4

тижні

3

тижні

3 - 4

тижні

3

тижні

3 - 4

тижні

3

тижні

Час стирання трилисника молочних зубів

2 - 2,5

місяці

3 - 3,5

місяці

4 - 4,5

місяці

Час прорізання постійних зубів

4 - 5

місяців

4 - 5

місяців

4 - 5

місяців

В один рік - все зуби цілі, яскраво-білого кольору

Час стирання трилисника постійних зубів

1,5 - 2

року

3 - 3,5

року

2 - 2,5

року

4 - 4,5

року

5

років

6

років









Рис. Визначення віку собаки по зубам:

1 - зуби молодого собаки;

2 - зуби собаки двох років;

3 - зуби собаки трьох років;

4 - зуби собаки чотирьох років;

5 - зуби собаки п’яти років


До інших ознак визначення віку відносяться: поява сивини в ділянці губ та підборіддя - до 6-7 років, у 8-9 років западають очі, мутніють хрусталики, розширюються зіниці, спина робиться м`якою, живіт опускається.

Вимірювання собак

Вимірювання собак слід проводити на спеціально підготовленому майданчику з твердим та рівним покриттям. Можна користуватися переносним дерев`яним щитом, що не згинається, розміром не менше 2х5 м. Розміри майданчика повинні забезпечувати зручний підхід до собаки з любого боку та вільне застосування вимірювальних приладів. Для вимірювання собак застосовують вимірювальну стрічку, універсальну вимірювальну палку, металічний циркуль. Щоб вимірювальні інструменти й інші приладдя не викликали в собак занепокоєння та інших небажаних реакцій, тварин необхідно з ними попередньо знайомити.


Рис.13. Проміри собаки: а: 1 - 2 - висота в холці; З - довжина тулуба; 2-5 довжина передньої ноги; б: 6 - 7 - ширина грудей; 8-обхват пасті; 9 - 10 - глибина грудей.


Вимірювання собак краще проводити втрьох. Володар собаки тримає його, друга людина вимірює, третя записує проміри. Володар собаки повинен брати активну участь у процесі вимірювання і за необхідності заспокоювати тварину. Володаря знайомлять із порядком роботи та пояснюють, як правильно ставити та утримувати собаку у спокійному стані, як відволікати і вчасно заслоняти його голову, щоб собака не злякався вимірювальної палки й не покусав того, хто вимірює. На особливо злобних собак слід надягати намордник.

Спочатку краще виконувати ті вимірювання, при котрих застосовується стрічка й циркуль, а коли собака звикне й почне спокійно ставитися до виконуваних маніпуляцій, переходять до вимірювання палкою. Вимірювальні інструменти слід прикладати точно до певного місця, щільно до тіла, але не вдавлюючи в нього. У довгошерсних собак із багатим підшерстком для більш точного промірювання слід розсувати шерсть у місці прикладання інструмента.

При оцінці собак за стандартом роблять три основних проміри.

Висота в холці (ріст) визначається палкою (вимірювальною) від вищої точки в холці по вертикалі вниз до землі.

Коса довжина тулуба визначається вимірювальною палкою від переднього виступу плечової кістки до середини сідалишного бугра.

Обхват п`ястя вимірюється стрічкою у верхній третині п`ястя, безпосередньо під зап`ястним суглобом, вище основи п`ятого пальця.

У випадках, коли необхідно більш точно визначити й порівняти деякі показники розвитку та будови собаки, роблять додаткові промірювання:

Довжина передньої ноги вимірюється стрічкою від ліктя по вертикалі вниз до землі.

Обхват грудей вимірюється стрічкою по окружності за лопатками біля ліктів.

Ширина грудей спереду визначається вимірювальною палкою в крайніх точках лопаточно-плечевих з`єднань.

Глибина грудей визначається вимірювальною палкою за лопатками від нижньої частини грудей до верхньої точки холки.

Висота у крижах визначається вимірювальною палкою від вищої точки крупа (між маклоками) по вертикалі вниз до землі.

Довжина голови вимірюється стрічкою чи циркулем від потиличного бугра до кінця носа по прямій.

Довжина лоба вимірюється стрічкою чи ціркулем від потиличного бугра до міжокової западини.

Довжин морди вимірюється стрічкою чи циркулем від міжокової западини до кінця носа.

Ширина голови у вилицях вимірюється циркулем у найширшій її частині по середині лоба та вилицевих дуг перед вухами.

Для порівняння пропорцій тіла собак та співставляння екстер`єрних особливостей будови користуються індексами. Індекс - це відношення одного проміра до іншого, виражене в процентах. Для різних порід собак розроблені й визначені стандартами свої індекси:

Індекс формату (розтягнутості) - відношення довжини собаки до висоти в холці.

Індекс костистості (відносний розвиток кістяка) - відношення обхвата п`ястя до висоти собаки в холці.

Індекс високоногості - відношення довжини ноги до висоти собаки в холці.

Індекс масивності (відносний розвиток тулуба) - відношення обхвата грудей до висоти собаки в холці.

Індекс довгоголовості (відносна довжина голови) - відношення довжини голови до висоти собаки в холці.

Індекс широколобості - відношення ширини голови собаки до довжини голови.

Грудний індекс (відносний розвиток грудей) - відношення ширини до глибини грудей.

У племінному собаківництві можуть розроблятися та застосовуватися інші індекси. У практиці службового собаківництва частіше всього користуються першими двома індексами. Індекси служать додатковими співставляючими даними про будову тварини і не можуть замінити її індивідуального огляду та всебічної екстер`єрної оцінки.

Кондицією називається рівень вгодованості, що залежить від годування, умов утримання, використання та здоров`я собаки. На кондицію впливає також і вік собаки.

Розрізняють такі види кондиції.

Заводська кондиція характеризується доброю вгодованістю, міцною мускулатурою з невеликим шаром жиру, що ніби згладжує форми собаки.

Шерстний покрив у такого собаки повинен бути лискучим, добре розвиненим. Заводську кондицію можуть мати тільки здорові собаки за умов доброго й повноцінного годування, правильного утримання та регулярного тренування. Заводська кондиція найбільш сприятлива для для племінного використання собаки, тому всі племінні собаки повинні знаходитися в заводській кондиції.

Робоча кондиція близька до заводської. Але внаслідок посиленої роботи в собаки при добре розвиненій мускулатурі буває слабко розвинений жировий прошарок, і тому тварина не здається такою гладкою. При тривалому перебуванні під час роботи на відкритому повітрі й особливо при утриманні в холодному приміщенні шерстний покрив у собак більш розвинений, з багатим підшерстком.

Недостатня кондиція характерна слабко розвиненому жировому прошарку або її відсутністю, маклоками, остистими відростками спинних хребців і навіть ребрами, які видаються, що особливо помітно в короткошерстних собак і легко прощупуються в довгошерстних. Шерсть часто тускла.

Виснажена кондиція спостерігається, коли до вказаних вище ознак додається часткова атрофія, витонченість мускулатури, слабкість суглобів, тускла скуйовджена шерсть, хистка хода, млявість тощо.

Жирна кондиція характеризується значним відкладенням жирового прошарку в підшкірній клітковині, що робить собаку округлою. Мускулатура нерельєфна, спина дуже широка, живіт не підтягнутий як треба. Собака при роботі швидко втомлюється, стає млявим.

Як виснажена, так і жирна кондиція характеризують чи хворобливий стан собаки, чи недостатнє годування.



Случайные файлы

Файл
175455.rtf
47164.rtf
139161.rtf
74061.rtf
114551.rtf