Аналiз iнвестицiйної дiяльностi в умовах ринкової економiки (INVEST)

Посмотреть архив целиком

- 79 -




Аналіз інвестиційної діяльності в умовах ринкової економіки


План.


Вступ.


Розділ I. Роль та значення інвестицій

  1. Економічна суть інвестування. Види інвестицій. Інвестори.

  2. Джерела та специфіка інвестування (у ЗЕД).


Розділ II. Розробка інвестиційних проектів, та методи оцінки їх ефективності.

  1. Принципи і послідовність розробки інвестиційного проекту.

  2. Методи оцінки їх ефективності.


Розділ III. Здійснення інвестиційної діяльності на прикладі банківської системи.

  1. Суть та цілі банківських інвестицій.

  2. Види банківських інвестицій та ризик повязаний із ними.


Висновки.


Список використаної література.





Вступ.


Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату. Докорінно повинно помінятись діяльність інвесторів в умовах ринкового розподілу створюваного національного багатства.

Нові організаційно-правові відносини між субєктами інвестиційної діяльності вимагаютьглубоких теоритичних і практичних знань для ефективного здійснення інвестицій у всіх її формах: фінансові, реальні, інтелектуальні, інноваційні.

В першу чергу ринкові перетворення повинні пройти в інвестиційній сфері, яка відіграє клочеву роль в економіці. Коплекс галузей і виробництв, які створюють інвестиційну сферу, покликаний в короткі терміни забезпечити стабілізацію економіки та розширене виробництво. Суттєвим чином на інтенсифікацію відтвореного процесу повинен вплинути інвестиційни ринок, котрий в Україні тільки формується.

Ця дипломна робота містить в собі узагальненний теоритичний матеріал, щодо суті інвестицій, та деякі практичні рекомендації рекомендації щодо розробки та реалізації інвестиційного проекту. Ми намагались на основі закордонного досвіду дати деякі рекомендації для субєктів інвестиційної діяльності.

Також, ця дипломна робота містить теоритичні дані про становлення на ринку України інвестиційною діяльності фінансово-кредитних установ (банків). А також деякі рекомендації проведення банками інвестиційної діяльності.
















РОЗДІЛ I.

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ.














1.1. Економічна суть інвестування. Види інвестицій. Інвестори.


Інвестиції - нове явище в економіці і праві України. У перекладі з англійської мови - це капітальні вкладення. Вони є довгостроковими, цільовими, здійснюються державними і недержавними (приватними або індивідуальними) інвесторами на підставі інвестиційної угоди, передбачають отримання прибутку інвестором, підлягають державній реєстрації.

Однак капіталовкладення - інвестиції у широкому розумінні. У вузькому ж розумінні інвестування - це довгострокове вкладення капіталу. Інвестиції за національною ознакою можна поділити на іноземні інвестиції в Україну, з України за кордон і внутрішньодержавні інвестиції.

За обєктом вкладення інвестицій виділяють реальні і фінансові інвестиції У нас фінансові інвестиції іноді називають прямими, що розбігаються з американською термінологією, згідно якою останніми є інвестиції у фірму, що складають більше 10% капіталу.

Якщо мова йде про іноземні інвестиції, у світовій практиці до прямих відносять такі, що складають 25% капіталу фірми.

Перш, ніж зясувати відмінність між реальними та фінансовими інвестиціями зазначимо, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в обєкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Отже, реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу безпосередньо у засоби виробництва і предмети споживання (наприклад, у будинки, споруди, устаткування, та інші матеріальні цінності).

Порівняно новим явищем для даного виду інвестицій є лізинг (від англійського “leasing” - довгострокова оренда машин і устаткування).

Лізинг забезпечує промисловим, транспортним, торгівельним та іншим підприємствам можливість отримати у користування широкий асортимент промислового та іншого обладнання, транспортні засоби (у т.ч. літаки і кораблі) у спеціалізованих лізингових компаніях. Лізінгові компанії за власні кошти купують обладнання і здають в оренду.

Лізинг дозволяє промисловим та іншим компаніям задовільнити потреби у основних фондах без здійснення значних одноразових капітальних затрат, використовуючи при цьому дороге чи спеціальне обладнання.

Він є привабливим методом фінансування інвестицій і в легкій промисловості для середніх і дрібних, але прибуткових і конкурентноздатних фірм.

Включення лізингу в інвестиційні програми промислових підприємств дозволяє також покращити планування та організацію інвестиційного процесу. Адже більшість угод за ним заключається за фіксованими ставками і на попередньо узгоджених умовах.

Лізинг забезпечує фірмам-орендарям ряд фінансових вигод:

  1. придбання устаткування обходиться дешевше, оскільки фінансова компанія може отримати позику на кредитному ринку по більш низькій ставці, ніж підприємство-орендар;

  2. він дозволяє промисловим та іншим компаніям ширше використовувати державні податкові і амортизаційні пільги;

  3. вдається у певній мірі уникнути негативного впливу інфляцій, оскільки орендні ставки встановлюються на дату підписання угоди і потім, як правило, не переглядаються. У сучасній світовій практиці найбільшого значення набув фінансовий лізинг (частіше через оренду із залученням засобів третьої сторони).

За підрахунками західних економістів у розвинених капіталістичних країнах лізинг покриває від 6% до 20% щорічних потреб у засобах для інвестицій в основні фонди.

Лізинг став транснаціональним явищем. Найбільший розвиток лізингової компанії отримали у США. На його умовах у США можна придбати практично будь-яке обладнання. У Європі лізингові операції досить поширенні в Англії та Франції.

Фінансовими інвестиціями є вкладення у цінні папери, а також розміщення капіталу у банку. У складі фінансових інвестицій можна виділити портфельні - це сукупність цінних паперів різних елементів, які придбав інвестор з метою отримання прибутків шляхом інвестицій у ці папери.

Виходячи із сучасної структури фондового ринку України, одне з основних місць у портфелі повинні були б зайняти акції банків. Однак останнім часом банки все пасивніше розповсюджують свої акції серед сторонніх і в першу чергу - індивідуальних інвесторів. Цим і обумовлюється те, що більшість банків особливо не турбуються про підтримання ліквідності своїх акцій.

При формуванні інвестиційного портфеля великий інтерес викликають акції та інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній.

Досить рідким фінансовим інструментом на нашому фондовому ринку залишаються облігації, хоча і вони є у портфелі.

До інвестиційного портфеля входять також облігації органів управління, казначейські зобовязання, фючерси, опціони.

Крім власне цінних паперів, до інвестиційного портфеля як найбільший поширений сьогодні альтернативний спосіб вкладення вільних грошових засобів, включений американський долар, який виступає свого роду базою для порівняння цінних паперів, включених до портфеля.

Поряд з реальними і фінансовими інвестиціями існують і так звані інтелектуальні інвестиції, тобто сукупність технічних, технологічних знань, ліцензій, ноу-хау, підготовка та перепідготовка кадрів тощо.

У практиці інвестування зустрічаються реінвестиції, вкладання коштів, що отриманні у формі доходів від інвестиційних операцій. Напрямки реінвестиційної діяльності ті ж самі, що і інвестицій у власному розумінні слова - оборот продуктивного, грошового та фіктивного капіталу. Основна мета реінвестування - одержання підприємницького прибутку, проценту або дивіденту. Розрізняють реальні і фінансові реінвестиції.

Отримує розповсюдження нова інвестиційна стратегія, яка орієнтується на конкретних людей та конкретні підприємства. Це так званий селенг - залучення особистих коштів працівників підприємств (фірм), коли останні, переносячи труднощі з фінансовими ресурсами, змушені звертатись за допомогою до своїх працівників. Селенг - це один із способів інвестування різних програм.

Інвестори. Це субєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти інвестування. Ними можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземних держав, а також держави. Інвестори можуть виступати у ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. До обєктів інвестиційної діяльності, таким чином відносяться і її учасники - інвестори, замовники, користувачі робіт, постачальники, банківські, страхові і посередницькі організації, біржі тощо.

Зазначимо, що абсолютна більшість юридичних осіб, які діють на фондовому ринку в якості інвесторів, є інститути. Тому цю категорію інвесторів називають інституційними інвесторами. Вони купують акції і облігації з різних причин. Найбільш поширеною серед них є прагнення не лише захистити свої тимчасово вільні кошти від знецінення, але й одержати певний дохід. Поряд із цим інституційні інвестори купують цінні папери з метою впливу на упраління емітентом, використання їх як засобу розрахунків.

Крім інституційних інвесторів діють ще індивідуальні інвестори, тобто фізичні особи, які переслідують свої особисті інтереси і є досить багаточисельними на фондовому ринку. Таким чином, якщо індивідуальні інвестори на фондовому ринку є, як правило, у більшій мірі - багаточисленими, інституційні інвестори - у більшій мірі впливовими. Це пояснюється рядом причин: по-перше, як правило, інституційні інвестори володіють більшими коштами, ніж окремо взяті індивідуальні, які можуть спрямовуватись на придбання цінних паперів. По-друге, саме інституційні інвестори частіше бувають зацікавленими у тому, щоб брати участь у повсякденному управлінн³ справами ем³тента. По-третє, якщо ³ндив³дуальн³ ³нвестори купують ц³нн³ папери, керуючись головним чином особистими ³нтересами, то ³нституц³йн³ досить часто роблять це з метою поєднання ³нтерес³в як власних, так ³ ем³тента.

Основними нормативними актами, що визначають правовий статус iнвесторiв в Українi, є закон “Про iнвестицiйну дiяльнiсть”, “Про цiннi папери i фондову бiржу”, Про господарськi товариства”, “Про банки i банкiвську дiяльнiсть”, “Про приватизацiйнi папери”, Цивiльний кодекс, Декрет КМ “Про режим iноземного iнвестування”, Положення “Про iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанiї” i т.д.

I далi. Iнституцiйнi iнвестори можна подiлити на три групи.

  1. Такi, що здiйснюють скерованi iнвестицiї у обмежене коло пiдприємств - холдiнги, фiнансовi групи, фiнансовi компанiї.

  2. Такi, що здiйснюють повсюднi iнвестицiї, тобто не обмежуються ранiше визначеними обєктами iнвестування. До цiєї групи входять iнвестицiйнi фонди та компанiї, страховi фiрми i т.д. Хоча треба сподiватись, що у недалекому майбутньому вони будуть спецiалiзуватись по певних обєктах iнвестування. Портфель iнвестицiй цих iнвесторiв досить широкий i вiдносно стабiльний.

  3. Такi, що здiйснюються повсюднi iнвестицiї, але не мають стабiльного портфеля цiнних паперiв - iнвестицiйнi дiлери. Це iнвестори, якi намагаються отримати прибуток шляхом спекулятивної гри на бiржi (торгiвельнi компанiї, iнвестицiйнi банки тощо).

Iнвестицiйна дiяльнiсть. Iнвестицiйною дiяльнiстю є сукупнiсть практичних дiй громадян, юридичних осiб i держави щодо реалiзацiї iнвестицiй. Вона здiйснюється на основi:

  • iнвестування, здiйснюваного громадянами, недержавними пiдприємствами, господарськими товариствами, а також громадськими i релiгiйними органiзацiями;

  • державного iнвестування за рахунок коштiв бюджетiв, позабюджетних фондiв i позичкових коштiв;

  • iноземного iнвестування.

Iнвестицiйна дiяльнiсть здiйснюється згiдно з такими основними принципами:

  1. невтручання органiв держави, юридичних осiб i громадян в iнвестицiйну дiяльнiсть, яка не протирiчить дiючому законодавству;

  2. добровiльнiсть iнвестування;

  3. рiвноправнiсть всiх iнвесторiв i учасникiв iнвестицiйної дiяльностi;

  4. захищеностi iнвестицiй;

  5. свободи вибору критерiїв при здiйсненнi iнвестицiйної дiяльностi.

Обєкти iнвестування. Обєктами iнвестицiйної дiяльностi може бути будь-яке майно, в основнi фонди i оборотнi кошти в усiх галузях та сферах господарства, цiннi папери, цiльовi грошовi вклади, науково-технiчна продукцiя, iнтелектуальнi цiнностi, iншi обєкти власностi, а також майновi права.

Забороняється iнвестування в обєкти, створення i використання яких не вiдповiдає вимогам санiтарно-гiгiєнiчних, радiацiйних, екологiчних, архiтектурних та iнших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та iнтереси громадян, юридичних осiб i держави, що охороняється законом.

Замовники iнвестицiй i користувачi обєктiв iнвестування. Замовником може бути iнвестор, а також будь-якi iншi фiзичнi та юридичнi особи, уповноваженi iнвестором здiйснювати реалiзацiю iнвестицiйного проекту. При цьому замовник не повинен втручатись у пiдприємницьку дiяльнiсть iнших учасникiв iнвестицiйного процесу, якщо iнше не передбачене угодою.

Користувачами можуть бути iнвестори, а також iншi фiзичнi та юридичнi особи, державнi та мунiцiпальнi органи, iноземнi держави та мiжнароднi органiзацiї, для яких створено обєкт iнвестування.

Основним правовим документом, який регулює взаємовiдносини мiж субєктами iнвестицiйної дiяльностi, є iнвестицiйна угода, вибiр умов якої є їх виключною компетенцiєю. Хоча законодавство мiстить, скажiмо, умови, за яких iнвестицiйна дiяльнiсть припиняється (наприклад, оголошення iнвестора банкрутством).




























1.2. Джерела та специфiка iнвестування (ЗЕД).


Iноземнi iнвестицiї - це всi види цiнностей, що вкладаються безпосередньо iноземними iнвесторами в обєкти iнвестицiйної дiяльностi.

Iноземнi iнвестори мають право здiйснювати iнвестицiї на територiї України у виглядi:

  1. конвертованої валюти;

  2. валюти України - при реiнвестицiях в обєкти первинного iнвестування;

  3. будь-якого рухомого i нерухомого майна (землi, будiвель, споруд, обладнання та iнших матерiальних цiнностей, крiм споживчих товарiв та товарiв, призначених для продажу);

  4. акцiй, облiгацiй, iнших цiнних паперiв, а також iнших корпоративних прав, виражених у конвертованiй валютi за їх ринковою вартiстю;

  5. грошових вимог та права вимоги про виконання договiрних зобовязань, якi гарантованi першокласними банками i мають вартiсть у конвертованiй валютi, пiдтверджену згiдно iз законами країни-iнвестора або мiжнародними торгiвельними звичаями;

  6. будь-яких прав iнтелектуальної власностi, включаючи авторськi права, права та винаходи, торгiвельнi знаки, фiрмовi найменування, промисловi зразки, ноу-хау i т.п.;

  7. прав на здiйснення господарської дiяльностi, включаючи права на розвiдування, розробку, видобування або експлуатацiю природних ресурсiв.

Iноземнi iнвестори мають право здiйснювати всi види iнвестицiй у таких формах:

  1. часткової участi у пiдприємствах, що створюються спiльно з українськими юридичними i фiзичними особами, або придбання частки у дiючих пiдприємствах;

  2. створення пiдприємств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам, фiлiй iнших вiдокремлених пiдроздiлiв iноземних юридичних осiб або придбання у власнiсть дiючих пiдприємств повнiстю;

  3. придбання незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна (за виключенням земельних дiлянок) шляхом прямого одержання майна або у формi акцiй, облiгацiй та iнших цiнних паперiв;

  4. придбання самостiйно або за участю українських юридичних чи фiзичних осiб прав користування землею та концесiв на використання природних ресурсiв на територiї України;

  5. в iнших формах здiйснення iнвестицiй, зокрема на основi угод з субєктами пiдприємницької дiяльностi, якi прямо незабороненi законом.

Iноземнi iнвестицiї оцiнюються в iноземнiй конвертованiй валютi та валютi України. Оцiнка iноземних iнвестицiй здiйснюється сторонами (учасниками) на основi цiн мiжнародних ринкiв на момент їх внесення.

Перерахування iнвестицiйних сум з iноземної валюти у валюту України здiйснюється при оцiнцi вкладiв за курсом iноземної валюти до валюти України не вищим, нiж той, що встановлюється Нацiональним Банком України. Зазначимо, що при оцiнцi iноземних (у тому числi внескiв до статутного фонду) виникає ряд проблем, що викликанi недосконалiстю iнвестицiйного законодавства (про яке йтимитися далi).

Державна реєстрацiя iноземних iнвестицiй здiйснюється обласними виконкомами до початку, у перiод або пiсля фактичного здiйснення iнвестицiй шляхом подання iноземним iнвесторам iнформацiї у трьох примiрниках. Зазначена iнформацiя може подаватись особисто iноземним iнвестором, через офiцiйних представникiв iноземного iнвестора або надсилатись поштою.

Один примiрник iнформацiйного повiдомлення вiдмiчається при реєстрацiї спецiальним штампом i повертається iноземному iнвестору як пiдтвердження факту державної реєстрацiї його iнвестицiй.

Орган, що здiйснює реєстрацiю iнвестицiй не вправi вимагати вiд iноземних iнвесторiв нiяких документiв, крiм iнформацiйного повiдомлення та квитанцiй про сплату коштiв за реєстрацiю.

Однак практика засвiдчує, що iнвестицiї iнодi можуть бути фiктивними, технiчно застарiлими, технологiчно недосконалими, а тому неадекватно оцiненими iноземним iнвестором. Проблеми виникають i з оцiнкою iнвестованих iнтелектуальних прав.

Тому виникає потреба або змiнити форму iнформацiйного повiдомлення, або приймати для держреєстрацiї тi iнвестицiї, котрi пiдтвердженi документально. Тобто iнвестор чи уповноважена ним особа представляє патент, лiцензiю, свiдоцтво, сертифiкат своєї країни як доказ права виключного володiння iнвестованим обєктом. Бажано, щоб i оцiнка обєкта здiйснювалася îðãàíîì, ÿêèé âèäàâ îäèí iç âèùåçãàäàíèõ äîêóìåíòiâ.

Бiльш ретельний вiдбiр i порядок реєстрацiї встановлений для iноземних iнвестицiйних проектiв, якi претендують на одержання додаткових пiльг. Вiдповiднi повноваження iз цього приводу покладенi на Агенство мiжнародного спiвробiтництва та iноземних iнвестицiй та Мiнiстерство фiнансiв. У разi, коли iноземний iнвестор прагне отримати пiльги, встановленi державною програмою заохочення iноземних iнвестицiй, вiн має додатково подати Мiнiстерству України за встановленою ним формою iнформацiєю, що пiдтверджує вiдповiднiсть iноземного iнвестора критерiям, встановленим зазначеною програмою.

Якщо iноземний iнвестор одержує додатковi пiльги за державною програмою заохочення iноземних iнвестицiй, Мiнiстерство фiнансiв видає йому iнвестицiйне свiдоцтво, яке є пiдставою для одержання встановлених пiльг.

Органи, що здiйснюють державну реєстрацiю iноземних iнвестицiй, зобовязанi протягом трьох робочих днiв iз моменту одержання необхiдної iнформацiї зареєструвати iноземнi iнвестицiї чи повiдомити продавця про причини вiдмови i у десятиденний термiн надiслати до Мiнiстерства фiнансiв iнформацiю про здiйснену реєстрацiю iноземних iнвестицiй. Мiнiстерство фiнансiв зобовязане видати iнвестицiйне свiдоцтво протягом 60 днiв iз моменту одержання необхiдної iнформацiї.

Вiдмова у державнiй реєстрацiї iноземних iнвестицiй можлива тiльки у разi порушення встановленого законодавством України порядку iнвестування або невiдповiдностi його вимогам, необхiдним для реєстрацiї. Вiдмова у реєстрацiї на вимогу iнвестора має бути оформлена письмово, мiстити мотиви вiдмови i може бути оскаржена у судовому порядку.

Державна реєстрацiя iноземної iнвестицiї дiє протягом всього перiоду функцiонування цiєї iнвестицiї.

Iнвестицiйне свiдоцтво дiє протягом термiну, зазначеному у ньому. Цей термiн має вiдповiдати перiоду дiї додаткових пiльг, встановлених державною програмою заохочення iноземних iнвестицiй.

Тепер розглянемо правовий статус пiдприємств з iноземними iнвестицiями (спiльних пiдприємств).

Пiдприємство з iноземною iнвестицiєю (спiльне пiдприємство) - це пiдприємство будь-якої органiзацiйно-правової форми, створене за законами України, якщо протягом календарного року в його статутному фондi є квалiфiкацiйна iноземна iнвестицiя. Квалiфiкацiйна iнвестицiя - це iноземна iнвестицiя, що становить не менше 20 вiдсоткiв статутного капiталу i при цьому не може бути менша суми, визначеної п.4 ст.1 Декрету “Про режим iноземного iнвестування”.

Пiдприємство з iноземними iнвестицiями може бути створене або шляхом його заснування, або у результатi придбання iноземним iнвестором частки участi (активiв) у ранiше заснованому пiдприємствi без iноземних iнвестицiй, або придбання такого пiдприємства повнiстю.

Звернемо увагу на головнi моменти кожної iз названих органiзацiйних форм.

  1. Спiльне українсько-iноземне пiдприємство.

Найбiльш важливим є питання: що необхiдно для отримання податкових пiльг? Потрiбно:

а) щоб частка внеску у статутний капiтал СП з боку iноземного iнвестора була не менше 20% вiд суми статутного капiталу;

б) внесення у сатутний фонд квалiфiкацiйної iноземної iнвестицiї, пiд якою розумiється:

  • внесення 100.000 доларiв США для банкiв i 50.000 доларiв США для iнших пiдприємств у статутний фонд у виглядi рухомого i нерухомого майна i майнових прав, прав iнтелектуальної власностi за наявностi вiдповiдного посвiдчення (сертифiката країни iнвестора), права на концесiї, розробки корисних копалин.

Для легалiзацiї iнвестицiй з наступним отриманням на неї реєстрацiйного посвiдчення слiд мати для рухомого майна - митну декларацiю, а для нерухомостi - акт на право власностi. Цi документи необхiдно буде подати у реєструючий орган (хоча за законодавством вони не повиннi подаватись).

  • внесення 50.000 доларiв США грошовими коштами, акцiями, iншими грошовими вимогами, цiнними паперами, пiдтвердженими вiдповiдно до законiв країни iнвестора чи мiжнародних звичаїв.

Оцiнка iноземної квалiфiкацiйної iнвестицiї здiйснюється сторонами на основi цiн свiтових ринкiв. Таке формулювання дозволяє партнерам СП пiдходити до оцiнки iнвестицiй доволi гнучко.

Пiдприємства з iноземними iнвестицiями (за деяким виключенням) звiльняються вiд сплати податку на дохiд протягом 5 рокiв з моменту внесення квалiфiкацiйної iнвестицiї. Цей строк звiльнення вiд податку на дохiд збiльшується залежно вiд обсягу iноземної iнвестицiї: на один рiк - для iнвестицiї до 500.000 доларiв США; на два роки - для iнвестицiї вiд бiльш як 500.000 доларiв США до 5.000.000 доларiв США включно; на три роки для iнвестицiї вiд бiльш як 5.000.000 доларiв США до 50.000.000 доларiв США включню; на пять рокiв - для iнвестицiй бiльш як 50.000.000 доларiв США. Хоча закон “Про оподаткування прибутку пiдприємств” передбачає, що вiд такого податку будуть звiльнятись пiдприємства, зареєстрованi до 1 сiчня 1995 року (i тiльки на 5 наступних рокiв).

Претендент на додатковi пiльги, передбаченi у роздiлi 4 Державної програми заохочення iноземних iнвестицiй, подає в Управлiння iноземних iнвестицiй Агенства мiжнародного спiвробiтництва i iнвестицiй заяву на одержання додаткових пiльг.

До заяви додаються у 6-ти примiрниках:

  • для створених та дiючих пiдприємств - довiдка про результати аудиторської перевiрки та копiя iнформацiйного повiдомлення про реєстрацiю iноземної iнвестицiї;

  • для iнвестицiйних проектiв бiзнес-план та копiя iнформацiйного повiдомлення про реєстрацiю iноземної iнвестицiї (у разi, коли вона зареєстрована). Тiльки рiшення Агенства про надання додаткових пiльг може бути пiдставою для реєстрацiї Мiнiстерством фiнансiв iнвестицiйного свiдоцтва.

У частинi митних пiльг зазначимо, що майно, ввозиться як внесок у статутний капiтал СП звiльняються вiд обкладання митом.

Перерахуємо iншi позитивнi, а також негативнi моменти, якi, як пiдказує досвiд, можуть мати мiсце при виборi даної форми.

Позитивнi сторони:

а) у випадку фактично рiвноцiнного iнвестування з боку українського партнера можливiсть акумулювання значних грошових чи матерiальних ресурсiв;

б) можливiсть використання технiчного потенцiалу, який є в українського партнера, а також людських ресурсiв;

в) використання господарських звязкiв українського партнера i його досвiду господарювання на українському ринку;

г) бiльш лояльне ставлення до СП, якщо його український засновник має лобiстський вплив у мiсцевих органах влади i управлiння.

Негативнi сторони:

  1. загальновизнане ставлення до СП як до ризикових пiдприємтсв з високим ступенем конфлiктностi мiж партнерами, тому слiд ретельно розробляти установчi документи;

б) прийнятi на Українi вимоги до СП у вiдношенi до розрахункiв за використання державної власноcтi, землi, а також за приватизацiю даних обєктiв лише у ВКВ;

в) необхiднiсть обов’язкового 50% продажу валютної виручки державi;

г) у випадку вiдчуження квалiфiкацiйної iноземної iнвестицiї СП ранiше 5 рокiв, СП сплачує податок на дохiд (прибуток) у повному розмiрi за весь пiльговий перiод, протягом якого СП його не сплачувало.

  1. Пiдприємства iз стопроцентною iноземною участю.

Переходячи до характеристики пiдприємства зi стопроцентною участю iноземного iнвестора, вiдзначимо iдентичнiсть вимог щодо порядку утворення i можливостi отримання “податкових канiкул”, якi застосовуються до даного пiдприємства, з тими, що були розглянутi вище. Тому вiдразу наголосимо на позитивних i негативних моментах такої форми пiдприємств.

Позитивнi моменти:

а) можливiсть абсолютного контролю дiяльностi пiдприємств;

б) повне розпорядження активами пiдприємства.

Негативнi моменти:

а) погана орiєнтованiсть iноземного власника пiдприємства у юридичних, бухгалтерських та iнших “правил гри”, якi сформувались на українському ринку;

б) складностi з купiвлею чи орендою виробничих площ i обладнання;

в) розрахунки за використання державної власностi, землi, а також з приватизацiєю цих обєктiв лише у ВКВ;

г) необхiднiсть обовязкового 50% продажу валютної виручки.


  1. Ще однiєю формою участi iноземного iнвестора у здiйсненнi господарської дiяльностi є виробнича кооперацiя без створення юридичної особи.

Пiд кооперацiєю розумiють договори (контракти) про виробничу кооперацiю, спiльне виробництво та iншi види спiльної iнвестицiйної дiяльностi, якi не повязанi зi створенням юридичної особи, якщо такi договори (контракти) передбачають здiйснення iноземних iнвестицiй на територiї України у видах, про якi згадувалось вище. Вiдзначимо, що регулювання таких вiдносин вiднесено до сфери цивiльного законодавства України.

Позитивнi моменти:

а) спрощений порiвняно iз державною реєстрацiєю юридичної особи порядок оформлення âзаємовiдносин мiж сторонами договору при детальнiй регламентацiї його положень;

б) уникається необхiднiсть вирiшення питань оренди чи купiвлi виробничих площ i обладнань, оскiльки це майно може бути надане українською стороною у якостi своєї частки у кооперацiї, аналогiчно можуть вирiшуватися питання з найму робочої сили;

в) на iноземну iнвестицiю при кооперацiї розповсюжуються пiльговий режим митного оподаткування.

Негативнi моменти:

а) можливiсть невиконання своїх договiрних зобовязань з боку українського контрагента, що вимагає ретельної регламентацiї договору, особливо у частинi вiдповiдальностi сторiн по прийнятих на себе зобовязаннях;

б) при вивезенi продукту кооперацiї за митнi кордони України останнiй буде визнаний експортним, що потягне необхiднiсть сплачувати вивiзне мито, якщо тiльки при його виготевленнi не використовувалась давальницька сировина;

в) для отримання додаткових пiльг при кооперацiї необхiдно внести iноземну iнвестицiю у сумi не менше 100.000 äоларів США.

Установчi документи новостворюваних пiдприємств з iноземними iнвестицiями мають мiстити вiдомостi, передбаченi законодавством України для вiдповiдних органiзацiйно-правових форм пiдприємств.

Державна реєстрацiя пiдприємств з iноземними iнвестицiями здiйснюється у загальному порядку.

СП можуть займатися будь-якими незабороненими законодавством видами дiяльностi, що передбаченi їх статутами.

Пiдприємство з iноземними iнвестицiями може створювати дочiрнi пiдприємства, а також фiлiї, представництва та iншi вiдокремленi пiдроздiли на територiї України та за її межами.

Потрiбно мати на увазi, що фiлiї i представництва (як пiдприємства зi стопроцентною iноземною участю) можуть вiдкривати iнофiрми. Цi пiдроздiли надiленi правом вiд iменi фiрми-засновника укладати угоди, якi створюють, змiнюють i припиняють права i обовязки iíîçåìíîãî ñóá’єкта пiдприємницької дiяльностi.

Дочiрнi пiдприємства - юридичнi особи можуть вiд свого iменi здiйснювати господарську дiяльнiсть, i вiдповiдати по зобовязаннях.

Державна реєстрацiя подiбних пiдроздiлiв (дiяльностi iноземних юридичних осiб) здiйснюється Мiнiстерством зовнiшньоекономiчних звязкiв України. Крiм того вони повиннi реєструватись у Головнiй податковiй iнспекцiї i у податкових iнспекцiях за мiсцезнаходженням.

Припинення дiяльностi СП здiйснюється у порядку, передбаченому законами України для вiдповiдних органiзацiйно-правових форм пiдприємств i лише у разi:

  1. рiшення власникiв, прийнятого вiдповiдно до статутних документiв пiдприємства;

  2. закiнчення термiну дiї договору про заснування пiдприємства;

  3. вiдповiдного рiшення суду, арбiтражного суду.















РОЗДІЛ II.

РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ, ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ.













2.1. Ïðèíöèïè ³ ïîñë³äîâí³ñòü ðîçðîáêè ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.


Äëÿ íàî÷íîãî çîáðàæåííÿ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó більшість країн використовує бізнес-план. Á³çíåñ-ïëàí ÿâëÿº ñîáîþ ñòàíäàðòíèé äëÿ á³ëüøîñò³ êðà¿í ç ðîçâèíóòîþ åêîíîì³êîþ äîêóìåíò, â ÿêîìó äåòàëüíî îáãðóíòîâóºòüñÿ êîíöåïö³ÿ íàì³÷åíîãî äëÿ ðåàë³çàö³¿ ðåàëüíîãî ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó ³ íàâîäÿòüñÿ îñíîâí³ éîãî õàðàêòåðèñòèêè.

ϳäõ³ä äî ðîçðîáêè ³ âèêëàäåííþ á³çíåñ-ïëàíó äèôåðåíö³þþòüñÿ â çàëåæíîñò³ â³ä õàðàêòåðó ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó. Äëÿ âåëèêèõ ³íâåñòèö³éíèõ ïðîåкò³â, ÿê³ ïîòðåáóþòü çíà÷íèõ êàï³òàëüíèõ âèòðàò, à òàêîæ äëÿ ïðîåкò³â ïîâ’ÿçàíèõ ç âèðîáíèöòâîì ³ âïðîâàäæåííÿì íà ðèíîê íîâèõ ÿê³ íå ìàþòü àíàëîã³â âèä³â ïðîäóêö³¿, òîâàð³â ÷è ïîñëóã, ðîçðîáëÿºòüñÿ íîâèé âàð³àíò á³çíåñ-ïëàíó 40 - 50 ñòîð³íîê. Íåîáõ³äí³ñòü òàêîãî äåòàëüíîãî îáãðóíòóâàííÿ, äèêòóºòüñÿ ï³äâèùåííÿì ð³âíÿ ðèíê³â äëÿ ³íâåñòîðà ³ çàëó÷åííÿ äî á³çíåñ-ïëàíó åêñïåðò³â â³äïîâ³äíîãî ïðîô³ëþ. Äëÿ íåâåëèêèõ ³íâåñòèö³éíèõ ïðîåêò³â äîïóñêàºòüñÿ ðîçðîáêà ñòèñëîãî âàð³àíòó á³çíåñ-ïëàíó îáñÿã 10 - 15 ñòîð³íîê, ÿêèé â ïîäàëüøîìó çà âèìîãîþ ³íâåñòîðà ÷è êðåäèòîðà ìîæå áóòè óòî÷íåíèé ³ äîïîâíåíèé. Äàë³ ìè çóïèíèìîñü íà âèìîãàõ äî ðîçðîáêè íàøîãî âàð³àíòó á³çíåñ-ïëàíó ³íâåñòèö³éíèõ ïðîåêò³â.

Ðîçðîáêà ³ âèêëàä інвестиційного á³çíåñ-ïëàíó ï³äïîðÿäêîâàí³ ïåâí³é ëîã³÷í³é ñòðóêòóð³, ÿêà ìຠóí³ô³êîâàíèé õàðàêòåð â á³ëüøîñò³ êðà¿í ç ðîçâèíîòîþ ðèíêîâîþ åêîíîì³êîþ (â³äõèëåííÿ â³ä çàãàëüíîïðèéíÿòî¿ ñòðóêòóðè á³çíåñ-ïëàíó â îêðåìèõ êðà¿íàõ ìàþòü íåçíà÷íèé õàðàêòåð). Öÿ ñòðóêòóðà ïîêàçàíà в додатку1.

1. Êîðîòêà õàðàêòåðèñòèêà ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó (ðåçþìå).

Êîðîòêà õàðàêòåðèñòèêà ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó ÷è éîãî ðåçþìå õî÷ ³ ïî÷èíຠçàïðîïîíîâàíèé á³çíåñ-ïëàí, àëå ñòâîðþºòüñÿ ï³ñëÿ ðîçðîáêè âñ³õ ³íøèõ éîãî ðîçä³ë³â, êîëè êîíöåïö³ÿ ïðîåêòó, îáãðóíòóâàííÿ ³ ôîðìè ðåàë³çàö³¿ âæå ÷³òêî âèçíà÷åí³. Öå çðîáëåíî äëÿ òîãî, ùîá ³íâåñòîð íà îñíîâ³ ò³ëüêè öüîãî ðîçä³ëó çì³ã áè çðîáèòè âèñíîâîê, ÷è â³äïîâ³äຠïðîåêò íàïðÿìêó ïî ³íâåñòèö³éí³é ä³ÿëüíîñò³ ³ ïî ³íâåñòèö³éí³é ñòðàòå㳿; ÷è â³äïîâ³äຠâ³í ïîòåíö³àëó éîãî ³íâåñòèö³éíèõ ðåñóðñ³â; ÷è âëàøòîâóº éîãî ïðîåêò ïî ñòðîêàì ðåàë³çàö³¿ ³ ñòðîêîì ïîâåðíåííÿ âêëàäåíîãî êàï³òàëó ³ ò.ä. ßêùî ³íâåñòîð çà ðåçóëüòàòàìè ðîçãëÿäó äàíîãî ðîçä³ëó çðîáèòü âèñíîâîê ïðî íåäîö³ëüí³ñòü ó÷àñò³ â ðåàë³çàö³¿ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó ÷è, ÿêùî ðîçä³ë íå âì³ùóº достатньої інформації äëÿ ïåâíèõ âèñíîâê³â, ç ïîäàëüøèìè ðîçä³ëàìè á³çíåñ-ïëàí³â çíàéîìèòèñü óæå íå áóäå. Öå âèçíà÷ຠãîëîâí³ âèìîãè äî ï³äãîòîâêè до саме öüîãî ðîçä³ëó - ëàêîí³÷í³ñòü (íå á³ëüøå 2 - 3 ñòîð³íîê), ³íôîðìàòèâí³ñòü ³ ïðîñòîòà âèêëàäó.

Ðîçä³ë çàçâè÷àé ïî÷èíàºòüñÿ ç âèêëàäó концепції ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó, â ÿêó âõîäÿòü îáãðóíòóâàííÿ ö³ëåé підприємницької ідеї ÿêà ðåàë³çóºòüñÿ çà éîãî äîïîìîãîþ íà îñíîâ³ âèâ÷åííÿ ðèíêó ³ ìîæëèâîñò³ ðîçøèðåííÿ ä³ÿëüíîñò³; âèñíîâêè ïðî éîãî ïåðñïåêòèâí³ñòü ³ íàéá³ëüø äîö³ëüí³ ôîðìè ðåàë³çàö³¿ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.

Ïî çàïðîïîíîâàí³é ôîðì³ ðåàë³çàö³¿, ìຠáóòè âêàçàíà ñòóï³íü ðîçðîáêè ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó - íàÿâí³ñòü ïðîåêòó íàì³ð³â ç îñíîâíèìè ô³íàíñîâî-åêîíîì³÷íèìè ïîêàçíèêàìè; íàÿâí³ñòü типової äîêóìåíòàö³¿ ³ êîøòîðèñó âèòðàò ïî ïðîåêòó; íàÿâí³ñòü ³íäèâ³äóàëüíî¿ ïðîåêòíî¿ äîêóìåíòàö³¿ ³ êîøòîðèñ âèòðàò ç åêñïåðòèçîþ íåçàëåæíîãî àóäèòîðà.

Íà çàâåðøåííÿ öüîãî ðîçä³ëó ïîâèíí³ áóòè òàê³ õàðàêòåðèñòèêè ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó - íåîáõ³äíà ñóìà ³íâåñòèö³éíèõ ðåñóðñ³â â íàö³îíàëüí³é âàëþò³ íà ìîìåíò ðîçðîáêè á³çíåñ-ïëàíó (ïðè íåîáõ³äíîñò³ çàëó÷åííÿ ³íîçåìíèõ ³íâåñòîð³â, à òàêîæ ïðè âåëèêèõ òåìïàõ ³íôëÿö³¿ ñóìà ³íâåñòèö³éíèõ ðåñóðñ³â ïîâèííà áóòè ïåðåðàõîâàíà â äîëàðè ÑØÀ ó â³äïîâ³äíîñò³ ñ ïîòî÷íèì êóðñîì Íàö³îíàëüíîãî áàíêó Óêðà¿íè); ïåð³îä çä³éñíåííÿ ³íâåñòèö³é äî ïî÷àòêó åôåêòèâíî¿ åêñïëóàòàö³¿ îá’ºêòó; ìîæëèâèé ïåð³îä åêñïëóàòàö³¿ îá’ºêòó äî ïî÷àòêó íàñòóïíîãî éîãî ðîçøèðåííÿ àáî òåõí³÷íîãî ïåðåîáëàäíàííÿ; ïðîåêòîâàíèé ïåð³îä îêóïíîñò³ ³íâåñòèö³é. Äëÿ ³íîçåìíîãî ³íâåñòîðà äîäàòêîâî ìîæóòü áóòè змінені îñíîâí³ положення державного ³ правового регулюваннÿ öüîãî бізнесó â Укра¿í³.

2. Õàðàêòåðèñòèêè галузі, â якій ðåàëіçóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíèй ïðîåêò.

Õàðàêòåðèñòèêà ãàëóç³ â ÿê³é ðåàë³çóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò, äîçâîëÿº â íàéá³ëüø çàãàëüíîìó îáñÿç³ ðîçãëåä³òè âïëèâ çîâí³øíüîãî ñåðåäîâèùà íà ïåðñïåêòèâí³ñòü ³ åôåêòèâí³ñòü ðîçâèòêó çàïðîïîíîâàíîãî ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.

Ïðè çì³í³ öüîãî ðîçä³ëó á³çíåñ-ïëàíó ðîçãëÿäàºòüñÿ â³äïîâ³äí³ñòü ãàëóçåâî¿ íàïðàâëåíîñò³ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó çàäà÷àì ñòðóêòóðíî¿ ïåðåáóäîâè åêîíîì³êè Óêðà¿íè; òåíäåíö³¿ ðîçâèòêó ïîïèòó íà òîâàðè ãàëóç³; ð³âåíü ðîçâèòêó ðèíêîâèõ â³äíîñèí â ãàëóç³; ñåðåäí³é ð³âåíü ïðèáóòêó êàï³òàëó â äàí³é ãàëóç³ çà îñòàíí³é çâ³òí³é ïåð³îä. Äëÿ á³ëüø äåòàëüíî¿ õàðàêòåðèñòèêè ãàëóç³, â ÿêó ðåàë³çóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò, ìîæóòü áóòè âèêîðèñòàí³ ïîêàçíèêè, ÿê³ ðîçãëÿäàëèñü âèùå ïðè îö³íö³ ³íâåñòèö³éíî¿ ïðèâàáëèâîñò³ ãàëóç³ åêîíîì³êè Óêðà¿íè.

Ïðè õàðêòåðèñòèö³ ãàëóç³ â ÿêó ðåàë³çóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò, íàéá³ëüø äîö³ëüíî âèêîðèñòîâóâàòè ïëàí, ÿêèé ïîäàíèé íèæ÷å2.

3. Õàðàêòåðèñòèêà òîâàðó (ïîñëóãè).

Õàðàêòåðèñòèêà òîâàðó (ïîñëóãè) ïîâèííà ðîçãëÿäàòè ¿õ характерні особливості і привабливість для споживачів (клієнтів), позитивні якості і переваги в порівнянні з товарами (послугами), вже представлених на ринку. Така порівняльна оцінка здійснюється по параметрам функціональності товару (послуги), його якості, дизайну та інших ознаках.

Особливу увагу в процесі характеристики товару (послуги) треба звернути на оцінку його конкурентноздатності по основним якісним ознакам, рівню цін, наданням гарантій і післяпродажним послугам і т.п. Бажано також взнати запланований загальний період життєвого циклу даного товару (послуги) і можливість подальшого вдосконалення в рамках передбачених технологій і рівня технічного забезпечення.

Ïî îêðåìèì ïðèíöèïiально новим товарам, просуненим на ринок в процесi реалiзацi¿ iнвестицiйного проекту потрiбно вказати в даному роздiлi потрiбну форму його правового захисту (патент, авторське право, торговий знак).

4. Ðîçòàøóâàííÿ îá’ºêòó.

Розміщення обєкту, що розглядається у слідуючому розділі бізнес-плану, дозволить, з однієї сторони, оцінити інвестиційну привабливість даного регіону, а з другої - роздивитися потенційні переваги його конкретного мізцерозташування із позицій наближеності до факторів виробництва (сировині, енергоресурсам, кадровому потенціалу) або до ринків збуту. Не останню роль у такій оцінці грає ринкова вартість земельної ділянки, що її займає обєкт та прилягяючої до неї території, з врахуванням майбутнього законодавчого розширення приватизації та продажу землі.

При характеристиці розміщення обєкту у даному розділі бізнес-плану можуть бути використані окремі показники, що розглядалися при оцінці інвестиційної привабливості регіонів України, а також загальні результати цієї оцінки.

5. Àíàë³ç ðèíêó.

Аналіз ринку являє собою один із найбільш складних розділів при розробці бізнес-плану. Цей аналіз охоплює не тільки поточне, але й прогнозований стан даного ринку. Обгрунтованість висновків даного розділу суттєво впливає на запланований обсяг виробництва продукта, рівень цін та суму прибутку, а відповідно визначає і правильність розрахунків ефективності інвестиції. В окремих випадках для підготовки такого розділу слід залучати відповідних спеціалістів-маркетологів.

Розробка цього розділу починається з характеристики потенційних покупців (клієнтів) даного продукту (послуги), їх особливостей та запропонованої кількості у рамках даного регіонального регіону.

Наступний етап аналізу ринку повязаний тільки з такими видами продуктів та послуг, що розглядаються у інвестиційному проекті, котрі вже існують на внутрішньому ринку. Цей етап передбачає оцінку теперішнього обсягу попиту (продажі) на продукт або послугу на цьому ринку. Така оцінка по можливості повинна проводитися за останні три роки та розглядати продукти не тільки вітчизняного виробництва, а й імпортні. Результати такої оцінки подаються, як правило, у табличній формі3.

При необхідності показники обсягу цієї таблиці можуть бути доповнені розрахунками показниками структури.

З врахуванням запропонованої чисельності роздрібних та оптових покупців та характеристики поточного стану попиту прогнозується можливий обсяг продажу продуків(послуг) у рамках даного інвестиційного проекту на майбутні пять років із моменту експлуатації обєкту. Розрахунки диференціюються у розрізі окремих регіональних ринків (якщо реалізація даного товару(послуги) передбачається за межами даного регіону). Результати цьго прогнозу представляються у інвестиційному бізнес-плані також у вигляді таблиці ( у найбільш спрощеній формі вона показана у таблиці4).

У процесі аналізу ринку особливу увагу потрібно приділити оцінці рівнів та динаміки цін на продукцію (послуги). Така оцінка проводиться по внутрішньому ринку України у співставленні із рівнем світових цін на аналогічну продукцію (особливу роль світових цін на продукцію (послуги). Також оцінка проводиться по внутрішньому ринку України у співставленні з рівнем світових цін на аналогічну продукцію (особливу роль вивчення світових цін грає по продуктах, котрі прогнозується продавати на зовнішніх ринках). По результатах оцінки та виявлення тенденцій складається прогнос динаміки рівня цін на продукт на майбутній період.

Для того, щоб виключити вплив фактора інфляції в Україні прогнозований рівень цін на внутрішньому ринку виражається у доларах США ( перерахунок цін здійснюється по курсу Національного банку на момент закінчення бізнес-плану). Результати оцінки теперішнього та прогнозованого рівня цін на продукт (послугу) надається по формі, приведеній у таблиці5.

Аналіз ринку завершується оцінкою теперішньог та прогнозованого рівнів конкуренції на внутрішньому ринку (у першу чергу - на ринку регіона, у якому реалізується інвестиційний проект). В процесі такої оцінки розглядається кількість підприємств, що випускають аналогічний продукт, чи здійснюють аналогічну послугу; частка основних підприємств у обсязі продаж у регіоні (Україні); прогнозуєма поява на ринку нових підприємств-конкурентів.

При необхідності у даному розділі можуть бути відображені і інші показники, що характеризують теперішній стан та перспективи розвитку даного продукту (послуги).

6. Пëàíîâàíèé îáñÿã ³ ñòðóêòóðà âèðîáíèöòâà òîâàðó (íàäàíня ïîñëóã).

Планований обсяг та структура виробництва продукту (послуг що надаються), являється основою характеристики майбутьньої виробничої діяльності обєкту інвестування на стадії його експлуатації.

У процесі розробки цього розділу бізнес-плану на першому етапі обсяг випуска продукта (надання послуг) в середньому за рік при виході інвестованого обєкту на проектну потужність. На другому етапі аналогічні розрахунки проводяться у розрізі окремих асортиментних груп продукту (різновидностей послуги). І накінець, на третьому етапі результати вищевирахуваних розрахунків диференціюються по конкретним рокам майбутньогоперіоду, так як планується, що по мірі освоєння проекту його виробнича потужність буде зростати за рахунок реалізації окремих резервів. Планований обсяг та структура виробництва продукту (надання послуг) розраховуються на трьох одиницях виміру: 1) кількості одиниць (або у інших натуральних одиницях виміру); 2) у національній валюті; 3) в доларах США (також із врахуванням прогнозу динаміки цін).

Результати проведених розрахунків представляються у бізнес-планах по


формі, приведеній у таблиці6.

Якщо розрахунки носять альтернативний характер(наприклад, при благоприємному та неблагоприємному варіантах розвитку ринку; більш швидкому або повільному освоєнні проектних потужностей и т.д.), то у приведеній формі вони викладаються, як різні варіанти прогнозованого випуску продукції.

7. Çàáåçïå÷åííÿ âèïóñêó òîâàðó (ïîñëóãè) îñíîâíèìè ðåñóðñàìè.

Забезпеченість випуску продукту (послуги) основними факторами виробництва дозволить з одної сторони, виявити реальність планованого обєкту цього випуску, а з другої, ефективність розміщення інвестиційного проекту у вибраному регіоні.

Першочергова роль у розгляді окремих факторів виробництва відводиться у інвестиційному бізнес-плані забезпеченністю випуску продукту (послуги) основними видами сировини, матерiалiв, енергетичних ресурсiв. Власне цей фактор викликає найбільш прискіпливу оцінку інвесторів, так, як часто визначає найбільшу уразливість інвестиційного проекту із позицій ефективності його розміщення. Звичайно, це не відноситься до тих видів сировини та матеріалів, які в Україні не виробляються, але потреба в яких відносно невелика, та в пропозиції та можливій закупці не виникає можливих ускладнень. Характеристика забезпеченочті передбачуємого випуску продукту (послуги) цими факторами виробництва викладається у бізнес-плані по формі.

Другим питанням, що розгладається у цьому розділі бізнес-плану, є забезпеченість випуску продукту (послуги) сучасною технологією. У процесі викладення цього питання відрізняється: чи є у ініціатора інвестиційного проекту технологія, що відповідає сучасним стандартам; чи необхідне придбання закордонних чи вітчизняних патентів, ліцензій, “ноу-хау”. Бажано також взнати можливий період використання наявної або закупної технологій.

Слідуючим питанням, що розглядається у цьому розділі, є забезпеченість випуску продукції (послуги) сучасним обладнанням. Воно повинно бути розглянуте у прямому звязку із пропонованою до використання технологією виробництва товару чи послуги. Також тут вказується - чи є у ініціатора інвестиційного проекту необхідне обладнання чи його повинні придбати за кордоном.

Серед факторів виробництва розглядається також забезпеченість випуску продукту (послуги) відповідними виробничими приміщеннями та обєктами виробничої інфраструктури. При цьому вказується: чи є у повному обсязі необхідні виробничі приміщення, чи необхідне їх розширення, купівля чи нове будівництво. У останніх трьох випадках вказуються їх площі або обсяги.

І, накінець, важливу роль у системі розглянутих факторів виробництва відіграє аналіз забезпеченності випуску продукту чи послуги кадрами відповідної кваліфікації. Деколи характер розміщення розглянутого обєкту створює серйозні проблеми у притягненні кадрів не тільки спеціалістів, але й відповідних робочих професій.

8. Ñòðàòåãіÿ ìàðêåòèíãó.

Стратегія маркетингу розробляється, як самостійний розділ бізнес-плану у слідуючих випадках:

а) при виході на ринок із принципіально новим видом продукції;

б) при втручанні у інші регіональні ринки;

в) при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) даного регіону.

При відсутності у найближчому майбутньому проблем з попитом на продукцію, послуги та з конкуренцією, маркетингова стратегія може не розроблятися (вона особливо ефективна в умовах “ринку покупця”).

Якщо ж необхідність у розробці маркетингової стратегії по інвестиційному проекту, що розглядається виникає, то в даному розділі бізнес-плану повинні бути відображені прогнозовані цільові показники стратегії маркетингу (в першу чергу, обсяг свого сегменту на товарному ринку, або ринку послуг свого регіону, інших регіонів України і т.п.) та основні міроприємства, що передбачаються цією стратегією.

9. Óïðàâë³ííÿ ðåàë³çàö³ºþ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.

Управління реалізацією інвестиційного проекту повинно забезпечити його найбільш ефективне та швидке здійснення.

ерш за все у цьому розділі необхідно розмістити організаційно-правову форму реалізації інвестиційного проекту. Так, інвестиційний проект може бути реалізованим у рамках діючої організаційно-правової форми його ініціатора; у рамках організаційно-правової форми його інвестора; шляхом створення нового акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю і т.п.

Бажано подати у цьому розділі схему організаційної структури управління обєктом і на стадії його експлуатації. При цьому може бути вказана кандидатура керівника і відповідні дані про нього (вік, стаж, стаж роботи у подібній галузі).

І, накінець, у цьому розділі варто вказати - чи зможе бути реалізованим інвестиційний проект самостійно (при відповідній організаційній та фінансовій підтримці інвестора) чи потребує залучення підрядників та субпідрядників. У останньому випадку у бізнес-плані освітлюються також характеристики підрядчиків та субпідрядчиків (час роботи з аналогічними інвестиційними проектами; досвід роботи з аналогічними інвестиційними обсягами; рівень прогресивності технологій, що приміняються; рівень кваліфікації кадрів; форми звязку з постачальниками матеріалів, необхідних для реалізації проекту; ділова та фінансова репутація.

10. Îö³íêà ðèçèê³â òà ôîðìè ¿õ ñòðàõóâàííÿ.

Оцінка ризиків та форми їх страхування повинні розглядатися у розрізі окремих видів цих ризиків. До таких ризиків можуть бути віднесені:

а) ризик істотної затримки початку реалізації проекту (затримки в отриманні ліцензії, несвоєчасного відведення ділянки і т.д.);

б) ризик несвоечасного завершення будівничо-монтажних робіт по проекту;

в) ризик перевищення фондів виділених на будівельно-монтажні роботи;

г) ризик невиходу на заплановані обсяги випуску продукта, послуг у звязку із неякісністю технології, використанням застарілого обладнання, падінням попиту, зростанням конкуренції і т.д.;

д) ризик невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної діяльності в звязку із погіршанням для роботи експортної політики держави;

е) ризик зниження запланованого рівня ефективності діяльності та збільшення періоду окупності капіталу в звязку з державним реєструванням цін, і т.д.

По основних видах ризиків повинен бути зазначений їх рівень. Бажано також опреділити загальний рівень ризику по інвестиційному проекту (за критерій можуть бути прийняті при цьому середньогалузевий або середньорегіональний рівень ризиків).

У відповідності з оцінкою рівня окремих ризиків у даному розділі бізнес-плану викладаються форми найбільш ефективного їх страхування. В цьому ж розділі розглядаються, як правило, можливі форми виходу із інвестиційного проекту на любій стадії його реалізації, якщо фактичний рівень ризику значно перевищить розрахунковий і істотно вплине на ефективність реалізуємого інвестиційного проекту.

11. Ô³íàíñîâèé ïëàí.

Фінансовий план є самим важливим розділом бізнес-плану, тому до його розробки слід підійти найбільш серйозно. При достатньому рівні його обгрунтованості він являється головним критерієм прийняття інвестиційного проекту до реалізації (відповідно при недостатній розробці цього розділу бізнес-плану прийняття інвестиційного проекту до реалізації нереальне, так, як запропонований бізнес-план не відповість на основне питання, що цікавить інвестора - як швидко і в яких формах буде забезпечено повернення вкладеного капіталу).

Цей розділ бізнес-плану демонструє результати ряду розрахунків.

На першому етапі цих розрахунків виходячи із системної вартості робіт та етапів їх впровадження складається графік потоку інвестицій, що звязані із будівництвом (розширенням, реконструкцією, технічним переозброєнням) та введенням обєкту в експлуатацію. В цьому графіку відображається також потрібний обсяг інвестицій у оборотні активи і в створення необхідних резервних фондів. В складі інвестицій, що звязані із введенням у дію основних фондів, враховуються не тільки прямі затрати по фондам, але й накладні витраит підрядчика та інвестора. На перший рік графік потоку інвестицій розробляється в помісячному, а на другий рік - поквартальному розрізах.

На другому етапі розрахунків обосновується план доходів та витрат, звязаних із експлуатацією реалізуємого інвестиційного проекту. В ньому відображаються такі основні показники господарської діяльності експлуатованого проекту, як валовий дохід від реалізації продукта (послуги); загальний обсяг та склад основних поточних затрат; податкові платежі;

валовий та чистий прибуток; грошовий потік(що являє собою суму чистого прибутку та амортизаційних відрахуваннь). Цей розрахунок також здійснюється на перший рік у помісячному, а на другий рік - в поквартальному розрізах.

На третьому етапі розрахунків визначається точка беззбитковості по даному проекту, котра демонструє, при якому обсязі продажу продукту чи послуги буде досягнуто самоокупності господарської діяльності обєкту інвестуванняна стадіїйого експлуатації. Беззбитковість цієї діяльності досягається при такому обсязі чистого доходу від реалізації котрий рівний сумі поточних затрат. Графічна інтерпритація точки беззбитковості показана на малюнку7.

Розрахунок точки беззбитковості представлено по даним, приведеним у таблиці8 (обсяг виробництва прирівнюється до обсягу реалізації). Для розрахунків використовують наступну формулу:

ПВпост

ОПб = , (1)

Рп - Рпзп

де

ОПб - обсяг продажу (виробництва), який забезпечує досягнення точки беззбитковості розглянутого інвестиційного проекту;

ПВпост - сума постійних потичних витрат (до них відносяться витрати по оренді і утриманню основних фондів, витрати на рекламу та інші види поточних витрат, сума котрих не змінюються при зміні


обсягів продажу або виробництва);

Рп - рівень чистого прибутку до обсягу продажі в процентах;

Рпзп - рівень змінних поточних витрат до обсягу продажі в процентах (до змінних відносяться витрати на сировину і матеріали, транспортні витрати, витрати на оплату процентів за коткотерміновий кредит та інші види поточних витрат, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів продажі або виробництва).

На четвертому етапі розрахунків визначається період окупності інвестицій в проект. Він вираховується на середньорічну суму грошового потоку. Обидві ці суми повинні бути прирівнені до реальної вартості по ставці процента, яка зазвичай приймається в розмірі 8 - 12 процентів в рік (фактор інфляція був виключений в процесі розрахунку цих показників). Більш детально методика цього показника буде викладена в наступному розділі.

12. Ñòðàòåã³ÿ ô³íàíñóâàííÿ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.

Стратегія фінінсування інвестиційного проекту полягає у викладені бізнес-плану. В процесі розробки цієї стратегії необхідно визначити джерела фінансування інвестиційного проекту. Види джерел формування інвестиційних ресурсів і принципи їх оптимізації були детально викладені в попередньому розділі. Керуючись цими принципами визначаються можливі джерела фінансування.

В процесі підготовки цього розділу бізнес-плану також слід розглянути склад привабливих джерел капіталу, в перчу чергу, можливість залучення засобів іноземних інвесторів. Форми такого залучення можуть бути найрізноманітніші - грошовий вклад в іноземній валюті; майновий вклад; забезпечення одержання кредитів іноземних банків; залучення до будівництва закордонного підрядчика та його фінансування; передача прав на використання патентів, ліцензій, “ноу-хау”; забезпечення підготовки кадрів для ефективної експлуатації обєкта та інші.

Повний варіант бізнес-плану, викладений вище, розробляється по крупним інвестиційним проектам при необхідності залучення великих сум інвестиційних ресурсів. ПО інвестиційним проетам, які не вимагають високих розмірів залученого капіталу (в практиці інвестиційної діяльності України - до 100.000 доларів США або відповідно в національній валютв по поточному курсу), розробляється і подається короткий варіант бізнес плану.

Розроблений бiзнес-план дає можливiсть iнiцiаторам iнвестицiйного проекту майбутнiм iнвесторам докладно оцiнити доцiльнiсть його реалiзацiї i очiкувану ефективнiсть.



















2.2. Методи оцiнки ефективностi реальних iнвестицiй.


Оцiнка ефективностi iнвестицiй являє собою найбiльш вiдповiдальний етап в процесi прийнятя iнвестицiйних рiшень. Вiд того, наскiльки обєктивно i докладно проведена ця оцiнка, залежать строки повернення вкладеного капiталу i темпи розвитку компанiї (фiрми). Ця обєктивнiсть i докладнiсть оцiнки ефективностi iнвестицiйних проектiв в значнiй мiрi визначається використанням сучасних методiв проведення такої оцiнки.

Слiд вiдмiтити, що методи оцiнки ефективностi капiтальних вкладень, якi використовуються на даний час в вiтчизнянiй практицi, не можна визнати коректними. Îáèäâà ïîêàçíèêà ÿêi âèêîðèñòîâóþòüñÿ â öèõ öiëÿõ - êîåôiöiºíò åôåêòèâíîñòi (âiäíîøåííÿ ñåðåäíüîði÷íî¿ ñóìè ïðèáóòêó äî ñóìè êàïiòàëüíèõ âêëàäåíü) òà ñòðîê îêóïíîñòi (îáåðíåíèé éîìó ïîêàçíèê) ìàþòü ðÿä суттєвих íåäîëiêiâ, якi не дозволяють одержати обєктивну оцiнку ефективностi реальних iнвестицiй.

Òàê â ÷îìó ñóòü öèõ íåäîëiêiâ? Ïåðøèé ç íèõ ïîëÿãຠâ òîìó, ùî ïðè ðîçðàõóíêàõ êîæíîãî iç ïåðåðàõîâàíèõ ïîêàçíèêiâ íå âðàõîâóºòüñÿ ôàêòîð ÷àñó - íi ïðèáóòîê, íi îáñÿã коштiв якi iнвестуюються не одержують реальної вартостi. Звiдси, в процесi розрахунку порiвнюються свiдомо незрiвняннi велечини - сума iнвестицiй в реальнiй вартостi i сума прибутку в майбутнiй вартостi. Другий iз недолiкiв використованих показникiв полягає у тому, що показником повернення iнвестованого капiталу приймається тiльки прибуток. Але, в реальнiй практицi iнвестицiї повертаються у виглядi грошового потоку, який складається iз суми чистого прибутку i амортизацiйних вiдрахувань. Звiдси, оцiнка ефективностi iнвестицiй тiльки на основi прибутку суттєво спотворює результати розрахункiв (штучно занижує коефiцiєнт ефективностi i завищує строк окупностi). I на кiнець, третiй недолiк полягає у тому, що показники якi розглядаються дозволяють одержати лише односторонню оцiнку ефективностi iнвестицiйного проекту, бо вони обидва базуються на використаннi одинакових вихiдних даних (суми прибутку i суми iнвестицiй).

Навiть такий короткий огляд вiтчизняної практики оцiнки ефективностi капiтальних вкладень свiдчить про недоцiльнiсть її використання в сучасному iнвестицiйному менеджментi.

Розглянем базовi принципи i методичнi пiдходи, якi використовуються в зарубiжнiй практицi при оцiнцi ефективностi реальних iнвестицiй.

Одним iз таких принципiв є оцiнка повернення iнвестицiйного капiталу на базi показника грошового потоку (cash flow), який формується завдяки сум чистого прибутку i амортизацiйних вiдрахувань в процесi експлуатацiї iнвестицiйного проекту. При цьому показник грошового потоку може прийматися при оцiнцi диференцiйним по окремим рокам експлуатацiї iнвестицiйного проекту або як середньорiчний.

Другим принципом оцiнки є обовязкове зведення до реальної вартостi як iнвестицiйного капiталу, так i сум грошового потоку.

Третiм принципом оцiнки є вибiр диференцiйованої ставки проценту (дисконтної ставки) в процесi дисконтування грошового потоку для рiзних iнвестицiйних проектiв.

Четвертим принципом, є варiацiя форм використованої ставки проценту для дисконтування в залежностi вiд цiлей оцiнки. При розрахунку рiзних показникiв ефективностi iнвестицiй в якостi ставки процента, вибираємої для дисконтування, можуть бути використаннi: середня депозитна або кредитна ставка; iндивiдуальна норма прибутковостi iнвестицiй з врахуванням рiвня iнфляцiї, рiвня ризику i рiвня лiквiдностi iнвестицiй; альтернативна норма прибутковостi по другим можливим видам iнвестицiй; норма прибутковостi по поточнiй господарськiй дiяльностi i т.п.

Iз врахуванням вищесказаних принципiв розглянемо методику оцiнки ефективностi реальних iнвестицiй на основi показникiв. Система цих показникiв показана на малюнку9.

Чистий зведений дохiд дозволяє одержати найбiльш узагальненну характеристику результату iнвестування, тоб-то його кiнцевий ефект в асолютнiй сумi. Пiд чистим зведеним прибутком розумiється рiзниця мiж зведеними до реальної вартостi (шляхом дисконтування) сумою гошового потоку за перiод експлуатацiї iнвестицiйного проекту i сумою iнвестованих в його реалiзацiю засобiв. Розрахунок цього покахника здiйснюється по формулi:

ЧЗП = ГП - IЗ, (2)

де ЧЗП - чистий зведений прибуток;

ГП - сума грошового потоку (в реальнiй вартостi) за весь перiод експлуатацiї iнвестицiйного проекту (до початку нових iнвестицiй в нього). Якщо повний перiод експлуатацiї до початку нового iнвестування в даний обєкт визначити важко, його приймають в розрахунках в розмiрi 5 рокiв (це середнiй перiод амортизацiї обладнання, пiсля чого воно пiдлягає замiнi);

IЗ - сума iнвестованих засобiв, направлених на реалiзацiю iнвестицiйного проекту.

Використовувана дисконтна ставка при розрахунках цього показника диференцiюється з врахуванням рiвня ризику тi лiквiдностi.

Приклад: В iнвестицiйну компанiю поступили для розгляду бiзнес-плани двох альтернативних проектiв. Данi, якi характеризують цi проекти, поданi в таблицi10. Для дисконтування сум грошового потоку проекту “А” процентна ставка прийнята в розмiрi 10%, а проекту “Б” - 12% (у звязку з бiльш довготривалим строком його реалiзаiї). Результати дисконтування грошового потоку наведенi в таблицi11.

З врахуванням розрахованої реальної вартостi грошових потокiв визначимо чистий зведений дохiд. По першому iнвестицiйному проекту вiн складе: 8758 - 7000 = 1758 дол. США. По другому iнвестицiйному проекту


вiн складе: 8221 - 6700 = 1521 дол. США

Таким чином порiвняння показникiв чистого зведеного прибутку по представленим iнвестицiйним проектам показує, що проект “А” є бiльш ефективним, нiж проект “Б” (хоча по проекту “А” сума iнвестованих зособiв бiльша, а їх вiддача у виглядi майбутнього грошового потоку менша, нiж по проекту “Б”).

Iндекс прибутковостi.

ГП

IП = , (3)

IЗ

де IП - iндекс прибутковостi по iнвестицiйному проекту;

ГП - сума грошового потоку в реальнiй вартостi;

IЗ - сума iнвестицiйних засобiв, направлених на реалiзацiю iнвестицiйного проекту.

8758

7000

8221

6700

Приклад: Використовуючи данi по представленим iнвестицiйним проектам, визначимо iндекс прибутковостi по ним. По проекту “А” iндекс прибутковостi складе: = 1,25. По проекту ”Б” iндекс прибутковостi складе: = 1,23. Порiвняння iнвестицiйних проектiв по показнику “iндекс прибутковостi” показує, що проект “А” є бiльш ефективним.

Перiод окупностi.

IЗ

ПО = , (4)

ГПп

де ПО - перiод окупностi вкладених засобiв по iнвестицiйному проекту;

IЗ - сума iнвестицiйних засобiв, направлених на реалiзацiю iнвестицiйного проекту .

ГПп - середня сума грошового потоку (в реальнiй вартостi) в перiодi. При короткострокових вкладеннях цей перiод приймається за один мiсяць, а при довгострокових - один рiк.

8758

2

8221

4

7000

4379

6700

2055

Приклад: Використовуючi данi по представленим iнвестицiйним проектам, визначимо перiод окупностi по ним. Для цього в першу чергу визначимо середньорiчну суму грошового потоку в реальнiй вартостi. По проекту “А” вона складе: = 4379 дол. США, а по проекту “Б” - вiдповiдно: = 2055 дол. США. З врахуванням середньорiчної вартостi грошового потоку перiод окупностi по проекту “А” складе:

= 1,6 року, а по проекту “Б” : = 3,3 року. Порiвняння iнвестицiйних проектiв по показнику “перiод окупностi” свiдчить про вагомi переваги проекту “А” перед проектрм “Б” (при порiвняннi проектiв по показникам “чистий зведений прибуток” та “iндекс прибутковостi” цi переваги були менш замiтнi).

Внутрiшня норма прибутковостi.

Цей показник є найбiльш важким i цiлком новим для нас показником з позицiї механiзму його розрахунку. Вiн характеризує рiвень прибутковостi конкретного iнвестицiйного проекту, який виражається дисконтною ставкою, по якiй майбутня вартiсть грошового потоку вiд iнвестицiй призведе до реальної вартостi iнвестованих коштiв. Внутрiшню норму прибутковостi можна охарактеризувати i як дисконтну ставку, при якому чистий зведений прибуток в процесi дисконтування буде зведений до нуля.


Приклад: Використовуючi данi по представленим iнвестицiйним проектам, визначимо по ним внутрiшню норму прибутковостi. По проету “А” нам необхiдно найти розмiр дисконтної ставки, по якiй реальна вартiсть грошового потоку (8758 дол. США) за 2 роки буде дорiвнювати сумi iнвестованих засобiв (7000 дол. США). Розмiр цiєї ставки складає 11,9%, який i являє собою внутрiшню норму прибутковостi цього проекту. По проекту “Б” необхiдно, вiдповiдно, знайти розмiр дисконтної ставки, по якiй реальна вартiсть грошового потоку (8221 дол. США) за 4 роки буде дорiвнювати сумi iнвестованих засобiв (6700 дол. США). Розмiр цiєї ставки складає 5,2%, яка також представляє собою внутрiшню норму прибутковостi цього проекту. Спiвставляючи показники внутрiшньої норми прибутковостi, ми бачимо, що по проекту “А” вона бiльш нiж в двiчi вища, нiж по проекту “Б”, що свiдчить про вагомi переваги проекту “А” при його оцiнцi по цьому показнику.

Всi показники якi були розгляненi вище, находяться в тiсному звязку мiж собою. Характер цього взаємозвязку наведено на малюнку12. Ось чому при оцiнцi ефективностi реальних iнвестицiй всi показники якi були розгляненi, варто розглядати в комплексi.

Результати оцiнки ефективностi реальних iнвестицiйних проектiв використовуються при формуваннi iнвестицiйного портфелю компанiї.






























РОЗДІЛ III.

Здійснення інвестиційної діяльності на прикладі банківської системи.













3.1. Суть та цілі банківських інвестицій.


²íâåñòèö³éíà ä³ÿëüí³ñòü ô³íàíñîâî-êðåäèòíèõ óñòàíîâ çä³éñíþºòüñÿ ñïåö³àëüíèìè ³íâåñòèö³éíèìè áàíêàìè ³ êîìåðö³éíèìè áàíêàìè. ²íâåñòèö³éí³ áàíêè- öå ð³çíîâèä ñïåö³àëüíèõ êðåäèòíèõ ³íñòèòóò³â, ìîá³ë³çóþ÷èõ äîâãîñòðîêîâèé ïîçè÷êîâèé êàï³òàë ³ â³ääàþ÷èõ éîãî â ðîçïîðÿäæåííÿ ïîçè÷àëüíèêàì (ï³äïðèºìöÿì ³ äåðæàâ³) ÷åðåç âèïóñê ³ ðîçì³ùåííÿ îáë³ãàö³é àáî ³íøèõ âèä³â áîðãîâèõ çîáîâ`ÿçàíü. ²íâåñòèö³éí³ áàíêè âèñòóïàþòü íå ïðîñòî ïîñåðåäíèêàìè ì³æ ïîçè÷àëüíèêîì ³ ³íâåñòîðàìè, à âðîë³ ãàðàíò³â åì³ñ³¿ ³ îðãàí³çàòîð³â âòîðèííîãî ðèíêó ö³ííèõ ïàïåð³â - âîíè êóïóþòü òà ïðîäàþòü âåëèê³ ïàêåòè àêö³é ³ îáë³ãàö³é çà ñâ³é ðàõóíîê, íàäàþ÷è êðåäèòè ïîêóïöÿì ö³ííèõ ïàïåð³â.

Çà îðãàí³çàö³éíîþ ôîðìîþ òà þðèäè÷íèì ñòàòóñîì ³íâåñòèö³éí³ áàíêè ÿâëÿþòü ñîáîþ íåîäíîð³äíó ãðóïó óñòàíîâ, ùî îáóìîâëåíî îñîáëèâîñòÿìè íàö³îíàëüíèõ ðèíê³â ïîçè÷êîâîãî êàï³òàëó òà ðîçá³æíîñòÿìè ó áàíê³âñüêîìó çàêîíîäàâñòâ³ îêðåìèõ êðà¿í. Êëàñè÷íèé òèï ³íâåñòèö³éíèõ áàíê³â ïðèòàìàííèé ÑØÀ, äå êîìåðö³éíèì áàíêàì çàáîðîíåíî çàéìàòèñÿ ³íâåñòèö³éíîþ ä³ÿëüí³ñòþ (êð³ì îïåðàö³é ç äåðæàâíèìè òà ìóí³ö³ïàëüíèìè îáë³ãàö³ÿìè). Äî Àñîö³àö³¿ ³íâåñòèö³éíèõ áàíê³ð³â ÑØÀ âõîäÿòü áëèçüêî 700 ³íâåñòèö³éíèõ áàíê³â.  Çàõ³äí³é ªâðîï³ òàêîãî ÷³òêîãî ðîçãàëóæåííÿ ì³æ êîìåðö³éíèìè áàíêàìè ³ ³íâåñòèö³éíèìè áàíêàìè íå ³ñíóº. Ó Âåëèêîáðèòàí³¿ ³íâåñòèö³éíèìè îïåðàö³ÿìè çàéìàþòüñÿ òîðãîâåëüí³ áàíêè, íàéá³ëüø âïëèâîâ³ ç ÿêèõ (áëèçüêî 60) âõîäÿòü äî Àñîö³аö³¿ åì³ñ³éíèõ äîì³â. Ç 70-õ ðð. â öþ ä³ÿëüí³ñòü àêòèâíî âòðó÷àþòüñÿ êîìåðö³éí³ áàíêè.

В банківській практиці інвестиціями є засоби банків, вкладенні в цінні папери підприємств, організацій, установ різних форм власності на порівняно довгий термін часу.

Сукупність цінних паперів, придбаних банком шляхом активних операцій, формує його інвестиційний портфель. ²íâåñòèö³éíèé ïîðòôåëü âêëþ÷àº, ÿê ïðàâèëî, àêö³¿ ïðîìèñëîâèõ ï³äïðèºìñòâ, êîìïàí³é, îáë³ãàö³é, áîðãîâ³ çîáîâ`ÿçàííÿ (âåêñåë³) ïåðåâàæíî äîâãîñòðîêîâîãî õàðàêòåðó.

Ö³íí³ ïàïåðè ìîæóòü áóòè îá`ºêòîì áàíê³âñüêèõ ³íâåñòèö³é ïðè äâîõ óìîâàõ:

  • âîíè ïîâèíí³ îáåðòàòèñÿ íà ðèíêó;

  • ñëóæèòè áîðãîâèìè çîáîâ`ÿçàííÿìè.

Основна мета банків як інвесторів âáà÷àºòüñÿ â òîìó, ùîá çàáåçïå÷èòè ñîá³ çáåðåæåííÿ êîøò³â, тоб-то безпечність вкладень, дохідність банківських інвестицій, їх ліквідність та ріст.

Деякі західні вчені відносять до інвестиційних цілей диверсифікацію інвестиційного портфелю, хоча вона виступає скоріш за все, методом регулювання інвестиційної діяльності банку для досягнення банківськиї цілей, тоб-то є наслідком цих цілей.

Під безпекою, слід розуміти невразимість вкладень від зворушень на фондовому ринку та стабільність одержання доходу. Безпека зазвичай досягаєть збитками дохідності і росту вкладень. Найбезпечнішими вважаються вкладення в облігації державних позик, котрі забезпечуються своїм економічною вагою та платоспроможністю держави.

Якщо банк зацікавлений в доходності цінних паперів, тоб-то в одержані максимально можливих дивідентів по акціям і процентів по боргових зобовязаннях, то йому, імовірно, прийдеться пожертвувати безпекою, оскільки рахується, що більш дохідними є цінні папери акціонерних товариств з низьким інвестиційним рейтингом. Однак це не означає, що чим ненадійніші цінні папери тим вони більше приносять доходу. Дохідність залежить і від інших чинників. Оптимальне поєднання безпечності і дохідності досягається ретельною і періодичною провіркою та підбором цінних паперів.

Ліквідність цінних паперів означає швидке та беззбиткове для їх власників переведення цих паперів в гроші. Ліквідність не обовязково повязана з іншими інвестиційними цілями. Вона означає, що при певній ціні завжди знайдуться покупці, котрі придбають ці цінні папери.

Нарощувати вкладення можуть лише власники акцій. Збільшення капіталу забезпечується в основному за рахунок простих акцій акціонерних товариств котрі розвиваються, і котрі працюють в передових галузях народного господарства. Такі акції, як правило, приносять низький рівень дивідентів, але забезпечують швидке подорожчення капіталу.

Таким чином, потрібно відзначити, що ні один цінний папір не відповідає одночасно всім інвестиційним цілям, треба знайти компроміс між цілями інвестора. Якщо цінні папери надійні, то дохідність буде низькою, тому що інвестори, надаючи перевагу надійності, будуть купляти їх по більш високій ціні, порівнянно з номінальною, ціною, що відповідно знизить дохідність. Таке ж положення і при виборі інших цілей. Якщо прогнози вкажуть на ріст капіталу, то на такі цінні папери виникає підвищенний попит, в результаті якого будуть рости ціни і снижуватись дохідність.

Особливу увагу комерційні банки приділяють якості цінних паперів при їх купівлі, хоча надійного методу визначення захисту вкладених коштів на довгий термін немає, оскільки іноді мають місце ситуації, котрі неможливо передбачити.

Таким чином, коли визначені цілі інвестування, необхідно вибрати ті цінні папери, котрі відповідають цим цілям. З цією метою спочатку проводять галузевий аналіз, відбір галузей, діяльність яких за певний період дає найкращі результати. За допомогою такої оцінки прогнузується перспективи розвитку галузі, робляться висновки про взаємозвязок обсягу виробництва, прибутку, рівня цін, і т.д. Після цього робиться аналіз публікованої фінансової звітності і порівнюють результати за ряд років в процентному і вартісному відображенні. Основними показниками, котрі розглядаються при такому аналізі, є обсяг продажі і загальна виручка, балансовий прибуток, чистий прибуток, ставка податку, розподілення активів та ін.

Пізніше розрахувуються ключеві коефіцієнти: норми прибутку на акціонерний капітал; коефіцієнт прибутковості (відношення чистого прибутку до виручки від реалізації); коефіцієнт обернення коштів (визначається шляхом ділення виручки від реалізації до вартості активів акціонерного товариства); співвідношення власних і позичкових коштів, коефіцієнт ліквідності та інші показники. Ці коефіцієнти доцільно співставити з аналогічними по галузі, а також прослідити динаміку за певний період часу.

Основними цінними паперами у відповідності до закону України “Про цінні папери і фодову біржу” є акції і облігації, решта походять від них.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, яка свідчить про внесення відомого паю в капітал акціонерного товариства, і яка підтверджує членство в цьому товаристві і праві її володаря на одержання частки прибутку у вигляді дивідента, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Таким чином, участь банку в капіталі акціонерного товариства дозволяє вишукати дивіденти на вкладений капітал, а також бути співвласником даного товариства.

В теперішній час банкам дозволено створювати дочірні підприємства, котрим вони можуть передавати частину своїх функцій. Так, декотрі банки передають свої операції по оренді обладнання дочірнім лізинговим компаніям.

Дуже вигідно банку бути засновником страхового акціонерного товариства, яке буде страхувати клієнтів цього банку, що забезпечило б повернення виданих кредитів.

Банк також може придбати акції товарних і фондових бірж, якщо вони створені в формі акціонерного товариства. Це дає банкам членство на біржі, де вони можуть проводити біржеві операції від свого імені або по дорученню своїх клієнтів.

Вкладення в облігації (свідоцтва про внесення їх власником грошових засобів і які підтверджують зобовязання відрахувань йому номінальної вартості цього цінного паперу в передбаченний в ній строк з виплатою фіксованого проценту) є менш ризиковим порівнянно з вкладенням в акції.

Найнадійнишим і безпечним на фондовому ринку рахуються державні боргові зобовязання. Так, за всю історію існування цього виду цінних паперів в США не було ні одного випадку неплатежу.

В Україні на теперішній час важко гарантувати ліквідність державних позик через нестабільність і хронічний дефіцит державного бюджету.

Активні операції комерційних банків включають в себе також облік та дисконт векселів. Вексель являє собою цінний папір, котрий засвідчує про безумовну грошовому зобовязанність векселедавця оплатити після наступлення строку певну суму грошей власнику векскля (векселетримачу).

Вексельний обіг на Україні було введено у відповідності з Постановою Верховної Ради від 17 червня 1992р. “Про застосування векселів в господарському обігу України”.

Якщо векселетримач зацікавлений в достроковому поверненні коштів, відокремлених від розрахунків, він може продати боргове зобовязання комерційному банку. Вексель передається банку при наявності повного передаваємого напису - індосамента, котрий означає перехід права одержання платежу по борговому зобовязанню до банку.

Головною умовою прийняття векселів до обліку в комерційному банку є ліквідність векселя, котра визначається надійністю платника по векселю та строкам погашення боргового зобовязання.

Облік векселів ведеться по ціні нижчій ніж його номінальна вартість на облікову ставку.

При вексельних операціях повинно пердбачатись і забезпечуватись захист прав тримача векселя нормативними документами і впершу чергу законом “Про банкрутство”.

Таким чином, із розвитком ринку цінних паперів в Україні у кожного комерційного банку повинна підвищуватись питома вага вкладення в цінні папери.

На жаль, в теперішній час в Україні інвестиційна діяльність комерційних банків практично зведена до нуля. У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін та доповнень в закон України про банки і банківську діяльність” комерційним банкам забороняється мати загальну суму вкладень в статутні фонди інших підприємств і організацій більше 10% їх власного статутного фонду. При цьому частина комерційного банку в статутному фонді одного із підприємств або організації не може перевищувати 15% статуного фонду цього підприємства.

Інвестиційна діяльність комерційного банку здійснюється робітниками його відділу інвестицій. Функція інвестування потребує систематичного аналізу ризику придбаних цінних паперів, оцінку якості цих паперів, визначення можливості банку здійснювати інвестиції. Для цього необхідно ретельне, безперервне та кваліфіковане спостереження та вивчення ринку цінних паперів.

Таким чином, любий комерційний банк здійснює одну чи другу інвестиційну політику. Основними чинниками, які впливають на інвестиційну політику, є дохідність, ліквідність, готовність йти на великий ризик або, навпаки, жертвувати прибутковістю для забезпечення ліквідності.

Періодично робітники інвестиційного відділу готують для правління звіти про інвестиційну діяльність. Основними показниками цих звітів є ступінь диверсифікації, якість та строки цінних паперів, данні про аналіз інвестиційного портфеля.

По мірі необхідності, в залежності від умов функціонування банку, їх інвестиційна діяльність переглядається і обновлюється.











3.2. Інвестиційні операції банків

та ризик повязаний із ними.


Дуже часто кредитні операції банків (позики) вважають за інвестиційні операції. На це є свої причини. Позики і інвестиції мають мають подібностей і розбіжностей між собою. Так розглянемо ж ці подібності і відмінності.

В світовій практиці позичкові і інвестиційні операції комерційних банків є найбільш важливими, оскільки вони являють собою банківську діяльність, за допомогою якої кредитні установи пускають в обіг свої ресурси з ціллю одержання прибутку.

Іншою важливою особливостю, яка обєднує ці операції можна назвати їх дохідність. Інвестиційні і позичкові операції є найпривабливішими в банківській діяльності, вони займають найбільшу питому вагу у складі активів комерційного банку.

Крім цього, з іншої сторони інвестиційні і позичкові операції мають розбіжності.

Позика являє собою вкладення коштів на відносно короткий період часу з умовою повернення її або її еквівалента в сумі, яка перевищує початкову, на позичковий процент. Інвестування - це використання грошей з метою забезпечення довготривалого періоду часу, причому, до того, як вкладенні кошти будуть поверненні в банк.

Клієнт звертається в банк за позикою при винекненні потреби в нього у грошах, яку він не може покрити власними коштами. Таким чином, ïðè êðåäèòóâàíí³ ³í³ö³àòîðîì óãîäè çâè÷àéíî âèñòóпຠпозичальник, à ïðè ³íâåñòóâàíí³ ³í³ö³àòèâà íàëåæèòü áàíêó, ÿêèé íàìàãàºòüñÿ вкласти кошти в цінні папери з метою одержання прибутку.

Як правило, при кредитуванні банк є ãîëîâíèé ³ îäèí ç íåáàãàòüîõ êðåäèòîð³â, òîä³ ÿê â ³íâåñòèö³éíîìó ïðîöåñ³ â³í, ÿê ïðàâèëî, îäèí ç áàãàòüîõ êðåäèòîð³â. Із цього можна припустити ще одну розбіжність між позичковим та інвестиційним процесами: êðåäèòóâàííÿ ïîâ`ÿçàíå ç îñîáèñòèìè ñòîñóíêàìè áàíêó ç ïîçè÷àëüíèêîì, ³íâåñòóâàííÿ æ ÿâëÿº ñîáîþ îáåçîñîáëåíó ä³ÿëüí³ñòü.

Між позичковими і інвестиційними операціями комерційних банків існує тісний взаємозвязок. Оскільки ці операції є найбільш дохідними, то як правило, вони представляють для банку суттєвий ризик. Ось чому банки зобовязанні підтримувати оптимальну структуру своїх активів і в залежності від економічної ситуації змінювати її або на користь позик, або на користь інвестицій.

Наприклад, банк, який надав позики першокласним позичальникам та має гарантії повернення вкладених коштів, а також володіє стійкими вкладами, може взяти на себе великий ризик по відношенню до інвестиційних операцій. Але іноді більш вигідно, що б банк проводив широку позичкову політику і обережну інвестиційну політику. Це означає готовність надати позики у великому обñÿç³. Ðèçèê, âèêëèêàíèé öèìè îïåðàö³ÿìè áóäå çð³âíîâàæåíèé ë³êâ³äíèì ïîðòôåëåì ³íâåñòèö³é.

Якщо у банка випадково виникає потреба у коштах через вилучення клієнтами своїх вкладів або одержання заявок на позики, які перевищують наявні ресурси, він може поміняти і обсяг інвестиційного портфеля і при необхідності зменшити розмір позичкового капіталу. Це здійснюється шляхом продажу цінних паперів, в котрі були вкладені кошти, погашення позик, наданих до запитання, непоновлених кредитів, строк погашення котрих закінчується.

Äëÿ áàíê³âñüêèõ ³íâåñòèö³é õàðàêòåðí³ ôàêòîðè ðèçèêó.

Оцінка ризику і доходності - це цей фундамент, за допомогою якого приймаються раціональні та обрунтовані рішення про вкладення коштів.

Ризик, притаманний банківським інвестиціям, можна умовно розділити на òðè òàêèõ вида: êðåäèòíèé ðèçèê, ðèíêîâèé ðèçèê ³ ïðîöåíòíèé ðèçèê.

Êðåäèòíèé ðèçèê õàðàêòåðíèé äëÿ ö³ííèõ ïàïåð³â, êîòð³ ïîâ`ÿçàí³ ç іìîâ³ðí³ñòþ òîãî, ùî â³í áóäå íåñïðîìîæíèé âèêîíàòè ñâî¿ ô³íàíñîâ³ зîáîâ`ÿçання.

Ðèíêîâèé ðèçèê âèò³êຠç òîãî, ùî ïðèâàáëèâ³ñòü äåÿêèõ ïàïåð³â ÿê îá`ºêòà âêëàäåííÿ ìîæå áóòè ÷àñòêîâî âòðà÷åíà, òàê ùî ¿õ ïðîäàæ áóäå ìîæëèâèé ò³ëüêè ç âåëèêîþ ñêèäêîþ.

Ïðîöåíòíèé ðèçèê ïîâ`ÿçàíèé ³ç çàêð³ïëåííÿì â³äñîòêà ïî îáë³ãàö³ÿõ â äîãîâ³ðíîìó ïîðÿäêó ç ìîìåíòà ¿õ âèïóñêó é â³äíîñíîþ ñâîáîäîþ êîëèâàíü ðèíêîâèõ ñòàâîê âãîðó ³ âíèç. ×èì äàë³ ñòðîê ïîãàøåííÿ îáë³ãàö³¿, òèì âèùèé ðèзèê, ïîâ`ÿçàíèé ç äèíàì³êîþ ñòàâêè â³äñîòêà.

Здійснюючи інвестиційні операції, банки слідкують за рівнем їх дохідності. Віддача від вкладенних коштів повина пропорційно відповідати ризикованості вкладень (див. малюнок 3.1.).

Малюнок 3.1.

Співвідношення ризику і дохідності13.








Х1 Х2





Коли ризик не існує банк одержить прибуток Y3, при ризику Х1 дохід буде Y2, при ризику Х2 - відповідно Y1. В звичайних умовах, як правило, низький ризик дає низьку віддачу, а високий повязаний з високими доходами.

Ціни облігацій і доходів по ним взаємозалежні. При низьких цінах доходи від облігацій високі, і навпаки. Банк, котрий купляє облігації по низьким процентним ставкам, ризикує можливим зменшенням вартості інвестиційного портфелю у випадку підвищення ставок.

При зниженні процентних ставок ринкова вартість збільшиться.

Часто банки позбавлені іншого вибору, крім як взяти на себе втрати від продажу облігацій по підвищеним процентним ставкам в період виникнення необхідності в коштах через вилучення клієнтами своїх вкладів або підвищення попиту на кредит.

Кожен банк при управлінні своїми активами формує первинні та вторинні резерви. До первинних відносяться касова готівка і прирівненні до неї кошти, до вторинних - ліквідні цінні папери, в основному державні боргові зобовязання.

Таким чином, цінні папери, які входять в інвестиційний портфель, у відповідності з їх функціональним призначенням поділяються на інвестиції і вторинні ліквідні резерви. Між ними існує чітка відмінність - ступінь ліквідності. Ліквідні вторинні резерви можна негайно перетворити в готівкові гроші шляхом продажу на ринку цінних паперів. В цьому відношені багато цінних паперів із інвестиційного портфелю мають таку ж ліквідність, як і цінні папери, які входять до вторинного резерву. Але ліквідність залежить також від строків цінних паперів. Чим дальший строк погашення боргового зобовязання, тим вища імовірність зміни його ринкової вартості із зміною процентної ставки. Ось чому, наприклад, довгострокові облігації уряду менш ліквідні, ніж короткострокові казначейські векселі, хоча ці папери випускає один емітент - скарбниця. Це залежить від того, що облігаціям притаманий більший ризик через зміну процентних ставок по ним.

Інвестиційні цінні папери розраховані на більш довший термін, ніж цінні папери вторинних резервів. Граничні терміни цінних паперів, котрі відносяться до вторинних резервів, залежать від керівництва банку. Тому цінні папери весь час переходять із категорії інвестицій в вторинні резерви. Наприклад, якщо по довгостроковим облігаціям уряду (котрі при придбанні були віднесені до інвестицій) залишився строк до погашення, рівний строку, який встановив банк по цінним паперам вторинних резервів, їх можна віднести до ліквідних активів.

Як вже відмічалось, здійснюючи інвестиції в цінні папери комерційний банк переслідує найважливішу ціль - регулювання платоспроможності і ліквідності. Для безперервності платежів по кореспонденському рахунку банк може використати різні методи. Так, багато банків зберігають на кореспондентському рахунку великі суми коштів для забезпечення майбутніх платежів, беруть кредити в інших банках. Однак ці методи мають в собі деякі недоліки.

Найбільш прийнятним та раціональним методом підтримки ліквідності є розглянутий вище метод вкладення коштів в високоліквідні цінні папери, котрі при винекненні потреби легко реалізуються. За рахунок одержаної виручки від реалізації здійснюються платежі по кореспондентському рахунку.

З метою підвищення доходів, зменшення ризику втрат через зниження курсу цінних паперів в сучасних умовах банки застосовують сильну техніку управління інвестиційним портфелем.

Основним методом зменшення ризику втрат є диверсифікація вкладень, коли капітал розподіляється між багатьма цінними паперами різної якості та різних термінів погашення.

Слід також відмітити, що за допомогою диверсифікації неможна уникнути ризику, але можна його зиеншити.

При диверсифікації рекомендується обмежувати вкладення коштів в певний вид цінних паперів в розмірі 10% загальної вартості портфеля. По мірі розширення вмісту портфеля цей рубіж може зменшуватись до 5% і менше.

Інший метод зменшення ризику, це метод “Штанги”.

Áàãàòî ÿê³ ç êîìåðö³éíèõ áàíê³â â ³íâåñòèö³éí³é ä³ÿëüíîñò³ äîòðèìóþòüñÿ ñòðàòå㳿 “Øòàíãè”. Ïðè òàêîìó ï³äõîä³ ñóòòºâà äîëÿ ³íâåñòèö³éíîãî ïîðòôåëÿ ñêëàäàºòüñÿ ³ç äîâãîñòðîêîâèõ çîáîâ`ÿçàíü, çð³âíîâàæåíèõ êîðîòêîñòðîêîâèìè цінними ïàïåðàìè, при відсутності або невеликій кількості середньострокових цінних паперів.

При використанні метода “Штанги” сума вкладень в довгострокові боргові зобовязання і час, коли вони здійснюються, залежать від рівня і динаміки довгострокових ставок.

Якщо прогноз банку вказує на зниження довгострокових процентних ставок, здійснюється купівля довгострокових цінних паперів. При зниженні короткострокових процентних ставок доцільно вкладення в короткострокові зобовязання.

Стратегію “Штанги” можуть вільно використовувати банки, котрі мають точні прогнози по відношенню динаміки процентних ставок. При таких умовах цей метод є дуже результативний і раціональний.

Однак диверсифікація не означає придбання любих цінних паперів різних видів, а має на меті кваліфікований підхід і точні розрахунки. Диверсифікацію не можна розцінювати тільки як скрупульозний розподіл цінних паперів по їх строкам і якості. Надто велика диверсифікація може негативно вплинути на ефективність інвестиційного портфелю.

 îñòàíí³é ÷àñ âåëèêîãî çíà÷åííÿ íàáóâàþòü òàê³ îïåðàö³¿ áàíêó ÿê ôàêòîðèíã ³ ë³çèíã. Ôàêòîðèíã - öå îäíà ç íåòðàäèö³éíèõ ïîñëóã, ùî âèíèêëà â ÑØÀ ó 1890 ð. ³í ÿâëÿº ñîáîþ êóï³âëþ áàíêîì ó ê볺íòà ïðàâà âèìîãè áîðãó. ßê ïðàâèëî, áàíê êóïóº äåá³òîðñüê³ ðàõóíêè, ïîâ`ÿçàí³ ç ïîñòàâêîþ òîâàð³â ÷è íàäàííÿì ïîñëóã. Ôàêòîðèíã îôîðìëÿºòüñÿ ñêëàäàííÿì ì³æ áàíêîì ³ ê볺íòîì ñïåö³àëüíîãî äîãîâîðó. Äî îáîâ`ÿçê³â áàíêó âõîäÿòü íå ò³ëüêè ñòÿãíåííÿ áîðãó, àëå é ôóíêö³¿ ïî îáñëóãîâóâàííþ îñòàííüîãî: àíàë³ç êðåäèòíî¿ ìîæëèâîñò³ áîðæíèêà, ³íêàñàö³ÿ, ïðèéíÿòòÿ íà ñåáå ðèçèêó íåñïëàòè ³ ò.ä. Ê볺íò, ùî ïðîäàâ äåá³òîðñüêèé áîðã, îòðèìóº â³ä áàíêó ãðîø³ ó ðîçì³ð³ 80-90% ñóìè áîðãó; 10-20% ñóìè, ùî çàëèøèëèñü, áàíê òèì÷àñîâî ñòÿãóº ó âèãëÿä³ êîìïåíñàö³¿ ðèçèêó äî ïîãàøåííÿ áîðãó â ðîçì³ð³ 1-2% çàãàëüíî¿ ñóìè êóïëåíèõ áàíêîì ðàõóíê³â; ïîçè÷êîâîãî ïðîöåíòà, íàðàõîâàíîãî íà âèäàíèé ê볺íòó àâàíñ.

Äðóãèé âèä îïåðàö³é - ë³çèíã - òàêîæ âèíèê ó ÑØÀ â 50-ò³ ðîêè ³ ÿâëÿº ñîáîþ ð³çíîâèä äîâãîñòðîêîâîãî êðåäèòó, ÿêèé íàäàºòüñÿ ó íàòóðàëüí³é ôîðì³ ³ ïîãàøàºòüñÿ ê볺íòîì â ðîçñòðî÷êó.

˳çèíãîâèé ìåõàí³çì ïîëÿãຠó íàñòóïíîìó. Íà ïðîõàííÿ ê볺íòà áàíê íàáóâຠïåâíå ìàéíî, (óñòàòêóâàííÿ, òðàíñïîðòí³ çàñîáè, êîèï`þòåðè òîùî) ³ ïðèéìຠíà ñåáå ïðàêòè÷íî âñ³ çîáîâ`ÿçàííÿ âëàñíèêà, âêëþ÷àþ÷è â³äïîâ³äàëüí³ñòü çà çáåðåæåííÿ ìàéíà, âíåñåííÿ ñòðàõîâèõ ïëàòåæ³â, îïëàòó ìàéíîâèõ ïîäàòê³â. Ê볺íò, íà ïðîõàííÿ ÿêîãî áóëî êóïëåíî ìàéíî, ñêëàäаº ç áàíêîì ñòðîêîâèé äîãîâ³ð îðåíäè, â ÿêîìó âèçíà÷àþòüñÿ, ïîðÿä ç ³íøèìè óìîâàìè, ðîçì³ð îðåíäíî¿ ïëàòè ³ ïåð³îäè÷í³ñòü ¿¿ âíåñåííÿ. Îðåíäíà ïëàòà ñêëàäàºòüñÿ ç äâîõ âåëè÷èí: âàðòîñò³ ìàéíà ³ êîì³ñ³éíî¿ âèíàãîðîäè çà ë³ç³íãîâ³ ïîñëóãè, ùî äîð³âíþº â³äñîòêó çà êðåäèò. Ïðèáóòîê áàíêó â³ä ë³çèíãîâèõ îïåðàö³é ñêëàäàºòüñÿ ç: ë³çèíãîâîãî â³äñîòêà ³ çàëèøêîâî¿ âàðòîñò³ ìàéíà äî ìîìåíòó çàê³í÷åííÿ ñòðîêó îðåíäè. ³äñîòêîâà ïëàòà çà ë³çèíãîâó ïîñëóãó íèæ÷à â³ä ïîçè÷êîâîãî â³äñîòêà, òîìó ê볺íòó âèã³äí³øå êîðèñòóâàòèñÿ ë³çèíãîì, í³æ áðàòè ãðîøîâó ïîçèêó äëÿ êóï³âë³ äîðîãîãî îáëàäíàííÿ.

²ñíóº òðè ôîðìè ë³çèíãó:

- îïåðàòèâíèé - 3-5 ðîê³â;

- ë³çèíã íåðóõîìîñò³ - 15-20 ðîê³â;

- ô³íàíñîâèé ë³çèíã - 2-6 ðîê³â.

















Висновки.


Інвестиційна діяльність в Україні ще перебуває в стані становлення, причому цей процес відстає від потреб реформування економіки. У цьому виявляється взаємозалежність всієї економічної системи та інвестиційної діяльності, яка є джерелом фінансування господарського механізму. Основною причиною слабкості інвестиційної діяльності в Україні є не стільки законодавча та правова база, скільки економічна криза, спад виробництва, розрив традиційних господарських звязків.

Лібералізація та безконрольне зростання цін спричинило велику нестачу оборотних засобів і коштів для інвестицій.

При написанні роботи були виявлені такі недоліки:

  • мала частка банківських інвестицій, в звязку із складним становищем в Україні.

Необхідно змінити цю частку, оскільки це є одним із найважливіших компонентів НТП. Для зміни цієї частки потрібно:

  • залучити іноземні інвестиції;

  • підєднати Україну до ЄЕС;

  • отримувати інвестиції іноземних банків;

  • законодавчими актами стимулювати банки, інвестувати кошти.








ÄÎÄÀÒÊИ.





















додаток ¹1


Рекомендована ñòðóêòóðà ðîçðîáêè ³ подання інвестиційного проекту.


1. Êîðîòêà õàðàêòåðèñòèêà інвестиційного

проекту (ðåçþìå).


2. Õàðàêòåðèñòèêà галузі â якій

ðåàë³çóºòüñÿ інвестиційний ïðîåêò.


3. Õàðàêòåðèñòèêà товару (послуги)


4. Розташування îá’ºêòó.


5. Àíàë³ç ðèíêó.

Ðîçä³ëè

6. Ïëàíованèé îá’ºì ³ ñòðóêòóðà ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó

âèðîáíèöòâà òîâàðó (ïîñëóãè).


7. Çàáåçïå÷åíí³ñòü âèïóñêó òîâàðó

(ïîñëóãè) îñíîâíèìè ðåñóðñàìè.


8. Ñòðàòåã³ÿ ìàðêåòèíãó


9. Óïðàâë³ííÿ ðåàë³çàö³ºþ

³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.


10. Îö³íêà ðèçèê³â, òà ôîðìè

¿õ ñòðàõóâàííÿ.


  1. Ô³íàíñîâèé ïëàí.


  1. Стратегія фінансування

інвестиційного проекту




додаток ¹2


Ïëàí

õàðàêòåðèñòèêè ãàëóç³.


1. Ñôåðà ä³ÿëüíîñò³, â ÿê³é ðåàë³çóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò:

à) âèðîáíèöòâî;

á) òîðã³âëÿ;

â) íàäàííÿ ïîñëóã;

ã) ³íøå (âêàçàòè).


2. Ãàëóçü (ï³äãàëóçü), â ÿê³é ðåàë³çóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò. Âêàçóºòüñÿ â³äïîâ³äíî ç ä³þ÷îþ êëàñèô³êàö³ºþ ãàëóçåé åêîíîì³êè Óêðà¿íè


3. ³äïîâ³äí³ñòü ãàëóçåâî¿ íàïðàâëåííîñò³ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó ö³ëÿì ñòðóêòóðíî¿ ïåðåáóäîâè åêîíîì³êè Óêðà¿íè â ìàéáóòíüîìó ïåð³îä³:

à) â³äïîâ³äຠïîâí³ñòþ;

á) â³æïîâ³äຠ÷àñòêîâî:

â) íå â³äïîâ³äàº.


4. Òåíäåíö³¿ ðîçâèòêó ïîïèòó íà ïðîäóêö³þ ãàëóç³:

à) ïîïèò íà ïðîäóêö³þ ãàëóç³ áóäå âàãîìî çá³ëüøóâàòèñü;

á) ïîïèò íà ïðîäóêö³þ ãàëóç³ î÷³êóºòüñÿ ñòàá³ëüíèì;

â) ïîïèò íà ïðîäóêö³þ ãàëóç³ áóäå çìåíøóâàòèñü..


5. гâåíü ðîçâèòêó ðèíêîâèõ â³äíîøåíü â ãàëóç³:

à) ð³âåíü ïðèâàòèçàö³¿ ï³äïðèºìñòâ ãàëóç³;

á) ñòåï³íü îõîïëåííÿ ðîäóêö³¿ ãàëóç³ äåðæàâíèì çàìîâëåííÿì;

â) ñòåï³íü äåðæàâíîãî ðåãóëþâàííÿ ö³í íà ïðîäóêö³þ ãàëóç³.


6. Середній рівенü рентабельносò³ ï³äïðèºìñòâ äàííî¿ ãàëóç³ çà îñòàíí³é çâ³òí³é ïåð³îä:

à) ðіâåíü ÷èñòîãî ïðèáóòêó äî âèêîðèñòàíîãî êàï³òàëó (ñóìè îñíîâíèõ ³ îáîðîòíèõ êîøò³â), â ïðîöåíòàõ;

á) ð³âåíü ÷èñòîãî ïðèáóòêó äî ïîòî÷íèõ âèòðàò (çàòðàòàìè ïîâíî¿ ñîá³âàðòîñò³), â ïðîöåíòàõ;

â) ð³âåíü ÷èñòîãî ïðèáóòêó äî îá’ºìó âèïóñêó ïðîäóêö³¿ (òîâàðîîá³ãó, ïîñëóã), â ïðîöåíòàõ.





















таблиця ¹1


Характеристика сучасного обсягу попиту (продажі) на товар (послугу)

на внутрішньму ринку*.



Роки звітного періоду


1993р.

1994 р.

1995 р.

ВИД


Загаль-

В тому числі насичений


Загаль

В тому числі насичений


Загаль-

В тому числі насичений

РИНКУ

ний обсяг попиту (прода-ж³)

за рахунок вiтчиз-няного вир-ва

за рахунок імпорту

ний обсяг попиту (прода-ж³)

за рахунок вiтчиз-няного вир-ва

за рахунок імпотру

ний обсяг попиту (прода-ж³)

за рахунок вiтчиз-няного вир-ва

за рахунок імпорту

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Регіональний (об-ласть, в якій пердба-чається реал³-зація ³нвести-ц³йного проекту)

$93000

$60500

$32500

$112000

$ 56000

$ 56000

$122500

$ 36750

$85750

Національний (в цілому по Укра¿нi)

$133000

$ 86450

$ 46550

$160000

$ 80000

$ 80000

$175000

$ 52500

$122500








таблиця ¹2


Прогноз можливого обсягу продажі товару (послуги) в межах

розглядуваного інвестиційного проекту на майбутні пять років*.


(в натуральних одиницях виміру)

РЕГIОНИ

Роки прогнозуваноого періоду

ПРОДАЖУ

1996р.

1997р.

1998р.

1999р.

2000р.

1

2

3

4

5

6

1. Область, в якій передбачається реалізація інвес-тиційного проекту




600




1800




1800




1200




1200

2. Інші області Укра¿ни


30


600


1200


2400


3600

3. Інші кра¿ни СНГ

-

30

60

120

600

4. Інші закордонні держави (перера-хувати)


-


-


-


-


-

В цілому по всіх регіонах


630


2430


3600


4320


5400









таблиця ¹3


Характеристика сучасного і планованого рівня цін на товар (послугу) на внутрішньому і зовнішньому ринках*.


(за одиницю)

ВИД

РИНКУ

Сучасний рівень

цін

Прогнозований рівень цін

в доларах США


млн крб.

$

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

1

2

3

4

5

6

7

8

Внутрішній (середній рівень цін на ринку України




456000




$ 2400




$ 2040




$ 1326




$ 1060




$ 795




$ 675

Зовнішній (середній рівень світових цін)




360000




$ 1920




$ 1734




$ 1213




$ 1031




$ 767




$ 650












таблиця ¹4


Запланований обсяг виробництва продукцii (надання послуг)

в майбутньому пятирічному періодi*.


Асортиментні групи товару (різновиди послуг)

Одиниця виміру


Роки прогнозованого періоду



1996 р.

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

1

2

3

4

5

6

7

1. Х - товар

тис. один.

млн. крб.

тис. дол. США

10

50000

250

30

150000

750

50

250000

1250

65

325000

1625

70

350000

1750

2. Y - товар

тис. один.

млн. крб.

тис. дол. США

3

240000

1200

9

720000

3600

15

1200000

6000

19,5

1560000

7800

21

1680000

8400

ВСЬОГО

тис. один.

млн. крб.

тис. дол. США

13

290000

1450

39

870000

3600750

65

1450000

7250

84,5

1885000

9425

91

2030000

10150












Таблиця №5


Данні бізнес-планів інвестиційних проектів, необхідні для розрахунків показника чистого зведеного прибутку*.


ПОКАЗНИКИ

Інвестиційні проекти


“А”

“Б”

1. Обсяг інвестиційних коштів, USD


7.000


6.700

2. Період експлуатацi¿ інвестиційного проекту, років



2



4

3. Сума грошового потоку всього, USD


10.000


11.000

в тому числi



1-й рiк

6.000

2.000

2-й рiк

4.000

3.000

3-й рiк

-

3.000

4-й рiк

-

3.000











Таблиця №6


Розрахунок дiйсно¿ вартостi грошових потокiв

по iнвестицiйним проектам*.



(долари США)

РОКИ

Iнвестицiйнi проекти


“А”

“Б”

1-й рiк

6 000

0,909

5454

2 000

0,893

1786

2-й рiк

4 000

0,826

3304

3 000

0,797

2391

3-й рiк

-

-

-

3 000

0,712

2135

4-й рiк



-

3 000

0,636

1908

РАЗОМ

10 000

-

8758

11 000

-

8221

















малюнок №1


Розподiлення точки áåççáèòêîâîñòi в процесi експлуатацii об’ºкту*.



























малюнок №2


Система показникiв оцiнки ефективностi реальних iнвестицiй.


Показники оцiнки ефективностi iнвестицiй


чистий

зведений

дохiд



iндекс


прибутковостi



перiод

окупностi


внутрiшня норма дохiдностi



























малюнок №3


Взаºмозвязок окремих показникiв, якi формують ефективнiсть iнвестицiй в процесi iнвестицiйного циклу по проекту*.

























Література.


  1. О предпринимательстве. Закон Украины от 7 февраля 1991г.

  2. О собственности. Закон Украины от 7 февраля 1991г.

  3. О предприятиях в Украине. Закон Украины от 27 марта 1991г.

  4. О ценных бумагах и фондовой бирже. Закон Украины от 18 июля 1991г.

  5. Об инвестиционной деятельности. Закон Украины от 18 сентября 1991 г.

  6. Об общих основах создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон. Закон Ккраины от 13 октября 1992г.

  7. Об охране прав на изобретение и полезные модели. Закон Украины от 23 декабря 1993г.

  8. О государственной программе поощрения иностранных инвестиций в Украине. Закон Украины от 17 декабря 1994г.

  9. Об инвестиционных фондах и инвестиционных компаниях. Указ Президента Украины от 11 мая 1994г. №55/94.

  10. О внесении изменений и дополнений В Положение об инвестиционных фондах и инвестиционных компаниях. Указ Президента Украины от 28 марта 1995г. №265/95.

  11. О режиме иностранного инвестирования. Декрет Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1994г. №55-93.

  12. О концепции создания специальных (свободных) экономических зон в Украине. Постановление Кабинета Министров Украины от 18 января 1995 г. №36.

  13. О порядке предоставления индивидуальных лицензий на осуществление инвестиций за пределами Украины. Инструкция Национального банка Украины от 20 января 1994 г.

  14. Положение о типовом бизнес-плане Фонда государственного имущества Украины. Утверджено Приказом Фонда государственного имущества от 26 мая 1994 г. №301.

  15. Порядок регистрации выпуска инвестиционных сертификатов инвестиционногофонда и инвестиционной компании. Утвержден приказом Министерства финасов Украины от 19 апреля 1994 г. №33.

  16. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К., МП “ИТЕМ ЛТД”, “Юнайтед Лондон Лимитед”, 1995 - 448с.

  17. Богуславский М.М. Правовое положение иностранных инвестиций. - М., Совинтерюр., 1993.

  18. Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. - М.: Финансы и статистика, 1993.

  19. Бухгалтерский, валютный и инвестиционный аспекты лизинга. - М., СП “Crocus International”, 1991.

  20. Газеев М.Х. и др. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. - М., ВНИИОЭНТ, 1993.

  21. Герасимчук Н.С. и др. Инвестиционная сфера экономики. - К., “Наукова думка”, 1992.

  22. Голубович А.Д., Миринская О.М. Биржевая торговля и инвестирование в США, - М., МЕНАТЕП - Информ, 1991.

  23. Инвестиционно-финансовый портфель. Книга инвестиционного менеджера. Под ред. Рубина Ю.Б. - М., СОМИНТЭК, 1993.

  24. Инвестиционно-финансовый портфель. Книга финансового менеджера. Под ред. Рубина Ю.Б. - М., СОМИНТЭК, 1993.

  25. Калашников Ю.Н., Лавров С.Н., Перская В.В. Инвестиционное сотрудничество: рынок и цены. - М., Внешторгиздат, 1991.

  26. Квас А. Методика финансового обоснования инвестиционных проектов // Украина-бизнес. 1994. - №17.

  27. Комаров И.К. Инвестиции и рынок. Перспектива хозяйствования и управления.-М., Знание, 1991.

  28. Логинов В., Гусева К., Соколов Ю. Инвестиционная политика; возможности реализации и приоритеты. // Экономист. - 1993 г. - №9.

  29. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Ч.1-2. - М., Республика, 1992.

  30. Мансухани Г.Р. Золотое правило инвестирования. - М.: Церих, 1991.

  31. Мухетдинова Н.М., Зубченко Л.А. Как инвестировать за рубежом? - М.: Бином, 1993.

  32. Нікбахт Е., Гроппелл³ А. Фінанси. - К., 1992.

  33. Основы инвестирования. - М.: Церих, 1992.

  34. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К. “Издательство Либра” ООО, 1996 г.

  35. Портфель приватизации и инвестирования. - М.: Соминтэк, 1992.

  36. Принципы инвестирования. - М.: СП “Crocus International”, 1992.

  37. Смирнов А.Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. - М., АО “Консалтбанкир”, 1993.

  38. Тони Райс, Брайн Коли. Финансовые инвестиции и риск: Пер. С англ. - К.: Торгово-издательськое бюро BHV, 1995.

  39. Федченко А. Концепция государственной инвестиционной политики на 1995 год. // Экономист. - 1994. - №10.

  40. Чесноков А.С. Инвестиционная стратегия и финансовые игры. - М.: ПАИМС, 1994.

  41. Яковец Ю. Инновационное инвестирование: новые подходы. // Экономист. - 1995 - №1.


1 Див. додатки, додаток №1.

2 Див. додатки, додаток №2.

3 Див. додатки, таблиця №1.

4 Див. додатки, таблиця №2.

5 Див. додатки, таблиця №3.

6 Див. додатки, таблиця №4.

7 Див. дотатки малюнок №1.

8 Див. додатки таблиця №4.

9 Див. додатки, малюнок №2.

10 Див. дотатки, таблиця №5.

11 Див. дотатки, таблиця №6.

12 Див. додатки, малюнок №3.

13 Ý.Íèêáàõò, А.Гронпелии. - “Финансы”, “Вик”, “Глобус”. - К.

* Цифровий матеріал взятий з умовного субєкта підприємництва.

Аналіз проводиться згідно динаміки розвитку економіки України на основі сукупного попиту і пропозиції.



* Цифровий матеріал взятий з умовного субєкта підприємництва.

* Цифровий матеріал взятий із врахуванням вартості середнього компютера (Pentium166).

* Цифровий матеріал взятий з умовного субєкта підприємництва.

* И.А.Бланк. Инвестиционный менеджмент. - Киев, МП “ИТЕМ” ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995 - с.168.

* И.А.Бланк. Инвестиционный менеджмент. - Киев, МП “ИТЕМ” ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995 - с.169.

* И.А.Бланк. Инвестиционный менеджмент. - Киев, МП “ИТЕМ” ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995 - с.162.

* И.А.Бланк. Инвестиционный менеджмент. - Киев, МП “ИТЕМ” ЛТД, “Юнайтед Лондон Трейд Лимитед”, 1995 - с.175.



Случайные файлы

Файл
158244.rtf
58390.rtf
38824.rtf
29446.rtf
110290.rtf