Екологічне страхування (169793)

Посмотреть архив целиком





Реферат


Екологічне страхування




ПЛАН


Вступ 3

1. Екологічне страхування 5

Висновок 9

Література 10



Вступ


Останнім часом набуває свого розвитку такий елемент економіко-правового механізму природокористування, як екологічне страхування. Саме екологічне страхування може стати одним із ефективних методів заохочення та створення умов економічного стимулювання для суб’єктів господарської діяльності з метою запобігання і зменшення шкоди навколишньому природному середовищу.

На сучасному етапі ринок страхових відносин в Україні досить розвинутий. Створена нормативно-правова база, яка є основою для функціонування страхових компаній, що належать до недержавного сектору економіки. Але система екологічного страхування тільки починає зароджуватися, хоча таке страхування було передбачено Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” ще у 1991 р. Особливістю будь-якого ринкового господарства є розвинута мережа страхування різних ризиків, передусім екологічних як найбільш небезпечних для людини. Таке страхування може бути як добровільним, так і обов’язковим, але насамперед має поширюватися на відповідальність суб’єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, що пов’язана з експлуатацією промислових підприємств, магістральних та промислових нафто - і газотрубопроводів та інших об’єктів транспорту, поводженням з небезпечними відходами тощо або має особливе значення для охорони навколишнього природного середовища, життя та здоров’я людей та пов’язаного з цим захисту майнових прав юридичних і фізичних осіб. Для відшкодування шкоди, спричиненої в результаті такої діяльності, а також для компенсації витрат на рятування життя людей, майна фізичних та юридичних осіб саме завдяки системі екологічного страхування можна створити необхідні фінансові умови, що забезпечать страхове відшкодування. А тому в системі економіко-правового механізму екологічне страхування розглядається як економічна гарантія фінансового забезпечення охорони довкілля.


1. Екологічне страхування


Екологічному страхуванню присвячена ст.49 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища”, яка не дає його визначення, а передбачає можливість здійснення такого страхування у двох формах: добровільного страхування та обов’язкового державного страхування. Можуть існувати також інші види страхування громадян та їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідно до зазначеного закону порядок екологічного страхування має встановлюватися законодавством України. На сьогодні настала нагальна потреба у прийнятті Закону України “Про екологічне страхування”.

Для визначення поняття екологічного страхування звернемось до загального визначення страхування у Законі України “Про страхування” (1996 p), відповідно до якого страхування - це вид цивільно-правових відносин захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

На відміну від цивільно-правового екологічне страхування є особливим видом еколого-правових відносин, метою якого є повний або частковий захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб (страхувальників) у разі погіршення екологічної ситуації внаслідок техногенних аварій чи катастроф, що стало результатом заподіяння шкоди довкіллю. Страховий випадок при екологічному страхуванні пов’язується із екологічним ризиком і настає в разі заподіяння шкоди природним об’єктам і ресурсам, життю та здоров’ю людей, майну фізичних і юридичних осіб у результаті аварійного забруднення довкілля. Можуть бути також й інші випадки, які зумовлюють виконання страховиком обов’язку здійснити виплату страхового відшкодування на користь потерпілих третіх осіб.

Причому умовою настання такого страхового випадку, а отже, і видачі страхового відшкодування є: а) раптовість його настання, тобто неможливість здійснення будь-яких запобіжних заходів; б) ненавмисне забруднення навколишнього природного середовища, що сталося внаслідок техногенної аварії чи катастрофи, тобто відсутність умислу з боку забруднювача.

Страхове відшкодування страхувальникам та третім особам при екологічному страхуванні має відбуватися за рахунок Екологічного фонду страхових гарантій, який створюється шляхом повного або часткового об’єднання страхових фондів страхових кампаній, що здійснюють екологічне страхування, з метою поліпшення умов забезпечення їх страхових зобов’язань перед страхувальниками.

Таким чином, екологічне страхування - це особливий вид страхових правовідносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб (страхувальників) у разі настання певних подій у процесі здійснення господарської діяльності, які можуть виникати за наявності екологічного ризику (страхових випадків), визначених чинним законодавством або договором екологічного страхування за рахунок Екологічного фонду грошових гарантій.

Суб’єктами екологічного страхування є:

- страховики - страхові організації, які утворені відповідно до законодавства України про страхування і отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення екологічного страхування;

- страхувальники - фізичні чи юридичні особи, що згідно з законодавством уклали зі страховиками договори екологічного страхування;

- треті особи, яким заподіяна шкода погіршенням стану навколишнього природного середовища внаслідок техногенних аварій чи катастроф.

Об’єктом екологічного страхування є ризик цивільної відповідальності, який проявляється у пред’явленні страховику майнових претензій фізичними або юридичними особами відповідно до норм цивільного та екологічного законодавства про відшкодування шкоди у разі виникнення випадку, на який проводилось екологічне страхування.

Підставою для виникнення страхових відносин є договір екологічного страхування, укладений між страховиком та страхувальником, згідно з яким страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати завдану шкоду в межах страхової суми, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У договорі екологічного страхування обов’язково мають бути зазначені такі умови: найменування сторін, об’єкт страхування, страховий випадок, розмір страхової суми, розмір страхових внесків, права та обов’язки страховика, права та обов’язки страхувальника, порядок здійснення страхових виплат, випадки відмови у виплаті страхового відшкодування, строк дії договору, юридична відповідальність сторін тощо.

Страхова сума - це загальна грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Страхова сума встановлюється на основі результатів проведення екологічного аудиту або оцінки потенційної шкоди, яка може бути заподіяна внаслідок аварійного забруднення довкілля, що визначається на основі такс, нормативів та інших нормативно-правових документів.

Страхові внески виплачуються страхувальником на основі страхових тарифів, методики їх розрахунку та мінімальних розмірів страхових сум, що затверджуються у визначеному законодавством порядку. На підставі даних про оплату страхових внесків видається страхове свідоцтво (поліс), що оформляється відповідно до вимог законодавства України та є формою договору страхування. З моменту видачі полісу договір екологічного страхування вступає в силу. Строк дії договору екологічного страхування, як правило, встановлюється на один рік з правом його пролонгації на умовах, визначених у договорі.

Умови страхування екологічної відповідальності передбачають також встановлення для страховика граничних сум страхового відшкодування (ліміту відповідальності страховика) та частки збитків, яка не відшкодовується страховиком (франшиза), порядок та умови виплати страхового відшкодування.

Страхове відшкодування - це виплата, яку здійснює страховик на користь третіх осіб у разі настання страхового випадку. Страхове відшкодування в обов’язковому екологічному страхуванні не може перевищувати розмір прямих збитків, заподіяних третім особам аварійним забрудненням навколишнього природного середовища, та ліміт відповідальності страховика у разі його встановлення у договорі страхування.

Виплата страхового відшкодування здійснюється в разі подання страхувальником страховику таких документів:

- страховий акт (аварійний сертифікат), складений страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром), яка згідно із законодавством України має право визначати причини настання страхового випадку та розмір шкоди, заподіяної аварійним забрудненням навколишнього природного середовища. Розмір заподіяної шкоди визначається на основі відповідних такс, методик, інших нормативно-правових та методичних документів, які затверджуються відповідно до законодавства, а в разі відсутності таких документів - на основі експертних оцінок;

- документальне підтвердження факту настання страхового випадку;

- заяви, пред’явлені у зв’язку з страховим випадком;

- інші документи, які передбачені договором екологічного страхування та мають значення для підтвердження.



Висновок


На підставі договору екологічного страхування не підлягає відшкодуванню шкода:

- заподіяна життю, здоров’ю та майну людей, що перебувають у трудових відносинах із страхувальником;

- пов’язана з генетичними наслідками, спричиненими забрудненням навколишнього природного середовища.

Якщо стосовно страхувальника на момент настання страхового випадку діяли інші договори екологічного страхування щодо одного ризику аварійного забруднення навколишнього природного середовища, то кожен страховик виплачує третім особам страхове відшкодування пропорційно частці страхової суми згідно з укладеним договором екологічного страхування у загальній страховій сумі у межах завданої шкоди.


Література


  1. Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.

  2. Балюк Г. І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.

  3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В. І. Андрейцева.К.: Істина, 2001

  4. Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, “Право”. 2001

  5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. - 848 с

  6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.

  7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.




Случайные файлы

Файл
149928.rtf
154078.rtf
43164.rtf
47505.rtf
114921.rtf