Міжнародна співпраця у галузі охорони довкілля (169564)

Посмотреть архив целиком

Київський національний університет імені Тараса Шевченка











Тема:

Міжнародна співпраця у галузі охорони довкілля






Реферат виконала:

Піддубна Світлана

Євгеніївна

студентка групи № 5

історичного факультету






Київ 2008 р.


План


Вступ

Міжнародні екологічні об’єкти та проблеми, особливості екологічних регіонів Європи

Принципи міжнародної співпраці

Міжнародні організації

Міжнародні конференції та погодження

Міжнародна співпраця України

Висновки

Використана література


Вступ


Серед глобальних проблем сучасності одними з найбільш актуальних є екологічні проблеми, які проникають в різні сфери суспільного життя та визначають особливості стабільного розвитку кожної держави. Останнім часом в результаті швидкого розвитку науково-технічного прогресу та збільшення інтенсивності використання природних ресурсів збільшується їх виснаження та забруднення навколишнього середовища. В наш час людство вже усвідомило необхідність дбайливо ставитися до навколишнього середовища. Але збереження екологічної стабільності потребує від суспільства великих зусиль. Лише спільні дії усіх країн здатні змінити екологічну ситуацію на краще. В сучасному капіталістичному світі боротися проти знищення довкілля краще економічними методами та за допомогою міжнародної співпраці, адже екологічні проблеми стосуються не окремої держави, а всіх, парниковий ефект, забруднення повітря та глобальне потепління простежуються на всій земній кулі, а не на певній території Землі. Економічний та промисловий розвиток без врахування екологічних законів може призвести до катастрофічних наслідків. Тому ціллю даної роботи є аналіз об’єктів та засобів міжнародної екологічної політики. Для цього були розглянуті такі питання як екологічні об’єкти, що потребують захисту, зазначено характерні особливості різних регіонів Європи, що має пряме відношення до нас, розглянуті принципи міжнародної співпраці, міжнародні організації, погодження та конференції, а також міжнародна екологічна співпраця України.


Міжнародні екологічні об’єкти та проблеми, особливості екологічних регіонів Європи


Жодна країна в світі, якою б багатою та розвинутою вона не була незмозі вирішити свої екологічні проблеми самостійно. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх держав, координування їх дій на міжнародно-правовій основі, щоб забезпечити вихід світової спільноти з екологічної кризи. Природа спільна і єдина для всіх, вона не знає державних кордонів. Тому порушення в екосистемі однієї країни викликають те ж саме явище в інших країнах. Викиди в атмосферу, забруднення річок, морів та океанів не можуть бути обмежені певною територією. Таким чином ряд найважливіших частин довкілля є об’єктами міжнародного захисту. Насамперед це:

- Космос – скарб усього людства, він належить усій світовій спільноті, яка виразила основні положення його використання в таких документах: Декларації правових принципів діяльності по використанню космічного простору (1963) та в Договорі про принципи діяльності держав по вивченню та використанню космічного простору, включаючи Луну та інші небесні тіла (1967). В них були сформульовано наступне положення: космос – надбання усього людства, недопустиме загарбання його частин, забруднення космічного простору та використання його у військових цілях. Але у космічному просторі вже знаходиться близько 3,5 мільйонів космічного сміття.

  • Антарктида – материк міжнародної співпраці, принципи охорони та використання якого були встановленні ще в 1959 р. спеціальним договором про Антарктиду. Його основні положення – свобода наукових досліджень, заборона військових дій, охорона живих ресурсів;

  • Атмосфера Землі, в якій через природну циркуляцію повітря виникли глобальні екологічні проблеми, такі як погодно-кліматичні зміни, руйнування озонового шару, розповсюдження шкідливих речовин;

Світовий океан – він містить 96 % води земної кулі, суттєво впливає на клімат планети, є джерелом біологічних, мінеральних та енергетичних ресурсів а також є міжнародною транспортною системою, спроби контролю окремих держав над якою завершились лише 1973 р. з підписанням Конвенції ООН по морському праву. Важливою проблемою сьогодення є забруднення Світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів. Саме тому охороні Світового океану присвячено близько 25 правових і нормативних міжнародних документів, а також ряд рішень, угод, резолюцій і договорів. На глобальному рівні діє також Конвенція по риболовлі та охороні живих ресурсів моря (1958) та Конвенція ООН по морському праву (1982), що обмежують промисел держав згідно міжнародних норм1.

Крім того об’єктами міжнародного захисту є:

  • природні ресурси, що знаходяться в користуванні двох і більше країн (ріки Дунай, Рейн, моря Балтійське, Середземне, Великі озера та інше;

  • рідкісні та зникаючі рослини і тварини, що занесені в міжнародну Червону книгу;

  • унікальні природні об’єкти, які прийняті на міжнародний контроль (заповідники, національні парки, пам’ятки природи та інше.), на утримання і охорону яких виділяються кошти міжнародних організацій за рахунок спеціальних фондів.

Основними складовими екологічної кризи в наш час є парниковий ефект, виснаження озонового шару, деградація ґрунтів, деградація лісів, радіаційна загроза, трансгенне перенесення забруднювачів, вичерпність енергетичних та інших ресурсів планети. Вони стають екологічними імперативами і визначають нові норми і правила взаємодії держав. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які б забезпечували розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.

Спроби політичного забезпечення охорони навколишнього середовища в різних країнах не однакові. Лідером у формуванні принципів екологічної політики та її проведення є країни Західної Європи. У сучасній Європі, за французьким вченим Т.Лаво (1991), виділяють чотири великих регіони, що відрізняються екологічною політикою, яку вони проводять.

Перший регіон – країни півдня Європи, найменш екологічно розвинуті, з аграрною направленістю виробництва. Вони мають багато складних екологічних проблем та покладаються в їх вирішенні на фінансову допомогу з боку Європейського співтовариства.

Другий регіон – північна Європа, держави якої вирізняються найбільш гармонійним розвитком та раціональним використанням природних ресурсів. Вони успішно вирішують екологічні проблеми, спираючись на традиційно екологізований світогляд широких верств населення.

Третій регіон – країни північно-західної Європи, що вирізняються високим промисловим потенціалом та сильно забрудненим природним середовищем. Країни цього регіону мають достатньо засобів та коштів і з кінця 80-х років почали проводити енергійну екологічну політику.

Четверта група – країни східної Європи, які відрізняються дуже високим рівнем забруднення навколишнього середовища та не мають економічних і фінансових засобів для оперативного та стратегічного вирішення екологічних проблем2.

Але на теперішній час ні одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх країн, їх координація на міжнародно-правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливо лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей, створення міжнародних організацій; укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій (“зелених” та “екологістів”).


Принципи міжнародної співпраці


Вперше основні принципи міжнародної екологічної співпраці були узагальнені в Декларації Стокгольмської конференції ООН (1972). В сучасному розумінні вони викладені в Декларації конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992). Ці принципи включають наступні ідеї:

  • люди мають право на здорове і плодотворне життя в гармонії з природою;

  • розвиток задля благополуччя теперішнього покоління не повинен здійснюватись на шкоду інтересів розвитку наступних поколінь та на шкоду довкіллю;

  • держави мають суверенне право розроблювати свої власні ресурси, але без шкоди довкіллю за межами їх кордонів;

  • викоренення бідності та нерівності рівня життя у різних частинах світу необхідно для забезпечення стійкого росту та задоволення потреб більшості населення;

  • держави співпрацюють в цілях збереження, захисту та відновлення цілісності екосистем Землі;

  • держави забезпечують надання населенню широкого доступу до екологічної інформації;

  • держави приймають ефективні національні закони про охорону довкілля;

  • екологічна політика не повинна бути спрямована для безпідставного обмеження міжнародної торгівлі;

  • той, хто забруднює довкілля повинен нести також і фінансову відповідальність за це;


Случайные файлы

Файл
15768-1.rtf
30603.rtf
62244.rtf
142783.rtf
5669-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.