Чорнобильська катастрофа і її наслідки (169310)

Посмотреть архив целиком











Чорнобильська катастрофа і її наслідки


Зміст


Введення

1 Джерела й характеристика радіаційного забруднення

1.1Характеристика радіаційного забруднення

1.2ПО «Маяк»

1.3 Чорнобиль.

2 Поширення радіаційного забруднення

2.1 Радіоактивне забруднення повітряного середовища

2.2 Радіоактивне забруднення водного середовища

2.3 Радіоактивне забруднення ґрунту

2. Радіоактивне забруднення рослинного й тваринного миру

3 Переробка й нейтралізація радіаційних відходів

4. Радіаційна обстановка в Краснодарському краї.

5 Можливі наслідки застосування ядерної зброї масової поразки

Висновок

Список літератури

Введення


Радіоактивне забруднення біосфери це перевищення природного рівня змісту в навколишнім середовищі радіоактивних речовин. Воно може бути викликано ядерними вибухами й витоком радіоактивних компонентів у результаті аварій на АЕС або інших підприємствах, при розробці радіоактивних руд і т.п. При аваріях на АЕС особливо різко збільшується забруднення середовища радіонуклідами (стронцій-90, цезій-137, церій-141, йод-131, рутеній-106 і ін.). У цей час, за даними Міжнародного агентства по атомній енергетиці. (МАГАТЕ), число діючих у світі реакторів досягло 426 при їх сумарній електричній потужності близько 320 ГВт (17% світового виробництва електроенергії).

Ядерна енергетика, за умови найсуворішого виконання необхідних вимог, більш-менш екологічно чистіше no порівнянню з теплоенергетикою, оскільки виключає шкідливі викиди в атмосферу (зола, диоксиды, вуглецю й сірки, оксиди азоту й ін.). Так, у Франції швидке нарощування потужностей АЕС дозволило в останні роки значно зменшити викиди диоксида сірки й оксидів азоту в секторі енергетики відповідно на 71 і 60% . У Японії для стабілізації енергозабезпечення країни намечается в найближчі два десятиліття побудувати близько 40 нових АЕС, що задовольнить 43% энергопотребностей. Однак у цілому у світі відзначена тенденція скорочення будівництва нових АЕС.

Використання атомної енергії в широких масштабах приводить до нагромадження радіоактивних відходів. Виникає проблема їхнього поховання.


1 Джерела й характеристика радіаційного забруднення.


1.1 Характеристика радіаційного забруднення.


Наукові відкриття й розвиток фізико-хімічних технологій в XX в. привели до появи штучних джерел радіації, що представляють більшу потенційну небезпеку для людства й всієї біосфери. Цей потенціал на багато порядків більше природного радіаційного тла, до якого адаптована вся живаючи природа.

Природне радіаційне тло обумовлене неуважною радіоактивністю земної кори, що проникає космічним випромінюванням, споживанням з їжею біогенних радіонуклідів і становив у недавнім минулому 8—9 мікрорентген у годину (мкР/ч), що відповідає середньорічній ефективній еквівалентній дозі (ЭЭД = НD) для жителя Землі в 2 миллизиверта (мЗв). Неуважна радіоактивність обумовлена наявністю в середовищі следовых кількостей природних радіоізотопів з періодом напіврозпаду (T1/2) більше 105 років (в основному урану й тория), а також 40ДО, 14С, 226Ra і 222Rn. Газ радон у середньому дає від 30 до 50% природного тла опромінення наземного бойовиська. Через нерівномірність розподілу джерел випромінювання в земній корі існують деякі регіональні розходження тла і його локальні аномалії.

Зазначений рівень тла був характерний для доиндустриальной епохи й у цей час трохи підвищений техногенними джерелами радіоактивності - у середньому до 11- 12 мкр/год при середньорічний ЭЭД в 2,5 мзв. Це збільшення обумовили:

а) технічні джерела проникаючої радіації (медична діагностична й терапевтична рентгенівська апаратура, радіаційна дефектоскопія, джерела сигнальної індикації й т.п.);

б) мінерали, що витягаються з надр, паливо й вода;

в) ядерні реакції в енергетику і ядерно-паливному циклі;

г) випробування й застосування ядерної зброї. Діяльність людини в кілька разів збільшила число присутніх у середовищі радіонуклідів і на кілька порядків - їхню масу на поверхні планети.

Головну радіаційну небезпеку представляють запаси ядерної зброї й палива й радіоактивні опади, які утворилися в результаті ядерних вибухів або аварій і витоків у ядерно-паливному циклі - від видобутку й збагачення уранової руди до поховання відходів. У світі накопичені десятки тисяч тонн матеріалів, що розщеплюються, що володіють колосальною сумарною активністю.

З 1945 по 1996 р. США, СРСР (Росія), Великобританія, Франція й Китай зробили в надземному просторі більше 400 ядерних вибухів. В атмосферу надійшла більша маса сотень різних радіонуклідів, які поступово випали на всій поверхні планети. Їхня глобальна кількість майже подвоїли ядерні катастрофи, що відбулися на території СРСР. Долгоживущие радіоізотопи (вуглець-14, цезій-137, стронцій-90 і ін.) і сьогодні продовжують випромінювати, створюючи приблизно 2%-ю добавку до тла радіації. Наслідку атомних бомбардувань, ядерних випробувань і аварій ще довго будуть позначатися на здоров'я опромінених людей і їхніх нащадків.

Поки ще важко говорити про вплив техногенного перевищення природного тла радіації на бойовисько біосфери. Ми ще не знаємо, як може позначитися на бойовиську океану розгерметизація затоплених контейнерів з радіонуклідами й реакторів затонулих підводних човнів. У всякому разі, можна припускати деяке підвищення рівня мутагенезу.

Радіаційні забруднення, пов'язані з технологічно нормальним ядерним паливним циклом, мають локальний характер і доступні для контролю, ізоляції й запобігання емісій. Експлуатація об'єктів атомної енергетики супроводжується незначним радіаційним впливом. Багаторічні систематичні виміри й контроль радіаційної обстановки не виявили серйозного впливу на стан об'єктів навколишнього природного середовища. Дози опромінення населення, що проживає на околицях АЕС, не перевищують 10 мкЗв/рік, що в 100 разів менше встановленого припустимого рівня. Імовірність радіаційних аварій реакторів АЕС зараз оцінюється як 10 –4 --10 -5 у рік.


1.2 ПО «Маяк»


ПО «Маяк». Саме велике з відомих зараз скупчень радіонуклідів перебуває на Уралі, в 70 км до північно-заходу від Челябінська на території виробничого об'єднання «Маяк». ПО «Маяк» було створено на базі промислового комплексу, побудованого в 1945—1949 р. Тут в 1948 р. був пущений перший у країні промисловий атомний реактор, в 1949 р. — перший радіохімічний завод, виготовлені перші зразки атомної зброї. У цей час у виробничу структуру ПО «Маяк» входять ряд виробництв ядерного циклу, комплекс по похованню високоактивних матеріалів, сховища й могильники РАО. Багаторічна діяльність ПО «Маяк» привела до нагромадження величезної кількості радіонуклідів і сильному забрудненню районів Челябінської, Свердловської, Курганської й Тюменської областей. У результаті скидання відходів радіохімічного виробництва безпосередньо у відкриту річкову систему Обского басейну через р. Теча (1949—1951 р.), а також внаслідок аварій 1957 і 1967 р. у навколишнє середовище було викинуто 23 млн. Ки активності. Радіоактивне забруднення охопило територію в 25 тис. км2 з населенням більше 500 тис. чоловік. Офіційні дані про десятки селищ і сіл, подвергшихся забрудненню в результаті скидань радіоактивних відходів у р. Теча, з'явилися тільки в 1993 р.

В 1957 р. у результаті теплового вибуху ємності з РАО відбувся потужний викид радіонуклідів (церій-144, цирконій-95, стронцій-90, цезій-137 і ін.) із сумарною активністю 2 млн. Ки. Виник «Східно-Уральський радіоактивний слід» довжиною до 110 км (у результаті наступної міграції навіть до 400км) і шириною до 35—50 км (мал. 1.1). Загальна площа забрудненої території, обмеженою ізолінією 0,1 Ки/км2 по стронції-90, склала 23 тис. км2. Близько 10 тис. чоловік з 19 населених пунктів у зоні найбільш сильного забруднення з великою затримкою були евакуйовані й переселені.

Зона радіаційного забруднення на Південному Уралі розширилася внаслідок вітрового розносу радіоактивних аерозолів з пересохлої частини технологічної водойми № 9 ПО «Маяк» (оз. Карачай) в 1967 р. У цей час у цьому резервуарі перебуває близько 120 млн. Ки активності, переважно за рахунок стронцію-90 і цезію-137. Під озером сформувалася лінза забруднених підземних вод об'ємом близько 4 млн. м3 і площею 10 км2. Існує небезпека проникнення забруднених вод в інші водоносні обрії й виносу радіонуклідів у річкову мережу.

За даними радіаційного моніторингу, випадання цезію-137 з атмосфери в районах, розташованих у зоні впливу ПО «Маяк», протягом 1994р. були в 50—100 разів більше, ніж у середньому по країні. Високим залишається й рівень забруднення місцевості цезієм-137 у заплаві р. Теча. Концентрації стронцію-90 у річковій воді й у донних відкладеннях в 100—1000 разів перевищують фонові значення. У каскаді промислових водойм у верхів'ях Течі втримується 350 млн. м3 забрудненої води, що є по суті низькоактивными відходами. Сумарна активність твердих і рідких РАО, накопичених у ході діяльності ПО «Маяк», досягає 1 млрд. Ки. Зосередження величезної кількості РАО, забруднення поверхневих водойм, можливість проникнення забруднених підземних вод у відкриту гідрографічну систему Обского басейну створюють винятково високий ступінь радіаційного ризику на Південному Уралі.


1.3 Чорнобиль.


Не тільки нинішнє, але й наступні покоління будуть пам'ятати Чорнобиль і відчувати наслідку цієї катастрофи. У результаті вибухів і пожежі при аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС із 26 квітня по 10 травня 1986 р. зі зруйнованого реактора було викинуто приблизно 7,5 т ядерного палива й продуктів розподілу із сумарною активністю близько 50 млн. Ки. По кількості долгоживущих радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90 і ін.) цей викид відповідає 500-600 Хиросимам.


Случайные файлы

Файл
61017.rtf
82357.rtf
60169.rtf
143638.rtf
59396.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.