Чи є вихід із глобальної екологічної кризи (169306)

Посмотреть архив целиком













Чи є вихід із глобальної екологічної кризи?


В біології добре відомо, що збереження виду забезпечується наявністю двох вроджених інстинктів – самозбереження і продовження роду. Вони вироблені шляхом природного добору і включають безліч різноманітних характеристик, спектр яких у кожного виду має свої особливості.

Час виникнення людини оцінюється не менше ніж кількома мільйонами років. Місцем її походження прийнято вважати Африку, далі відбувалися складні етапи поширення по земній кулі. Для міграції було безліч причин, провідною з яких, можливо, став саме прояв інстинктів самозбереження і продовження роду. Завдяки їм людина навчилася створювати для себе штучне середовище існування. Це дозволило їй освоювати дедалі нові регіони. Очевидно, втім, що цей процес супроводжувався й істотними екологічними змінами (неолітична та палеолітична екологічні кризи). В результаті людина, щоб вижити, зайнялася землеробством і одомашненням (доместикацією). Виникнення аграрної цивілізації близько 10 тис. років тому пов'язують з процесами доместикації тварин і рослин. У популяціях найуспішніших мисливців-збирачів виникли центри доместикації диких видів, що дозволило людям менше залежати від сезонної мінливості погоди та міграції тварин, переходити до осілого способу життя, створювати запаси їжі, народжувати більше дітей. Часто, займаючи нову територію, людина настільки її виснажувала, що виникала пустеля, наприклад, найбільша в світі – Сахара. Це приводило до подальшої міграції в більш родючі землі. Господарська діяльність людини, зрештою, набула ролі геологічного чинника у глобальному масштабі.

Як видові, нам властиво надавати пріоритетне значення тій інформації, що стосується нас самих або наших близьких. Це одна з особливостей людської свідомості. Водночас, інформація, віддалена в часі у майбутнє, або така, що має вірогідний характер, в індивідуальному сприйнятті здається менш вартою уваги. Наприклад, висока імовірність передчасної смерті мало кого відвернула від куріння тютюну, зате зміна смаку звичної їжі здатна викликати бурю емоцій.

Така «аберація (викривлення) важливості» інформації веде до того, що у суспільстві великого резонансу набуває, наприклад, проблема вмісту нітратів у овочах. Надлишок нітратів шкодить нашому власному здоров'ю. Однак реальна небезпека руйнування озонового шару атмосфери, яка загрожує збільшенням частоти генетичних і ракових захворювань, небезпечних інфекційних хвороб, настільки мало хвилює більшість людей, що лише одиниці схильні відмовитися, наприклад, від використання в побуті аерозольних балончиків. Але ж фреон, що потрапляє з них в атмосферу разом з дезодорантом, лаком, фарбою або інсектицидом, - основний «винищувач» озону. Поряд з аваріями на промислових холодильних установках використання побутових аерозолів відіграє помітну роль у підвищенні вмісту фреонів у атмосфері.

Небезпеку становлять також запуски космічних апаратів. Особливо багато хлору й оксидів азоту виділяють твердопаливні ракетні двигуни. Наприклад, при кожному запускові американського "Шаттла" його прискорювачі на висотах до 50 км. тобто в самому озоновому шарі, викидають 187 т хлору та хлористого водню і 7 т оксидів азоту. Цієї кількості вистачає на те, щоб знищити 10 млн. т озону, або 0,3% його загального вмісту в атмосфері. Російська ракета системи «Енергія» використовує як паливо водень і кисень, і тому в її вихлопі повністю відсутні хлор та оксиди азоту. Невелика їх кількість утворюється тільки при контакті високотемпературного газового струменя вихлопу з азотом і киснем повітря. Використання екологічно чистого палива робить запуск такої ракети в 7 тис. разів безпечнішим для озонового екрану, ніж запуск системи «Шаттл».

Хоча кількість озону в атмосфері дуже велика – близько 3 млрд, т – його частка в ній мізерна. Якби весь озон атмосфери знаходився в приземному шарі повітря, товщина екрану, що захищає Землю від жорсткого УФ-випромінювання Сонця, становила б лише близько З мм. Однак ефективність захисту озонового екрану дуже велика. Зокрема, фахівці розрахували, що зниження вмісту озону на 1% призводить до підвищення інтенсивності УФ-опромінення поверхні, внаслідок якого кількість смертей від раку шкіри зростає на 6-7 тис. осіб на рік.

Цікаво цю цифру розглянути з погляду нашого сприйняття ступеня небезпеки екологічних змін. Оскільки кожний запуск "Шаттла" знищує до

10 млн. т озону, або близько 0,3% всієї його кількості, значить, він призводить до загибелі від раку шкіри приблизно 1000 ~ осіб. Та це абстрактна тисяча померлих і вмирають вони в різних країнах, що не викликає у нас тієї сильної емоційної реакції, яку викликала свого часу звістка про загибель 6 американських астронавтів під час одного із запусків "Шаттла". Звичайно, загибель цих людей – страшна трагедія. Однак ще більша трагедія – наша байдужість до смерті тисячі людей, що гинуть після кожного запуску "Шаттла".

Коли йдеться про сучасну екологічну ситуацію в довкіллі людини, то, передусім, говорять про те, що на слуху. Наприклад, про антропогенні зміни клімату, відносячи до них і сучасне потепління, викликане зростанням концентрації С02 в атмосфері. Проте глобальне потепління – це кліматична проблема, а зміни середовища – геоекологічна, пов'язана з еволюцією біосфери. І це надзвичайно важливо не тільки для нинішніх, але і для майбутніх поколінь людей. Європейські країни (за винятком Росії) майже витратили свої найцінніші матеріальні ресурси, і їм доводиться покладатися на імпорт (переважно з Африки). Таким чином, проблема обмеженості невідновлюваних природних ресурсів набула справді глобальних масштабів, а її соціально-економічні аспекти загострюються.

До числа незначних позитивних тенденцій у світі входить збільшення частки вітроенергетики в енергетичному балансі, масштабів велосипедного транспорту в містах; поява аграрних зон, вільних від застосування пестицидів; значно ширше використання органічних добрив тощо, але це не надається до порівняння з глобальним руйнуванням біорізноманітності та біосфери.

Можна виділити декілька глобальних показників сучасної екологічної катастрофи, головний з яких - руйнування генофонду живих організмів.

Генофонд людства – генофонд біосфери. В результаті техногенної революції, хімізації сільського господарства та медицини середовище існування людини виявилося насиченим відходами, різними генотоксичними та мутагенними речовинами, поширенню яких не перешкоджають державні кордони та відмінності в рівнях життя різних верств населення. З'явилися нові хвороби, а старі набули нових якостей, їх збудники вже стійкі до широкого спектру антибіотиків. Насиченість середовища існування продуктами штучного хімічного синтезу, ксенобіотиками, призвела до масових змін імунної системи людини, змін генофонду, збільшення генетичного тягаря. Дуже поширеними стали аутоіммунні захворювання. Прийнято вважати, що близько 30% онкологічних захворювань людини обумовлені забрудненням навколишнього середовища генотоксичними агентами, і їх відсоток щорічно зростає.

Тобто, настав час, коли можливість самозбереження людини як виду шляхом агресивної зміни навколишнього середовища стає принципово нереальною. Екологічні зміни, перевантаженість мегаполісів є джерелом стресових впливів для популяцій людини і, таким чином, позначаються на її генофонді. На здоров'я людини діє погіршення якості навколишнього середовища. Його індикаторами можуть служити тривалість життя і дитяча смертність, а також найтиповіші причини смертності (судинні та респіраторні захворювання, рак, отруєння тощо). За даними 1987-1991 рр., серед причин смертності першість посідають судинні захворювання і рак (у середньому по Європі – близько 70% смертності). На дихальні шляхи найбільш згубно впливає аерозольне забруднення, що викликає астму та багато інших захворювань. Забруднення води є причиною понад 2 млн. випадків щорічних шлунково-кишкових захворювань. Потенційна тривалість життя дітей в країнах Центральної і Східної Європи менша, ніж на решті континенту.

Щорічні втрати великої кількості видів рослин і тварин не компенсуються еволюційним процесом, швидкість якого на 3-4 порядки менша, ніж нинішня швидкість вимирання видів. І якщо інші невідновлювані ресурси можна хоча б економити, наприклад за рахунок вторинної переробки, запровадження нових, ресурсозберігаючих технологій, часткової заміни одних ресурсів іншими, то генофонд не можна «заощадити», його можна лише зберігати або втрачати. Причому ми вже добре знаємо, що ці втрати незворотні. Обговорення заходів з охорони фауни і флори зазвичай базується на виділенні груп видів, внесених до Червоної книги.

Ґрунти. Ландшафти. Ґрунти формуються в результаті сукупної діяльності багатьох чинників упродовж сотень і тисяч років. Зокрема чорноземи формувалися в рамках степового біоценозу протягом останніх 10 тис. років. Ґрунти – головний годувальник населення Землі, але швидкість їх техногенної деградації на порядок перевершує процеси відновлення. За кожне десятиріччя в результаті урбанізації втрачається близько 2% орних земель. Сьогодні у сільському господарстві використовуються від близько 10% земель у Фінляндії до понад 70% в Угорщині, Ірландії, Україні, Великобританії. Вкриті лісом території займають від 6% в Ірландії до 66% у Фінляндії. Основна роль ґрунтів у функціонуванні екосистем визначає важливість заходів щодо їх захисту від антропогенного впливу. Ця проблема стала особливо гострою, зважаючи на інтенсивні процеси деградації ґрунтів, особливо втрату родючості (зниження концентрації гумусу). У Європі


Случайные файлы

Файл
2852-1.rtf
113107.rtf
117857.rtf
157939.rtf
36031.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.