Характеристика забруднень атмосфери від електростанцій (169289)

Посмотреть архив целиком















Реферат на тему:

"Характеристика забруднень атмосфери"




План


  1. Загальна характеристика забруднень атмосфери

  2. Забруднення атмосфери при випробуванні і експлуатації енергетичних установок

  3. Який вплив надає на характер шкідливих викидів в атмосферу від палива, використовуваний на теплових електростанціях

  4. Вплив водосховищ і гідроелектростанцій на природне середовище

  5. Атомні електростанції і екологічні проблеми, що виникають при їх експлуатації

  6. Основні заходи щодо захисту навколишнього середовища

Список літератури



1. Загальна характеристика забруднень атмосфери


Атмосфера завжди містить певну кількість домішок, що поступають від природних і антропогенних джерел. До домішок, що виділяються природними джерелами, відносять: пил (рослинного, вулканічного, космічного походження, що виникає при ерозії ґрунту, частинки морської солі); туман, дими і гази від лісових і степових пожеж; гази вулканічного походження; різні продукти рослинного, тваринного і мікробіологічного походження і ін.

Природні джерела забруднень бувають або розподіленими, наприклад, випадання космічному пилу, або короткочасними стихійними, наприклад лісові і степові пожежі, виверження вулканів і т. п. Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється з часом.

Стійкіші зони з підвищеними концентраціями забруднень виникають в місцях активної життєдіяльності людини. Антропогенні забруднення відрізняються різноманіттям видів і численністю джерел. Якщо на початку 20 століття в промисловості застосовувалося 19 хімічних елементів, то в середині століття промислове виробництво стало використовувати близько 50 елементів, а в 70‑х роках – практично всі елементи таблиці Менделєєва. Це істотно позначилося на складі промислових викидів і привело до якісно нового забруднення атмосфери, зокрема, аерозолями важких і рідкісних металів, синтетичними з'єднаннями, що не існують і не утворюються в природі, радіоактивними, канцерогенними, бактеріологічними і іншими речовинами.


2. Забруднення атмосфери при випробуванні і експлуатації енергетичних установок


Найбільші забруднення атмосферного повітря поступають від енергетичних установок, що працюють на вуглеводневому паливі (бензин, гас, дизельне паливо, мазут, вугілля, природний газ і ін.). Кількість забруднень визначається складом, об'ємом спалюваного палива і організацією процесу згорання.

Основними джерелами забруднення атмосфери є транспортні засоби з двигунами внутрішнього згорання і теплові електричні станції (ТЭС). Частка забруднень атмосфери від газотурбінних рухових установок (ГТДУ) і ракетних двигунів (РД) поки незначна, оскільки їх застосування в містах і крупних промислових центрах обмежено. У місцях активного використання ГТДУ і РД (аеродроми, випробувальні станції, стартові майданчики) забруднення, що поступають в атмосферу від цих джерел, співставлені із забрудненнями від ДВС і ТЭС, обслуговуючих ці об'єкти.

Енергетичні об'єкти (паливно-енергетичний комплекс взагалі і об'єкти енергетики зокрема) по ступеню впливу на навколишнє середовище належать до що найінтенсивніше впливають на біосферу.

Збільшення напорів і об'ємів водосховищ гідровузлів, продовження використання традиційних видів палива (вугілля, нафта, газ), будівництво АЕС і інших підприємств ядерного паливного циклу (ЯТЦ) висувають ряд принципово важливих завдань глобального характеру за оцінкою впливу енергетики на біосферу Землі. Якщо в попередні періоди вибір способів отримання електричної і теплової енергії, шляхом комплексного рішення проблем енергетики, водного господарства, транспорту і ін. проводилися в першу чергу на основі мінімізації економічних витрат, то в даний час на перший план все більш висуваються питання оцінки можливих наслідків зведення і експлуатації об'єктів енергетики.

Це, перш за все, відноситься до ядерної енергетики (АЕС і інші підприємства ЯТЦ), крупних гідровузлів, енергокомплексів, підприємств, пов'язаних із здобиччю і транспортом нафти і газу і т. п. Тенденції і темпи розвитку енергетики зараз в значній мірі визначаються рівнем надійності і безпеки (зокрема екологічною) електростанцій різного типу. До цих аспектів розвитку енергетики привернута увага фахівців і широкої громадськості, вкладаються значні матеріальні і інтелектуальні ресурси, проте сама концепція надійності і безпеки потенційно небезпечних інженерних об'єктів залишається багато в чому мало розробленою.

Розвиток енергетичного виробництва, мабуть, слід розглядати як один з аспектів сучасного етапу розвитку техносфери взагалі і енергетики зокрема і враховувати при розробці методів оцінки і засобів забезпечення надійності і екологічної безпеки найбільш потенційно небезпечних технологій.

Один з найважливіших напрямів рішення проблеми – ухвалення комплексу технічних і організаційних рішень на основі концепцій теорії риски.

Об'єкти енергетики, як і багато підприємств інших галузей промисловості, представляють джерела неминучого, потенційного, до теперішнього часу практично риски, що кількісно не враховується, для населення і навколишнього середовища. Під надійністю об'єкту розуміється його здатність виконувати свої функції (в даному випадку – вироблення електричної і теплової енергії) в заданих умовах експлуатації протягом терміну служби. Або найдетальніше: властивість об'єкту зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування.

Під екологічною безпекою розуміється збереження в межах можливих негативних наслідків, що регламентуються, дії об'єктів енергетики на природне середовище. Регламентація цих негативних наслідків пов'язана з тим, що не можна добитися повного виключення екологічного збитку.

Негативні наслідки дії енергетики на навколишнє середовище слід обмежувати деяким мінімальним рівнем, наприклад, соціально-прийнятним допустимим рівнем. Повинні працювати економічні механізми, що реалізовують компроміс між якістю місця існування і соціально-економічними умовами життя населення. Соціально-прийнятний ризик залежить від багатьох чинників, зокрема, від особливостей об'єкту енергетики.

Через специфіку технології використання водної енергії гідроенергетичні об'єкти перетворять природні процеси на вельми тривалі терміни. Наприклад, водосховище ГЭС (або система водосховищ у разі каскаду ГЭС) може існувати десятки і сотні років, при цьому на місці природного водотока виникає техногенний об'єкт з штучним регулюванням природних процесів – природно-технічна система (ПТС). В даному випадку завдання зводиться до формування такої ПТС, яка забезпечувала б надійне і екологічно безпечне формування комплексу. При цьому співвідношення між основними підсистемами ПТС (техногенним об'єктом і природним середовищем) може бути істотне різним залежно від вибраних пріоритетів – технічних, екологічних, соціально-економічних і ін., а принцип екологічної безпеки може формулюватися, наприклад, як підтримка деякого стійкого стану створюваної ПТС.

Інший виявляється постановка завдання оцінки можливих наслідків для навколишнього середовища при створенні об'єктів ядерної енергетики. Тут під екологічною безпекою розуміється концепція, згідно якої при проектуванні, будівництві, експлуатації і знятті з експлуатації АЕС, а також інших об'єктів ЯТЦ передбачається і забезпечується збереження регіональних екосистем. При цьому допускається деякий екологічний збиток, ризик якого не перевершує певного (нормованого) рівня. Цей ризик мінімальний в період штатної експлуатації АЕС, зростає при зведенні об'єкту і знятті його з експлуатації і, особливо – в аварійних ситуаціях. Необхідно враховувати вплив на навколишнє середовище всіх основних чинників техногенної дії: радіаційного, хімічного теплового (з урахуванням їх можливої нелінійної взаємодії). Слід мати на увазі і різні масштаби можливих наслідків: локальний (теплова пляма скидання підігрітих вод у водоймища і водотоки), регіональний (викид радіонуклідів), глобальний (розсіяння довго живучих радіонуклідів по біосферних каналах). Якщо ж створюється крупне водосховище-охолоджувач, то, як у разі гідроенергетичного об'єкту, повинне ставитися завдання про екологічно безпечне функціонування складної ПТС (з урахуванням відміченої специфіки АЕС).

Аналогічний круг питань слід розглядати при формулюванні концепції екологічної безпеки об'єктів теплоенергетики: облік теплової і хімічної дії на навколишнє середовище, вплив водоймищ-охолоджувачів і т. п. Крім того, для крупних ТЭС на твердому паливі (вугілля, сланці) виникають проблеми надійної і безпечної експлуатації золовідвалів – складних і відповідальних ґрунтових гідроспоруд. І тут треба ставити завдання про безпечне функціонування ПТС «ТЭС – навколишнє середовище».


3. Який вплив надає на характер шкідливих викидів в атмосферу вид палива, використовуваний на теплових електростанціях


Як паливо на теплових електростанціях використовують вугілля, нафту і нафтопродукти, природний газ і рідше деревину і торф. Основними компонентами горючих матеріалів є вуглець, водень і кисень, в менших кількостях міститься сірка і азот, присутні також сліди металів і їх з'єднань (найчастіше оксиди і сульфіди).


Случайные файлы

Файл
3414.rtf
100910.rtf
61018.rtf
1835-1.rtf
33743.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.