Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища (168818)

Посмотреть архив целиком

Кафедра менеджменту






реферат



з дисципліни “Екологія”


На тему:

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА


Зміст


1. Сутність економічного механізму природокористування. Еколого-економічні інструменти

2. Платежі за ресурси, їх види і нормативи нарахування

2.1 Платежі за використання земельних ресурсів

2.2 Платежі за використання надр

2.3 Платежі за використання водних ресурсів

2.4 Платежі за лісокористування

Список літератури


1. Сутність економічного механізму природокористування. Еколого-економічні інструменти


Економічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони, здійснюється погодження і корегування суспільних, групових і приватних інтересів. Економічний механізм відіграє важливу роль у реалізації цілей екологічної політики господарського суб’єкта будь-якого рівня.

Основними компонентами економічного механізму є:

  • правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов’язки, ліцензії, обмеження тощо);

  • система відносин власності на основі засобів виробництва;

  • організаційна структура економіки, тобто система формальних і неформальних організаційних зв’язків, що формує реальні економічні відносини між господарськими суб’єктами;

  • система суспільних інститутів (традиції, моральні засади, релігійні звичаї тощо), що формують соціальне інформаційне поле економічної активності;

  • економічні інструменти – засоби зміни фінансового стану економічних суб’єктів (заходи, методи, важелі).

Одну із головних ролей в реалізації економічного механізму відіграють економічні інструменти. За допомогою економічних інструментів можна впливати на спонукальні мотиви в діяльності господарських суб’єктів, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Економічні інструменти можна поділити на три групи:

1. Ціни на ресурси – ціна на сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; платежі за використання асиміляційного потенціалу екосистем (за забруднення); орендна плата за використання основних фондів, у тому числі природоохоронного призначення; ціна на трудові фактори (зарплата, нарахування на зарплату); ціна на використання фінансових ресурсів (облікова ставка НБУ, процентна ставка комерційних банків, виплати по позиках тощо). Ціни на ресурси виконують обмежувальні функції. Чим вищий рівень цін, тим менше ресурсів може бути придбано для господарської діяльності.

2. Економічні вигоди – додатковий дохід або одержання певних переваг. Економічна вигода формується під впливом таких факторів: ефективності господарювання (вміння отримувати максимум вигоди від використання благ); кількісних і якісних характеристик природного ресурсу; зовнішніх умов економічного середовища (ціни на первинні ресурси, наявність знижок, податків, платежів, пільг тощо).
Основна функція економічних вигод у системі товарно-грошових відносин – мотиваційна (отримання прибутку).

3. Перерозподільні платежі (виплати) – система вилучення частини доходів в одних економічних суб’єктів з метою передачі іншим. Даний механізм ґрунтується на законодавчих актах, двосторонніх угодах, а також на добровільних засадах. Система перерозподілу складається з таких елементів: порядку вилучення доходів; ставки вилучення доходів; порядку передачі коштів; ставки виплат. Перерозподільні платежі виконують функції еколого-економічного та еколого-соціального регулювання.

Еколого-економічні інструменти – засоби (методи, заходи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їх діяльності в екологічно сприятливому напрямку.

Найбільш суттєвими факторами при розробці і застосуванні еколого-економічних інструментів є такі: механізм реалізації; природа впливу на економічні інтереси суб’єктів; методичні підходи до встановлення ставок; критеріальна база розрахунку ставок; принципи впливу на ключові групи економічних суб’єктів; форми інструментів.

Залежно від механізмів реалізації еколого-економічні інструменти поділяються на такі:

  • адміністративний перерозподіл коштів (штрафи, субсидії) – має адресний характер вилучення і передачі коштів і застосовується у випадках аварійного забруднення довкілля;

  • фінансові трансферти (від франц. transfert – передача) – система перерозподільних механізмів (податки, платежі, кредити, виплати тощо);

  • вільні ринкові механізми перерозподілу коштів (торгівля дозволами на викиди забруднюючих речовин);

  • сприяння на ринку – застосування негрошових форм підтримки економічних суб’єктів (нагородження спеціальними відзнаками, безкоштовна реклама тощо).

За природою впливу на економічні інтереси суб’єктів еколого-економічні інструменти можна поділити на дві групи:

  • інструменти, спрямовані на вилучення доходів;

  • інструменти, спрямовані на збільшення доходів.

Даний поділ є умовним, тому що еколого-економічні інструменти залежно від обставин можуть виконувати функції і першої, і другої групи. Наприклад, податки виконують функцію вилучення доходів, а у випадках пільгового оподаткування – функцію збільшення доходів. Виняток становлять штрафи, які відносяться до першої групи, та субсидії, що належать до групи збільшення доходів.

Методичні підходи до встановлення ставок. Ставки еколого-економічних інструментів можуть встановлюватися за такими методами:

  • емпіричним – значення ставок не прив’язується до реальних показників екодеструктивного впливу діяльності на економічну систему. Критеріями для встановлення ставок є фіскальні показники, що підбираються емпіричним методом. Тобто дослідним шляхом визначаються такі розміри ставок, які реально можуть впливати на екологічно спрямовану поведінку виробника чи споживача;

  • розрахунковим – спирається на реальні еколого-економічні показники господарських суб’єктів, які пов’язані з процесами впливу на природне середовище.

Критеріальна розрахункова база ставок. Ставки є основою для приведення в дію економічних інструментів. Еколого-економічні ставки – це питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів. Основу критеріальної бази складають:

  • економічні показники, які характеризують економічний стан суб’єктів господарювання та вплив господарської діяльності на зміну цін, ставок податків, платежів тощо;

  • еколого-економічні оцінки, які характеризують економічні показники (виробничі витрати, рівень рентабельності, якість продукції, продуктивність праці).

Принципи впливу на ключові групи економічних суб’єктів:

1. Принцип “забруднювач сплачує”. Компенсацію екологічних витрат, зумовлених впливом на природне середовище, повинен здійснювати економічний суб’єкт, який своєю діяльністю призвів до них. Даний принцип слід застосовувати в тому випадку, коли в суспільстві існують технічні можливості для виробництва продукції без еколого-економічних наслідків або їх суттєвого зниження. Компенсацію збитків забруднювач повинен здійснювати за рахунок свого прибутку.

Вперше на міжнародному рівні принцип “забруднювач сплачує” був обґрунтований Організацією економічного співтовариства і розвитку в 1972 році. З цього часу зазначений принцип активно використовується в законодавчій практиці європейських країн та інших країн світу. В Україні даний принцип було запроваджено в 1991 році Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, в 44 ст. якого зазначено, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища.

2. Принцип “споживач сплачує”. Компенсацію екологічних витрат, пов’язаних із впливом на довкілля, повинні здійснювати споживачі товарів, виробництво яких спричинило цей вплив. Даний принцип слід застосовувати тоді, коли в суспільстві не існує технічних можливостей для забезпечення випуску продукції без негативних наслідків. У цьому випадку компенсація економічних збитків перекладається на споживачів продукції шляхом включення екологічних витрат у собівартість, а отже і в ціну товару.

3. Принцип “усе суспільство сплачує”. Суть принципу в тому, щоб оплату витрат на реалізацію екологічних заходів, що мають глобальний, загальнодержавний або регіональний характер, здійснювати з фондів відповідного рівня, які створюються за рахунок коштів платників податків.

Існує велика кількість форм еколого-економічних інструментів. Це створює великий спектр можливостей для цілеспрямованого екологічно орієнтованого впливу на економічні інтереси суб’єктів господарювання. Основні форми еколого-економічних інструментів та напрямки їх застосування наведені в табл.1.


Таблиця 1. Форми еколого-економічних інструментів та напрямки їх застосування

Форми еколого-економічних інструментів

Напрямки застосування

1

Податки екологічної спря-
мованості стягуються ок-
ремо або в складі інших податків. Надходять на бюджетні рахунки відповідного рівня (державного чи місцевого) і використовуються на фінансування екологічних проблем

- громадський екологічний податок (стягується із платоспроможних громадян на екологічні потреби);

- податок на розв’язання глобальних, національних чи регіональних екологічних проблем;

- податок на транзит через країну вантажів;

- податок на автомобілі, повітряний транспорт;

- податок на конкретні групи товарів (мінеральні добрива, пестициди, пластмасова тара, розчинники, мастила, шини, акумулятори тощо);

- податок на паливо (залежно від наявності в ньому свинцю, вуглецю, сірки, окислів азоту);

- комунальний податок (передбачає компенсацію витрат на водогін, каналізацію, утилізацію відходів)

2

Мито – обов’язковий внесок, який стягується митними органами країни при ввезенні товару на її територію чи вивезенні його з цієї території

- екологічні ввізні мита (підвищення тарифів) встановлюються для екологічно несприятливих товарів;

- звільнення від ввізних мит (зменшення тарифів) на продукцію екологічного призначення;

- екологічні вивізні мита на продукцію, виробництво якої в країні, звідки вона вивозиться, пов’язане із спричиненням еколого-економічних збитків;

- звільнення від вивізних мит (зменшення тарифів) на екологічно чисту продукцію

3

Плата, платежі – грошові чи інші блага, які економічний суб’єкт сплачує за використання ресурсів, природних благ, в тому числі асиміляційного потенціалу, і за можливість здійснення господарської діяльності

- плата за землю;

- плата за мінеральні ресурси;

- плата за використання інших компонентів природного середовища, наприклад, ефіру;

- платежі за вирубування лісів;

- платежі за використання ресурсів рослинного і тваринного світу;

- плата за випас худоби, за полювання і рибальство;

- плата за вхід на територію природних парків;

- платежі за викиди в атмосферу, за скидання у водні джерела, за розміщення відходів;

- платежі за інші види забруднення середовища (шумові, електромагнітні тощо)

4

Штраф – засіб матеріального впливу на юридичних і фізичних осіб, які порушують чинні закони, договори, правила

- міжнародні санкції за порушення умов міжнародних договорів у галузі навколишнього середовища;

- штрафи за недотримання екологічного законодавства в країні;

- відшкодування збитків (на міжнародному рівні), що завдані однією країною іншій;

- відшкодування збитків (на національному рівні), що завдані одним економічним суб’єктом іншому

5

Субсидія – цільова незворотна допомога в грошовій чи натуральній формі, що надається економічним суб’єктам за рахунок коштів державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів

- здійснення природоохоронних програм, що мають загальнодержавне, регіональне значення (створення заповідників, озеленення територій тощо);

- фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за “пілотними” проектами, що мають загальнонаціональне або регіональне значення (розробка екологічних технологій, отримання альтернативних джерел енергії тощо);

- фінансування міжнародних проектів екологічної спрямованості (збереження клімату і біорізноманіття, збереження об’єктів, які мають міжнародне значення);

- фінансування освітніх, просвітницьких і культурних програм

6

Дотація – грошова допомога або інші види допомоги з державних чи інших джерел, що надаються юридичним або фізичним особам для покриття збитків чи на спеціальні цілі

- дотації в сільське господарство на вирощування продукції без отруйних хімікатів;

- несення ризику щодо просування на ринок нової продукції, яка має екологічне призначення;

- ведення сільського господарства в особливо бережливому режимі (збереження первинних ландшафтів, пам’ятників історії);

- дотації регіонам (країнам), які змушені стримувати індустріальний розвиток заради збереження природних ландшафтів, що мають національне або міжнародне значення

7

Кредити – позика в грошовій чи товарній формі, надана кредитором позичальнику на умовах зворотності, найчастіше з виплатою відсотка за користування

- для вирішення екологічних проблем застосовуються такі кредитні пільги: за термінами кредитування; за процентними ставками; за обсягами кредитування; за гарантіями за кредит

8

Виплати, відшкодування витрат – грошові виплати юридичним чи фізичним особам або система заходів, спрямованих на компенсацію різних видів збитку, що пов’язані з порушеннями навколишнього середовища

- виплати підприємствам чи окремим особам на компенсацію збитків від забруднення середовища;

- виплати країнам, що мають негативний баланс у транскордонному забрудненні середовища;

- виплати підприємствам чи населенню за згоду “терпіти” поруч із собою екологічно несприятливий або потенційно небезпечний об’єкт;

- виплати регіонам втраченої вигоди (стримування індустріального розвитку заради збереження природних об’єктів);

- компенсація підприємствам, що здійснюють екологічно необхідні, але економічно неприбуткові види діяльності (переробка відходів, створення природоохоронних територій тощо)

9

Цінові інструменти – система заходів впливу на економічні інтереси суб’є-ктів господарювання, основним механізмом якої є цілеспрямована зміна вигідності різних видів діяльності (товарів) за допомогою зменшення чи збільшення цін

Методи прямого регулювання цін за допомогою адміністративних заходів:

- диверсифікація цін у часі (протягом доби) на електроенергію з метою більш рівномірного споживання енергії;

- диверсифікація цін за споживачами на природні ресурси (встановлення різних тарифів на воду для різних
споживачів);

- диверсифікація цін за споживачами на послуги інфраструктури (зв'язок, транспорт, комунальні послуги);

- встановлення підвищених закупівельних цін на екологічно чисту сільськогосподарську продукцію;

Методи непрямого регулювання цін:

- підвищення рівня цін для споживача на екологічно несприятливу продукцію;

- зниження рівня цін для споживача на екологічно чисту продукцію

10

Сприяння (обмеження) на ринку – комплекс організаційних заходів, який до-зволяє надати додаткові економічні переваги екологічно орієнтованим суб’єктам або створити економічні обмеження екологічно несприятливим господарникам без прямого фінансового впливу на інтереси суб’єктів

- присудження нагород, отримання яких надає підприємствам ринкові переваги;

- маркетингове сприяння (безкоштовна реклама);

- розширення сфери діяльності екологічно орієнтованих суб’єктів господарювання;

- надання додаткових ресурсів (територій), лімітів на електроенергію, воду, газ екологічно сприятливим підприємствам;

- інформаційна підтримка;

- державний протекціонізм для екологічно орієнтованих видів продукції в зовнішній торгівлі

11

Екологічне страхування – створення за рахунок коштів економічних суб’єктів резервних (страхових) фондів, призначених для відшкодування збитків від впливу на природне середовище внаслідок непередбачених надзвичайних ситуацій

Об’єктом екологічного страхування є екологічні інтереси, які потребують страхового захисту. Екологічні інтереси – це природні і соціально обумовлені потреби населення в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки:

- створення системи економічної відповідальності за можливі економічні збитки внаслідок надзвичайних ситуацій;

- створення резервних фондів для відшкодування можливих збитків;

- забезпечення економічної захищеності реципієнтів, які можуть зазнати шкоди в результаті надзвичайних ситуацій



2. Платежі за ресурси, їх види і нормативи нарахування


Случайные файлы

Файл
33496.rtf
10581-1.rtf
129087.rtf
59408.rtf
178188.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.