Екологічні права громадян: поняття, форми і види (168783)

Посмотреть архив целиком

Реферат:

Екологічні права громадян: поняття, форми і види


План


Вступ

Права громадян

Висновки

Джерела


Вступ


Екологічні права громадян — це закріплені в законі і гарантовані системою права можливості у сфері охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, використання природного середовища. Забезпечення екологічних прав є основою екологічної політики держави і метою її здійснення. Екологічні права обумовлені життєвими потребами людини, необхідністю гарантувати екологічно безпечні умови життя людини як найвищої соціальної цінності.

Екологічні права громадян встановлені в законодавстві України нещодавно, з прийняттям Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».

Вони пов’язані із правом на сприятливе екологічно безпечне навколишнє середовище, оскільки у небезпечному, несприятливому навколишньому середовищі порушується право на життя, підриваються його природні умови.

Питання про екологічні права людини і громадянина є центральним у національному й міжнародному екологічному праві. Воно тісно пов’язане з правом на життя та охорону здоров’я населення.


Права громадян


Вперше право на життя в сприятливому навколишньому середовищі було закріплено в декларації Стокгольмської (1972 р.) конференції ООН по навколишньому середовищу. З тексту Декларації випливає, що право на життя у сприятливому навколишньому середовищі є таким же фундаментальним правом людини, як право на свободу і рівність. Сприятливе навколишнє середовище відповідно до Декларації — це таке середовище, яке дозволяє вести гідне життя. У Стокгольмській декларації право на сприятливе навколишнє середовище пов’язане з відповідальністю людини за охорону і покращення його стану на благо теперішнього і майбутнього поколінь.

Концептуальні ідеї Стокгольмської конференції знайшли своє відображення в інших міжнародних актах: Заключному акті наради з питань безпеки і співробітництва у Європі (1975 р.), у Конвенції про транскордонне забруднення на великі відстані (1979 р.), у резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Про історичну відповідальність держав за забезпечення природи Землі для теперішнього і майбутніх поколінь» та в інших міжнародно-правових документах.

У Декларації конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку, яка відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро, закріплене право громадян на здорове і плідне життя в гармонії з природою. Сучасний розвиток, відповідно до Декларації, не повинен здійснюватись на шкоду інтересам охорони навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь. У Декларації були також сформульовані права громадян на доступ до інформації, участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя у сфері довкілля (принцип X).

На Конференції міністрів охорони навколишнього середовища в Софії були прийняті керівні принципи Європейської Економічної комісії (ЄЕК) ООН по забезпеченню доступу до інформації у сфері охорони довкілля і участі громадськості в процесі прийняття екологічно значущих рішень, які стали основою для розробки спеціальної конвенції.

Більш повно екологічні права людини відображені в Орхуській конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, схваленій на Нараді міністрів охорони навколишнього середовища в місті Орхусі (Данія) у червні 1998 р. і ратифікованій Верховною Радою України.

Конвенція проголосила права людини на: сприятливе навколишнє середовище; екологічну інформацію; участь у прийнятті екологічних рішень, проведенні екологічної експертизи, розробці екологічних програм, планів, політики, проектів нормативних актів тощо.

В Україні екологічні права належать до конституційних. Стаття 50 Конституції України закріпила право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. З метою забезпечення цього права кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

В українському законодавстві найбільш повно екологічні права і обов’язки передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», у якому їм присвячено II розділ.

Згідно зі ст. 9 Закону кожен громадянин України має право на:

безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище (право на екологічну безпеку);

участь в обговоренні та на внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб, які беруть участь у прийнятті рішень із цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значущих рішень);

участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

об’єднання в громадські природоохоронні формування;

вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом (право на екологічну інформацію);

участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об’єктів та проведенні громадської екологічної експертизи;

одержання екологічної освіти;

подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Екологічні права громадян мають переважно немайновий характер, спрямований на задоволення соціальних, естетичних, оздоровчих, рекреаційних та духовних потреб. Тільки право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів може мати майновий характер, задовольняти економічні інтереси.

Крім цього, екологічний характер мають права, закріплені іншими законами. Так, Основами законодавства України про охорону здоров’я (ст. 6) визначається право кожного на охорону здоров’я, що передбачає: безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території й населеного пункту, де він проживає; безпечні й здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи наявні і можливі фактори ризику та їх ступінь тощо.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачив (ст. 4) право на безпечні для здоров’я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій із цих питань до відповідних органів та інше.

Закон України «Про екологічну експертизу» конкретизує можливості громадян та їх об’єднань брати участь у проведенні громадської експертизи об’єктів при додержанні встановлених цим законом принципів, вимог та правил.

Екологічні права закріплені також у законах України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та ін.

Наявність сукупності правових норм про екологічні права громадян дає змогу розглядати їх у об’єктивному значенні, тобто як комплексний міжгалузевий інститут загальної частини екологічного права.

Екологічні права громадян розглядаються й в іншому аспекті — як суб’єктивні права, що становлять сукупність повноважень фізичних осіб у галузі екології. За таких умов екологічні права громадян — це персоніфіковані права, які належать кожній фізичній особі.

Слід розмежовувати екологічні права і екологічні інтереси, які не персоніфіковані й тому належать усім громадянам (суспільству). Екологічні права громадян розглядаються як забезпечені системою права юридичні можливості особи реалізувати у передбачених законодавством формах надані повноваження в галузі екології. Такі можливості випливають з мети та завдань екологічного законодавства. Екологічні інтереси — це природні і соціально зумовлені потреби осіб у відповідній галузі, які випливають зі змісту норм екологічного законодавства. Вони задовольняються в процесі реалізації сукупності екологічних заходів: організаційних, технічних, економічних, превентивних та в процесі забезпечення екологічного порядку.

Форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються системою соціально-правових гарантій. Порушені екологічні права громадян підлягають поновленню, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України (ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні інтереси задовольняються в процесі реалізації сукупності екологічних заходів: організаційних, технічних, економічних, превентивних та в процесі забезпечення екологічного порядку.


Случайные файлы

Файл
148334.rtf
60651.rtf
27977-1.rtf
129218.rtf
47259.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.