Розробка технологічної схеми абсорбційної очистки повітря від сполук аміаку (P8)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ МІНЕКОБЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ОХОРОНА ПОВІТРЯ

курсовий проект

НА ТЕМУ: “РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ АБСОРБЦІЙНОЇ ОЧИСТКИ ПОВІТРЯ ВІД СПОЛУК АМІАКУ”

СТУДЕНТА ЗАОЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ "ЕКОЛОГІЯ"




(підпис)

Перевірив доцент, к.т.н.,


КНЯЗЄВ Ю.В.




м.Київ-2001 р.

ЗМІСТ



Стор.

Вступ.-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------3

1. Класифікація забруднень біосфери.---------------------------------------------------------------------------4

2. Огляд методів очистки газу.-----------------------------------------------------------------------------------------6

3. Поняття ГДК, джерела забруднення.-------------------------------------------------------------------------7

4. Вибір та обгрунтування ефективного методу очистки.---------------------------------------9

5. Вибір параметрів очистки. Технологічна схема.--------------------------------------------------10

6. Хімізм методу.-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------11

7. Розрахунок ступеню очистки.-------------------------------------------------------------------------------------12

8. Раціональне розміщення та локалізація джерел забруднення.-------------------------13


9. Висновки.--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------15

Література.-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------17

ВСТУП

Здобуття Україною політичної незалежності заставило з нових позицій поглянути на вирішення ряду проблем, що постали перед країною, виділивши в їх числі першочергові завдання.

Охорона навколишнього природного середовища займає серед таких провідне місце.

Поліпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення сталого економічного зростання - це взаємопов'язані речі, що не суперечать одна одній. Більше того, досвід багатьох країн показує, що, як правило, вирішення екологічних проблем полегшувалось завдяки стабільній економіці, що забезпечувало можливість виконання довгострокових програм національного і міждержавного рівнів, а в деяких країнах - структурної перебудови економіки з переходом від екологічно брудних до екологічно чистих технологій.

В умовах переходу до ринкової економіки в справі державного регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища виключно важливе значення має створення відповідних механізмів управління природокористування, вдосконалення законодавчої бази, нормативних регламентів, а також вдосконалення діяльності державних природоохоронних органів.

Екологічна ситуація в Україні, не дивлячись на виконання ряду природоохоронних заходів, залишається надзвичайно складною. Таке положення склалося внаслідок волюнтаристського підходу до розміщення і нарощування промислових потужностей без врахування екологічних можливостей регіонів, що зумовило надзвичайно велике техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, привело до порушення екологічної рівноваги, істотної зміни середовища проживання, росту захворюваності населення, негативних змін флори і фауни.

На території України зосереджені потужні гіганти металургії, енергетики, хімії, гірничорудної та вугільної промисловості, машинобудування та інші. На протязі десятиліть не приділялось належної уваги підвищенню технічного рівня та екологічної безпеки виробництва. Основні фонди в металургійній та хімічній промисловості зношені на 60—70 відсотків, внаслідок чого часто трапляються аварії, що призводить до аварійних викидів і скидів шкідливих речовин в навколишнє середовище. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення будівництва природоохоронних об'єктів і споруд здійснювалось і продовжує здійснюватись по залишковому принципу.

Дуже гострою в Україні залишається проблема охорони атмосферного повітря.

Загальні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 1997 році склали від стаціонарних джерел 4533,2 тис. тонн. В порівнянні з 1996

роком викиди шкідливих речовин зменшились від стаціонарних джерел на 227,2 тис. тонн (4,8%).

Слід мати на увазі, що викиди залізничного, авіаційного морського і річкового транспорту та сільгоспмашин і механізмів по діючій статистичної звітності взагалі не враховуються.

Зменшення викидів забруднюючих речовин у повітряний басейн України сталося, в основному, за рахунок скорочення обсягів виробництва промислової продукції та електроенергії.

Незважаючи на те, що в останні роки викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря постійно знижуються рівні забруднення повітря залишаються досить високими, а в деяких містах навіть збільшуються (міста Алчевськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Івано-Франківськ, Ізмаїл, Керч, Київ, Краматорськ, Луганськ, Миколаїв, Одеса, Полтава, Рубіжне, Ужгород, Черкаси, Костянтинівка).

В забрудненні атмосфери в Україні вагомим є трансграничний перенос шкідливих речовин.

Деформована вольовими рішеннями колишнього центру галузева структура призвела до того, що за сукупним ' антропогенним впливом на навколишнє природне середовище Донецьке-Придніпровський промисловий регіон посідає одне з перших місць у Європі.

Забруднення навколишнього середовища в містах Запоріжжя і Маріуполь досягло такого рівня, збереження якого неминуче призведе до серйозних фізичних наслідків для здоров'я населення. У місті Дніпродзержинську патологічних змін у крові дітей і дорослих в 3 рази більше, ніж у середньому по Україні.

1. Класифікація забруднень біосфери Структура та основні забруднювачі атмосфери

Антропогенному забрудненню піддана вся біосфера: і атмосфера, і гідросфера, і літосфера. Основними джерелами забруднення є енергетика, промисловість, транспорт, сільське господарство та інші види господарської діяльності людини. Масштаби антропогенного забруднення біосфери дуже великі, і спостерігається тенденція їх росту.

В атмосферу викидається величезна кількість твердих часток у вигляді пилу, пару та газів. Степінь їх шкідливості різноманітна і залежить від хімічного складу, фізичних властивостей, умов розповсюдження в атмосфері і від багатьох інших факторів. Найбільшими забруднювачами атмосфери є теплові електростанції, підприємства чорної та кольорової металургії, виробництво будівельних матеріалів, транспорт. Щорічно в атмосферу Землі від антропогенних джерел поступає приблизно 250 млн. т пилу, 200 млн. т оксиду вуглецю, 50 млн. т різноманітних вуглеводнів, 150 млн. т діоксиду сірки, 50 млн. т оксидів азоту [1]. Більша частина цих речовин утворюється при процесах горіння звичайних органічних палив. В порівнянні з масою всієї атмосфери Землі ці цифри можуть показатись незначними, так як складають менше однієї десяти тисячної долі процента. Однак, проходить постійне накопичення за­бруднень, а деякі із них шкідливі навіть при малих концентраціях, розповсюдження їх нерівномірне по поверхні Землі, і в ряді місць вже зараз досягнуті недопустимі концентрації.

В атмосфері постійно присутні пил природного та антропогенного походження - по орієнтовній оцінці пилові викиди тільки систем вентиляції перевищують 1 млн. т в рік. Вміст пилу в повітрі (мг/м3) в середньому визначається наступними: в чистому повітрі сільської місцевості — до 0,15 мг/м3 житлові райони промислових міст — до 0,5 мг/м3 і індустріальні — до 1 мг/м3 території промислових підприємств - 1...З мг/м3 і в окремих випадках — більше 3 мг/м3. В пустинних та напівпустинних районах з малозв'язаними піщаними грунтами запиленість повітря в сільських та міських районах під час пилових ураганів досягає 10 мг/м3 і більше [1].

Джерелом антропогенного забруднення біосфери є неутилізовані відходи різноманітних виробництв, які утворюються в результаті обміну речовин і енергії сучасних промислових підприємств із навколишнім природним середовищем. Класифікація показує, що всі забруднення можуть бути об'єднані в дві основні групи: матеріальні та енергетичні.

До матеріальних забруднень відносяться неутилізовані хімічні інертні відходи виробництва (механічні забруднення) і всі хімічно активні сполуки та елементи, які попадають в біосферу та вступають у взаємодію з її компонентами (хімічні забруднення). В основу класифікації матеріальних забруднень покладено Їх агрегатний стан, токсичність та їх вплив на живі організми.

По характеру дії на живі організми забруднення ділять на п'ять груп:

1) загальносоматичні, які викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол, миш'як та його сполуки та інші);

2) дратівливої дії, які викликають подразнення органів дихання та слизисті оболонки (хлор, аміак, сірчаний газ, фтористий водень, оксиди азоту, озон, ацетон та інші);

3) сенсибілізуючі, які діють як алергени (формальдегід, різноманітні розчинники та лаки на основі нітросполук та інші);

4) канцерогенні, які викликають злоякісні пухлини (3, 4-бензапірен, нікель та його сполуки, аміни, оксиди хрому, азбест, радон та інші);

5) мутагенні, які приводять до змін спадкової інформації (свинець, марганець, радій, уран та інші).

Хімічно інертні (нетоксичні) забруднення, проникаючи в живі організми, при відповідних концентраціях, вони можуть викликати подразнення та накопичуватись в дихальних шляхах, так як вони мають погану розчинність в біологічних середовищах. В основному це пил металів та їх оксидів (чавун, сталь, алюміній), пластмас, деревини, скляних та мінеральних волокон, а також карборунді сполуки та інші).


Случайные файлы

Файл
ref-16684.doc
161337.rtf
IEU.DOC
ROM-0061.DOC
142472.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.