Історія єкономічної теорії (167460)

Посмотреть архив целиком



ПЛАН

  1. Історія економічної думки в Україні – порівняльна характеристика 80-х іт 90-х років.

  2. Три напрями інтеграції

2.1 Перший — інтенсивне творче осмислення матеріалу, накопиченого світовою наукою.

2.2 Другий — критичне осмислення проблем минулого розвитку економіки й

економічних наук.

    1. Третій — оригінальні дослідження складних проблем сучасного переходу від централізовано-планової економіки до ринкової.

3. Наукова революція. Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки.

4. Нова парадигма освоюється у принципово відмінних від минулого умовах.

5. Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки.

6. Зв’язок між історією економічної думки і сучасною системною

трансформацією.





















Ситуація у галузі дослідження та викладання історико-економічних наук

(економічної історії, історії економічної думки, історії галузевих

економік тощо) в Україні (як і в інших пострадянських республіках)

наприкінці 90-х років докорінно відрізняється від тієї, в якій доводилось

працювати українським радянським історикам-економістам кінця 80-х років.

Перестройка” відкрила можливості для виявлення і констатації кризового

стану історико-економічних наук у колишньому СРСР і на рівні досліджень, і

на рівні навчальних дисциплін, які дедалі більше відставали від світових

досягнень. У зв’язку з цим критикувалися серйозні недоліки в галузі

історико-економічних наук, хоч критичний аналіз незадовільного стану не

розкривав його глибинних причин. Вихід з кризи вбачався в перебудові

марксистсько-ленінського економічного вчення, теорії та практики

соціалізму, тим часом історія економічних вчень як навчальна дисципліна

перебувала у жалюгідному стані. Пізніше проф. Є. М. Майбурд (Росія)

охарактеризував цей стан таким чином: ”Справедливо заслуживши у

студентському середовищі славу одного з найнудніших занять, історія

економічної думки перебувала на задвірках економічних наук замизкана і

недорікувата, що пильно охоронялася від свіжих підходів псевдовченими”[1].

Треба лише додати, що абсолютна більшість навіть студентів-економістів

були взагалі позбавлені можливості вивчати таку дисципліну.

Протягом 90-х років у сфері дослідження та викладання історико-економічних

дисциплін відбулися помітні позитивні зрушення, викликані, безперечно,

докорінним зламом в історичній долі України, суспільно-економічних

відносинах, у вітчизняній системі вищої освіти. Вони невіддільні від

процесів системної трансформації ринкового типу, що здійснюються нині в

країні, від загального розвитку української економічної науки.

Найпримітнішою рисою цього розвитку на зламі двох тисячоліть є подолання

автаркічної замкнутості, інтенсивна інтеграція вітчизняної науки у світову

для спільного наукового прогресу. Тим самим поступово має бути подолана

(хоч і не без проблем) багаторічна свідома ізоляція української

економічної науки, насильно нав’язана їй командно-адміністративною

системою. Водночас — це відродження основних традицій, закладених в

українській економічній науці у минулому столітті.

Нинішній процес інтеграції, на нашу думку, відбувається за трьома

основними напрямами.

Перший — інтенсивне творче осмислення й переосмислення, освоєння

вітчизняними вченими матеріалу, накопиченого світовою наукою, доведення

його на належному рівні через навчальні курси до майбутніх спеціалістів.

Свідченням цього є потік перекладної літератури, насамперед найвідоміших

на Заході підручників та навчальних посібників, стажування, навчання

викладачів та студентів на різних курсах, семінарах тощо за кордоном.

Другий — критичне осмислення проблем минулого розвитку економіки й

економічних наук, своєрідна інвентаризація здобутків, прорахунків та ін.

Наприклад, потребує критичного аналізу викладені у вітчизняній літературі

концепції та практика проведення чисельних економічних реформ упродовж

20—80-х років у колишньому СРСР.

Третій — оригінальні дослідження складних проблем системної трансформації,

тобто сучасного переходу від централізовано-планової економіки до

ринкової, осмислення нової ролі науки.

Зрозуміло, всі три напрями переплітаються і взаємодіють, у межах кожного з

них здійснюються дослідження на новій парадигмі (парадигмах) світової

економічної науки.

У галузі історії економічної думки процес інтеграції української

економічної науки у світову відбувається специфічно і складно. Віднайти

можливі засоби творчого вирішення цих труднощів — важливе і актуальне

завдання.

Наукова революція. Стан загальної економічної теорії та

історико-економічних наук, що склався в Україні з початку 90-х років, на

наш погляд, можна охарактеризувати, як наукову революцію. Дійсно, визріли

і вступили у взаємодію всі ключові елементи моделі розвитку науки, що були

розроблені і досліджені відомим американським вченим Т. Куном: парадигма,

наукове товариство, нормальна наука, криза, екстраординарне дослідження,

традиція, наукова революція та ін. Коротко суть ситуації і вихід з неї

виявилися такими. Панівна марксистська парадигма опинилася у глибокій

кризі. Методи, що були прийняті в теорії, не могли вирішити поставлені

парадигмою основні завдання, а сама теорія не відповідала новим реаліям,

не давала відповіді на актуальні питання. Вихід з кризи відбувається

шляхом наукової революції, сутність якої полягає у заміні попередньої

парадигми новою. На прикладі економічної науки підтвердилися положення

моделі Т. Куна про те, що “будь-яка криза розпочинається з сумніву щодо

парадигми”, що “нова теорія з’являється як безпосередня реакція на кризу”

[2].

Специфіка наукової революції в галузі історії економічної думки у

постсоціалістичних країнах, і в Україні також, полягає насамперед у

відмові від марксистської моделі розвитку економічної науки як від

неспроможної. Всім відомі ключові поняття марксизму: класовий, партійний

підхід до економічної теорії та оцінки економічних вчень; поділ науки за

класовою ознакою (буржуазна, дрібнобуржуазна, пролетарська); загострення

ідеологічної форми класової боротьби; поділ розвитку науки відповідно до

так званого критерію проникнення дослідника у глибину явищ та процесів

(“класична” — в цілому наукова і “вульгарна” — ненаукова, апологетична);

перманентна криза” “вульгарної” економічної теорії; формаційний підхід до

аналізу суспільно-економічних процесів; основоположні теорії — трудової

вартості, додаткової вартості, нагромадження капіталу та ін. Специфічно

трактувався і предмет історії економічної думки, специфічним був і базовий

категоріальний інструментарій за повної безапеляційності нормативних

суджень. Йдеться також про відкидання “марксистсько”- і

соціалізмоцентристської” структуризації економічних вчень та відповідного

характеру дослідження й викладання матеріалу в курсі історії економічних

вчень.

Та чи обмежується наукова революція лише відмовою від корінних положень

парадигми ортодоксального марксизму? Ствердна відповідь свідчила б

фактично про “антимарксистську революцію”, яка справді має місце, з

урахуванням переходу на нові парадигми. Проте цей перехід доповнюється

новими важливими процесами.

Нова парадигма освоюється у принципово відмінних від минулого умовах:

духовної свободи, творчості, концептуального плюралізму, вільних дискусій,

неупередженого пошуку істини тощо. Цитати основоположників марксизму,

рішення партійних лідерів і з’їздів, монолітність поглядів (вимушена,

штучна), згода більшості тощо перестали діяти як критерій істини або

істина в останній інстанції. Значно активізувалось вивчення історії

економічної думки України. З початку 90-х років вийшло у світ близько двох

десятків монографій з цієї проблематики, які заповнили деякі “білі плями”

у вітчизняній економічній науці, підняли нові актуальні теми.

Згідно з моделлю розвитку науки Т. Куна зміна парадигми в результаті

наукової революції не обов’язково означає цілковиту відмову від попередніх

знань. Положення старої парадигми можуть слугувати новій як “частковий

випадок” загальніших поглядів. З огляду на це важливим є використання в

ході освоєння нової парадигми дійсно цінних елементів марксового підходу:

діалектичного та історичного методів дослідження, врахування суперечностей

соціально-економічного розвитку, допущення моментів дискретності в

розвитку науки, врахування досягнень загальнолюдської й національної

культури та ін. Парадигми, альтернативні марксовій, не виключають всіх цих

елементів за умови “зняття” з них класових, ідеологічних та інших

шкідливих нашарувань.

Безперечно, марксизм як напрям (течія) світової економічної думки

залишається об’єктом вивчення в курсі історії економічних вчень, хоч це


Случайные файлы

Файл
70849-1.rtf
59909.rtf
ref-19008.doc
180612.rtf
169225.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.