Хозяйственное право (166778)

Посмотреть архив целиком

------------------------------- Київський Економічний Інститут Менеджменту -----------------------

















Реферат

На тему: “Види субєктів господарського права”













Студента 3-го курсу

Заочного відділення

Дебальчкка Олександра Федоровича



















Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права

Кожен з видів суб'єктів господарського права має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк — кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади — управлінську діяльність в економіці і т.ін. Правовою формою, в якій врегульовані завдання суб'єктів господарського права, є їх статутні господарсько-правові акти – установчі документи установчий договір і статут), статут державного та іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет). Ви­ходячи із завдань, статутні акти врегульовують такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб'єкта господарського права (функції щодо органів управління).

Підприємства згідно з законом мають право здійснювати будь-які види законної господарської діяльності: виробни­чої, науково-дослідної, комерційної та ін. Всі підприємства є комерційними організаціями. Їх статутними цілями завж­ди виступає здійснення певної господарської діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток є основним узагаль­нюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства (ст.ст.1,18 Закону «Про підприєм­ства в Україні», ст.1 Закону «Про підприємництво»). Це є майно, яке у визначеному статутом порядку присвоює влас­ник (власники) підприємства.

Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при цьому з своїх підприємницьких можливостей. Закон дозволяє вносити в статут будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господар­ським законодавством залежно від їх видів: права під­приємств, об'єднань підприємств, фінансових і посередниць­ких інститутів, органів державної виконавчої влади.

Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту.

Засновницькі права грунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник «може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороне­ної законом діяльності» (ст.4 Закону «Про власність»). Ця норма деталізована статтями 5 та 6 Закону «Про підприєм­ництво» та ст.5 Закону «Про підприємства в Україні». Зас­новницькі права включають право на вільний вибір заснов­никами підприємства видів діяльності, право на вибір органі­заційно-правової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому порядкуяк діяльність, так і форму підприємства. За загальним правилом ці та ішні засновницькі права належать власнику (власникам).

Права в галузі управління. Підприємства й інші суб'єкти господарського права самостійно управляють своєю діяль­ністю та справами. Порядок здійснення управління регу­люється статутними актами згідно з принципами, визначе­ними законодавством. Основним з них є принцип поєднан­ня прав власника на господарське використання свого май­на з самоуправлінням трудового колективу. Власник здійснює свої управлінські права як безпосередньо (кооператив, ко­лективне підприємство), так і через уповноважені ним орга­ни (державні підприємства, господарські товариства). Влас­ник і уповноважений ним орган в порядку, передбаченому статутними актами, можуть делегувати свої управлінські права органу управління.

До управлінських належать, зокрема, права:

самостійно визначати структуру підприємства, тобто кількість і склад його структурних підрозділів, включаючи так звані відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення тощо;

приймати і змінювати статут, інші установчі документи;

затверджувати положення про структурні підрозділи;

формувати органи управління і контролювати 'їх діяльність, призначати посадових осіб, визначати їх обов'язки тощо.

Склад і юридична природа органів підприємства залежать від того, до якої власності воно належить. Конкретно це питання визначається статутними актами. Наприклад, підприємства — суб'єкти права колективної власності — мають вищі керівні та виконавчі органи. Перший — це за­гальні збори (наприклад, загальні збори акціонерного това­риства) або конференція. Виконавчі функції в таких підпри­ємствах здійснюють правління. Правління обирається влас­никами підприємств на загальних зборах, які визначають і затверджують у статуті повноваження цього органу. Правлі­ння обирає з свого складу голову, заступників. Функції го­лови (заступників) можуть по черзі виконувати члени прав­ління. Керівники підприємств державної власності найма­ються (призначаються) уповноваженими органами згідно з контрактною системою.

Управлінські функції і повноваження мають також трудові колективи державних підприємств (ст.15 Закону «Про підприємства в Україні»). Реалізуються повноваження тру­дового колективу згідно з статутом загальними зборами (кон­ференцією) або виборним органом (рада підприємства, рада трудового колективу), члени якого обираються зборами (2/3 голосів) терміном на 2-3 роки.

Майнові права суб'єктів поділяються на загальні та спе­ціальні.

Загальні майнові права підприємства, господарських об'­єднань врегульовані на підставі статей 20-30, 37 Закону «Про власність». До них можна віднести права:

мати на підставі певного речового права (титулу) ос­новні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі підприємства. Згідно із законами, статутами підприємств та укладеними угодами майно належить підприємствам, іншим суб'єктам на праві власності або на праві повного господарського відання. Май­но державної власності закріплюється за державними підприємствами і належить їм на праві повного господар­ського відання;

вести господарську та комерційну діяльність; бути у зв'яз­ку з цим позивачем та відповідачем у суді, арбітражному суді, захищати свої майнові права та інтереси від імені підприємства;

розпоряджатися майном. Підприємство, якщо інше не передбачене його статутом, має право: продавати (обміню­вати) майно іншим організаціям, здавати в оренду, застав­ляти, надавати тимчасово у безоплатне користування, спи­сувати зношені основні фонди з балансу';

набувати на законних підставах майно. Підприємство відповідно до свого статуту має право купувати, орендува­ти, одержувати у будь-який інший правомірний спосіб май­но (рухоме і нерухоме), використовувати його, поліпшува­ти і т.ін.

'Див.: пп. 40-49 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 квітня 1993 р.//Урядовий кур'єр.—1993.—22 квітня.

Похідними від зазначених та інших майнових прав є дого­вірно-майнові права підприємства. Це права укладати зас­новницькі, господарські договори та інші контракти (і нес­ти по них відповідальність); видавати закладні (застава) та інші фінансові зобов'язання; позичати гроші; інвестувати і реінвестувати кошти підприємства; одержувати рухоме і не­рухоме майно як гарантію оплати боргу та ін.

Крім розглянутих загальних прав, підприємства мають спеці­альні майнові права у сфері випуску і обігу цінних паперів, акцій, облігацій підприємств, приватизаційних паперів, ощад­них, інвестиційних сертифікатів, векселів. Ці права є спеці­альними, тому що обумовлені спеціальною правосуб'єктніс-тю підприємств як емітентів цінних паперів. Підприємство має право випускати і реалізовувати лише ті види цінних па­перів, які спеціально визначені законом. Зокрема, акціонерні товариства — акції, облігації; інші підприємства — облігації.

За аналогічною схемою систематизуються обов'язки підприємств.

При заснуванні підприємства зобов'язані (законом) зат­верджувати (перезатверджувати) установчі документи; у вста­новленому законом порядку реєструватись як суб'єкти підприємницької діяльності; на діяльність, що підлягає ліцен­зуванню підприємства зобов'язані одержувати спеціальні дозволи (ліцензії).

У процесі господарювання закон зобов'язує підприємства:

виконувати господарські зобов'язання, обумовлені дер­жавними контрактами та державними замовленнями, інши­ми договорами;

забезпечувати необхідну якість продукції, послуг, робіт;

вести бухгалтерський облік (самостійні бухгалтерські баланси) своєї роботи, надавати органам державної статис­тики передбачену законом звітність;

своєчасно подавати податковим органам декларації про свої доходи, інші податкові документи, сплачувати податки, інші обов'язкові платежі;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших пору­шень антимонопольного законодавства, прав та інтересів споживачів, будь-яких інших осіб.

Господарюючі суб'єкти мають також обов'язки, передба­чені природоохоронним законодавством. Стаття 4 Закону «Про підприємництво» та стаття 31 «Про підприємства в Україні» зобов'язують їх:

раціонально використовувати природні ресурси;

охороняти навколишнє середовище від забруднення, іншого шкідливого впливу;

своїм коштом відшкодовувати витрати на відновлення та охорону природних ресурсів тощо.

За порушення своїх обов'язків підприємство несе майнову та іншу відповідальність, встановлену законом, а також пе­редбачену договорами.

Дебальчук Київ 2/8/2016


Случайные файлы

Файл
183975.rtf
11469-1.rtf
27867-1.rtf
85844.rtf
132063.rtf