Шляхи вдосконалення податкового контролю в сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності (164118)

Посмотреть архив целиком


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ











РЕФЕРАТ

з дисципліни: " Податкова система"

за темою:

"Шляхи вдосконалення податкового контролю в сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності"




Підготувала:

студентка групи Ф 05-т

Шерстобитова Я.С.






КРАМАТОРСЬК 2010


ЗМІСТ


ВСТУП

1. Поняття, види і методи податкового контролю

2. Облік платників податків

3. Податкова перевірка: зміст, види, наслідки

4. Особи, що сприяють сплаті податків, зборів і мит

5. Злочини в сфері господарської діяльності, пов'язані з ухиленням від виконання майнових зобов'язань

6. Контроль у сфері оподатковування доходів громадян від підприємницької діяльності

ВИСНОВКИ

Перелік використаної літератури



ВСТУП


Податкові реформи, проведені в останні роки, показали значення впливу податків на розвиток соціально-економічних ресурсів в Україні, через те що податки - найбільш ефективний інструмент регулювання економічних процесів. Державне регулювання економіки шляхом використання податкових інструментів повинне бути спрямоване на забезпечення і підтримку збалансованого економічного росту, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької активності, яка обмежується податковими правами й обов'язками.

Однією з характерних рис оподаткування є його примусовість, саме тому платник податку, у свідомості якого власні економічні інтереси переважають над загальнодержавними, різними способами намагається мінімізувати суму сплачуваних податків. Повна чи часткова несплата податків може здійснюватись як легально, тобто з використанням особливостей чинного законодавства, так і нелегально, з порушенням норм закону.

Проблема ухилення від податків в Україні набула масового характеру (за деякими оцінками, 40—50 % ВВП перебуває в тіні, тобто не оподатковується). Дослідження західних економістів указують на те, що рівень ухилення від оподаткування залежить від багатьох чинників, — як економічних, так і політичних, історичних, психологічних тощо. Серед найбільш важливих — рівень податкових ставок, ефективність та компетентність діяльності податкових органів, законослухняність платників податків, ступінь довіри населення до діючої влади щодо ефективного використання нею коштів, отриманих від податків.

Функціонування системи оподатковування припускає необхідність формування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним і своєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку.


1. Поняття, види і методи податкового контролю


Функціонування системи оподатковування припускає необхідність формування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним і своєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку.

Податковим контролем є спеціальний вид державного фінансового контролю, що здійснюється органами державної податкової служби й іншими контролюючими органами, спрямований на забезпечення дотримання податкового законодавства суб'єктами, що реалізують податковий обов'язок чи забезпечують його реалізацію.

Метою податкового контролю є забезпечення належного рівня доходів централізованих державних грошових фондів, що є важливою складовою економічної безпеки держави. Законом України "Про державну податкову службу в Україні" як найважливіше завдання органів державної податкової служби визначено здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ч.1 ст.2 Закону).

Зміст податкового контролю включає:

1) спостереження за діяльністю контрольованих суб'єктів;

2) аналіз отриманої інформації, тенденцій, що намітилися, розробка прогнозів;

3) ужиття заходів по попередженню порушень законності і дисципліни;

4) облік конкретних правопорушень, аналіз їхніх причин і обставин;

5) припинення протиправної діяльності;

6) виявлення винних у скоєнні податкових правопорушень (як платників податків, так і працівників податкових органів) і залучення їх до відповідальності.

Види податкового контролю класифікуються за декількома підставами.

І. У залежності від суб'єктів, що здійснють контрольні функції:

1. Державний — податковий контроль, що здійснюється державними органами. У цьому випадку органи, що здійснюють податковий контроль, поділяються на:

органи загальної компетенції (здійснюють податковий контроль поряд зі своєю основною діяльністю);

органи спеціальної компетенції (спеціально створені для здійснення податкового контролю — податкові адміністрації (інспекції), податкова міліція).

2. Незалежний — податковий контроль, що здійснюється аудиторськими чи громадськими організаціями.

ІІ. За термінами здійснення контролю:

1. Оперативний — податковий контроль, що здійснюється у межах звітного періоду на підставі кількісних і якісних показників контрольованої операції.

2. Періодичний — податковий контроль,що здійснюється після закінчення звітного періоду на підставі аналізу документів звітності й інших джерел.

ІІІ. За джерелами контролю:

1. Документальний — податковий контроль, що здійснюється на підставі аналізу документів, що відображають показники контрольованого об'єкта або діяльності суб'єктів. Періодичність проведення планових документальних перевірок, як правило, не частіше одного разу в рік, перевірка здійснюється комплексно.

2. Фактичний — податковий контроль, що здійснюється на підставі фактичного аналізу контрольованого об'єкта чи діяльності контрольованих суб'єктів (наприклад, обстеження, обмірювання, перерахування, зважування контрольної закупівлі і т.д.).

При здійсненні податкового контролю використовується кілька методів.

А. Здійснення обліку платників податків.

Б. Здійснення податкової перевірки.

В. Обстеження територій і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягають оподатковуванню або використовуються для одержання об'єктів оподатковування.


2. Облік платників податків


З метою дотримання податкового законодавства і проведення податкового контролю платники податків підлягають постановці на облік у податкових і інших державним (контролюючих) органах. Розрізняють первинний і вторинний податковий облік. Первинний – це податковий облік, у ході якого платникові податків привласнюється єдиний по усіх видах податків і зборів ідентифікаційний номер. Вторинний – це податковий облік, у ході якого платникові податків привласнюється, крім первісного, ще один ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору, у встановленому законодавством порядку.

22 грудня 1994 року був прийнятий Закон України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків і інших обов'язкових платежів" і в листопаду 1997 року податкові органи завершили формування автоматизованої інформаційної системи по контролю за сплатою фізичними особами податків і інших обов'язкових платежів, у результаті якого створений державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів. Кожній особі в державному реєстрі привласнюється окремий ідентифікаційний номер, без якого неможливо відкрити розрахунковий рахунок у банку й одержати заробітну плату. Ідентифікаційний номер містить зведення про платника податків: дата народження, порядковий номер при реєстрації даного громадянина і стать. Остання, десята цифра ідентифікаційного коду призначена для захисту від випадкових помилок.

22 січня 1996 р. було прийняте Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України "Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій України". Це положення закріплює єдину автоматизовану систему обліку, нагромадження й обробки даних про підприємства, організації усіх форм власності, а також їхніх окремих підрозділів (філій, відділень, представництв). Метою створення державного реєстру стало забезпечення єдиних принципів ідентифікації й обліку суб'єктів господарської діяльності, здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням інформацією. До реєстру включаються дані про юридичних осіб, які розташовані і здійснюють свою діяльність на території України чи за межами України, але створених за участю юридичних осіб України. Реєстр створений як комплекс відомостей, куди ввійшли ідентифікаційні, класифікаційні, довідкові, реєстраційні й економічні дані. Створення і ведення державного реєстру реалізується Міністерством статистики України.

Якщо суб'єкт підпадає під визначення ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" тобто є платником такого податку, то він зобов'язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість відповідно до Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України №149 від 1 березня 2000 року. Реєстр платників податку на додану вартість – це автоматизована система збору, нагромадження й обробки даних про осіб, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" і Указу Президента України від 7 серпня 1998 року "Про деякі зміни в оподатковуванні" зобов'язані здійснювати утримання і внесення в бюджет податку, що сплачується покупцем. При включенні до реєстру будь-якої особи, діяльність якої підлягає оподатковуванню, їй привласнюється індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту виключення його з реєстру в зв'язку з вибуттям зі складу платників податку на додану вартість.

Крім вищерозглянутих видів реєстрацій платників податків існують також наступні: реєстрація в Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування по тимчасовій утраті працездатності (не всі суб'єкти підприємницької діяльності проходять обов'язкову реєстрацію в цьому органі, що здійснюється відповідно до Інструкції про порядок надходження, обліку і витрати коштів Фонду соціального страхування по тимчасовій утраті працездатності, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування по тимчасовій утраті працездатності від 26.06.2001р.№16); реєстрація у Фонді соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях України (реєстрація в цьому Фонді буває обов'язкова і добровільна, відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку і витрати страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях України, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях України від 20.04.2001р. №12); реєстрація у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (така реєстрація стосується роботодавців, відповідно до Інструкції про порядок числення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття й обліку їхнього надходження у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18.12.2000р. №339, роботодавці зобов'язані зареєструватися як платники страхових внесків у центрах зайнятості, на яких покладені функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду).


  1. Податкова перевірка: зміст, види, наслідки


Основним методом податкового контролю є податкова перевірка. Серед основних прав органів державної податкової служби Закон "Про державну податкову службу в Україні" (п.1 ст.11) виділяє право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності та у громадян, у тому числі громадян-суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), зв'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподатковування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, отриманої для внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів.

Податкова перевірка є діяльністю податкових органів по дослідженню первинної облікової і звітної документації, пов'язаною із обчисленням та сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасності й повноти сплати податків і зборів, правильності ведення податкового обліку, надання податкової звітності.

Об'єктом податкової перевірки є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб'єкта – платника податків, що відображається у грошових документах, бухгалтерських книгах, звітах, кошторисах, деклараціях, товарно-касових книгах, показниках електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, і інших документах, незалежно від способу надання інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Суб'єктами податкових перевірок, з одного боку, є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, фізичні особи (громадяни України, іноземці й особи без громадянства), тобто платники податків, а з іншого боку – посадові особи органів державної податкової служби, що безпосередньо здійснюють діяльність по проведенню податкових перевірок з метою забезпечення додержання податкового законодавства.

Види податкових перевірок.

1. Камеральна — податкова перевірка, що проводиться за місцем перебування податкового органу в момент надання платником податків звітних документів і податкових розрахунків на підставі відомостей, що містяться в них, а також відомостей, що містяться в документах, які знаходяться в податкових органах і відображають відомості про діяльність платників податків.

2. Виїзна — податкова перевірка, що здійснюється за місцем перебування платника податків або об'єкта податкового контролю на підставі даних податкових декларацій та наявних у податкових органах документів і відомостей про діяльність платника податків, а також отриманих у нього документів і відомостей.

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 р. № 8171 виїзні перевірки, що здійснюються органами виконавчої влади, уповноваженими від імені держави на проведення перевірок фінансово-господарської діяльності (контролюючими органами), поділяються на планові та позапланові.

Контролюючими органами, що мають право проводити планові і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:

а) органи державної податкової служби – стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, неподаткових платежів;

б) митні органи – стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додаткову вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

в) органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах іх компетенції – стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання бюджетних коштів, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Плановою виїзною перевіркою визнається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органа і проводиться за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань по бюджетних позиках і кредитам, що гарантуються бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, якщо йому не пізніше, ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з наступних обставин:

а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений термін документи обов'язкової звітності;

в) виявлена недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від імені, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

е) провадиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

3. Комплексна — податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання податкового законодавства в цілому. У цьому випадку перевіряються всі документи і бухгалтерські записи від дати попередньої перевірки, а при необхідності — і за більш тривалий період. Відповідно до п.2.1. Порядку періодичності перевірок і проведення обстежень виробничих, складських, торгових і інших приміщень, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.07.1998 р. № 3711 при проведенні комплексних перевірок ними повинні бути охоплені усі види податків, зборів і інших обов'язкових платежів у бюджет, перевірене додержання діючого податкового законодавства.

4. Тематична — податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання окремих норм податкового законодавства. При цій перевірці аналізується частина первинних документів за визначений період часу (місяць чи більше). Якщо в ході тематичної перевірки будуть виявлені серйозні порушення податкового законодавства, то це може послужити причиною проведення комплексної податкової перевірки.

5. Зустрічна — податкова перевірка, що здійснюється як частина камеральної або виїзної й полягає у співставленні відомостей, підтверджених документально, про діяльність окремого платника податків, що мають інші особи з відомостями, які відображені в документах самого такого платника податків. Зустрічні перевірки суб'єктів підприємницької діяльності чи громадян проводяться державними податковими органами по мірі виникнення необхідності в їх проведенні.

Зустрічні перевірки проводяться на підставі письмового звернення керівництва державного податкового органу, що здійснює перевірку, державними податковими органами, якими узяті на облік юридичні особи і за місцем проживання фізичних осіб, протягом не більше десяти днів із дня одержання завдання. Інформація про результати перевірки надається в дводенний термін після її закінчення відповідним державним податковим органом, що здійснює зустрічну перевірку, у державний податковий орган, що дав завдання на її проведення.

6. Оперативна – перевірка, що проводиться з метою визначення факту дотримання чи недотримання суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють розрахунки зі споживачами за готівку, вимог податкового законодавства, виявлення порушень, а також одержання інформації в інтересах повноти, своєчасності і правильності сплати в бюджети і державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів). Особливості проведення оперативних перевірок органами державної податкової служби закріплені в Порядку проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів по них, затвердженому розпорядженням Державної податкової адміністрації України від 25.09.2002 р. № 272-р.

Оперативна перевірка може проводитися також на тих об'єктах господарювання суб'єктів підприємницької діяльності, на яких розрахунки зі споживачами здійснюються в безготівковій формі.

Оперативна перевірка повинна проводитися за окремими планами органів державної податкової служби в складі не менше двох посадових осіб при наявності в них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об'єктів, розташованих на конкретній території.

За результатами оперативної перевірки складається акт перевірки в двох екземплярах і підписується посадовими особами, що проводили оперативну перевірку, а також керівником чи особою, що його заміняє, а у випадку їхньої відсутності – матеріально відповідальною особою суб'єкта підприємницької діяльності.

7. Повторна — вторинна перевірка податковим органом обов'язків платника податків, що випливають зі сплати податків і зборів. Повторна податкова перевірка допускається при реорганізації чи ліквідації організації-платника податку, а також у порядку контролю вищестоящого податкового органу за податковим органом, що проводив податкову перевірку.


4 Особи, що сприяють сплаті податків, зборів і мит


Під особами, що сприяють сплаті податків, зборів, розуміються зобов'язані особи, від дій яких залежить належне виконання обов'язків платників податків, - контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів, мита у бюджети і володіння (надання) інформації про платника податків, необхідної для числення податків і зборів.

Суб'єкти, що сприяють сплаті податків і зборів, виступають зобов'язаними, тобто їхні обов'язки чітко встановлені законодавством. До суб'єктів, що сприяють сплаті податків, зборів, мит, відносяться:

  1. Банки і фінансово-кредитні установи

  2. Податкові агенти

  3. Збирачі податків, зборів і мита.

Банки і фінансово-кредитні установи, як суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів, мит, виконують доручення платників податків про перерахування податків і зборів у бюджет у встановлений законодавством термін. Цей обов'язок банків і фінансово-кредитних установ має законодавче закріплення.1 Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України від 18 лютого 1997 року "Про систему оподатковування" – банки й інші фінансово-кредитні установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) про перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) у Державний бюджет України і місцеві бюджети у встановлений законами України термін. Як особи, що сприяють сплаті податків зборів, мита банки й інші фінансово-кредитні установи відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про систему оподатковування" зобов'язані подавати державним податковим органам на їхній запит відомостей про наявність і рух коштів на поточних і депозитних рахунках платників податків - клієнтів цих установ.

Банки і фінансово-кредитні установи виступають зобов'язаними суб'єктами, тому що їхні обов'язки підкріплюються примусовою силою держави. Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України "Про систему оподатковування" керівники й інші посадові особи банків і інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог, а також за ненадання органам податкової служби у встановлений законом термін повідомлень про закриття рахунків платників податків чи початку здійснення видаткових операцій по рахунку платника податків до одержання документально підтвердженого повідомлення податкового органа про узяття рахунка на облік в органах податкової служби залучаються до відповідальності відповідно до законів України.

Статус податкових агентів характеризується визначеною подвійністю. З одного боку, стосовно платників податків вони представляють фіскальні органи, тому що реалізують функції по численню, обліку й утриманню податку. З іншого боку, у відносинах з податковими органами їм приділяється роль зобов'язаних суб'єктів, що породжує деякі ідентичні обов'язки податкових агентів і платників податків перед податковими органами. Порозумівається це також тим, що як суб'єкта податкових правовідносин податковий агент, з однієї сторони виступає як особа, що сприяє сплаті податку, а з іншої, як платник податків, тобто один суб'єкт одночасно є і податковим агентом і платником податків, і, можливо. навіть більше платником податків, тому що при податковій перевірці, що контролюючий орган цікавить такий суб'єкт насамперед як платник податків, а в ході перевірки паралельно перевіряються і функції такого суб'єкта як податкового агента. Однак рішення за результатами перевірки приймається у відношенні платника податків, що одночасно може виступає і податковим агентом.

Важливо враховувати, що обов'язки податкового агента виникають тільки при наявності реальної можливості утримувати і перелічувати податок платника, тобто при наявності відповідного джерела, яке знаходиться в його розпорядженні у вигляді коштів платника податків. У цьому випадку повинна виключатися ситуація, коли податковий агент перелічує "чужий податок" за рахунок власних коштів (хоча відповідальність в такому випадку законодавством не встановлене). У випадку відсутності коштів у платника податків у податкового агента не виникає обов'язку по утриманню і перерахуванню податку в бюджет. Однак подібна ситуація спричиняє обов'язок податкового агента - повідомити в податковий орган про неутримані суми податку в закріплений законодавством термін.

Збирачі податків, зборів і мита (далі збирачі податків) – це особи, що здійснюють прийом таких коштів від платників податків (платників зборів і мит), що контролюють їхню сплату і перелічують у бюджет на основі податково-правових або інших норм, встановлених у законодавстві. Такими діями збирачі податків сприяють податковим органам, тому що виступають суб'єктами, що здійснюють "первинний" контроль за повнотою і своєчасністю сплати обов'язкових платежів.

На відміну від податкових агентів збирачі податків, насамперед, не є джерелами виплати доходів платникам податків і не мають повноважень по утриманню податків, і, далі, збирачі податків здійснюють прийом коштів у платників податків по волевиявленню останніх, як правило, платник податків вносить той чи інший обов'язковий платіж за здійснення в його інтересах юридично значимих дій. У податковому законодавстві України не закріплені окремо обов'язки і права збирачів податків, однак їхні функції закріплені безпосередньо тими нормативними актами, що регулюють винятково діяльність таких суб'єктів. Існує 2 основні обов'язки збирачів податків: 1) прийом обов'язкових платежів, у встановлених законодавством випадках і здійснення контролю за повнотою і своєчасністю їхньої сплати; 2) надання інформації в термін, визначений законодавством у відповідні державні органи (податкові органи, органи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, органи державної статистики і. т. д.).


5. Злочини в сфері господарської діяльності, пов'язані з ухиленням від виконання майнових зобов'язань


Способи ухиляння від сплати податків можуть бути різними, однак їх можна розділити на шість основних груп:

1) непредставлення документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою обов'язкових платежів у бюджету або в державні цільові фонди (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів і т.п. );

2) заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

3) приховання об'єктів оподатковування;

4) заниження об'єктів оподатковування;

5) неутримання або неперерахування в бюджет сум прибуткового податку із громадян, яким виплачувалися доходи;

6) приховання втрати підстав для пільг по оподатковуванню або неповідомлення про це.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглянутого складу злочину є заподіяння державі матеріального збитку в значному розмірі. Відповідно до Примітки до ст. 1482 КК під значним розміром матеріального збитку варто розуміти суми податку, збору або іншого обов'язкового платежу, які в сто й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

Суб'єктом розглянутого складу злочини можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16-літнього віку:

1) посадові особи підприємстві, установ, організацій незалежно від форм власності, на яких покладені обов'язки по веденню бухгалтерського обліку, наданню податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків і інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди;

2) фізичні особи, які зобов'язані представляти в податкові адміністрації декларації про доходи або сплачувати обов'язкові платежі або збори.

Кваліфікуючими ознаками ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів є:

o здійснення цього злочину по попередній змові групою осіб;

o якщо ці діяння привели до ненадходження в бюджету або державні цільові фонди засобів у великих розмірах, тобто в сумі у двісті п'ятдесят і більше раз перевищуючої встановлений законодавством не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян;

o здійснення цього діяння особою, раніше судженим за ухиляння від сплати податків , зборів, інших обов'язкових платежів;

o якщо ці діяння привели до ненадходження в бюджету або державні цільові фонди засобів в особливо великих розмірах, тобто в сумі в тисячу й більше раз перевищуючої встановлений законодавством не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують державне регулювання підприємницької діяльності в частині контролю за доходами від цієї діяльності, що забезпечує нормальне функціонування суспільно-правових відносин у системі оподатковування. Об'єктивна сторона злочину може бути виражена в одній з наступних форм:

o заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації;

o заняття підприємницькою діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством.

Незаконна торговельна діяльність - здійснення угод купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою витягу неконтрольованої державою прибутку.

Під торговельною діяльністю стосовно розуміється ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі й продажу товарів або інших предметів з метою одержання прибутку.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є здійснення торговельної діяльності з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку., що може мати місце у випадках:

1) ухилення особи, що здійснює несистематичну, тобто не більше чотирьох разів протягом календарного року, торговельну діяльність від реєстрації у формі непридбання одноразового патенту;

2) порушення терміну дії такого патенту або продаж товарів, не зазначених у деклараціях;

3) ухиленні особи, що здійснює систематичну торговельну діяльність, або в деяких випадках, передбачених законодавством, від державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності;

4) ухилення особи. зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності від одержання спеціального дозволу (ліцензії) при занятті торговельною діяльністю, що вимагає такого дозволу.

Під фіктивнім підприємництвом розуміється створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність, якщо це заподіяло матеріальний збиток державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам. Збиток може бути заподіяний у результаті використання отриманих кредитів не по їхньому цільовому призначенню й неповернення отриманих кредитів, використання притягнутих засобів громадян не на меті, передбачені установчими документами, призупинення діяльності придбаного суб'єкта підприємницької діяльності, зміни профілю придбаного в процесі приватизації державного підприємства й т.п..

Об'єктивна сторона фіктивного підприємництва характеризується наявністю трьох ознак:

1) створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без мети здійснювати підприємницьку діяльність;

2) заподіянням матеріального збитку державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам;

3) наявністю причинного зв'язку між створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності без мети здійснювати таку діяльність і заподіянням матеріального збитку зазначеним суб'єктам.

Під фіктивним банкрутством розуміється свідомо помилкова заява громадянина - засновника або власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом.

Мета здійснення цих дій може бути різною (несплата довга, податків, одержання відстрочки або розстрочки виплати боргів і ін.), однак на кваліфікацію злочину вони не впливають


6 Контроль у сфері оподатковування доходів громадян від підприємницької діяльності


Особливості обчислення оподатковуваного доходу цієї категорії громадян полягають у наступному:

  • оподатковуваний доход обчислюється як різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо зв'язаними з одержанням доходу;

  • обов'язок ведення обліку доходів і витрат;

  • можливість зменшення оподатковуваного доходу на 1 НМДГ і суму податкових пільг, якщо цей доход є основним джерелом доходів;

  • необхідність подачі податкової декларації.

Оподатковування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі:

  • декларацій громадян про очікуваний доход в поточному році чи про фактично отриманий ними протягом року доход;

  • матеріалів перевірок діяльності громадян податковими органами;

  • отриманих від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачений платникам доход і утримані податки по довідці ф. № 2.

Податок, обчислений податковими органами, нараховується й сплачується в наступному порядку:

- протягом року платник щоквартально сплачує до бюджету 25 % річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 % суми, обчисленої їм податковими органами по оціночним доходу на поточний рік;

- авансові платежі прибуткового податку протягом року сплачуються в наступний термін: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада;

- суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцем виплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

У випадку збільшення чи зменшення протягом року доходу платника в межах 50 і більш відсотків у порівнянні з очікуваним податковими органами повинний бути зроблений перерахунок сум податку за термінами сплати, що не наступили.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органа, а зайво сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку чи за заявою платника зараховуються на рахунок .

Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально надають до податкового органу декларації наростаючим підсумком із початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени родини, що проживають разом з ними, оподатковуваний доход розподіляють між собою за згодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один із них має право на пільгове оподатковування.

Податковою пільгою визнається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата їм податку в меншому розмірі при наявності основ, визначених законодавством України.


ВИСНОВКИ


Ефективність податкової системи є передумовою вирішення соціальних і економічних завдань, а також здійснення інших функцій, які виконує держава на даному етапі історичного розвитку. Особливості правового регулювання податкових відносин, імперативні методи, що визначають відносини влади і підпорядкування в податковому праві, припускають установлення чіткого механізму забезпечення виконання податкового обов'язку платниками податків.

Функціонування системи оподатковування припускає необхідність формування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним і своєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку, який запобігає скоєнню злочинів в сфері господарської діяльності, пов'язані з ухиленням від виконання майнових зобов'язань: порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю; протизаконна торгова діяльність; фіктивне підприємництво; фіктивне банкрутство.

При здійсненні податкового контролю використовується кілька методів:

А. Здійснення обліку платників податків з метою дотримання податкового законодавства і проведення податкового контролю.

Б. Здійснення податкової перевірки, що є діяльністю податкових органів по дослідженню первинної облікової і звітної документації, пов'язаною із обчисленням та сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасності й повноти сплати податків і зборів, правильності ведення податкового обліку, надання податкової звітності.

В. Обстеження територій і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягають оподатковуванню або використовуються для одержання об'єктів оподатковування.

Не остання роль у системі податкового контролю належить й зобов'язаним особам, від дій яких залежить належне виконання обов'язків платників податків, - контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів, мита у бюджети і володіння (надання) інформації про платника податків, необхідної для числення податків і зборів. До таких суб'єктів відносяться: банки і фінансово-кредитні установи; податкові агенти, збирачі податків, зборів і мита.

Банки і фінансово-кредитні установи, як суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів, мит, виконують доручення платників податків про перерахування податків і зборів у бюджет у встановлений законодавством термін.

Статус податкових агентів характеризується визначеною подвійністю. З одного боку, стосовно платників податків вони представляють фіскальні органи, тому що реалізують функції по численню, обліку й утриманню податку. З іншого боку, у відносинах з податковими органами їм приділяється роль зобов'язаних суб'єктів, що породжує деякі ідентичні обов'язки податкових агентів і платників податків перед податковими органами.



Перелік використаної літератури


1. Основи податкового права: Навчальний посібник / За ред. проф. Кучерявенко М.П. — Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. — 443 с.

2. Гридчина М.В., Тропина В.Б, Вдовиченко Н.И., Калина А.В., Налоговая система Украины: Учебное пособие, - 3-е изд., испр. и доп. – К.: МАУП, 2003 – 144 с.

3. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. – Краматорськ: ДДМА, 2003. – 160с.

4. Деркаченко Ю.В. Налоговое право (опорный конспект, структурно-логические модули и тесты), Краматорск, ДИТМ МНТУ, 2003г, - 95с.

5. Бондаренко Н.Д. Податки, збори й обов'язкові платежі в Україні.-Донецьк: Сталкер, 1999.– 564 с.


1 Офіційний вісник України. 1998. № 30. Ст.1119.

1 Бізнес. 1998. № 34.

1

Відомості Верховної Ради України.-1997.-№6.-Ст.4


Случайные файлы

Файл
158546.rtf
89859.rtf
15873-1.rtf
36179.rtf
8403-1.rtf