Пластикові картки - сучасний платіжний інструмент (163727)

Посмотреть архив целиком








Реферат

з дисципліни Гроші та кредит

на тему

ПЛАСТИКОВІ КАРТКИ – СУЧАСНИЙ ПЛАТІЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ”


ПЛАН


Вступ

  1. Електронні гроші в платіжній системі держави

  2. Безготівкові розрахунки, здійснювані за допомогою карток

Висновки

Література


ВСТУП


Гроші — одна з найдавніших економічних категорій. Вони відіграють важливу роль у житті суспільства. Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору ускладнення їх економічної сутності, підвищення суспільної ролі, а також урізноманітнення форм. Залежно від економічного стану країни гроші втрачали одну форму і набували іншої, що відповідала новим умовам. Однією з перспективних форм грошей є електронні гроші, які передбачають здійснення розрахунків за допомогою пластикових карток.

Метою даного реферату є ознайомлення з такими категоріями, як «електронні гроші», «пластикова картка», досвід їх впровадження в Україні і за кордоном, переваги і недоліки пластикових карток, їх види.

Завдання, поставлені для написання роботи:

  • висвітлення понять «електронні гроші», «пластикова картка»;

  • дослідження досвіду впровадження пластикових карток;

  • розгляд переваг і недоліків, видів пластикових карток та ін.

Теоретичним засадам вивчення пластикових карток як сучасного платіжного інструменту присвячені праці багатьох вчених, зокрема Басюк Н.Б., Бондарева О.В., Кочеткова В.Н. Современная система денежных расчетов»), Симовьяна С.В. Банковские платежные карты, как средство предупреждения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем»), Єрохіної Н.А., Микитиної О.Г. («Електронні гроші в платіжній системі держави») та інших. Тема достатньо вивчена у літературних джерелах.


1. ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ В ПЛАТІЖНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ


Еволюція грошей відбувалася у напрямі від товарної форми до паперової, і за нинішніх умов — до електронної. Паперові та електронні гроші — це замінники повноцінних золотих чи срібних монет, а тому платоспроможність їх і усі інші властивості повинні гарантуватися державою.

Нині всі країни світу користуються так званими неповноцінними паперовими грошима. З'явилися вони понад 300 років тому. Електронним грошам усього 50 років.

Своєю появою паперові гроші зобов'язані прогресу суспільства у сфері товарного виробництва. Їх важливою властивістю є економічність, портативність, подільність, ними можна забезпечити будь-які потреби обігу. Зі свого боку паперові гроші сприяли інтенсифікації процесу товарного обігу. З їх появою темпи матеріального виробництва та обсяги надання послуг набагато збільшилися.

Однак рівень технологічного розвитку виробництва випередив сферу грошового обігу, і наприкінці XX століття треба було розв'язувати проблему невідповідності форми грошей новим вимогам із боку суб'єктів ринку.

За своєю природою паперові гроші, як і металеві, мають обмежену рухливість, тому ніякі нові методи й форми розрахунків не можуть радикально прискорити грошовий обіг. Отже, виникла необхідність використання нової форми грошей — електронної, що забезпечує таку швидкість грошового обігу, яка задовольняє потреби матеріального виробництва та інших суб'єктів ринку.

Електронні гроші — це замінники реальних повноцінних грошей, які існують у вигляді електронних записів у спеціальних пристроях. Переказ грошових сум за рахунками у банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем та за безпосереднім розпорядженням власників.

Власникам електронних грошей гарантується право постійно контролювати стан своїх рахунків, а також надається можливість перетворювати електронні гроші в іншу форму або цінність [4, 134].

Історія розвитку електронних грошей та їх обігу бере початок в Україні з 70-х років, коли були введені в експлуатацію обчислювальні метри для автоматизованого бухгалтерського обліку в установах Держбанку СРСР. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 30 вересня 1960 року Держбанку та Державному комітетові з автоматизації і машинобудування було доручено розробити технічну документацію для впровадження системи автоматизації банківських операцій в установах банків Москви починаючи з 1963 року. Від цього часу починається процес автоматизації бухобліку в банках і на підприємствах, створюються машинно-розрахункові станції, а надалі — обчислювальні центри. Але від початку 80-х років стало очевидним, що заходів з удосконалення лише бухгалтерського обліку недостатньо, аби запровадити прогресивні технології у сфері грошового обігу.

На початку 90-х років в Україні було започатковано двохрівневу банківську систему, з'явилися комерційні та кооперативні банки. Але технологія проведення операцій у них не відповідала сучасним вимогам, особливо у сфері грошового обігу, розрахунків і платежів. Розрахунки між клієнтами банків проводилися за допомогою паперових документів, іноді це тривало три тижні, інколи понад місяць (термін проходження поштових авізо становив від 7 до 20 днів) [2, 156].

Враховуючи важливість цієї проблеми, Національний банк України у 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка розглядалася усіма банками та була затверджена Правлінням НБУ.

Першочерговим завданням першого етапу реалізації зазначеної концепції було визначено розробку та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі мала запрацювати система масових розрахунків населення з використанням пластикових карток. Розробку системи міжбанківських розрахунків, яка називається "Системою електронних платежів", або СЕП, здійснював Національний банк України.

Юридичним підґрунтям для створення СЕП стали постанови Верховної Ради України "Про норматив обігу платіжних документів в Україні" від 25.06.1993 року та "Про заходи щодо стабілізації соціально-економічного становища в Україні" від 23.12.1993 року. Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків регулюються за допомогою інструкції "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затвердженої постановою Правління НБУ № 621 від 27.12.1999 року.

Уже понад 7 років система електронних платежів успішно виконує покладені на неї функції вітчизняної платіжної системи. Упродовж цього часу спостерігається тенденція до зростання загального обсягу платежів. Якщо у 1994 році загальна кількість виконаних платежів становила 31 млн. трансакцій на загальну суму 48 млрд. грн., то у 2000 році — відповідно 106 млн. трансакцій на 964 млрд. грн.

Переваги електронної системи платежів очевидні, але є й певні вади щодо її використання. Основна з них — централізація розрахунків у головних офісах комерційних банків і у центральній розрахунковій палаті Нацбанку України, які розташовані у Києві. Якщо в 1994 році за незалежним коррахунком, відкритим у регіональних розрахункових палатах, працювали 98% банківських установ, то на початок 2001 року їхня кількість зменшилася до 17%. Отже, розрахунки між суб'єктами господарської діяльності, які розташовані в межах області, району або міста та обслуговуються в різних банках, здійснюються у м. Києві. З цієї причини на кілька годин затримуються платежі між господарствами регіонів, що негативно впливає на їх фінансовий стан.

Після того, як за допомогою СЕП були розв'язані певні проблеми здійснення платежів на міжбанківському рівні, комерційні банки перейшли до наступного етапу впровадження електронних засобів — обслуговування юридичних осіб за системою "клієнт — банк". Ця система необхідна передусім клієнтам, які перебувають на значній відстані від банку, що їх обслуговує, або мають велику кількість платіжних документів.

Створені в Україні нові платіжні системи зорієнтовані, в основному, на задоволення потреб держави, корпоративних клієнтів і самих банків. Щодо обслуговування населення за допомогою електронних грошей, то банківська система України відстає від світового рівня, що негативно позначається на стані грошового обігу та його структурі. Питома вага готівкового обігу в країні становить майже 40%, а вартість підтримки Національним банком готівково-грошового обігу — не менш як 120 млн. грн. щорічно. Отже, зменшення кількості готівки в обігу на 20—25% за рахунок впровадження пластикових карток може дати близько 25—30 млн. грн. економії державних коштів.

У прискоренні розвитку процесу переходу до системи електронного обігу грошей повинне бути зацікавлене усе суспільство. Насамперед треба ухвалити закон, який би визначив правовий статус електронних грошей, прирівняв ці гроші до будь-яких інших форм, виключаючи дискримінацію зазначеного платіжного засобу, установив би відповідальність за порушення у сфері електронних грошей та середовищі їх апробації. Необхідні суспільству й інші закони щодо регулювання взаємовідносин банків і клієнтів з використання електронних грошей, встановлення заохочень та пільг для усіх учасників створення та поширення новітніх платіжних систем [4, 134-146].

Велику роль при цьому відіграватимуть банки, які є основою для побудови системи грошового обігу та його регулювання. Тому всі банки повинні брати активну участь у впровадженні електронної системи розрахунків населення, створити новий тип банківського виробництва, який буде зорієнтований переважно на електронну форму грошей, аби максимально задовольняти потреби кожної особи у цій сфері.


2. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ, ЗДІЙСНЮВАНІ ЗА ДОПОМОГОЮ КАРТОК


Случайные файлы

Файл
3.DOC
12497.rtf
46067.rtf
104100.rtf
160650.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.