Фінансово-господарський контроль, його предмет і методи (163040)

Посмотреть архив целиком

План


1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання.

2. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі.

3. Предмет фінансово-господарського контролю

4. Об'єкти фінансово-господарського контролю.

5. Метод фінансово-господарського контролю

Література


1. Зміст фінансово-господарського контролю, його цілі і завдання


Відповідно Указу Президента України «ПРО заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба повинна забезпечити суворий контроль за використанням засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за зберіганням державного і комунального майна всіма підприємствами, заснуваннями й організаціями незалежно від форм власності і відомчої приналежності і підпорядкування. Головне контрольно-ревізійне керування України стає центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері фінансового контролю.

Указ Президента є підставою для прийняття Закону про внесення змін і доповнень до Закону України «ПРО державну контрольно-ревізійну службу в Україні» щодо порядку проведення ревізій і перевірок, прийняття обов'язкових до виконання рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання бюджетних засобів, несплати податків, приховання отриманих прибутків тощо. Починаючи з 2001 р. передбачені додаткові асигнування на матеріально-технічне забезпечення державної контрольно-ревізійної служби, будуть визначатися базові навчальні заклади для підготування і підвищення кваліфікації фахівців державної контрольно-ревізійної служби.

Ринкові перетворення в економіці України спонукають до вивчення досвіду організації і методології контролю економічно розвитих країн світу, але ні в якому разі не до копіювання закордонної практики. Заклики до впровадження міжнародних стандартів аудиту у вітчизняну практику позитивних результатів поки що не дали.

Аудит як область наукових знань і практичної діяльності виник в Україні в 90-е роки. Поштовхом до становлення аудиторства стало прийняття в 1993 р. Закону України «Про аудиторську діяльність». Ріст попиту на аудиторські послуги з боку суб'єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 р., тобто до тому терміна, коли необхідно було підтвердити достовірність звітних даних за 1994 р. (обов'язковий аудит, або аудит за законом). Але через неможливість забезпечити обов'язковий аудит за 1994 р. до вищевказаного терміна постановою Верховної Ради України дату його завершення було перенесено на 31 березня 1996 р. Обов'язковий аудит усіх суб'єктів підприємницької діяльності був проведений і за 1995 р. Цієї визначеною мірою позитивно вплинуло на рішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. На жаль, за 1996 р. проведення обов'язкового аудиту було скасовано щодо більшості суб'єктів підприємницької діяльності, тобто було майже максимально припинено виконання ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» (обов'язковий аудит). Однак аудиторська практика не скасовує діючий фінансово-господарський контроль, що вимагає удосконалення і подальшого всебічного розвитку. Корінної реорганізації він вимагає після того, як відбулися радикальні зміни не тільки в організації і методології бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків (Плані рахунків), а й в складі фінансової звітності.

Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Контроль (від фр. controle - список, що ведеться в двох екземплярах; тут - повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка) означає перевірку виконання тих або інших господарських рішень із метою встановлення їхньої законності й економічної доцільності. Важливою ланкою єдиної системи фінансово-господарського контролю є економічний контроль. Поняття «економічний» підкреслює сферу поширення контрольних функцій лише на область економіки як сукупність продуктивних сил і виробничих відношень товариства, його базис.

Фінансовий контроль - одна з форм керування фінансами, особлива сфера контролю, обумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки держави. Він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їхньої законності, економічної доцільності і досягнення позитивних кінцевих результатів роботи. Сферою фінансового контролю є господарські операції, здійснювані з використанням грошей, а в окремих випадках і без них (наприклад, бартерні угоди). Фінансовий контроль охоплює такі показники: виторг від реалізації продукції та інші надходження, основні види витрат, стан оборотних коштів, активів і пасивів балансу, рентабельність, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, розрахунки з бюджетом і кредитними заснуваннями, дебіторську і кредиторську заборгованість тощо.

Методологія й організація фінансово-господарського контролю в підручнику викладена з обліком формування ринкової інфраструктури в Україні на основах національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й у розрізі двох його видів - бухгалтерського, фінансового й управлінського (внутрішньогосподарського).

Вивчаючи стан бухгалтерського фінансового обліку необхідно враховувати, що основним джерелом контролю є економіко-правова структура фінансів суб'єктів підприємницької діяльності: пасив - відкіля надійшли гроші, і актив - куди вони вкладені (інвестовані). Детальному дослідженню підлягають витрата і прибутки, тобто дані управлінського обліку по центрах відповідальності. Таким чином, суть фінансово-господарського контролю перебуває в регулюванні процесу відтворення відповідно чинному законодавству.

Основними завданнями фінансово-господарського контролю відповідно Указу Президента щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи є: перевірка.

дотримання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, стани обліку і звітність;

прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов'язкових до виконання підприємствами рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання засобів, несплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів і приховання отриманих прибутків;

обертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави в суди й арбітражні суди;

періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання бюджетних засобів і позабюджетних фондів, зберігання майна, однак не рідше одного разу на трьох року;

встановлення адміністративної відповідальності за недотримання порядку проведення операцій із бюджетними засобами, нецільове використання засобів бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;

здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду і прокуратури з метою недопущення паралелізму і дублювання;

систематичне інформування органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їхній усунення і притягнення винних до відповідальності .

Указом Президента України Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронним органам запропоновано забезпечити належний розгляд матеріалів, переданих контрольно-ревізійною службою, про виявлені факти порушень у використанні засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів і державного і комунального майна, а також вчасно реагувати на факти порушення порядку розгляду матеріалів, що надходять від контролюючих органів.

У перехідний період до ринкових відносин особливе значення купує не тільки перевірка господарських операцій, але і профілактика правопорушень.

У ринкових умовах господарювання контроль є важливим чинником ефективного керування виробничими і комерційними структурами, здійснюваного для одержання максимального прибутку і виконання зобов'язань перед державою щодо сплати податків.

Відповідно законодавчим, нормативно-інструкторським матеріалам контролюючі органи наділені широкими правами. Це дає їм можливість домогтися повноти і якості контролю. Вони мають право не тільки досліджувати документи, фінансову звітність, а і проводити обстеження, здійснювати контрольні обмірювання виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити висновки і вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ і їхній попередження.

Фінансово-господарський контроль виконує такі основні функції: профілактичну, інформаційну і що мобілізує.

У ринковому середовищі контролю підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально відноситися до виконання своїх обов'язків. З іншого боку, ліквідуються умови, що породжують безгосподарність. Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їхньої ліквідації, реалізуючі при цьому профілактичну функцію.

Інформаційна функція перебуває в тому, що отримана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коригувальних дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування що перевіряється об'єкта.

У процесі контролю виявляють не тільки нестачі, але і позитивні сторони діяльності. Останні як передової досвід можуть стати надбанням інших суб'єктів господарювання, завдяки чому реалізується функція контролю , що мобілізує.


Случайные файлы

Файл
011-0036.doc
93892.rtf
47456.rtf
137880.rtf
94635.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.