Фінансова система Великобританії (162996)

Посмотреть архив целиком

Міністерство науки та освіти

Донецький національний університет економіки та торгівлі

Ім.. М.І.Туган-Барановського




Кафедра фінансів







Фінансова система Великобританії”





Виконали:

Ст. групи Фін-04-Г

Биковець О.Г.

Борисенко А.Т.

Чернишова Є.А.


Перевірила:

Бєлозьорова Н.І.



Донецьк-2007


Зміст


1. Склад фінансової системи Великобританії.

2. Державний бюджет. Його витрати і прибутки.

3. Спеціальні урядові фонди.

4. Фінанси місцевих органів влади.


1. Склад фінансової системи Великобританії.


Повна офіційна назва країни — Об'єднане Королівство Вели­кобританії та Північної Ірландії. До складу Об'єднаного Королівства входять Англія, Шотландія і Уельс, розташовані на острові Великобританія, а також провінція Північна Ірландія, що складається з 6 округів і міститься на острові Ірландія. Крім то­го, Об'єднане Королівство має тісні політичні й економічні зв'яз­ки із самоврядними територіями — такими як острів Мен в Ірландському морі і Нормандські острови, що лежать біля північно-західного узбережжя Франції, у протоці Ла-Манш.

Великобританія є унітарною державою. Главою держави є Королева. За Конституцією вона також є главою виконавчої і су­дової влади, а також невід'ємною частиною законодавчої влади.

Вища законодавча і верховна влада в Об'єднаному Королівстві представлена Вестмінстерським Парламентом, що складається з трьох частин: Королеви, Палати лордів і Палати громад.

Однією з найважливіших функцій Королеви є призначення Прем'єр-міністра (за звичаєм — це лідер політичної партії, яка одержала більшість у Палаті громад) і Першого міністра, що є главою ви­конавчої влади Шотландії. Також Королева затверджує призна­чення інших міністрів. Усі витрати, які несе Королева у зв'язку з виконанням нею державних обов'язків, фінансуються за рахунок коштів, які виділяються Парламентом на утримання королівсь­ких палаців та її переїзди.

У 1991 р. такі витрати були затверджені в сумі 7,9 млн. ф. ст. на десятирічний термін. Близько 70% цих коштів йдуть на оплату праці тих, хто працює на Королеву. З 1993 р. Королева доб­ровільно сплачує прибутковий податок зі своїх особистих доходів.

Основним завданням Вестмінстерського Парламенту, а точні­ше Палати громад, в галузі державних фінансів є затвердження ставок податків і зборів, видаткових статей і сум за кожною з них. Палата також стежить за тим, щоб виділені суми витрачали­ся тільки на передбачені Парламентом цілі.

У травні 1999 р. з установою Шотландського парламенту Шотландії були передані певні повноваження, що стали сферою дії Шотландського парламенту й органів виконавчої влади, на­приклад, надання соціальної допомоги, охорона здоров'я, місце­ве самоврядування, освіта, забезпечення житлом, спорт, мис­тецтво, сільське і лісове господарства, рибальство, питання залу­чення зовнішніх коштів і внутрішніх інвестицій для економічно­го розвитку Шотландії та ін. Також парламент має право зміню­вати ставки оподатковування на території Шотландії.

У 1998 р. Вестмінстерський Парламент прийняв закон про уп­равління Уельсом, який передбачає встановлення для Уельсу Національної Асамблеї. Вона не володіє, на відміну від Парла­менту Шотландії, повним правом законодавства, а може лише вносити деякі виправлення в закони, прийняті Вестмінстерським Парламентом. Асамблея має право розробляти і реалізовувати політику в ряді галузей, таких як сільське господарство, культу­ра, економічний розвиток, освіта, охорона здоров'я, туризм та ін.

Асамблея Північної Ірландії наділена правом законотвор­чості в таких галузях: зайнятість, підготовка кадрів, освіта, охо­рона здоров'я, навколишнє середовище, культура, мистецтво, сільське господарство, торгівля, розвиток сільських регіонів, внутрішні і зовнішні інвестиції. Зі сказаного вище можна зроби­ти висновок про те, що хоча закони, прийняті Вестмінстерським Парламентом у більшості випадків обов'язкові для виконання на всій території Великобританії, однак частина законодавчих по­вноважень в окремих галузях і сферах передана певним тери­торіям. Тому цілком законодавчі функції Вестмінстерського Парламенту поширюються лише на територію Англії.

За розподіл функцій між суб'єктами виконавчої влади у Вели­кобританії (департаменти), а також за призначення і зміщення міністрів відповідає Прем'єр-міністр, який за традицією є і Пер­шим лордом Казначейства. За обсягом повноважень становище Прем'єр-міністра унікальне, тому що він має підтримку більшос­ті депутатів Палати громад і за діючим на сьогодні правилом сам засідає в цій Палаті.

Прем'єр-міністр призначає 100 міністрів (Державні секретарі, Державні міністри і Молодші міністри). Міністри, які очолюють департаменти (міністерства), є Державними секретарями. Разом з тим вони можуть носити спеціальні титули: наприклад, Казна­чейство очолює Канцлер казначейства. Державним секретарям підлеглі Державні міністри, що очолюють окремі напрямки діяльності департаментів, і Молодші міністри (або просто секре­тарі), які поєднують роботу в департаментах з роботою в Парла­менті з розробки законопроектів. 20 Державних секретарів вхо­дять у Кабінет міністрів, що координує роботу департаментів, приймає найважливіші рішення з питань політики й економіки.

У структурі виконавчої влади Великобританії є територіальні міністерства, які відповідають за політику відповідно до делегу­вання повноважень Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії.

Фінансова система Великобританії після другої світової війни одержала подальший розвиток у напрямку більш активного втручання держави в економіку країни і соціальні процеси. В даний час фінансова система включає чотири ланки:

  • державний бюджет;

  • позабюджетні спеціальні фонди;

  • фінанси місцевих органів влади;

  • фінанси державних корпорацій.

Головною ланкою є державний бюджет, йому належить основна роль у забезпеченні політичних і економічних умов відтворення виробничих відношень капіталізму, через державний бюджет перерозподіляється біля 40 % національного доходу країни. Він виступає як головну зброю державно-монополістичного регулювання і стимулювання економіки країни. За рахунок ресурсів бюджету здійснюється мілітаризація господарства і капіталовкладення в ряд нових галузей, що потребують значних витрат.

На сучасному етапі в розвитку окремих ланок фінансової системи спостерігаються нові явища і процеси, це насамперед виражається в усе більшій концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті й в інших централізованих урядових фондах.

Фінансова політика уряду спрямована на збільшення прибутків державного бюджету, посилення процесу нейтралізації засобів, що дозволяє здійснювати основні витрати, що забезпечують утримання державного апарата, втручання в економіку, витяг максимальних прибутків головними капіталістичними монополіями.

У той же час у загальнодержавних витратах значне місце займають місцеві бюджети. Витрати на соціальні цілі, особливо на освіту / крім системи вищої освіти/, центральний уряд перекладає на цю ланку фінансової системи. Крім того, із місцевих бюджетів фінансуються витрати на житлове і шкільне будівництво, спорудження доріг, мостів і інших об'єктів місцевого господарства.

Ріст витрат місцевих бюджетів не супроводжується розширенням їх власної дохідної бази. Більш половини витрат місцевих органів влади покривається за рахунок субсидій із державного бюджету, істотний вплив робить бюджет і на фінанси державних підприємств. Багато націоналізованих галузей промисловості дефіцитні. Тому на фінансування капітальних вкладень із державного бюджету цим підприємствам направляються значні засоби у формі кредитів і субсидій.

Таким чином, основні фінансові ресурси Англії поєднуються в державному бюджеті, що впливає на всі ланки фінансової системи, на всі сторони економічного і соціального життя.

Бюджетний рік Великобританії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне по­слання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспективи еко­номічного розвитку на середньострокову і довгострокову пер­спективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'яв­ляються зміни в податковій та інших фінансових сферах. Деталь­ний розгляд державних витрат проводиться в спеціальних коміте­тах Палати громад (наприклад, Комітет з рахунків державних ус­танов) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парла­менті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних ви­трат, запропонованої урядом. Таке правило розширює можли­вості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, запропонованих урядом.


Случайные файлы

Файл
29087.rtf
160854.rtf
22514.rtf
114539.rtf
9699.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.