Удосконалення міжбюджетних відносин в умовах ринкової трансформації економіки (162473)

Посмотреть архив целиком


УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УДК 336.15










УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.04.07 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук



КОЛОДІЙ СЕРГІЙ ЮРІЙОВИЧ










Суми - 2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України, м. Сімферополь.

Науковий керівник - кандидат технічних наук, доцент Єрмоленко Генадій Григорович, Таврійський національний університет, завідувач кафедри фінансів та кредиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Єрмошенко Микола Миколайович, Національна академія управління, проректор з наукової роботи, Заслужений діяч науки і техніки України;

кандидат економічних наук, доцент Скрипник Юрій Володимирович, Сумський національний аграрний університет, доцент кафедри фінансів

Провідна установа - Харківський національний університет, кафедра фінансів. Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист дисертації відбудеться "_"

засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.081.07 в Українській академії банківської справи за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української академії банківської справи за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57

Автореферат розісланий “__" ___________2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ФИО


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової трансформації економіки України нормалізацію бюджетного процесу, підтримку економічного зростання, ліквідацію диспропорцій регіонального розвитку повинна забезпечувати удосконалена система міжбюджетних відносин.

Сучасний стан економіки України характеризується поступовим збільшенням диференціації рівнів економічного та соціального розвитку регіонів, і найближчим часом ця тенденція, скоріше за все, збережеться. Як наслідок цього постійно збільшується розрив у розмірах податкових і неподаткових бюджетних доходів, що збираються у регіонах. Перспективи регіонального розвитку багато у чому залежать від того, наскільки ефективно функціонуватиме система міжбюджетних відносин.

Реформування бюджетних відносин в Україні просувається вперед темпами значно повільнішими, ніж реформування усієї економіки в цілому, і це в найближчому майбутньому може стати серйозною перешкодою для започаткованого економічного зростання. У зв'язку з цим проблеми удосконалення системи міжбюджетних відносин у нашій країні вимагають свого негайного вирішення.

Актуальність і важливість теми дослідження засвідчені в останніх урядових документах і законодавчих актах, зокрема у 4 розділі Бюджетного Кодексу України, у Постанові ВРУ "Про основні напрямки бюджетної політики на 2008 рік (Бюджетна резолюція)".

Усе викладене вище свідчить про актуальність теми дисертації.

Значний внесок у розробку теорії бюджетного федералізму та міжбюджетних відносин зробили такі іноземні вчені, як X. Давуді, А. Льюіс, А. Мартін, Р. Масгрейв, У. Оутс, Д. Рубінфельд, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, Ч. Тібу, А. де Токевілль, А. Шах та інші.

Серед сучасних російських економістів, що займаються вивченням теоретичних засад бюджетного федералізму та практичних проблем побудови ефективної моделі міжбюджетних відносин у РФ, варто назвати О. Богачеву, А. Ігудіна, А. Лаврова, В. Лексіна, М. Мінченко, О. Пчелінцева, І. Підпорину, Т. Позднякову, А. Швецова, В. Христенко, С. Хурсевича та інших.

Питання організації бюджетного процесу в Україні, і зокрема міжбюджетних відносин, знайшли своє відображення у роботах сучасних вітчизняних економістів С. Аптекаря, Л. Буряка, О. Василика, А. Єпіфанова, О. Кириленко, В. Кравченко, М. Кульчицького, І. Луніної, С. Науменкової, А. Поддерюгіна, І. Сало, С. Слухая, С. Юрія та інших.

Віддаючи належне наробіткам вітчизняних вчених-економістів у теоретичних і практичних питаннях організації міжбюджетних відносин, варто відзначити, що у багатьох роботах як висновки і рекомендації пропонується здійснення певних заходів без зазначення конкретних механізмів їх реалізації. Також, аналізуючи міжбюджетні відносини, більшість авторів обмежується відтворенням статистичної інформації з даного конкретного регіону за кілька років. Таким чином, у вітчизняній економічній науці відсутня цілісна характеристика становлення та розвитку системи міжбюджетних відносин.

Недостатня розробка механізмів вирішення проблем, їх актуальність, теоретична й практична значимість визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наумові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем: "Обгрунтування концепції стійкості розвитку Криму" (номер державної реєстрації 019811005890), "Розвиток фінансових інститутів та фінансування інвестиційної діяльності" (номер державної реєстрації 0101 У005980).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне і практичне обгрунтування актуальних проблем організації міжбюджетних відносин, аналіз становлення й розвитку української системи міжбюджетних відносин і розробка заходів щодо її вдосконалення.

Відповідно до поставленої мети були визначені й вирішені наступні задачі:

дослідити теоретичні основи організації міжбюджетних відносин в умовах ринкової трансформації економіки;

дослідити характер залежності між децентралізацією бюджетної системи та економічним зростанням;

виявити і дослідити основні етапи становлення та розвитку системи міжбюджетних відносин України;

проаналізувати механізми організації міжбюджетних відносин, представлені у Бюджетному Кодексі України;

розробити схему розмежування основних податків з метою стимулювання регіонального розвитку;

розробити удосконалену методику здійснення фінансового вирівнювання;

проаналізувати вплив змін податкового законодавства на структуру міжбюджетних відносин.

Об'єктом дослідження є бюджетний процес в Україні в умовах ринкової трансформації економіки.

Предметом дослідження є розмежування основних податків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, механізми фінансового вирівнювання.

Методи дослідження. При виконанні дослідження, у залежності від конкретних цілей і задач, були використані методи економічного аналізу і вивчення економічних процесів: діалектичний, методи аналізу і синтезу, порівняння, групування, системно-структурного аналізу, методи математичної статистики, багатофакторного аналізу, економіко-математичного моделювання

При дослідженні становлення та розвитку української системи міжбюджетних відносин використовувалися методи математичної статистики, економіко-математичні методи, аналітичний інструментарій теорії портфельного управління. Розробка моделі фінансового вирівнювання та рекомендацій щодо удосконалення організації міжбюджетних відносин здійснена на основі використання методів економіко-математичного моделювання.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

на основі узагальнення зарубіжного й вітчизняного досвіду визначено основні принципи організації системи міжбюджетних відносин в умовах ринкової трансформації економіки, досліджено взаємозв'язок між бюджетною децентралізацією та економічним зростанням;

з метою подальшого вдосконалення системи міжбюджетних відносин виявлено основні закономірності у розмежуванні основних податків та здійсненні фінансового вирівнювання у 1992-2006 рр.;

розроблено та впроваджено коефіцієнт "інтегральні норми відрахування" з метою поглибленого вивчення функціонування системи міжбюджетних відносин і уточнення економічних понять "бюджетні донори" і "бюджетні реципієнти";

з метою виявлення основних недоліків у розмежуванні основних податків між державним бюджетом і місцевими бюджетами та їхнім подальшим усуненням вперше при аналізі міжбюджетних відносин використано аналітичний апарат теорії портфельного управління;

формули розрахунку міжбюджетних трансфертів, виявлено недоліки та запропоновано напрями подальшого удосконалення механізмів фінансового вирівнювання;

запропоновано нову схему розмежування основних податків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, при використанні якої регіони одержать сильну фінансову базу для проведення самостійної бюджетної політики;

обгрунтовано та розроблено модель фінансового вирівнювання, що одночасно відповідає критеріям економічної справедливості й вирівнювання та здатна ефективно перерозподіляти бюджетні кошти, навіть в умовах значної міжрегіональної диференціації бюджетних доходів.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження визначається обгрунтованими пропозиціями з розробки та впровадження нових підходів до організації міжбюджетних відносин.

Практична реалізація пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення організації міжбюджетних відносин дозволить створити ефективну систему взаємин між державним бюджетом і місцевими бюджетами та сприятиме подальшому регіональному й національному економічному зростанню.

Запропоновані в дисертаційному дослідженні схема розмежування основних податків і модель фінансового вирівнювання можуть бути використані при внесенні змін до Бюджетного Кодексу України, Постанови КМУ "Про затвердження формули розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом і місцевими бюджетами".

Розроблені практичні рекомендації можуть бути використані органами місцевого й державного управління, у тому числі бюджетним комітетом при Верховній Раці АРК, Міністерством фінансів АРК, при створенні відповідних механізмів управління бюджетними потоками регіону.

Аналітичний інструментарій, застосований при дослідженні практики розмежування основних податків, може бути використаний при ретроспективному аналізі бюджетного процесу й інших макроекономічних явищ.

Крім цього, узагальнення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, надані у дисертації, використовуються при викладанні навчальних дисциплін "Фінанси", "Бюджетний менеджмент", на курсах підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, організацій і установ.

Особистий внесок здобувача полягає в наступному: наукові результати, що виносяться на захист, отримані автором самостійно і знайшли відображення в роботах, більшість з яких опубліковано без співавторів. У роботі [1] автором досліджена динаміка республіканського бюджету АРК, наведена узагальнена структура доходів і витрат бюджету, розраховані коефіцієнти кореляції між загальними надходженнями доходів та витрат і їх структурними складовими. Загальний обсяг роботи - 0,3 д. а., з яких особисто ангору належить 0,15 д. а.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження буди оприлюднені та отримали схвальну оцінку на конференціях і семінарах. Серед них Міжнародна науково-практична конференція "Фінанси України" (Дніпропетровськ, 2000, 2006); Всеукраїнська науково-практична конференція "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (Суми, 2006); Науково-практична конференція "Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми і перспективи реформування)" (Ірпінь, 2006); Всеукраїнська науково-практична конференція "Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України" (Алушта, 2007); Кримська регіональна науково-практична конференція (Севастополь, 2005); Міжвузівська науково-практична конференція "Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами" (Севастополь, 2006); Відкрита науково-практична конференція молодих вчених (Сімферополь, 2000).

Крім того, результати дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Наукові публікації. Результати досліджень знайшли своє відображення в 12 наукових працях, 10 з яких опубліковано у фахових виданнях обсягом 4,15 д. а., з них особисто автору належить 4 д. а.

Структура і зміст роботи. Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Повний обсяг роботи - 187 сторінок, у т. ч. на 26 сторінках розміщені 23 таблиці і 22 ілюстрації, 3 додатки і список використаних джерел з 196 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У першому розділі дисертації "Теоретичні основи організації міжбюджетних відносин" висвітлено різні точки зору на поняття сутності міжбюджетних відносин, визначено основні принципи їх організації, досліджено взаємозв'язок між ступенем децентралізації бюджетної системи та економічним зростанням.

Дослідивши роль міжбюджетних відносин у сучасному економічному розвитку держави, можна стверджувати, що у загальному вигляді вони являють собою:

розподіл витрат між державним і місцевим бюджетами, що припускає поділ і правове закріплення повноважень і відповідальності;

обгрунтування та розподіл бюджетних доходів, адекватних закріпленим за кожним рівнем бюджетної системи витратам;

форми підтримки регіонів, втілені в перерозподілі бюджетних коштів за допомогою здійснення міжбюджетних трансфертів.

При організації міжбюджетних відносин необхідно одночасно дотримуватися принципів економічної справедливості, вирівнювання, рівності прав усіх регіонів.

У дисертації зазначено, що на сторінках провідних українських економічних видань постійно ведеться неявна та ретельно завуальована суперечка між економістами, що досліджують проблему міжбюджетних відносин. Автори намагаються лобіювати інтереси своїх регіонів. Так, представники регіонів-реципієнтів наполягають на дотриманні принципу вирівнювання в структурі міжбюджетних відносин та доводять економічну ефективність таких заходів; представники регіонів-донорів пропонують рекомендації, в основі яких лежить принцип економічної справедливості.

На наш погляд, ефективну політику бюджетного вирівнювання не варто проводити, спираючись лише на один зі згаданих вище принципів, а необхідно знайти їхнє оптимальне сполучення, враховуючи сьогоденний економіко-суспільний стан України. Держава завжди стояла й буде стояти перед дилемою, що характерна не тільки для бюджетної, але і для загальноекономічної політики, - лібералізм чи вирівнювання. І в оптимальному вирішені даної дилеми й полягають розподільна та соціальна функції держави.

Застосування принципів бюджетного федералізму при побудові системи міжбюджетних відносин в Україні здатне підвищити її ефективність. Більш того, такий досвід уже є: горизонтальне та вертикальне бюджетне вирівнювання є однією з центральних проблем бюджетного федералізму.

Останнім часом багато країн у процесі організації міжбюджетних відносин використовують принципи бюджетного федералізму, що припускають єдність загальнодержавних інтересів та інтересів населення, високу самостійність і активність регіонів у галузі бюджетної політики в сполученні з високим ступенем відповідальності органів місцевого самоврядування, одночасне дотримування принципів централізму та децентралізму.

Крім того, бюджетний федералізм безпосередньо пов'язаний з поняттям бюджетної децентралізації, що є однією з основних його складових. А політика бюджетної децентралізації в останні десятиліття характерна для багатьох країн, чи то федеративних, чи унітарних, чи індустріальне розвинених, чи таких, що розвиваються, бідних чи багатих.

Основною метою політики бюджетної децентралізації є зміна співвідношення ступеня впливу центральних і місцевих органів державної влади на макроекономічну ситуацію в країні. Довгий час в абсолютній більшості країн фактично існувала монополія центрального уряду на виробництво суспільних благ. І порівняння ступеня фіскальної децентралізації у високорозвинених країнах, серед яких присутні як унітарні, так і федеративні держави, із країнами з низьким рівнем розвитку приводить економістів до думки, що децентралізація й економічне зростання є високо корельованими категоріями, причому їхній взаємозв'язок повинен характеризуватися позитивним коефіцієнтом. Деякі з економістів навіть беруть на себе сміливість стверджувати, що фіскальна децентралізація є одним із головних супутників на шляху до самопідтримуючого економічного зростання.

Децентралізація доходів і витрат державного бюджету здається правильним кроком на шляху до підвищення ефективності державного сектора, скорочення бюджетного дефіциту та до економічного зростання. Основою для даної аргументації є той факт, що органи місцевого самоврядування мають більш повну інформацію про локальні переваги й недоліки, і таким чином, здатні виробляти й розподіляти суспільні блага з більшою економічною ефективністю, що, у кінцевому рахунку, приведе до регіонального і, як наслідок, національного економічного зростання.

На наш погляд, взаємозв'язок між ступенем бюджетної децентралізації та економічним зростанням настільки складний, що однозначно дати відповідь на питання, що з них первинне, а що вторинне, що є причиною, а що наслідком, - на сучасному етапі розвитку економічної науки неможливо. Однак виявити ступінь їхнього взаємозв'язку допоможе застосування економетричних моделей, у які, крім суто економічних, повинні бути включені показники соціального та політичного розвитку держави.

Проводячи політику фіскальної децентралізації або централізації, варто брати до уваги численні фактори економічного розвитку, серед яких не останню роль повинні зіграти особливості державної політичної системи й історично сформованих взаємин між її різними ланками. Потенціал бюджетної децентралізації з метою поліпшення економічного й політичного стану держави багато в чому залежить від специфіки її розвитку та багатьох економічних, соціальних і політичних факторів.

У другому розділі "Ретроспективний аналіз організації міжбюджетних відносин в Україні" досліджено генезис вітчизняної системи міжбюджетних відносин, її основні структурні складові, організація взаємин між державним бюджетом та місцевими бюджетами у 1992-2007 рр.

Протягом 10 років існування України як самостійної держави практично щороку застосовувалася різна схема міжбюджетних відносин. Спроби переходу до збалансованої й стабільної системи, здійснені в 1994 і 2003-2004 рр., поєднувалися із застосуванням у 1992-1993 і 1995-2002 рр. схем, що характеризувалися високим ступенем міжрегіональної диференціації, відсутністю чітких механізмів розподілу і "непрозорістю" міжбюджетних відносин.

Проведене дослідження дозволило виділити два основних етапи становлення та розвитку вітчизняної системи міжбюджетних відносин у 1992-2006 рр. На першому етапі (1992-2002 рр) ще чітко виявляються риси радянської бюджетної системи: податки надходять до кожного регіону в різних пропорціях; високий ступінь міжрегіональної диференціації; велика кількість застосовуваних ставок; у системі міжбюджетних трансфертів беруть участь лише кілька регіонів та обсяги використання даного механізму незначні. Особливо така ситуація характерна для 1992-1993 рр. У 1994 р. була зроблена перша спроба строгої організації міжбюджетних відносин, однак у наступні два роки відбулося повернення до старих механізмів, хоча й у трохи зміненому варіанті.

На другому етапі (2003-2006 рр.) виявляється тенденція розмежування податків та їх повного закріплення за конкретним рівнем бюджетної системи. Так, податок на додану вартість (ПДВ) повністю зараховується в державний бюджет; податок на прибуток підприємств (ППП) або цілком залишається в розпорядженні регіонів (2003-2004 рр), або цілком надходить до державного бюджету (2005-2006 рр.); акцизний збір (АКЦ) або цілком надходить до центру, або поділяється в пропорції "50/50"; прибутковий податок із громадян (ППГ), здебільшого, повністю залишається у розпорядженні регіонів. Також для цього періоду характерні: відсутність міжрегіональної варіації норм відрахувань, суттєва роль міжбюджетних трансфертів, значне посилення центру в якості розпорядника бюджетних коштів.

У результаті проведеного в дисертаційній роботі аналізу було зроблено висновок про те, що головними механізмами міжбюджетних відносин у 1992-2006 рр були основні загальнодержавні податки (ОЗП), до яких відносяться ПДВ, ППП, ППГ та АКЦ, і міжбюджетні трансферти. Частка кожного податку в структурі надходжень від ОЗП до консолідованого бюджету України залишалася протягом багатьох років практично незмінною (таблиця 1).


Таблиця 1

Структура надходження основних загальнодержавних податків до консолідованого бюджету України у 2003-20<Ю рр. (%)

Показники


2003


2004


2005


2000


ППГ


18


20


21


21


ППП


31


32


30


32


ПДВ


44


41


40


39


АКЦ


7


7


9


8


Усього


100


100


100


100



Запропоновано ввести зведений коефіцієнт "інтегральні норми відрахувань" (ІНВ), що відображає в динаміці частку відрахувань до місцевих бюджетів від основних регульованих податків:


Д/в=0,2 огялг+ОЗ а"лл+0,4-ая„+0,1 в, вд, де (1)


вяіп-. "ляя, вяд", о (да ( - норми відрахувань від відповідних податків. Наведено класифікацію регіонів у залежності від практики закріплення за їхніми

бюджетами основних загальнодержавних податків.

Для того щоб визначити, за бюджетами яких регіонів закріплювалася більша частка основних загальнодержавних податків, а за якими менша, здійснено наступні кроки:

1) розраховано середнє міжрегіональне значення інтегральних

2) введено функцію Р (і), що визначає, чи одержує регіон більше податкових надходжень, чим, у середньому, інші регіони:

3) досліджено довгострокові тенденції Р (і), у зв'язку з чим введена функція Статус (0;

Якщо регіон протягом 10 років існування української системи міжбюджетних відносин практично завжди одержував більшу частку надходжень основних податків, ніж інші, то він бюджетний реципієнт (Р). Аналогічно, якщо регіон протягом даного періоду постійно одержував менше податків, то його визначено як донора (Д). Якщо регіон не є ні донором, ні реципієнтом, то його названо медіанним (М). Здійснені розрахунки показали, що в Україні 14 регіонів є реципієнтами, 8 - донорами і 5 - медіанними.

Негативним моментом функціонування вітчизняної системи міжбюджетних відносин є зміни норм відрахувань від одного чи декількох податків у бюджет кожного конкретного регіону, що спостерігалися з року в рік протягом усього періоду. Отже, значно відхилялися і регіональні значення інтегральних норм відрахувань - основи доходів місцевих бюджетів. Як приклад розглянемо показники інтегральних норм відрахувань для Житомирської області: 1993р. - 80%; 1994 р. - 35%, 1995 р. - 67%; 2002 р. - 82%; 2005 р. - 55%; 2000, 2006 рр. - 20%.

Природно, що така сильна диференціація основних податкових надходжень до місцевих бюджетів у часі не могла не позначитися на ефективності регіонального бюджетного планування та керування. Однак, як і у випадку міжрегіонального розподілу, ге для всіх регіонів ступінь диференціації інтегральних норм відрахувань у часі був однаковим, тобто для кожного регіону ступінь ризику (невизначеності) відрахування до його бюджету певної частки від основних податків істотно відрізнявся від інших. Таким чином, для кожного регіону застосовувалася своя політика закріплення за його бюджетом певної частки від основних податків.

Сукупність цих різних політик була розглянута як множина активів, що характеризуються певними показниками прибутковості та ризику, а далі було проаналізовано інтегральні норми відрахувань по кожному регіону у термінах теорії портфельного управління. Розраховані показники ризику та прибутковості інтегральних норм відрахувань за 27 регіонами України формують допустиму множину.

Результати зроблених розрахунків наведено у таблиці (таблиця 2). До ефективної множини в основному ввійшли регіони, що характеризуються нами як "реципієнти". "Донори" ж, за винятком м. Київ та Одеської області, не були сюди включені. Також відзначимо, що "реципієнтами", які не ввійшли до ефективної множини, є АР Крим, м. Севастополь, Волинська та Київська області.


Таблиця 2 Статус регіону та ефективна множина

Регіони


Усього


Ефективна множина


Так


Ні


Донори


8


2


6


Медіанні


5


2


3


Реципієнти


14


10


4


Усього


27


14


13



Чисельні проблеми, пов'язані з організацією та функціонуванням системи фінансових взаємин між різними ланками бюджетної системи нашої держави, можна охарактеризувати наступними тезами:

відсутнє чітке розмежування видаткових повноважень між державним і місцевим бюджетами;

відсутнє чітке розмежування доходних бюджетних джерел, апофеозом чого стало застосування механізмів щорічних відрахувань від регульованих податків;

механізми бюджетного вирівнювання не піддаються ніякій критиці, особливо страждаючи відсутністю економічної ефективності, "прозорості", формалізації та обгрунтованості;

не дотримується принцип рівності всіх регіонів при організації міжбюджетних відносин.

Більшість цих проблем розв'яжеться, якщо при організації міжбюджетних відносин будуть використані положення Бюджетного Кодексу України, прийнятого 21 червня 2006 року. Однак не всі положення Бюджетного Кодексу сприятимуть побудові ефективної системи міжбюджетних відносин.

На наш погляд, доходи, що закріплюються за місцевими бюджетами, є недостатніми для фінансування усіх видів витрат, і тому переважна більшість місцевих бюджетів може виявитися дотаційними. Методика визначення сум дотацій вирівнювання та логіка побудови всіх цих механізмів означає, що в майбутньому всі регіони України очікує "бюджетна зрівнялівка". Бюджетні доходи усіх без винятку регіонів будуть знаходитися в залежності від міжбюджетних трансфертів: від обгрунтованості визначення їхніх величин, своєчасності надходження та інших факторів. Основною причиною цього є механічне копіювання політики регіонального фіскального вирівнювання в побудові системі міжбюджетних відносин іноземних країн. Однак у цих державах (а маються на увазі високорозвинені європейські країни) рівень економічного розвитку набагато вищий, ніж в Україні, і вони для забезпечення порівняно однакового рівня бюджетних витрат на душу населення у всіх регіонах можуть пожертвувати економічною ефективністю. На наш погляд, в Україні таку політику проводити не слід, а необхідно намагатися усе сильніше стимулювати економічне зростання, що намітилось, шляхом збільшення зацікавленості регіонів і їхніх керівників у інтенсивному економічному розвитку, у підвищенні регіональних бюджетних доходів.

У третьому розділі "Основні напрямки удосконалення системи міжбюджетних відносин в Україні" обґрунтовано та розроблено схему розмежування основних податків та модель бюджетного вирівнювання, досліджено вплив змін законодавства в області непрямих податків на структуру міжбюджетних відносин.

На наш погляд, розподіл основних загальнодержавних податків між центром і регіонами з метою підвищення збалансованості бюджетів усіх рівнів повинний відбуватися з урахуванням наступних положень:

1) надходження від прибуткового податку з фізичних осіб повинні цілком залишатися в розпорядженні регіонів;

2) непрямі податки повинні здебільшого надходити в державний бюджет України;

3) податок на прибуток підприємств повинен здебільшого надходити в місцеві бюджети.

На наш погляд, розподіл основних загальнодержавних податків між різними рівнями бюджетної системи України при існуючих положеннях податкового законодавства доречно здійснювати в наступних пропорціях (таблиця 3).


Таблиця З

Схема розмежування основних податків між державним бюджетом і місцевими бюджетами

Бюджет


ВДВ


ппп


ппг


АКЦ


Державний


70


зо


0


70


Місцеві


ЗО


70


100


ЗО



Підставляючи дані норми відрахувань у формулу розрахунку інтегральних норм відрахування, одержимо:


ИНВ=0.2 100%+0,3 70%+0,4.30%+0,1 30% =56%. (8)


Таким чином, при побудові міжбюджетних відносин на основі пропонованої схеми розмежування основних загальнодержавних податків за кожним рівнем бюджетної системи України буде закріплена стабільна й реальна база бюджетних доходів. У місцеві бюджети будуть надходити, в основному, ті податки (чи їх велика частина), що знаходяться в безсумнівній залежності від проведеної регіональної економічної політики. Важливим є також той факт, що обсяг надходження основних загальнодержавних податків у бюджети різних рівнів практично не зміниться, тобто ні державний бюджет, ні місцеві бюджети не позбавляться бюджетних доходів.

Запропонована модель бюджетного вирівнювання припускає надання регіону визначеного трансферту "а" і одночасне вилучення Ь регіональних податкових доходів визначеної частки "Ь" (ставки оподаткування регіональних податкових доходів, причому 0<,ЬїІ). Трансферт і ставка оподатковування повинні бути визначені таким чином, щоб для регіону з низькими податковими надходженнями трансферт перевищував вилучення, а для "багатих" регіонів - навпаки.

Вводяться наступні визначення:

міжрегіональний паритет купівельної спроможності (МПКС) - відношення вартості споживчого кошика в регіоні до вартості мінімального серед регіонів споживчого кошика;

скориговані регіональні податкові доходи (С) - регіональні податкові доходи, скориговані з урахуванням МППС і розраховані на душу населення;

міжрегіональний фонд фінансової допомоги (МФФД) - акумульовані за рахунок внесків регіонів засобу, призначені для здійснення фінансового вирівнювання;

Вводиться важливе уточнення, що в результаті фінансового перерозподілу сума скоригованих регіональних податкових доходів повинна залишитися постійною, тобто

Далі шляхом математичних перетворень встановлено, що повинна виконуватись тотожність:

Це означає, що повинно спостерігатися строге співвідношення між ставкою податку-і величиною трансферту. Причому, якщо приймається рішення про збільшення трансферту, то повинна бути відповідно збільшена ставка оподатковування, і навпаки, чим вища величина трансферту, тим вищий рівень фінансового вирівнювання.

Наочно механізм перерозподілу в результаті застосування концепції характеризує малюнок (рис.1). С'4


С С

Рис.1. Скорнговані регіональні податкові доходи


Дані формули характеризують крайні випадки фінансового перерозподілу: його відсутність і загальна "уравниловка". На погляд автора, при визначенні "Ь" варто дотримуват"сь правила "золотої середини", а для того, щоб ве наступив один з перерахованих вище крайніх випадків, доцільно ввести наступне обмеження:

Крім цього, коефіцієнт "Ь" повинен знаходитись в прямій залежності від ступеня міжрегіональної диференціації скоригованих регіональних податкових доходів. Це допоможе вирішити проблему фінансового забезпечення "відстаючих" регіонів.

Механізми, закладені в розробленій моделі фінансового вирівнювання, ефективно справляються з реалізацією принципів вирівнювання і справедливості та містять схомш акселератори, завдяки яким при значній міжрегіональній диференціації скоригованих регіональних податкових доходів процес фінансового вирівнювання проходить ииждшв (таблиця 4).

Далі у роботі досліджується вплив змін законодавства у сфері непрямих іюдатюв на надходження від податку з прибутку підприємств. У цьому випадку введення нових об'єктів оподатковування або зміна ставок непрямих податків (зокрема акцизного збору) може привести до того, що скоротяться або збільшаться надходження від податку і прибутку підприємств у місцеві бюджети. У випадку зменшення надходжень від я-ото

податку може виникнути проблема, що носить назву "нефінансованих мандатів". Це означає, що для забезпечення деяких функцій місцевих бюджетів не вистачає наявних фінансових ресурсів. Вирішити дану проблему можна або застосовуючи мораторій на відмову від внесення поправок і доповнень, або розробивши відповідну схему компенсації загублених прибутків місцевих бюджетів.


Таблиця 4

Фінансове вирівнювання при різних ставках оподатковування регіональних податкових доходів

Регіон


Показники


С


ь*с


а


С7


ь=о, з


Донор


1000


300


150


850


Реципієнт


200


60


150


290


Ь =0,5


Донор


1000


500


250


750


Реципієнт


200


100


250


350


Ь=0,7


Донор


1000


700


350


650


Реципієнт


200


140


350


410




Висновки


У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні і запровадженні нових методів та підходів до організації міжбюджетних відносин з метою стимулювання регіонального розвитку.

Основні висновки проведеного дисертаційного дослідження наступні:

1. Міжбюджетні відносини є основною складовою бюджетного процесу і являють собою систему фінансових і правових взаємин між усіма ланками бюджетної системи. Головними вимогами до організації міжбюджетних відносин є чітке й обгрунтоване розмежування доходних джерел і видаткових повноважень, наявність ефективних механізмів бюджетного вирівнювання. При проведенні політики бюджетного вирівнювання необхідно одночасно враховувати принципи справедливості й вирівнювання.

2. Децентралізована бюджетна система при дотриманні визначених умов є більш ефективною і сприяє економічному зростанню. До цих умов, насамперед, відноситься надання органам місцевого та регіонального управління реальної самостійності у прийнятті рішень, причому кожен рівень влади повинен мати чіткий перелік своїх функцій і стабільних джерел фінансування. Разом із тим, повинні існувати чіткі критерії оцінки діяльності регіональних керівників і міра їхньої відповідальності у випадку негативного результату. Також повинні бути створені всі умови для підвищейш мобільності населення й капіталу з метою посилення механізмів міжрегіональної конкуренції. Крім цього, варто сформувати сильну законодавчу базу та знизити вплив таких негативних зовнішніх ефектів як бюрократизм, корумпованість державних чиновників, асиметричність і недосконалість наданої та наявної інформації.,

3. Діюча в Україні система міжбюджетних відносин є унікальним конгломератом, що поєднує в собі риси командно-адміністративної та ринкової економіки. Моя"& міжбюджетних відносин 2006р. сильно відрізняється від моделі 1992-1993 рр. і ииак собою більш удосконалений варіант, однак процес її становлення ще не довершений. Основними елементами системи міжбюджетних відносин України • 1^^ 2006 роках були відрахування від регульованих податків і міжбюджетні трансферт, причому їх роль у формуванні місцевих бюджетів була дуже велика. В останні роки чітко виявляється тенденція до посилення ролі трансфертів у системі міжбюдяФщвх відносин України, обмеження бюджетної самостійності регіонів та їх сильної фінансам!

залежності від центру.,,,, " і"і''>"

4. Концентрація стабільних джерел бюджетних доходів у державному бюджеті,

практика щорічного встановлення норм відрахувань від регульованих податків, недосконалість механізмів міжбюджетних трансфертів, наявність суб'єктивних критеріїв та відсутність формалізованих підходів при визначенні їхньої величини, неврахування особливостей регіональної соціально-економічної ситуації приводили до того, що багато регіонів не були зацікавлені у підвищенні ступеня збирання податків, а були зайняті пошуком таких економічно неефективних методів впливу на центральну владу а лобіювания своїх інтересів, політична рента.,,

5. Застосування аналітичного інструментарію портфельної теорії до аналізу міжбюджетних відносин показало, що в 1992-2006 р. фактично існували класи регіонів з найбільш "корисними" (м. Київ, Одеська, Івано-Франківська, Тернопільська обл.) і найменш "корисними" (м. Севастополь, Луганська і Донецька обл.) варіантами закріплення основних загальнодержавних податків за місцевими бюджетами, що суперечить принципу рівності прав регіонів у міжбюджетних відносинах.

6. Прийняття Бюджетного Кодексу України ознаменувало собою перехід до якісного нового етапу побудови системи міжбюджетних відносин. Однак представлені в кодексі розподіл дохідних бюджетних джерел між державним бюджетом і місцевими бюджетами та механізми бюджетного вирівнювання далеко не оптимальні, не сприяють регіональному розвитку і мають потребу в подальшому вдосконаленні.

7. Подальшому вдосконаленню механізмів бюджетного вирівнювання в Україні може сприяти впровадження позитивних елементів російських методик розрахунку величин трансферту: використання середнього по країні зведеного доходу на душу населення як основного критерію для визначення дотаційних регіонів, відсутність додаткового тиску на регіони-реципієнти, відмова від практики "загальної зрівнялівки" доходів місцевих бюджетів.

8. З метою формування доходної бази регіонів пропонується направляти в місцеві бюджети 100% надходжень від прибуткового податку, 70% від податку на прибуток підприємств, 30% від податку на додаткову вартість і акцизного збору. У результаті такого розмежування основних податків бюджети регіонів (поряд з іншими доходними джерелами) матимуть реальну фінансову базу, що є однією з головних умов реалізації на практиці переваг бюджетної децентралізації. У результаті запропонованих перетворень співвідношення між державним і місцевим бюджетами в структурі консолідованого бюджету України практично не зміниться.

9. Горизонтальне фінансове вирівнювання пропонується здійснювати на основі механізмів негативного оподатковування, що дозволить коригувати регіональні бюджетні доходи, одночасно дотримуючись принципів вирівнювання й справедливості. Закладені в моделі механізми здатні ефективно робити перерозподіл доходів місцевих бюджетів навіть в умовах значної міжрегіональної диференціації. У довгостроковій перспективі доходи міжрегіонального фонду фінансової підтримки, через який пропонується здійснювати фінансове вирівнювання, будуть перевищувати витрати, і в такий спосіб постійно будуть знаходитись значні суми, не розподілені в процесі здійснення фінансового вирівнювання. Ці кошти, на наш погляд, доцільно буде направити на підтримку "відстаючих" регіонів.

10. Введення нових об'єктів оподатковування або зміна ставок непрямих податків може привести до того, що зміняться надходження від податку на прибуток підприємств. У цьому випадку може змінитися структура надходження податкових доходів у державний і місцеві бюджети. Для вирішення даної проблеми пропонується або застосування мораторію на відмову від внесення змін і доповнень, або розробка відповідних компенсаційних схем.


Список опублікованих праць


1. Ермоленко Г.Г., Колодий С.Ю. Структурная динамика республиканского бюджета // Ученые записки ТНУ. - №12 (51). - 2005. - С.250-253,0,3 д. а., особисто 0,15 д. а.

2. Колодій С.Ю. До питання про класифікацію регіонів на донорів та реципієнтів // Проблеми трансформації економіки України: 36. наук. пр. - Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2000. - С.143-148,0,35 д. а.

3. Колодій С.Ю. Децентралізація бюджетної системи та економічне зростання // Фінанси України. - №3. - 2006. - С.63-68,0,35 д. а.

4. Колодий С.Ю. Разграничение основных налогов н бюджетное выравнивание: концепция отрицательного налогообложения // Культура народов Причерноморья. - №21. - 2006. - С.41-45,0,45 д. а.

5. Колодий С.Ю. Межбюджетные отношения в период становлення рыночной экономике в Украине // Культура народов Причерноморья. - №16. - 2006.

6. Колодий С.Ю. Основные направлення реформирования системи межбюджетных отношений в Украине // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України // Збірник наукових праць,. - Т.5. - Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, 2007. - СЇ5Ї-259,0,2д. в.

7. Колодий С.Ю. Зависимости между некоторыми налогами и межбюджетные отношения в Украине // Учень" записки ТНУ. - №14 (53). - 2006. - С.42-45

8. Колодий С.Ю. Межбюджетные отношения сквозь призму концепции бюджетного федерализма // Культура народов Причерноморья. •№3.6. - 2006. - С.21-25, ОД ДЕУ'"1'

9. Колодий С.Ю. Зволюция методик расчета межбюджетных трансфертов после принятия Бюджетного кодекса Украины // Культура, народов Причерноморья, - №38. 2008,0,5 д. а

10. Колодий С.Ю. Проблемы анализирования региональной бюджетной политики // Финансовые аспекты экономического развития региона: Сб. трудов Крымской региональной науч.-практ. конф. г. Севастополь, 15-17 апреля 2005. - Севастополь: Изд-во СевГТУ, 2005. - С. Зб-40,0,25 д. а.

11. Колодий С.Ю. Анализ расчета величин межбюджетньк трансфертов в 2006-2007 гг. // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: Матеріали Всеукраинской научно-практической конференции. Алушта, 2-6 октября 2007 года. Симферополь, 2007. - С.87-88,0,1 д. а.



Анотація


Колодій С.Ю. Удосконалення системи міжбюджетних відносин в умовах ринкової трансформації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі. спеціальністю 08.04.07 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Українська академія банківської справи, Суми, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу існуючих механізмів розподілу основних податків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, розрахунку обсягів бюджетних трансфертів і обгрунтуванню нових напрямів подальшого удосконалення системи міжбюджетних відносин.

На основі комплексного аналізу досліджено основні етапи генезису вітчизняної системи міжбюджетних відносин, поглиблено та конкретизовано економічний зміст-понять "бюджетний донор" та "бюджетний реципієнт". З метою викриття та усунення недоліків у розмежуванні основних податків між державним бюджетом та місцевими бюджетами використано аналітичний апарат теорії портфельного керування.

У роботі обгрунтовано нову схему розмежування основних податків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, розроблено та запропоновано модель фінансового вирівнювання доходів, використання якої сприятиме ефективному перерозподілу фінансових ресурсів навіть в умовах значної міжрегіональної диференціації доходів місцевих бюджетів.

Ключові слова: міжбюджетні відносини, фіскальний федералізм, регульовані податки, міжбюджетні трансферти, дотація вирівнювання, бюджетний донор, бюджетний реципієнт, державний бюджет, місцевий бюджет.



Случайные файлы

Файл
68877.rtf
23472-1.rtf
141491.rtf
147937.rtf
131929.rtf