Система оподаткування України (162220)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України


Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана



Кафедра

теорії та історії державного права



Реферат

з курсу «Податкова система»

на тему:

«Система оподаткування України»



Виконав:

студент 2 курсу,

спеціальності ЕЕП203, 3 групи,

Снєгірьов М.О.


Перевірив викладач,

Зубачова І.С.






Київ – 2010


План


Вступ

  1. Податок, його сутність, основні види

    1. Сутність податків

    2. Види

1.3 Загальнодержавні податки

2. Призначення системи оподаткування

3. Оподаткування бізнесу, підприємницької діяльності, нововведення

Висновок

Список літератури



Вступ


В цій роботі роз’яснюється сутність системи оподаткування в Україні. А саме, починаючи з основи: що таке податок, його суть, основні види податків в розвинутих країнах світу, та звичайно ж в Україні і закінчуючи нововведеннями в її систему оподаткування. Таким чином охоплюється досить широкий спектр питання який дозволяє ознайомитися з системою оподаткування загалом зачіпаючи при цьому сьогоднішні проблеми, що до яких в кінці приведені висновки.



1 Податок, його сутність, основні види


Письмові згадки про податки датовані IV тисячоліттям до н.е.. В епоху феодалізму податки вилучались у грошовій та натуральній формі здебільшого з селян та ремісників. Проте їх обсяги навіть за капіталізму до початку XX ст. були відносно невеликими. Так, на початку XX ст. за допомогою податків у розвинутих країнах світу акумулювалося майже 10% національного доходу, а наприкінці цього століття — 50%.


1.1 Cутність податків


Податки — економічно доцільне примусове вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту з фізичних і юридичних осіб з метою фінансового забезпечення виконуваних державою функцій.

Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Суб’єкти оподаткування

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Повніше сутність податків, як і багатьох інших категорій, виявляється у виконуваних ними функціях. Основні функції податків:

фіскальна (збір грошових коштів з фізичних та юридичних осіб з метою формування фінансових ресурсів держави);

  • регулююча (регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, функціонування національного ринку тощо);

  • стимулююча (стимулювання інвестиційного процесу, прискорення темпів економічного зростання тощо);

  • розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними верствами і групами, між сферами і галузями економіки).

Основними принципами оподаткування за сучасних умов є стабільність, зменшення кількості податків, корисність (вилучені кошти повинні здебільшого повернутись платникам податків у формі соціальних виплат), всезагальність та ін. В Україні ці принципи втілюються у практику недостатньо.

Структура податків. Сукупність принципів оподаткування, основних видів податків та механізму їх вилучення формує податкову систему. В ній насамперед виділяють прямі та непрямі податки. Так, у Німеччині в 1994 р. їх співвідношення (у %) становило 55:45. Прямі податки (вилучаються державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб) переважають у більшості розвинутих країн світу, хоча їх вилучення складніше. Проте вони є більш справедливими, оскільки встановлюються пропорційно від величини доходів і майна. В Україні переважають непрямі податки (вилучаються державою через ціни на товари і послуги або їх включенням в тарифи).


1.2 Види


Основними видами податків у розвинутих країнах світу є особистий подохідний податок, податок на додану вартість, податок на прибутки компаній та податок на соціальне страхування.[2]

Особистий подохідний податок

Частка особистого подохідного податку в державних доходах у розвинутих країнах (державах — членах Організації економічного співробітництва і розвитку, куди входять 28 наймогутніших країн) становила у середині 90-х років майже 30%, а в окремих державах (Австралія, Фінляндія, Данія, Німеччина) — 48%. Водночас у Франції та Греції частка цього виду податку — приблизно 12,5%. Вилучення особистого подохідного податку починається із встановлення неоподаткованого мінімуму. До нього у розвинутих країнах світу відносять стандартну знижку для працюючого, а також непрацездатних членів родини, які перебувають на його утриманні. Із заробітної плати типового працівника у деяких розвинутих країнах вилучається від 26 до 35% подохідного податку. Водночас у цих країнах спостерігається зниження максимальної ставки особистого подохідного податку, що приносить найбільшу вигоду крупним капіталістам.[2]

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) - податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.[4]

Податок на прибутки компаній

Податок на прибуток компаній виплачують юридичні особи. Об'єктом оподаткування є прибуток підприємств після виплати відсотків по банківських позичках, облігаціях та інших боргових зобов'язаннях, які були випущені з метою фінансування власної діяльності. Загалом підприємства у розвинутих країнах світу виплачували у 1996 р. майже 30% свого прибутку. В Україні з прибутку підприємств вилучалося понад 80% різних податків, що сприяло поглибленню економічної кризи, зростанню тіньової економіки, хоча ставка податку на прибутки становила 30%.[2]

Податок на соціальне страхування

Частка податку на соціальне страхування в середині 90-х років у розвинутих країнах світу становила до 24%. Він виплачується з фонду зарплати підприємцями та найманими працівниками і є обов'язковим страховим внеском по медичному та пенсійному страхуванню. В Україні працівники цей податок не сплачують.


1.3 Загальнодержавні податки


1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

26) збір за проведення гастрольних заходів;

27) судовий збір;

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

2. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

3. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

4. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені в пунктах 7, 8, 10, 11, 13, 14 частини першої цієї статті, на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) визначаються в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.


Случайные файлы

Файл
73489-1.rtf
Kursova_4kurs.doc
23767.rtf
25509.doc
3051-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.