Похідні фінансові інструменти (161882)

Посмотреть архив целиком

5














Реферат

На тему

ПОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ






Зміст


1. Ринок похідних фінансових інструментів

2. Характеристика окремих видів похідних фінансових інструментів






1. Ринок похідних фінансових інструментів


Похідні фінансові інструменти, або деривативи, — це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів.

Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладено в їх основу і називаються базовими активами. Ними можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні ресурси, дорогоцінні метали, іноземна валюта.

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свогти. Вони пов'язані з виконанням певних дій протягом певного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, тому їх називають строковими контрактами. Строкові контракти визначаються юридичними документами, у яких обумовлюється термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання та інші характеристики. Ф'ючерсні, форвардні та опціонні угоди пов'язані з купівлею-продажем певного активу у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, що має назву форвардної ціни.

Поява строкових угод пов'язана з бажанням виробників та покупців продукції зменшити вплив небажаних цінових змін на результати проведення майбутніх операцій з купівлі-продажу цієї продукції на ринку. Ринок строкових угод став одним з механізмів страхування від ризиків цінових змін на реальному ринку. Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням.

Продавець страхується за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на продукцію, коли йому потрібно буде її продати, а покупець — від можливого зростання ціни на момент купівлі даної продукції на ринку. Оскільки зміни цін можуть відбуватися як на матеріальні, так і на фінансові активи, ринок строкових угод є ефективним механізмом страхування від цінового, процентного, валютного та інших фінансових ризиків. У цілому ринок строкових угод є не тільки ефективним механізмом страхування цінових ризиків, а й високодохідним об'єктом інвестування вільних фінансових ресурсів.

При визначенні дохідності строкових контрактів категорія прибутку застосовується до таких фінансових операцій, які мають закінчений характер. Його обчислюють за формулою:


П=Цп-Цк + Д-В,


де, Цп — ціна продажу чи погашення фінансового активу, Цк — ціна купівлі активу; Д — дохід від володіння фінансовим активом; В — витрати, пов'язані з купівлею та продажем активу.


2. Характеристика окремих видів похідних фінансових інструментів


Ф'ючерс це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди. Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами виступає не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує стороні, яка виграла, і, відповідно, отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладання і вартістю контракту на момент його виконання. Ф'ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою, у якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають датою поставки. Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то він відкрив коротку позицію, тобто продав контракт. Якщо уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку певного активу, то він відкрив довгу позицію, тобто купив контракт. Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укладання зворотної (офсетної) угоди, під якою розуміють угоду, протилежну даній угоді за змістом.

Ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту. При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт на момент відкриття та закриття позиції.

Близько 98 % контрактів ліквідується саме через укладання зворотних угод, а не реальної поставки активів. Якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода може бути виконана одним з двох способів:

  • з поставкою базового активу в день виконання контракту за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої торгової сесії);

  • без поставки базового активу: одна сторона в день виконання контракту виплатить іншій грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладання угоди та дату виконання її умов (відкриття та закриття позиції).

Учасники ф'ючерсного ринку дотримуються двох основних стратегій на ринку: або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін. Перших називають хеджерами, інших — спекулянтами. За допомогою ф'ючерсного ринку хеджери управляють ризиком і переносять його на спекулянтів. Спекулянти приймають на себе ризики, отримуючи за це додаткові прибутки.

Основна економічна функція ринку ф'ючерсів полягає в наданні учасникам ринку ефективного механізму управління ціновим ризиком та у визначенні форвардних цін, які суттєво впливають на формування поточних ринкових цін на відповідні активи. При падінні цін на ф'ючерсні контракти продавці отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають таких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці і програють продавці контрактів.

Клієнт укладає ф'ючерсну угоду, відкриває в кліринговій палаті рахунок, вносить суму (початкову маржу), що становить 1 — 6 % від загального обсягу контракту.

Варіаційна маржаце грошові кошти, що підлягають нарахуванню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладання угоди від котирувальної. Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межу коливання ціни кожного дня. Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утримання його під контролем.

Форвардна угода — це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або продаж визначеної кількості певного фінансового чи матеріального активу. Один з учасників угоди зобов'язується здійснити поставку, а інший — її прийняти.

Формальне визначення форвардного контракту дуже подібне до визначення ф'ючерсу. Відмінність полягає в тому, що форвард укладається поза біржею, як правило, з метою реальної поставки відповідного активу (акцій, облігацій, валюти, товарів) для страхування від можливих несприятливих цінових змін на даний актив.

Страхування за допомогою форвардного контракту полягає в перенесенні операцій з реального ринку на ринок строкових угод. Для продавця чи покупця певних фінансових чи матеріальних активів ринок форвардних угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надходження чи витрати і знати їх точну величину, незважаючи на зміни в ринковій кон'юнктурі. Форвардний контракт означає для виробника гарантований продаж продукції у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, для покупця — гарантоване надходження продукції в потрібний для нього момент і з наперед визначеними грошовими витратами на її придбання.

Нижче наведені основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами:

  1. Ф'ючерси є біржовими угодами, високоліквідними фінансовими інструментами, стандартизованими щодо кількості, якості базового активу, дати поставки. Форварди — це позабіржові угоди зі значно нижчою ліквідністю. Базовим може бути будь-який актив, обсяг якого та дата поставки обумовлюються самими учасниками угоди.

  2. Менше ніж 2 % ф'ючерсних угод закінчуються поставкою; форварди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

  3. У результаті щоденного котирування ф'ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов'язані з нарахуванням або зняттям коштів з рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим може встановлюватися за домовленістю партнерів, але частіше режим поточних розрахунків не встановлюється, а отже, не виникають тимчасові грошові потоки, як на ф'ючерсному ринку.

  1. У торгівлі ф'ючерсними контрактами значну роль відіграють клірингові палати. Вони виступають для кожного учасника угоди як протилежна сторона угоди, а також є гарантом виконання умов угоди. У функціонуванні форвардного ринку не беруть участь клірингові палати.

  2. Учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик, оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило, і передбачено штрафні санкції за невиконання умов угоди. На ф'ючерсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф'ючерсних угод.

  3. Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів полягає в паралельному проведенні операцій на ринку спот і строковому ринку. Хеджування за допомогою форвардних контрактів полягає в перенесенні операцій з реального ринку на ринок строкових угод.

Опціон — один з видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринку. Залежно від прав, які надаються власнику (покупцю) опціону, це опціони на продаж (PUT), та на купівлю (CALL).

Опціон PUT дає власнику опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону.

Опціон CALL дає власнику право на купівлю через визначений час за договірною ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Опціон на відміну від ф'ючерсної та форвардної угод є угодою «несиметричною». У той час, коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду — премію, яку називають ціною опціону. Ціну активу, зафіксовану в опціонному контракті, за якою буде продано цей актив, називають страйковою ціною, ціною виконання.

Біржовий опціонний контракт — це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити чи продати фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладання угоди (ціна виконання опціону). Інша сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю — продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право реалізації опціону.

Основні відмінності опціонів, що перебувають в обігу на біржовому ринку, від тих, які перебувають в обігу поза біржею такі:

  1. біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання;

  2. при торгівлі опціонами на біржі, як і при торгівлі ф’ючерсами, значну роль відіграють клірингові палати (гарантують виконання сторонами зобов'язань за контрактом; забезпечують виконання контракту через проведення офсетної угоди з виплатою різниць між ціною продажу та ціною купівлі опціону без поставки реального активу; здійснюють облік всіх укладених угод; проводять експертизу документів, що надходять; реєструють угоди);

  1. витрати на проведення операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржею;

  2. опціони, як і інші цінні папери, що перебувають в обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;

  3. вторинний ринок позабіржових опціонних контрактів досить обмежений.

Механізм торгівлі опціонними контрактами на біржі дуже схожий на механізм торгівлі ф'ючерсами: можливість укладання офсетних угод, маржинальні вимоги, участь клірингових палат, стандартизація біржових контрактів.

Однак існують і суттєві відмінності:

в опціонних контрактах один з учасників (покупець) має право не виконувати умови контракту;

  • покупець опціону при укладанні контракту обов'язково сплачує продавцю винагороду — премію;

  • стратегія хеджування за допомогою опціонного контракту суттєво відрізняється від хеджування ф'ючерсними контрактами.

При хеджуванні за допомогою ф'ючерсного контракту хеджер при русі цін в один бік отримує прибуток, а в протилежний бік — зазнає збитків. При хеджуванні опціонами він має змогу отримати прибуток як при зростанні, так і при падінні цін на ринку. Виграш, який може отримати власник опціону, обумовлюється розміром сплаченої ним премії, а також страйковою та ринковою цінами базового активу.

Виграш продавця опціону обмежується розміром отриманої ним премії і не може перевищувати цю величину. Премія є прибутком продавця опціону в разі невиконання опціону покупцем.

Відмінності при випуску окремих видів деривативів наведемо в табл. 1.


Таблиця 1. Порівняльна характеристика похідних цінних паперів

Цінний папір

Основні характеристики

Опціон

Контракт, за яким одна сторона надає іншій право придбати (або продати) певний актив за певною ціною в межах вказаного періоду часу. Покупець опціону має право виконати контракт або відмовитись від його виконання. За право вибору покупець опціону сплачує його продавцю винагороду.

Ф'ючерс

Контракт з купівлі або продажу певної кількості активу в мовлений строк за узгодженою ціною. Укладається лише на біржі. Відрізняється від опціону тим, що сторони зобов'язані укласти угоду. Ф'ючерсні контракти укладаються на сільськогосподарські товари, сировину, іноземну валюту, облігації, ринкові індекси, банківські депозити, процентні ставки та ін.

Форвард

Угода між сторонами про майбутню поставку товару (активу). На відміну від ф'ючерса, укладається поза біржою. Однак сторони не застраховані від її невиконання у разі банкрутства або недоброякісності одного з учасників угоди.

Варант

Цінний папір, що дає право на купівлю акцій компанії у встановлений термін за встановленою ціною після їх емісії.



Случайные файлы

Файл
141746.rtf
Bunin.doc
185967.doc
22595.rtf
185315.rtf