Оподаткування діяльності приватних підприємців (161554)

Посмотреть архив целиком

Якщо ви вирішили розпочати власну справу і спробувати себе у підприємницькій діяльності в сфері малого бізнесу, то вам, безумовно, необхідно орієнтуватися в законодавчому та аналітичному просторі України щодо питань оподаткування, організації діяльності приватних підприємців, роботи з персоналом тощо.

Правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в Україні введено Законом N 2063-III в 2000 р. На підставі положень цього Закону було розроблено Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва (Закон N 2157-III).

Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяння його розвитку можливе лише шляхом поєднання, узгодження різних форм, методів, засобів регулювання і підтримки, головним серед яких є податкова політика. Саме податкова політика має величезне значення при формуванні сприятливого клімату для розвитку підприємництва в Україні. Адже податки повинні виконувати не лише фіскальну функцію, але й регулюючу.

Згідно із Законом N 2063-III до суб'єктів малого підприємництва належать фізичні особи, які зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством.

На сьогодні в Україні є дві системи оподаткування доходів приватних підприємців: звичайна (зі сплатою податку з доходів фізичних осіб) та альтернативна (зі сплатою фіксованого або єдиного податку).

Приватні підприємці мають право самостійно обрати систему та спосіб оподаткування своїх доходів за:

- загальною системою оподаткування, обліку та звітності (Декрет N 13-92, розділ IV);

- фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту (Декрет N 13-92, розділ IV);

- спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку (Указ N 727/98).

Як свідчить практика, більшість приватних підприємців віддають перевагу єдиному або фіксованому податку. Ці способи оподаткування є найбільш прийнятними, тому що:

- значно спрощують облік доходів та витрат підприємця;

- скорочують кількість податкової звітності;

- позбавляють підприємців від необхідності застосування РРО, розрахункових книжок (за умови, що такі підприємці не здійснюють продаж підакцизних товарів, за винятком пива на розлив).

Для того, щоб зробити правильний вибір, підприємцю необхідно знати переваги та недоліки кожного з цих способів. З метою надання практичної допомоги підприємцеві розглянемо кожний з вищезазначених способів оподаткування, починаючи з їх порівняльної характеристики (див. таблицю).

Проаналізувавши вищезазначене і окресливши недоліки та переваги кожного з трьох методів оподаткування, дійдемо таких висновків.

При застосуванні загальної системи оподаткування сума податкових зобов'язань перебуває в прямій залежності від суми отриманого підприємцем доходу. При альтернативній системі сума єдиного чи фіксованого податку визначається у фіксованій сумі і тому не залежить від величини отриманого підприємцем доходу. Саме тому альтернативні методи оподаткування є найбільш прийнятними для приватних підприємців.

Щодо альтернативної системи, то вибір одного з двох методів оподаткування (єдиний або фіксований податок) визначається місцем здійснення підприємницької діяльності. Так, застосування фіксованого податку шляхом придбання патенту обмежене законодавчо і можливе лише у разі здійснення підприємцем торгівлі на ринку за умови сплати ринкового збору (крім торгівлі лікеро-горілчаними напоями та тютюновими виробами).

Обрання підприємцями методу оподаткування своїх доходів шляхом сплати єдиного податку обумовлено не лише спрощенням процедури реєстрації та невеликим (порівняно із загальною системою) податковим навантаженням, але й розширенням сфери його застосування. Поряд із торговельною діяльністю реальним є здійснення й інших видів діяльності: надання послуг, виробничої діяльності тощо. Крім того, приватні підприємці - платники єдиного податку звільняються від застосування РРО та розрахункових книжок за умови, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).

У разі надання підприємцем переваги єдиному податку слід врахувати, що тимчасове призупинення діяльності з будь-яких причин, включаючи лікарняні, відпустки, сезонний характер діяльності, тощо в межах звітного року не звільняє приватного підприємця від сплати єдиного податку. Таким чином, податок має надходити до бюджету незалежно від того, чи здійснювалась у цьому періоді підприємницька діяльність. Тому для підприємців - платників єдиного податку, які мають необхідність тимчасово припинити свою підприємницьку діяльність і при цьому не сплачувати єдиний податок, доцільно рекомендувати перейти на загальну систему оподаткування доходів. Законодавством передбачено можливість повернення на звичайну систему оподаткування або переходу на сплату єдиного податку не лише з початку календарного року, але й з початку будь-якого кварталу. При цьому слід пам'ятати, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності приватний підприємець може приймати не більше одного разу на календарний рік.


ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМ ТА СПОСОБІВ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМЦЯ

Загальна система оподаткування

Альтернативна (спрощена) система оподаткування

Єдиний податок

Фіксований податок

Нормативна база

Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 «Про прибут-ковий податок з громадян», розділ IV «Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів» (за текстом - Декрет N 13-92); Закон України від 22.05.2003 p. N 889-IV «Про оподаткування доходів фізичних осіб» (за текстом - Закон N 889-IV); Закон України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, зі змінами та доповнен-нями, за текстом - Закон N 334/94-ВР) (етапі 5 та 8); наказ ГДПІ України від 21.04.93 р. «Про затвердження інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» (за текстом - Інструкція N 12)

Закон України від 19.10.2000 р. N 2063-ІП «Про державну підтримку малого підприємництва» (за текстом - Закон N 2063-ІП); Указ Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99, за текстом - Указ N 727/98); постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. N 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727» (за текстом - постанова N 507)

Декрет N 13-92 у частині, що не втратила чинність; Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 «Про місцеві податки та збори» (за текстом - Декрет N 56-93); Указ Президента України від 28.06.99 р. N 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» (за текстом - Указ N 761/99); Інструкція N 12

Критерії обрання системи оподаткування

Приватні підприємці без будь-яких обмежень

Приватні підприємці, що дотримуються таких умов:

обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.;

кількість осіб, які перебувають з приватним підприємцем у трудових відносинах протягом року, включаючи членів його сім'ї, не повинна перевищувати 10 осіб

валовий дохід від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патен-ту, не повинні перевищувати 7 тис. неоподатковуваних міні-мумів (на сьогодні це - 119,0 тис. грн.);

кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним підприємцем, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує 5 осіб; підприємницька діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг здійснюється на ринках та за умови сплати ринкового збору згідно із законодавством

Обмеження щодо застосування способу оподаткування

Не встановлено

Не дозволяється застосування єдиного податку при здійсненні: торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами (Указ N 727/98);

діяльності у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльності, пов'язаної із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), обміну іноземної валюти;

виробництва підакцизних товарів, господарської діяльності, пов'язаної з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

діяльності з видобутку та виробництва дорого-цінних металів і дорогоцінного каміння, дорого-цінного каміння органогенного утворення;

оптової, роздрібної торгівлі промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (законів України від 25.03.2005 р. N 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» та від 03.06.2005 p. N 2642-IV «Про внесення змін до деяких законів України»). Щодо останнього обмеження, слід керуватися роз'ясненням, наданим телеграмою ДПА України від 18.07.2005 р. N 14106/7/31-0017

Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами

Об'єкт оподаткування

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, розрахований як різниця між валовим доходом (виручка від продажу това-рів, надання послуг, виконання робіт, у грошовій або натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'яза-ними з отриманням такого доходу. У разі відсутності підтверджувальних документів податкові органи при проведенні остаточного розрахунку враховують витрати за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними у додатку N 6 до Інструкції N 12

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за касовим методом. Розмір єдиного податку не залежить від обсягу отриманої виручки

Дохід приватного підприємця від здійснення діяльності зі сплатою фіксованого податку. Якщо підприємець, крім торгівлі на ринку, провадить інші види діяльності, то доходи, отримані від таких видів діяльності, обкладаються податком з доходів на загальних умовах

Податкове навантаження

Приватний підприємець сплачує по-датки та збори (обов'язкові платежі) у загальному порядку. Перелік таких податків залежить від видів діяль-ності приватного підприємця

Приватний підприємець - платник єдиного податку не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- ПДВ;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб

- суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- податку на промисел;

-збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємниць-кої діяльності»

Приватний підприємець сплачує податки та збори (обов'язкові платежі), в загальному порядку. Перелік таких податків залежить від видів діяльності приватного підприємця

Порядок встановлення ставок податку

Ставку податку встановлено Законом N 889-IV

Ставка єдиного податку встановлюється місцеви-ми радами за місцем державної реєстрації при-ватного підприємця залежно від виду діяльності

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі

Ставки податку

13 % (з 01 01.2007 р. –15 %) об'єкта оподаткування

У межах від 20,00 до 200,00 грн. на місяць та збільшується на 50% за кожну особу в разі використання у підприємницькій діяльності платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів його сім'ї. Якщо приватний підприємець здійснює декілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, податок сплачується за більшою ставкою

У межах від 20,00 до 100,00 грн. за календарний місяць для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно. Вартість патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України становить 100,00 грн. Якщо платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємниць-кій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу

Книга обліку доходів та витрат

Облік доходів і витрат приватний підприємець веде в Книзі форми, встановленої додатком N 10 до Інструкції N 12, яка заповнюється в хронологічному порядку

Приватний підприємець - платник фіксованого податку звільнений від обов'язкового ведення обліку доходів та витрат (Книга ф. 10)

Порядок та строки сплати податку

Сплата податку проводиться щоквар-талу у вигляді авансових платежів. Розмір авансового платежу становить 25 % суми податку, розрахованого за підсумками попереднього року на підставі заявленого підприємцем і відображеного в декларації оподатко-вуваного доходу. Авансові платежі протягом року сплачуються в такі терміни: за 1 квартал - до 15 березня, за II квартал - до 15 травня, за III квартал - до 15 серпня, за IV квартал - до 15 листопада

Щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку

Сплата фіксованого податку відбувається шляхом придбання патенту. Патент видається, за вибором підприємця, на строк до 12 календарних місяців, але не менш як на один місяць (30 календарних днів). У разі коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється

Звітність

Декларація про отримані доходи та понесені витрати складається нарос-таючим підсумком з початку року щокварталу та подається до податко-вого органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календар-ним днем звітного кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за І квартал, 9 серпня - за І півріччя; 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік

Звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку складається щокварталу наростаючим підсумком з початку року і подається до податкового органу протягом 5 днів після закінчення звітного періоду, тобто не пізніше: 5 квітня, 5 липня, 5 жовтня та 5 січня наступного року - за звітний рік

Декларація про отримані доходи складається наростаючим підсумком з початку року щокварталу та подається до податкового органу у 40-денний термін після закінчення кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за І квартал, 9 серпня - за І півріччя; 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік

Приватний підприємець і ПДВ

Обов'язковій реєстрації як платник ПДВ підлягають приватні підприємці, обсяг оподатковуваних операцій яких за останні 12 календарних місяців досяг 300 тис. грн.

Приватні підприємці - платники єдиного податку не є платниками ПДВ незалежно від обсягів продажу та форми розрахунків. Водночас такий підприємець має право зареєструватись як платник ПДВ на добровільних засадах

Платники фіксованого податку мають право зареєструватись як платник ПДВ на добровільних засадах. Водночас платники фіксованого податку сплачують ПДВ на загальних підставах, якщо вони здійснюють: інші види діяльності за територією ринку; імпортні операції із ввезення на митну територію України та/або отримання робіт (послуг) від нерезидента для їх використання в Україні

Приватний підприємець і РРО

У разі проведення готівкових розра-хунків по операціях з продажу това-рів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг приватний підприємець зобов'язаний використовувати РРО, розрахункові квитанції з КОРО

Платники єдиного та фіксованого податків, які здійснюють продаж товарів, надання послуг (робіт), мають право не застосовувати РРО, розрахункові квитанції та КОРО за умови, що вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив). Якщо такі підприємці здійснюють продаж підакцизних товарів, положення щодо незастосування РРО та РК на них не поширюється

Приватний підприємець і внески до Фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Підприємець, який не використовує працю найманих працівників, сплачує внесок у розмірі 31,8 % суми оподат-ковуваного доходу (прибутку). Підприємець-роботодавець нараховує внески у розмірі 31,8 % суми фактич-них витрат на оплату праці та допо-моги по тимчасовій непрацездатності найманих працівників та утримує внески з фактичних витрат на оплату праці працівників у таких розмірах:

1 % - якщо сукупний оподаткову-ваний дохід не перевищує 150 грн.;

2 % - якщо сукупний оподатко-вуваний дохід перевищує 150 грн.

Приватні підприємці - платники єдиного чи фіксованого податку не сплачують внески до ПФУ окремо (від суми

підприємницького доходу). На 2006 р. зберігається порядок розмежування єдиного та фіксованого податків (у складі ставки єдиного податку – 42 % та фіксованого податку – 10 %). Тобто сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного чи фіксованого податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків. За власним бажанням приватний підприємець може проводити доплату до мінімального пенсійного внеску.

Приватний підприємець - роботодавець є страхувальником фізичних осіб, що працюють у нього на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Внески нараховуються у розмірі 31,8 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників і допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Із суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників утримуються внески у таких розмірах: якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн. – 1 %; якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн. – 2 %

Приватний підприємець і внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Приватний підприємець реєструється у Фонді на добровільних засадах і сплачує внесок у розмірі 3,4 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески за найманих праців-ників у таких розмірах:

нарахування - 2,9 % фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

утримання - 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, для найманих працівників, заробітна плата яких нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи, 1 % - якщо вище за прожитковий мінімум

На 2006 р. зберігається порядок розмежування єдиного податку (у складі ставки єдиного податку –11 %). Тобто сума коштів, що спрямо-вується до Фонду у вигляді частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків.

Нарахування на фонд оплати праці найманих працівників не здійснюються.

Утримання - 0,5 % суми оплати праці, що вклю-чає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, для найманих працівників, заробітна плата яких нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи, 1 % - якщо вище за прожитковий мінімум

Приватний підприємець реєструється у Фонді на добровіль-них засадах і сплачує внесок у розмірі суми оподатковува-ного доходу (прибутку).

Страхові внески за найманих працівників у таких розмірах:

нарахування - 2,9 % фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

утримання - 0, 5% суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, для найманих працівників, заробітна плата яких нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи, 1 % - якщо вище за прожитковий мінімум

Приватний підприємець і внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

Приватний підприємець реєструється у Фонді на добровільних засадах сплачує внесок у розмірі 1,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку). Страхові внески за найманих працівників у таких розмірах:

нарахування - 1,3 % фактичних вит-рат на оплату праці найманих праців-ників;

утримання - 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохо-чувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб

На 2006 р. зберігається порядок розмежування єдиного податку (у складі ставки єдиного податку – 4 %). Тобто сума коштів, що спрямо-вується до Фонду у вигляді частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків. Нарахування на фонд оплати праці найманих працівників не здійснюються.

Утримання - 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб

Приватний підприємець реєструється у Фонді на добровіль-них засадах і сплачує внесок у розмірі 1,8 % суми оподатко-вуваного доходу (прибутку). Страхові внески за найманих працівників у таких розмірах:

нарахування - 1,3 % фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

утримання - 0,5 % суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб

Приватний підприємець і внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Приватні підприємці (громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності) добровільно реєструються у Фонді.

Страхові тарифи встановлюються відповідно до класів професійного ризику виробництва та окремих галузей економіки


Случайные файлы

Файл
74564-1.rtf
14142-1.rtf
104393.rtf
69980.rtf
162517.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.