Державна Фінансова підтримка санації підприємств в Україні (160652)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ








Реферат

на тему:

Державна фінансова підтримка санації підприємств



Виконала :

Студентка IІІ курсу

групи ДФ-33

Дурак Л.І.

Викладач:

Вудвуд В.В.













Чернівці

2006



Зміст


Вступ 3

1. Державна фінансова підтримка санації підприємств 4

2. Можливі джерела державної підтримки санації 7

3. Непрямі методи державної підтримки санації підприємств 13

Висновок 15

Список використаної літератури 16



Вступ


У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

Незадовільний фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. І важливою допомогою у проведенні санації може виступати держава, як фінансовий донор чи поручитель. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.



1. Державна фінансова підтримка санації підприємств


Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструк­туризації, то в певних випадках може бути прийнято рішення про надання державної фінансової підтримки. Згідно із Законом України «Про підприємства» у разі збиткової діяльності підприємств держа­ва, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхід­ною, може надавати їм дотації чи інші пільги.

Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих струк­тур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробниц­тва. Опрацьовано критерії відбору підприємств для надання цільо­вої комплексної державної підтримки. З них треба назвати такі:

використання нових, ефективних ресурсозберігаючих та еко­логічно безпечних технологій;

експорт (приріст експорту) конкурентоспроможної продукції;

заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;

вирішення проблеми енергозабезпечення;

вирішення проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);

збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і роз­робок, що мають пріоритетне значення для країни);

наявність ринків збуту продукції в країні та за кордоном;

високий рівень менеджменту на підприємстві.

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її ви­користати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення вироб­ництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Форми та методи державної фінансової підтримки санації під­приємств показано на рис. 1., 2. Централізована санаційна під­тримка може здійснюватися:

а) прямим бюджетним фінансуванням;

б) непрямими формами державного впливу.



Рис. 1. Фінансова участь держави в санації підприємств

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках:

якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, переви­щують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов'я­зкове страхування;

для відшкодування збитків конкретним підприємствам у разі, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства;

для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з особливо важли­вими суспільними інтересами.

Однак переважна більшість західних дослідників джерел фінансу­вання санації дотримується думки, що державне фінансування санації підприємств на безповоротній основі не тільки стимулює бюджетний дефіцит, а й спричиняє негативні побічні ефекти на макро- та мікрорівнях. Після краху концепції санації автогіганта «Бритіш Лейланд» (Ве­ликобританія), яка базувалась на прямому державному дотуванні (роз­мір дотацій становив близько трьох млрд фунтів стерлінгів), у країнах з розвинутою ринковою економікою майже повністю відмовилися від використання такого методу фінансової підтримки підприємств.



2. Можливі джерела державної підтримки санації


В Україні значного поширення набула практика проведення На­ціональним банком цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва. У 2005 p., наприклад, за рахунок коштів, одержаних на 10 аукціонах, було надано державну кредитну підтримку 106 підприємствам на суму 155 млн гривень. Міжвідомча комісія з питань санації, реструктуризації та банкрутст­ва державних підприємств прийняла рішення про надання такої під­тримки 330 господарським структурам на суму 720 млн гривень.

Аналіз ефективності використання державної кредитної підтри­мки на поворотній основі показує, що одержані кошти спрямовую­ться підприємствами, як правило, на поточні потреби, а не на збіль­шення виробництва та проведення санаційних заходів. Тому існує проблема своєчасного погашення підприємствами одержаних кре­дитів. Крім того, за такого порядку надання кредитної підтримки відносини розподілу фінансових ресурсів формуються на двох рів­нях: централізованому й децентралізованому.

Централізований рівень — це фінансові відносини між держа­вою, в особі НБУ, і комерційними банками з приводу одержання на конкурсній основі централізованих кредитних ресурсів для наступ­ного їх перепродажу виробничим структурам, що потребують кре­дитної підтримки. Децентралізований рівень — це відносини між комерційними банками та підприємствами, зазначеними в переліку підприємств, що мають право на одержання державної кредитної підтримки, з приводу кредитування проектів санації та реструктури­зації. Ці відносини базуються на загальноприйнятих принципах кре­дитування.

Отже, можна зробити висновок щодо браку прямих фінансових відносин між державою й підприємствами, що робить недоцільним розгляд на рівні державних санаційних органів питання про надання кредитної підтримки конкретним суб'єктам господарювання.

Рис. 2. Форми державної фінансової підтримки санації підприємств

Це має бути компетенцією відповідного банку, оскільки він бере на себе всю повноту відповідальності перед державою за цільове викорис­тання наданих Національним банком кредитів та їх своєчасне повер­нення.

Однак такий порядок фінансової підтримки не виправдав себе. Ця проблема пов'язана як із надто високими відсотковими ставками за користування кредитом (з цієї причини деякі підприємства самі відмовилися від санаційних кредитів), так і з відсутністю в багатьох суб'єктів господарювання достатнього кредитного забезпечення, що стало причиною відмови банків надати таким підприємствам кредитні ресурси. Серед наявних проблем у цій сфері слід також назвати де­фіцит бюджетного кредитування та відсутність досконалого механі­зму реалізації закону «Про банкрутство». З цих причин наприкінці 1996 p. Міжвідомчу комісію з питань санації, банкрутства та рест­руктуризації підприємств було ліквідовано.

Нині проблемами санації та банкрутства підприємств займає­ться Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. Основними завданнями Агентства є:

реалізація заходів для запобігання банкрутству підприємств;

проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств з метою визначення глибини фінансової кризи, в якій вони опинилися;

ведення реєстру неплатоспроможних підприємств;

здійснення функцій щодо управління майном суб'єктів гос­подарювання, занесених до реєстру;

проведення експертизи проектів програм оздоровлення фі­нансового стану та запобігання банкрутству підприємств, занесених до реєстру;

здійснення заходів для реорганізації та санації неплатоспро­можних підприємств;

методологічне забезпечення вирішення питань, пов'язаних із неплатоспроможністю підприємств;

здійснення контролю за цільовим використанням коштів, ви­ділених на реорганізацію та санацію неплатоспроможних підпри­ємств;

забезпечення реалізації антимонопольної політики в процесі реорганізації підприємств;

організація роботи, пов'язаної із залученням вітчизняних і за­рубіжних інвесторів для фінансування заходів, спрямованих на реор­ганізацію та санацію неплатоспроможних підприємств;


Случайные файлы

Файл
124301.rtf
19249-1.rtf
97827.doc
129754.rtf
168627.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.