Грошові потоки в плануванні на прикладі ВАТ "Сахат" у 2007 році (160526)

Посмотреть архив целиком

Грошові потоки в плануванні на прикладі ВАТ “Сахат” у 2007році


  1. Економічний механізм планування грошових потоків ……………..2

  2. Контроль за планування грошових потоків на підприємстві ……..8


1. Економічний механізм планування грошових потоків


Процес управління потоками грошових коштів представляє собою постійний моніторинг відхилень реального руху грошових коштів від планових показників та використання заходів по усуненню таких відхилень. В свою чергу, планові показники повинні враховувати пропозиції по ефективному використанню грошових коштів (наприклад, прискорення їх обороту).

Даний розділ роботи фінансового менеджера зводиться до розрахунку можливих джерел надходження і відпливу грошових коштів. Використовується та ж схема, що й при аналізі руху грошових коштів, тільки для простоти деякі показники можуть агрегуватися.

Оскільки більшість показників важко спрогнозувати з достатнім рівнем імовірності, то прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів грошових коштів в періоді, що планується, враховуючи лише основні компоненти потоку: обсяг реалізації, частку виручки за готівку, прогноз кредиторської заборгованості тощо. Прогноз здійснюється на певний період в розрізі підперіодів: рік по кварталах, квартал по місяцях тощо.

В будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в наступній послідовності:

  • прогнозування грошових надходжень за підперіодами;

  • прогнозування грошових витрачань за підперіодами;

  • розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/нестача) за підперіодами;

  • визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

Найпоширенішими прогнозними фінансовими документами надходження та витрачання грошових коштів на підприємствах виступають:

  • касовий бюджет – план надходження і витрачання грошових коштів, що є однією з основних форм поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на фінансовий рік з помісячною сегментацією;

  • платіжний календар1 – форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на короткостроковий період з щоденною сегментацією.

А.М. Поддєрьогін зазначає, що згадані види фінансових планових документів мають надзвичайно багатоваріантний характер, зумовлений як різноманітною специфікою діяльності кожного окремого підприємства, так і спектром його зв’язків із суб’єктами макросередовища. Враховуючи, що ряд початкових передумов розробки даних планів носять слабкий прогнозний характер, в економічній літературі рекомендується їх складання у трьох варіантах: “оптимістичному”, “реалістичному” і “песимістичному”.

Платіжний календар представляє собою план грошових надходжень та витрат за визначений період із залишком (сальдо) на поточному рахунку підприємства. Його інформаційною основою є різноманітні плани та баланси, що складаються на підприємстві: план реалізації продукції, кошторис витрат на виробництво, кошторис використання фонду оплати праці, кошторис державного соціального страхування, кошторис витрат на технічне переозброєння та реконструкцію тощо.

План реалізації продукції (виконання робіт) є основним при визначенні очікуваних надходжень. В умовах ринкової економіки він повинен максимально враховувати рекомендації служби маркетингу підприємства, бути точним та обґрунтованим.

До кошторису виробничих витрат потрібно включати інформацію про суму та час здійснення витрат, необхідних для виконання плану реалізації продукції. В плануванні витрат, зокрема, при визначенні суми витрат на закупку обладнання, матеріалів та напівфабрикатів, беруть участь виробничі служби, в першу чергу – служби підготовки виробництва, постачання, комплектації.

Платіжний календар відображає очікувані грошові доходи та витрати у плановому періоді і призначений для планування змін обсягу грошових коштів та майбутніх фінансових потреб. Він є засобом “ранньої діагностики” фінансового стану підприємства. Якщо планується позитивне сальдо, то можна розраховувати на отримання додаткового доходу. Якщо ж на стадії проекту виявлено нестачу фінансових коштів, то у керівника є час для прийняття необхідних заходів.

Найважливішим показником ефективності використання обігових коштів є швидкість їхнього обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалість одного обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, які ці кошти здійснюють за плановий період. Даний коефіцієнт визначається за формулою:

Коб = Р / О об.с.з.,

де Р – обсяг реалізованої в плановому періоді продукції в діючих оптових цінах за рік, грн.; О об.с.з. – середній залишок обігових коштів, тобто грошове обчислення суми обігових коштів, що перебувають одночасно на підприємстві у всіх шести формах, грн.

У нашому випадку коефіцієнт оборотності обігових коштів дорівнює:

Коб = 1395,3 / 0,5 = 28 раз.

Коефіцієнт завантаження обігових коштів в обороті характеризує їх суму, що припадає на одну гривню реалізованої продукції:

Кз = О об.с.з. / Р = 0,5 / 1395,3 = 0,00036.

Тривалість одного обороту обігових коштів показує, протягом якого періоду обігові кошти здійснюють один оборот. Значення цього показника в днях може бути визначене:

Тоб = Д / Коб ,

де Д – кількість днів у плановому періоді.

Обсяг виробництва при конкретних значеннях середнього залишку і періоду оборотності:

Р = О об.с.з * Д / Тоб = 0,5 * 365 / 13,04 = 14 грн.

Середній залишок обігових коштів, необхідних для забезпечення даного обсягу реалізації (Р) при певному періоді оборотності

О об.с.з = Р * Тоб / Д = 14 * 13,04 / 365 = 0,5.

У процесі аналізу досить важливим є виявлення обсягів вхідно­го потоку (надходжень грошових коштів), вихідного грошового (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей.

Зазначимо, що вхідний грошовий потік визначається як сума надходжень грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік — як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності.

Можливості аналізу грошових коштів значно розширюються за рахунок використання “Звіту про рух грошових коштів”. Цей документ фінансової звітності відображає надходження, витра­чання та зміну залишків грошових коштів підприємства за ре­зультатами господарської, інвестиційної, фінансової діяльності за певний проміжок часу. Його введення до стандартів бухгалтерсь­кої звітності обумовлюється тим, що звіт про фінансові результа­ти, в основі складання якого лежить принцип нарахування, не ві­дображає фактичного надходження та наявності грошових коштів та не дає інвесторам, кредиторам, акціонерам інформації про грошові потоки та платоспроможність підприємства.

Для керівництва підприємства важливо знати не лише фінан­совий результат діяльності, але й мати можливість аналізувати рух грошових коштів за звітний період, визначати зміни основ­них джерел надходження грошових коштів та напрямків їх вико­ристання. Розбіжності, показників прибутку та грошового потоку обумовлені тим, що деякі статті бухгалтерського обліку відображаються не в момент надходження або сплати грошей, а в мо­мент здійснення операції. Тому орієнтація при оцінці фінансово­го стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може привести до підвищення фінансового ризику.

Розрізняють два методи розрахунку показників грошового потоку: прямий і непрямий.

Прямий метод полягає у групуванні та аналізі даних бухгалтерського обліку, які відображають рух грошових коштів у розрізі видів діяльності. Перевагою прямого способу є те, що він до­зволяє отримати більш повну уяву про обсяг та склад грошових потоків підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. При його використанні грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, які пов'язані з їх виплатами. Узагальнений алгоритм розрахунку чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим методом має вигляд:

ЧГПод = В + ІН - СВ - ПВ - ПЗ - ПДП - ІВ,

де ЧГПод - чистий грошовий потік від операційної діяльності;

В - виручка від реалізації продукції;

ІН - інші надходження грошових коштів у процесі операцій­ної діяльності;

СЗ - собівартість реалізованої продукції;

ПВ - сума поточних витрат, пов'язаних з реалізацією продукції;

ПЗ – сума грошових коштів, які спрямовано на погашення зобов’язань підприємства;

ПДП - сума податкових платежів підприємства;

ІВ - сума інших виплат грошових коштів у процесі опера­ційної діяльності.

ЧГПод = 1989,3 + 987,6 - 610,9 – 357,2 – 676,8 - 232,5 – 675,9 = 423,6 тис. грн.

З інвестиційної діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів не­оборотних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання у звітному періоді. Розрахункова формула цього показника на­ступна:

ЧГП ІД = ВНА + ВДФІ - ВАК + Д - ПНА - ΔНБ - ПАК- ОАК = 322,0 тис. грн,

де ЧГП ІД — чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності;

ВНА — виручка від реалізації необоротних активів;

ВДФІ — сума від реалізації довгострокових фінансових інвес­тицій;

ВАК — сума від реалізації раніше викуплених власних акцій;

Д— сума дивідендів по придбаних акціях або боргових зо­бов'язаннях;

ПНА — сума придбання основних засобів та нематеріальних активів;


Случайные файлы

Файл
71442.rtf
182582.rtf
240-2386.DOC
124558.rtf
97044.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.