Трансформація соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві (158910)

Посмотреть архив целиком


Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна



Коньшина Ганна Євгенівна

УДК 1: 316.324.8]: 159.953







Трансформація соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві

Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук













Харків-2008


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Карпенко Іван Васильович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, декан філософського факультету, завідувач кафедри теоретичної та практичної філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Чаплигін Олександр Костянтинович, Харківський національний автомобільно-дорожний університет, завідувач кафедри філософії і політології кандидат філософських наук, доцент Барабаш Олег Васильович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри логіки

Захист відбудеться " 26 " червня 2008 року о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.18 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд.2.73

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи,

4.

Автореферат розісланий "___" травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Чугуєнко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Соціальна пам’ять є одним із засобів існування будь-якого суспільства, адже накопичення, збереження, трансляції матеріальних і духовних цінностей - невід’ємна частина життєдіяльності людей.

Пам’ять суспільства - не є системою, яка пасивно фіксує факти та події. За своєю природою вона є джерелом життєздатності та умовою самодостатності соціального організму. Це означає, що соціальна пам’ять є сферою важливої інтелектуальної та духовної діяльності людей, у процесі якої розв’язується питання, яким бути суспільству в майбутньому і які воно має для цього потенціальні можливості. Ситуація початку ХХІ століття вимагає переосмислення ціннісних пріоритетів, за якими людина намагається збагнути історичне минуле та сучасність.

Нагальність завдань, що постали сьогодні перед світовою спільнотою, змушує по-новому розглядати традиційні питання. Глобальні проблеми наших днів вимагають від людства пошуку таких ціннісно-цільових орієнтирів, які були б прийнятними для суспільства. Це визначає характер діалогу з історичним минулим, яке завжди пізнається в єдності із сучасністю. Сьогодні це розглядається в світлі кардинальних установок щодо нового мислення, фундаментальних цінностей збереження життя людського роду, забезпечення вільного самовдосконалення особистості, розвитку світової культури.

Значну роль в цих процесах відведено соціальній пам’яті. У науковій літературі основна увага акцентується на тому, що глобальний характер проблеми пам’яті пояснюється характером сучасної культурної ситуації, що вимагає теоретичного осмислення її в умовах нової історичної реальності, якою є інформаційне суспільство. З’явилися принципово нові види соціальної пам’яті, пов’язані із сучасними інформаційними технологіями. Соціальна пам’ять в умовах інформаційного суспільства безпосередньо пов’язана з проблемами знання та інформації, масові комунікації змінюють механізми соціальної пам’яті. Гострота теоретичного осмислення даної проблеми обумовлена також тим, наскільки соціальна пам’ять сприяє розвитку суспільства й особистості та які можуть бути механізми впливу, що призводять до зміни як її суб’єктів, так і об’єктів.

Соціальна пам’ять є системою, що включає різні складові. Потребує дослідницької уваги амбівалентний характер соціальної пам’яті, аналіз соціальної пам’яті як різновиду соціального буття, зміна її конфігурації. Виникає необхідність вивчення соціальної пам’яті в контексті дискурсивних практик та контрпам’яті. Сьогодні актуальним є питання про соціальну пам’ять у контексті віртуальної реальності.

У нинішній ситуації гостро поставлена проблема подолання спотворень соціальної пам’яті, повернення з небуття її різних пластів. У першу чергу це стосується реалій пострадянського суспільства та трансформаційних процесів, які відбуваються в Україні: нині в державі прискорюються процеси суспільного життя, змінюється соціальний простір українського суспільства, повертаються із забуття важливі сторінки нашої історії. У таких умовах не можна не враховувати можливість використання соціальної пам’яті для блокування негативних явищ та пом’якшення соціальних деформацій.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблема пам’яті не є принципово новою для філософського дискурсу. Вона була предметом постійної уваги вже в працях філософів античності, продовжує широко обговорюватися і в сучасній філософії. Соціально-гуманітарний дискурс пам’яті є різноплановим, вона досліджується психологами, соціологами, культурологами, лінгвістами, істориками, етнографами, фахівцями інших галузей науки, що підтверджує її міждисциплінарний характер. Визнаючи важливість існуючих досліджень проблем пам’яті взагалі, і соціальної пам’яті зокрема, слід відзначити, що сьогодні багато її аспектів опинилися поза соціально-філософським аналізом, одним із них є трансформація соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві.

Соціальна пам’ять, її зміст і особливості хоча й стали предметом уваги соціальної філософії недавно, проте вже можна виділити такі основні напрями її дослідження.

Починаючи з 50-х років ХХ століття, філософи звернулися до з’ясування змісту феномена соціальної пам’яті, що знайшло своє відображення в роботах М. Хальбвакса, Я. Ассмана, Я.К. Ребане, М.С. Роговіна, В.А. Колеватова, Ю.А. Левади, Ю.М. Лотмана, Л.В. Стародубцевої, Н.С. Корабльової, О.О. Фостачук, Л.М. Газнюк та ін.

Певний внесок у вивчення соціальної пам’яті внесли філософи, які досліджували співвідношення соціальної пам’яті та пам’яті колективної і історичної. Ця проблематика знаходить відображення у працях П. Рікера, П. Нора, Ф. Йейтс, Ф. Арієса, М. Еліаде, М. Блока, А.Я. Гуревича.

Трансформації соціальної пам’яті в умовах інформаційного суспільства присвятили свої дослідження Е. Тоффлер, М. Маклюен, М. Масуд, М. Фуко, П. Хаттон, О.В. Петровська, М. Ямпольський та ін.

Теоретичною передумовою дослідження феномену соціальної пам’яті є історико-філософський аспект аналізу концепту пам’яті, починаючи з "анамнезу" школи Платона і закінчуючи розглядом пам’яті як символічної інтеріоризації свідомості Ж. Дерріда. Особливе місце в осмисленні соціальної пам’яті належить А. Бергсону. При з’ясуванні специфіки соціальної пам’яті, її інновацій в нагоді стали наукові праці соціологів і психологів Е. Дюркгейма, Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, П.І. Зінченка, Л.Д. Ельконіна.

У контексті даного дослідження було використано наукові доробки істориків, етнологів, літературознавців, мовознавців: Л.М. Гумільова, Я. Щепаньського, Т. Парсонса, А.Я. Гуревича, В.О. Ключевського та ін.

В дисертації враховувались результати осмислення феномену соціальної пам’яті, які були досягнуті вітчизняними дослідниками: Н.С. Корабльовою, Л.М. Газнюк, Л.В. Стародубцевою, І.В. Карпенком, О.О. Фостачук, О.К. Чаплигіним та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до комплексної теми кафедри теоретичної та практичної філософії філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Філософія і різноманіття соціокультурних світів".

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення специфіки трансформації соціальної пам’яті в умовах інформаційного суспільства. Поставлена мета потребує розв’язання таких дослідницьких завдань:

простежити процес філософської трансформації понять пам’ять і соціальна пам’ять;

провести аналіз соціальної пам’яті як єдності історичної та колективної пам’яті;

уточнити й конкретизувати постановку питання стосовно об’єктів та суб’єктів соціальної пам’яті;

проаналізувати інновації соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві як співвіднесення традицій та новацій в інтерпретації соціальної пам’яті;

дослідити вплив сучасних інформаційних технологій на конфігурацію та зміст соціальної пам’яті, визначити її особливості з появою віртуальної реальності;

виявити співвідношення соціальної пам’яті, дискурсивних практик, контрпам’яті та забуття;

Об’єктом дослідження є соціальна пам’ять як соціально-культурний феномен.

Предметом дослідження є трансформації соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві.

Теоретичні та методологічні основи дослідження обумовлені його метою та завданнями, вони мають комплексний характер, відповідають сучасним філософським стратегіям і базуються на таких принципах філософського пізнання як об’єктивність, цілісність, системність, єдність історичного й логічного, об’єктивного й суб’єктивного. У дисертації використано міждисциплінарний науковий, системний, компаративістський, культурологічний і соціологічний підходи. Дослідження охоплювало також праці з історії філософії, соціальної філософії, культурології, мистецтва, науки, історії та психології.

Наукова новизна дисертації визначається дослідженням трансформації соціальної пам’яті під впливом нових інформаційних технологій, що призводить до появи її нової конфігурації в соціальному просторі. Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в наступних положеннях:

проаналізовано соціальну пам’ять у просторі соціально-філософського дискурсу як багатовимірного амбівалентного феномену, як необхідного зрізу людського буття, як суб’єкта та об’єкта діяльності;

встановлено, що зростаюча фрагментарність життя людини в сучасному суспільстві, поява на арені таких соціальних сил, рухів, інститутів, яких раніше не знала історія, перетворює проблему соціальної пам’яті з академічної в проблему групової та індивідуальної ідентифікації;

виявлено, що соціальна пам’ять маніфестує себе як дихотомія "традиція/новація", втрачаючи при цьому інтерпретацію оповідного наративу про минуле. Сучасні інформаційні технології сприяють становленню нової конфігурації соціальної пам’яті - фрактальному наративу у вигляді перескоків і мандрівок між сторінками історії, сторінками минулого, вона все більше уподібнюється бриколажу або колажу;

обґрунтовано, що віртуальна реальність, утілюючи в собі соціальне й символічне, породжує конфігурацію соціальної пам’яті як симулякра. У такій ситуації реконструкція соціальної пам’яті часто призводить до появи спотвореної соціальної пам’яті, одним із варіантів якої є картулярії;

проведено аналіз дискурсивних практик як різновидів контрпам’яті, до яких належать соціальна амнезія, тілесна пам’ять та ін.;

висунуто положення про те, що нові типи фіксації, відтворення й трансляції інформації, такі як Інтернет, голографія, супутникове телебачення, сприяють появі нового типу соціальної пам’яті - глобальної соціальної пам’яті, що становить основу нового наукового напряму в соціальній мнемології.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження визначається дослідженням трансформації соціальної пам’яті в умовах інформаційного суспільства, впливу нових інформаційних технологій на появу нової конфігурації соціальної пам’яті. Результати дослідження соціальної пам’яті в контексті нових реалій інформаційного суспільства сприятимуть подальшій філософсько-теоретичній розробці поставленої проблеми. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для підготовки курсів і спецкурсів з філософії, соціальної філософії, психології, історії, соціології та культурології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були апробовані автором на ХI Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях "Філософія і література" (Харків, 2004), на науково-теоретичній конференції "Особливості розвитку науки в інформаційному суспільстві" (Харків, 2006), на науковому семінарі кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Особистий внесок здобувача. Усі результати, наведені у дисертаційній роботі, дисертантом здобуто самостійно. У статтях № 1 і № 2 з теми дисертації, авторці належить 70% опублікованого матеріалу, де нею проаналізовано основні напрями соціально-філософського дискурсу пам’яті та специфіку соматичної пам’яті.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових працях, 7 з яких опубліковано у спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаної літератури (341 найменування). Загальний обсяг роботи - 185 сторінок, основного тексту - 161 сторінка.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь розробки проблеми, сформульовані мета і завдання роботи, визначені об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічні засади, окреслено теоретичну й практичну цінність одержаних результатів, а також надано інформацію про апробацію роботи та її структуру.

У першому розділі дисертації "Пам’ять у просторі соціально - філософського дискурсу" розглядається феномен соціальної пам’яті в контексті соціально - філософського дискурсу.

У підрозділі 1.1 "Соціальна пам’ять як феномен" наголошується, що в межах філософського дискурсу, починаючи з епохи античності й до сьогоднішнього дня, є чимало визначень пам’яті та соціальної пам’яті, представлених різними філософськими напрямами. Різні підходи до вивчення пам’яті сприяли її диференціації за суб’єктом та об’єктом, роллю і місцем в житті людини та суспільства, виявленні її форм. Слід виокремити значення робіт А. Бергсона для аналізу феномену пам’яті. Його положення дозволяють зрозуміти історичну різнобічність концепцій пам’яті, її змістовного наповнення, розстановку пріоритетів, смислових значень.

Шлях до розкриття суті поняття пам'яті, крім історичної ретроспективи, вимагає і принципово іншого руху: смислової інтроспективи, послідовного поглиблення в приховані аспекти поняття. Філософська інтроспектива поняття пам'яті концентрується навколо трьох позицій: пам'ять і час, пам'ять і пізнання, пам'ять і особистість.

Соціально-філософський дискурс не ігнорує осмислення соціальної пам’яті в інших галузях науки, але зосереджує увагу на тому, що вона є невід’ємним чинником соціального буття і зафіксована в предметах матеріальної та духовної культури, у соціальних відносинах, нормах т. ін.

У підрозділі обґрунтовується положення про те, що соціальна пам’ять є системною характеристикою соціуму, вона виявляється в його здатності до символічного відтворення досвіду минулого, до збереження інформації про соціальні події та реакцію на них, у здатності до багаторазового відтворення минулого в сьогоденні, як постійного об’єкту пізнання, певного стимулу поведінки. Підкреслюється, що основною функцією соціальної пам'яті є забезпечення цілісності історичного буття соціуму і буття індивіда в історичному просторі через створення умов колективних і індивідуальних ідентифікацій.

У підрозділі 1.2 "Соціальна пам’ять як історична й колективна" аналізується співвідношення та взаємозв’язок соціальної, історичної та колективної пам’яті. На основі досліджень М. Хальбвакса, П. Рікера, П. Нора, Ф. Йейтс, Ф. Арієса, школи "Анналів", зроблено висновок, що як історична, так і колективна пам’ять взаємно не заперечують одна одну, а являють собою тісно пов’язані складові соціальної пам’яті, яка одночасно є історичною та колективною. Обидві вони - результат розвитку суспільства. Соціальна пам’ять як історична пов’язана з історією суспільства, а соціальна пам’ять як колективна - із соціальними угрупуваннями, які історично розвиваються та вдосконалюються. Підкреслюється, що історична й колективна пам’ять є "втіленням" соціальної пам’яті, є своєрідними "місцями" соціальної пам'яті.

У другому розділі "Амбівалентна природа соціальної пам’яті" досліджується питання специфіки об’єктів і суб’єктів соціальної пам’яті, їх амбівалентний характер.

У підрозділі 2.1 "Специфіка об’єктів соціальної пам’яті" з’ясовується правомірність концепту - об’єкт соціальної пам’яті, його багатозначність і специфіка. Наголошується, що соціальна пам’ять має об’єктно-суб’єктну природу, її об’єктивний зміст постає через оцінку суб’єкта. У зв’язку з цим висунуто положення, що одним із критеріїв відбору об’єктів соціальної пам’яті суб’єктами соціальної пам’яті є ті факти і явища, які "включаються" в неї тільки після оцінки їх певним суб’єктом.

Будь-яка класифікація об'єктів соціальної пам'яті умовна, проте, всі об'єкти соціальної пам'яті можна розділити на кілька категорій. До першої відносяться об'єкти соціальної пам'яті, які спеціально призначалися для збереження і передачі майбутнім поколінням, такі як літописи, хроніки, мемуари, архіви і т. ін. До другої категорії відносяться "ненавмисні повідомлення", тобто все те, що створювалося не спеціально для передачі інформації про минуле, що не підпорядковує передачу фактів завданням навмисної дії на нас. У цю категорію входять об'єкти, що вимагають дешифровки, оскільки повідомлення складені в якихось знакових системах, тобто зашифровані в тому або іншому ключі. Щоб добути цю інформацію, необхідно знати цей ключ. Окрім цієї класифікації можна привести ще одну, засновану на способах кодування і зберігання інформації. Так, об'єкти соціальної пам'яті можуть бути письмовими, усними, речовинними, поведінковими (звичаї, обряди, ритуали, ігри), образотворчими.

У підрозділі 2.2 "Суспільство як суб’єкт соціальної пам’яті" обґрунтовується положення про те, що суспільство як суб’єкт соціальної пам’яті виступає, щонайперше, в своїй етнічній визначеності, оскільки етнічна консолідація є системоутворюючим чинником суспільства. Такий підхід ґрунтується на положенні Л.М. Гумільова про те, що етнос - не сукупність схожих особистостей, а система, що об’єднує етнічні спільноти та продукти їх діяльності вподовж багатьох поколінь. Етнос є системою, структурованою навколо об’єктів соціальної пам’яті, і в той же час соціальна пам’ять є необхідною умовою підтримки етнічного буття індивідів, чинником їх об’єднання в суспільство. Соціальна пам’ять виконує роль живильного ґрунту, що сприяє існуванню етносів різних рівнів - субетносів і мегаетносів. Кожне з етнічних об’єднань має свої особливості по зберіганню та передачі важливої інформації із покоління в покоління, тобто є своєрідним суб’єктом соціальної пам’яті.

У підрозділі 2.3 "Соціальна група та індивід як суб’єкти-транслятори соціальної пам’яті" обґрунтовано, що транслятором соціальної пам’яті є соціальна група, носій основного навантаження по зберіганню й передачі інформації. Саме соціальна група, починаючи з сім’ї і закінчуючи релігійними та національними угрупуваннями, зберігає своє минуле у двох важливих аспектах - своєрідності та довговічності.

Слід відзначити, що соціальні групи одночасно являються і суб’єктами соціальної пам’яті і засобом трансляції її стосовно інших суб’єктів. Кожний із суб’єктів соціальної пам’яті прагне зберегти й передати наступним поколінням те, що важливе для виживання та консолідації його групи. Транслятором соціальної пам’яті тієї чи іншої групи є мова як "передавальний механізм".

Особливість даного суб'єкта соціальної пам'яті виявляється в тому, що соціальні групи є сполучною ланкою між соціальною пам'яттю індивіда і суспільства. Адже не вся соціально-значуща інформація, що циркулює в суспільстві, необхідна індивіду і перший її "відсів" відбувається на рівні групи. Не всі ціннісні установки, що існують на рівні суспільства, приймаються конкретною соціальною групою, а вже залежно від її оцінки формуються ціннісні орієнтири конкретного індивіда.

Це дозволяє зробити висновок, що соціальна пам’ять одночасно виступає і суб’єктом розвитку суспільства, і об’єктом соціального пізнання, що свідчить про її амбівалентну природу. Як чинник культурно-історичний, соціальна пам’ять - необхідна умова людської життєдіяльності, спосіб конструювання людини, що знаходиться в тій чи іншій реальності.

У третьому розділі "Суб’єкт-об’єктні трансформації соціальної пам’яті інформаційного суспільства" увага зосереджується на трансформації соціальної пам’яті в умовах техногенної цивілізації та інформаційного суспільства.

У підрозділі 3.1 "Соціальна пам’ять: дихотомія традиція/новація" показано, що в інформаційному суспільстві соціальна пам’ять перетворюється в процес, що організовує навколо себе предметний простір, а світ артефактів лише обслуговує її потреби. Вона виступає як фрактальний наратив: здійснюючи перескоки-блукання між сторінками історії, породжується такий вид пам’яті як бриколаж. Віртуальна реальність сприяє конфігурації соціальної пам’яті як симулякра, як "фальшивого претендента", який виникає через несхожість і вказує на її істотні спотворення чи відхилення. Останнім часом з’явилася тенденція інтерпретації соціальної пам’яті як своєрідного картулярія - заміни історичних архівів, документів і оригіналів, копіями. Картулярії здатні конструювати та реконструювати соціальну пам’ять, що призводить до появи спотвореної пам’яті.

Віртуальна реальність призвела до появи віртуального меморіалу як нового виду соціальної пам’яті. Інтернет сприяє створенню будь-якого двійника, якого не можливо відрізнити від оригіналу. Цей двійник може жити безмежно довго в комп’ютерних мережах. Першим таким проектом став проект "Автозображення" (Д. Роди), в якому порушується важлива проблема інформаційного суспільства - смерть та авторство в цифровому світі.

У підрозділі аналізується соціальна пам’ять як смерть й безпам’ятство в ситуації оцифрованої інформації. Аналіз соціальної пам’яті як дихотомії традиція/новація вказує на те, що нинішня конфігурація соціальної пам’яті є багатомірною і відбиває динаміку історичного часу. Стосовно соціальної пам'яті в контексті інформаційного суспільства її нова конфігурація означає, перш за все, полісемантичність її проявів, образів.

Одним із аналогів організації соціальної пам’яті в умовах інформаційного суспільства є книга, написана так, що її можна і треба читати не послідовно, а як завгодно. Прикладом є роман М. Павича "Хазарський словник" без кінця та початку. Соціальна пам’ять в такому випадку втрачає часову глибину.

У підрозділі 3.2 "Зміна конфігурації соціальної пам’яті" обґрунтовано положення про те, що соціальна пам’ять зі зміною історичних умов піддається поступовому поповненню, змішуванню, комбінуванню і перекомбінуванню по-новому. Саме ці процеси змінюють конфігурацію соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві, адже історично безпрецедентний стрибок в інформаційну сферу (Е. Тоффлер) робить соціальну пам’ять не лише досить широкою, але й активною.

Інноваційні зміни в конфігурації соціальної пам'яті в умовах інформаційного суспільства представлені актуалізацією досліджень "контрпам'яті" (М. Фуко) - дискурсивних практик, завдяки яким пам'ять постійно змінюється. Історія дискурсу описує образи, в яких репрезентуються ідеї, оскільки кожна епоха перебудовує дискурс відповідно до нових підстав. Кожен дискурс відкриває нову інтелектуальну перспективу. Звертаючись до положень М. Фуко, у підрозділі подано розгляд соціальної пам’яті в контексті дискурсивних практик. Видами контрпам'яті є соціальна амнезія і тілесна пам'ять.

Одним з різновидів контрпам’яті є дискурс соціальна пам’ять/соціальна амнезія. Соціальна амнезія є регулятором балансу обсягу соціальної пам’яті в суспільній свідомості та кількості інформації в суспільстві. Соціальна пам’ять/соціальна амнезія не існують ізольовано, а утворюють цілісну систему. Про соціальну амнезію можна говорити лише тоді, коли відбувається розрив між минулим, сьогоденням і майбутнім. Соціальна пам’ять - це феномен, що підтримує соціальну стабільність, цілісність суспільства, тоді як соціальна амнезія, навпаки, здатна їх зруйнувати.

Складовою соматичного буття як інтегральної характеристики людської історії є тілесна пам’ять, яка фіксує її фізичні та метафізичні інтенції "жити" й "бути". Вона пов’язана з механізмами фіксації, збереження, відтворення та переробки інформації соматичного рівня. Соціальна й соматична пам’ять поєднуються в процесі діяльності людини й суспільства, тобто в їх співіснуванні. Стосовно тілесної пам’яті як різновиду контрпам’яті, то соціалізація тілесності показує, що родова і універсальна орієнтації індивіда тісно пов'язані з соціальним контекстом, в якому розгортається діяльність людини, і яка приводить до просторово утілюваного її буття, де з'єднуються соматична і соціальна пам'ять людини.

У підрозділі 3.3 "Соціальна пам’ять і соціальна інформація" з’ясовується, яким чином в умовах інформаційного суспільства пам’ять зазнає істотних модифікацій.

У підрозділі проаналізовано аналоги соціальної пам’яті, до яких належать соціогени (термін Ромащенко О. Р) й тілесна пам’ять. Соціоген є інформаційним носієм, зберігачем соціальної пам’яті, моделлю пізнання та інтерпретації інформаційної картини світу. Він виражає ставлення до навколишньої дійсності, що є характерним для колективної свідомості, забезпечує збереження соціального досвіду та його передавання новим поколінням. Соціогени мають різну природу, вони можуть бути набутими або залученими зовні і можуть або сприяють розвитку суспільства, або руйнують чи дестабілізують його. Як певний соціоген можна розглядати культуру, оскільки вона завжди історична за своєю природою і відображає ставлення як до минулого, так і до майбутнього.

У підрозділі 3.4 "Соціальна пам’ять і комп’ютер" аналізується соціальна пам’ять як один із важливих компонентів комп’ютерної культури, яка прискорила і полегшила доступ до надбань минулого. На думку П. Хаттона, в комп’ютері пам’ять може бути не тільки екстеріоризована, але й миттєво поновлена. Комп'ютерна техніка і сучасні інформаційні технології, віртуальна реальність, втягуючи в себе соціальну пам'ять, змінюють її традиційну структуру, модернізують її функції і все більшою мірою віртуалізують її. Розгляд комп'ютера як своєрідного соціогена (термін Ромащенко О. Р) дозволяє в умовах інформаційного суспільства зняти опозицію об'єктивне/суб'єктивне соціальної пам'яті. У зв'язку з такою постановкою взаємозв'язку соціальної пам'яті і комп'ютера знімається класична інтерпретація об'єкту і суб'єкта. Суб'єкт в комп'ютерну, електронну еру вже не може бути описаний в парадигмі класичної філософії. Розгляд соціальної пам'яті як соціогена розширює її інноваційне поле, її змінну зовнішність в інформаційному суспільстві, її розуміння.

Для опису суб’єкта пам’яті пропонуються нові концепти, наприклад, кінцева тотожність за У. Берроузом. Комп’ютер - це і є "термінальна тотожність", тобто безпомилково побудоване зближення, де знаходиться і кінець суб’єкта, і нова суб’єктивність, що сконструйована пультом комп’ютера на моніторі. Комп’ютер у такій ситуації є феноменом культури знакових систем, культури на межі "світу речей" і "світу людей". Інформаційно-комп’ютерна технологія породжує новий тип реальності - віртуальний у контексті якої соціальна пам’ять стає різновидом "симулякра", в якому поєднується минуле й сьогодення, реальне й уявне. Це одна із нових тенденцій аналізу соціальної пам’яті, що свідчить про появу її нової конфігурації.

У підрозділі 3.5 "Соціальна пам’ять, наука, інформаційна картина світу" соціальна пам’ять аналізується в контексті розвитку науки та інформаційної картини світу. Соціальна пам’ять сьогодні постає вже як інформаційна картина світу, що має конкретно-історичний характер. Наука як вид соціальної пам’яті містить в собі накопичені знання, що функціонують зараз, а також певну систему знань, покликаних передбачати її майбутнє. Соціальна пам’ять концентрує в собі інформацію про картину світу, формує широкий спектр інформаційних блоків, що містять в собі різноманітні знання про світ та місце людини в ньому.

В інформаційній картині світу завжди відтворюються певний загальнолюдський алгоритм світоупорядкування. Обсяг інформації у сучасному світі породжує протиріччя між обсягом і спроможністю людини та суспільства до її засвоєння. Це призводить до кризи інформації, що має якісну та кількісну складові, до появи мозаїчної картини світу, яка пов’язана з тим, що на зміну кумулятивній концепції розвитку науки прийшла концепція революційних перетворень у ній. Метафорично її розвиток уподібнюють різомі, фрактальному наративу. В умовах інформаційного суспільства наука маніфестує себе як соціальна пам’ять, що базується на двох вимірах - інформаційному та ціннісному.

Поява постнекласичної науки, вагомою характеристикою якої є "людинорозмірність" систем (В. Стьопін), дає підстави для формування єдиної наукової картини світу, в основі якої покладено уявлення про три основні сфери буття: неживої природи, органічного світу й соціального буття. Таке положення є одним із аспектів великої культурної трансформації, що відбувається зараз і дає змогу стверджувати, що постнекласична наука породжує новий образ інформаційної картини світу у вигляді загальнолюдської глобальної пам’яті.

У висновках сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, визначено можливі напрямки подальшої розробки проблеми.

Соціальну пам’ять розглянуто як феномен, що забезпечує не тільки зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім, а також як чинник, що сприяє єднанню суспільства й людини, як певний зріз людського буття, як суб’єкт та об’єкт діяльності, як дискурсивні практики. На цій підставі зроблено висновок, що соціальна пам’ять є єдністю її різновидів, вона пов’язана з історично змінною реальністю і набуває різних конфігурацій упродовж історичного розвитку.

Соціальна пам’ять виступає суб’єктом розвитку суспільства, складаючи особливий тип мнемонічної реальності, але одночасно вона є і об’єктом соціального пізнання і соціальної дії, в чому і проявляється амбівалентність її природи. Пронизуючи всі сфери функціонування суспільства, зберігаючи опредмечений в матеріальній і духовній сферах світ минулого, закріплюючи знання про минуле засобами культури, соціальна пам’ять виражає засвоєння людиною історичного часу, втілюючи його реальне буття.

Інформаційні технології призвели до того, що соціальна пам’ять втрачає свою інтерпретацію розповідного історичного наратива про минуле, про те, що "було і минуло". На його місце приходить фрактальний наратив. Віртуальна реальність породжує конфігурацію соціальної пам’яті як симулякра. Конструкція/реконструкція минулого породжує "викривлену" соціальну пам’ять.

Деконструкція соціальної пам’яті, поява її "викривленого" варіанту пов’язана і залежить від інститутів політичної влади. Інституційний "тероризм" політики ХХ-ХХI ст. дає чимало прикладів політичного переписування історії, демонструє різноманітний рівень історичної фальсифікації. А отже залишається актуальним соціально-філософський дискурс соціальної пам’яті, в якому вона виступає не тільки академічною проблемою, а залишається нагальною проблемою суспільного життя.


СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


1. Карпенко І.В., Коньшина Г. Є. Пам’ять в просторі соціально-філософського дискурсу // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. X. - С.62-70.

2. Газнюк Л.М., Коньшина Г. Є. Соматична пам’ять як чуттєві спогади минулого // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. XII. - С.87-90.

3. Коньшина Г. Є. Соціальна пам’ять в контексті інформаційного суспільства // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2003. - № 591. - С.149-152.

4. Коньшина Г. Є. Соціальна пам’ять: дихотомія традиція/новація // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - Харків: ХНУ, 2004. - № 615. - С.61-63.

5. Коньшина Г. Є. Повернення із забуття // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2004. - № 638. - С.115-119.

6. Коньшина А.Е. К вопросу о принципе мнемонического синхронизма // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ. - 2005. - № 4. - С.51-55.

7. Коньшина Г. Є. Соціальна пам’ять в знаковому просторі // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ. - 2007. - № 778. - С.142 - 146.

8. Коньшина А.Е. Символизм: философия и литература // Філософія і література. Матеріали XI Харківських міжнародних Сковородинівських читань. - Харків: Прометей-Прес, 2004. - С.155 - 158.


АНОТАЦІЇ


Коньшина Г. Є. Трансформація соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2007.

У дисертації здійснено аналіз трансформації соціальної пам’яті в контексті інформаційного суспільства, де вона переплітається з проблемою інформації, комп’ютеризації, новими технологіями та віртуальною реальністю, яка змінює конфігурацію соціальної пам’яті, що призводить до її перетворення в глобальну інформаційну систему.

В дослідженні робиться акцент на тому, що соціальна пам’ять в інформаційному суспільстві заявляє про себе як дихотомія традиція/новація, втрачаючи інтерпретацію розповідного наративу про минуле. Комп’ютер сприяє появі нової конфігурації соціальної пам’яті - фрактального наратива, як перескоків і подорожей між сторінками історії, вона уподібнюється бриколажу чи колажу.

Віртуальна реальність, яка втілює в собі соціальне й символічне, породжує конфігурацію соціальної пам’яті і призводить до появи викривленої соціальної пам’яті, одним із варіантів якої являються картулярії.

Нові типи фіксації, трансляції та репродукція інформації, такі як інтернет, голографія, супутникове телебачення сприяють появі нового типу соціальної пам’яті, яка становить основу нового наукового напряму в соціальній мнемології.

Ключові слова: соціальна пам’ять, історична та колективна пам’ять, об’єкт соціальної пам’яті, суб’єкт соціальної пам’яті, дихотомія традиція/новація, фрактальний наратив, соціальна амнезія, глобальна соціальна пам’ять.


Коньшина А.Е. Трансформация социальной памяти в информационном обществе. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2007.

В диссертации осуществлен анализ трансформации социальной памяти в контексте информационного общества. В связи с такой постановкой проблемы в диссертации выделены следующие аспекты исследования: память в пространстве социально-философского дискурса; амбивалентная природа социальной памяти; субъектно-объектные трансформации социальной памяти в информационном обществе.

В диссертации отмечается, что социальная память, ее содержание и особенности стали предметом философского анализа во второй половине ХХ столетия. За все это время появились многочисленные работы как в отечественной, так и в зарубежной философии: М. Хальбвакса, Я. Ассмана, Л.В. Стародубцевой, Я.К. Ребане, М.С. Роговина, В.А. Колеватова, Ю.М. Лотмана, Н.С. Кораблевой, Е.А. Фостачук, Л.М. Газнюк и др.

Несмотря на проделанную исследовательскую работу по проблемам социальной памяти, следует отметить, что многие ее аспекты оказались вне поля социально-философского анализа. К ним следует отнести и проблему трансформации социальной памяти в информационном обществе.

В информационном обществе социальная память сложнейшим образом переплетается с проблемой информации, компьютеризации, новыми технологиями, виртуальной реальностью, что меняет конфигурацию социальной памяти, ее механизмы, что, в свою очередь, приводит к ее превращению в глобальную информационную систему.

В работе социальная память рассматривается как феномен, который обеспечивает не только преемственность между прошлым, настоящим и будущим, но и способствует сохранению целостности общества. Социальная память предстает в таком аспекте как определенный срез человеческого бытия, не только как субъект, но и объект человеческой деятельности. Подчеркивается амбивалентный характер субъектно-объектной природы социальной памяти.

В исследовании делается акцент на том, что социальная память в информационном обществе манифестирует себя как дихотомия традиция/новация, утрачивая интерпретацию повествовательного нарратива о прошлом. Компьютер способствует появлению новой конфигурации социальной памяти - фрактального нарратива как перескоков и странствований между страницами истории, она уподобляется бриколлажу или коллажу.

Виртуальная реальность, которая воплощает в себе социальное и символическое, порождает конфигурацию социальной памяти как симулякра. В такой ситуации реконструкция социальной памяти приводит к появлению искаженной социальной памяти, одним из вариантов которой являются картулярии.

Новые типы фиксации, трансляции и воспроизводства информации, такие как Интернет, голография, спутниковое телевидение способствуют появлению нового типа социальной памяти - глобальной социальной памяти, которая составляет основу нового научного направления в социальной мнемологии.

Ключевые слова: социальная память, историческая и коллективная память, объект социальной памяти, субъект социальной памяти, конфигурация социальной памяти, дихотомия традиция/новация, фрактальный нарратив, социальная амнезия, глобальная социальная память.


Konshina G. E. Transformation of social memory in the informational society. - Manuscript. Thesis for the graduate degree of candidate in Philosophy (specialization 09.00.03. - Social Philosophy and Philosophy of History). - V. N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2007.

The analysis of social memory in the context of informational society has been performed in the thesis. The following aspects of the research in connection with the given problem have been outlined:

1) memory in the space of social philosophical discourse;

2) ambivalent nature of social memory;

3) subject - object transformations of social memory in the informational society.

In spite of the fact that social memory has been the subject of investigation both in home and foreign philosophy, it is noted that its numerous aspects remained out off the field of social-philosophical analysis. Transformation of social memory in the informational society should be referred to them, first of all.

In the informational society social memory is interrelated in the most complicated way with the problem of information, computerization, new technologies, virtual reality with changes the social memory configuration, its manifestation and mechanisms.

New type of fixation, translation and reproduction of information such as Internet, holography, satellite facilitate the emergence of a new type of social memory - global social memory that constitutes the basis of a new scientific trend in social mnemology. Social memory exists as an informational pattern of the world and science.

Key words: social memory, historical and collective memory, and object of social memory configuration, dichotomia tradition/novation, fractional nerrative, social amnesia, global social memory.




Случайные файлы

Файл
16920-1.rtf
156628.doc
CBRR2246.DOC
69578.rtf
137967.rtf