Проблема походження людини в сучасній науці (158663)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти України

НУ “Львівська політехніка”



Кафедра філософії





Реферат

з філософії на тему:

Проблема походження людини в сучасній науці”






Виконав аспірант 1-го курсу Матвієнко С.М.

Прийняла Мазур Л.І.








Львів, 2003р.

Зміст


Вступ……………………………………………………………………………. 3

1. Основні версії походження людини …………………………………… 4

1.1. Інопланетна версія ………………………………………………………… 5

1.2. Версія антропного принципу в будові Все­світу………………………… 5

1.3. Концепція тупикової гілки еволюції…………………………………….. 5

1.4. Еволюційна теорія....................................................................................... 7

1.5. Концепція креаціонізму – створення…………………………………… 9

2. Концепція космічної еволюції людини і її філософські підстави….. 10

3. Антропогенез ……………………………………………………………… 19

Висновки …………………………………………………………………… 21

Література …………………………………………………………………… 23


















Вступ

Проблема походження людини перед людиною постала ще з давніх часів. Людину завжди протягом років цікавило, звідки вона появилась, де є “корені” людського буття? Чи людина появилась внаслідок еволюції або внаслідок творіння? Чи можна дати однозначні відповіді на дані питання?

Людина, яка для нас є звичною та повсякденною реальністю, насправді постає незбагненною, невичерпною за якостями та проявами, глибоко утаємниче­ною за суттю. Вона настільки відрізняється від усього іншо­го в оточуючому нас світі, що хоч якесь усвідомлення цього факту мимоволі породжує питання про походження людини. Людина давно зрозуміла свою унікальність і через це сприймала себе саму не інакше, як через чимсь спричинене виникнення, пришестя на цей світ. Сьогодні ми знаємо і про світ і про людину набагато більше, ніж в попередні часи та епохи, але питання про походження людини залишається спірним та незбагненним.

Справа в тому, що наука засвідчує як унікальність людини, так і її спорідненість із іншими формами життя та буття. Людина відрізняєть­ся цілою низкою унікальних рис, проте її організм складається із тих же хімічних елементів, із яких складаються інші органічні явища та процеси; анатомічно людина має ті ж самі частинки та складові, які мають інші тварини, а з деякими видами мавп ми, можна сказати, анатомічно ідентичні.

Вражаючим по-сьогодні залишається той факт, що людсь­кий ембріон (зародок) в процесі свого розвитку проходить поетапно основні стадії розвитку живих організмів, що вка­зує на невипадковість присутності людини як живої істоти в ланцюжку розвитку космічних форм життя. Але те, що позна­чається як екзистенціали та сутнісні сили людини, також за­лишається впертим фактом нашої присутності в цьому світі.

Тому законним залишається питання: звідки, як та завдяки чому людина має такі унікальні та контрастуючи між собою риси? Звідки людина прийшла та куди крокує? - Досить очевидно, що ті чи інші відповіді на ці питання значною мірою можуть впли­вати на організацію нашого життя, на соціальні, політичні та правові рішення.

В даному рефераті я хочу зробити спробу відповісти на запитання: чи була поява людини результатом гри сліпого випадку, здійсненням однієї з безлічі приблизно рівноімовірних можливостей, чи, навпроти, реалізацією деякої «магістральної» тенденції в еволюції живого, наслідком її об'єктивної спрямованості до цілком визначеного фіналу, або шляхом творення?

Також я вважаю за необхідне детально розглянути концепцію космічної еволюції людини і її філософські підстави.



1. Основні версії походження людини

На даний час існують основні версії походження людини:

- занесення людини (та життя) на Землю із інших світів або пла­нет (інопланетна версія);

- виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми (версія антропного принципу в будові Все­світу) ;

- виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході при­родно-космічних процесів (концепція тупикової гілки еволюції).

- виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна концепція);

- створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами (концепція креаціонізму - створення).

При всіх своїх відмінностях наявні версії походження людині тяжіють або до еволюціоніонізму, або до креаціонізму з тими чи іншими нюансами. Крім зазаначених в схемі існує ще один варіан походження людини, і він на перший погляд досить дивний – це намагання довести, що людина взагалі ніколи не виникала, що вона існує в космосі стільки, скільки існує і цей останній. Отже окреслимо сутність основних концепцій походження людини.



1.1. Інопланетна версія.

Інопланетна версія - мало чого пояснює як в людині, так і в і походженні, оскільки відсуває питання про корені людини у не визначену далечінь: мовляв, десь та колись сформувалися розуми істоти, а потім вони колонізували Всесвіт. В кращому випадку прийнявши означену версію, ми можемо сподіватись на те, що наш "інопланетні батьки" в якихось фатальних для людства ситуаціях прийдуть нам на допомогу. Але, схоже на те, що історія не дає нам підстав для таких сподівань. Отже, версія інопланетного походження людини майже нічого не до­дає нам до розуміння та вирішення ситуації нашого буття.


1.2. Версія антропного принципу в будові Все­світу.

Версія дії у Всесвіті антропного принципу - може бути пере­дана наступним чином: "Життя - це не випадковий спалах у природі, а космічний феномен; розум та матерія виникли на загальній основі, вони є лише різними аспектами єдиної ре­альності. В світі усе замислено так, щоби змогла з'явитися людина. Вона постає необхідним та суттєвим доповненням природи... Оскільки є людина. То Всесвіт володіє тими влас­тивостями, якими він володіє" [2]. Впер­ше антропний принцип був сформульований у 1974 р. Б. Кар­тером. У так званому "сильному варіанті" його формулюван­ня висувається теза про те, що саме людина є кінцевою метою усіх констант (сталих величин) та елементів Всесвіту [4]. Отже, сутність даного принципу полягає у принциповій відмові виз­нати людину випадковим явищем загального світового про­цесу: все в космосі, в його складових, структурі, співвідношен­нях орієнтоване на людину; людина і Всесвіт являють собою дещо початкове та органічно єдине. Слід сказати, що антроп­ний принцип має непогане природничо-наукове підкріплен­ня, проте, як і в будь-яких інших питаннях, результати нау­кових досліджень постають неповними та незавершеними. А це значить, що прийняття цього принципу передбачає певне внутрішнє переконання в його виправданості, внутрішнє відчуття його істинності.

Окрім того, прийняття антропного принципу самого по собі ще не прояснює ситуацію людського перебування у світі: нехай людина існує в цьому світі невипадково, але чому вона в ньому існує? Який сенс тако­го існування? Яким може бути в такому разі людське призначення? - На ці питання в змісті антропного принципу не існує виправданої відповіді, проте не викликає сумніву, що до нього слід ставитись серйозно.

1.3. Концепція тупикової гілки еволюції.

Концепція походження людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природних процесів базується, скоріше за все, на психологічному почутті незадоволення людиною, її діями та результатами таких дій: людина - це істота, яка весь час робить помилки, а результати цих помилок кричуще супере­чать вимогам розуму.

Отже, людина заснована на відхиленні від належного. Конкретні аргументи на користь такої концепції є досить різноманітними: так, Ф.Ніцше вважав, що людина від природи не володіє надійними засо­бами для життя, а тому вона створює такі засоби штучно, через що віддаляється від природи і навіть протистоїть їй.

Досить часто висуваються аргументи поганої біологічної пристосованості людини до життя, її непридатності до жит­тєвих дій тривалий час після народження. Б.Ф.Поршнев, ко­лишній радянський історик та культуролог, намагався аргу­ментувати положення, згідно яким людський тип поведінки був зумовлений збоями в дії тваринних інстинктів в несподі­ваних ситуаціях. Що можна сказати відносно цих міркувань?

По-перше, те, що насправді людина досить непогано пристосована до суто біологічного виживання, і про це свідчать приклади із життя деяких відсталих людських спільностей (в районі островів Океанії та ін.).

По-друге, відсутність у людини від народження готових навичок людської діяльності в світлі вже розглянутих аспектів людської неспеціалізованості, універсальності та свободи слід розглядати як важливий позитивний чинник людського бут­тя, а не навпаки.

По-третє, найважливіша вада розглянутих поглядів полягає в тому, що вони акцентують увагу на тому, чому лю­дина не є звичайною твариною, проте не можуть майже нічо­го сказати на той рахунок, що саме та як робить людину лю­диною. Адже відхилення від генеральної лінії еволюції зовсім не обов'язково повинні приводити до шедеврів Відродження, до музики Л.Бетховена, вражаючих прикладів людської лю­бові та самопожертви. Безумовно, не варто відкидати і цей момент - момент принципового виходу людини за межі суто тваринного типу поведінки та життя.


1.4. Еволюційна теорія.

Еволюційна теорія має досить багато фактичних проявів задля того, щоби її зневажати; як вже зазначалося, людський ембріон в процесі розвитку проходить послідовно через стадії розвитку живих організмів і, отже, засвідчує цим прямий зв'язок людини із попередніми формами життя.


Случайные файлы

Файл
8795.rtf
74472.rtf
48731.rtf
26506.rtf
127940.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.