Вплив філософії на психологію (158183)

Посмотреть архив целиком













Вплив філософії на психологію



Дух механіцизму


В XVII столітті в королівських садах і парках Європи поряд з іншими чудесами й дивинами цього дивного століття з'явилися нові вигадливі звеселяння: водяні струмені подавалися по прокладеним під землею трубам і змушували рухатися механічні фігури. Ті, у свою чергу, виконували самі неймовірні й мудрі рухи, грали на музичних інструментах, а також видавали інші звуки. Педалі, заховані непомітно, реагували на вагу тіла, вода спрямовувалася по трубах, і статуї зненацька починали рухатися.

Ці забави аристократів відбивали в собі повальне захоплення того століття машинами у всіх їхніх видах. Механіцизм навчання, що ґрунтується на твердженні, що всі природні процеси визначені на механічному рівні й можуть бути пояснені на основі законів

«Дух часу» в XVII-XIX століттях був тим інтелектуальним ґрунтом, на якому виросла психологія. Базовою ідеєю культури XVII століття - як у сфері філософії, так і психології, що перебувала під її впливом, - був дух механіцизму, уявлення Всесвіту у вигляді гігантської машини. Ця концепція ґрунтувалася на твердженні, що всі природні процеси визначені на механічному рівні й можуть бути пояснені на основі законів фізики.

Ідея механіцизму визріває спочатку у фізику, що у ті часи називалася натурфілософією, у роботах італійського фізика Галілео Галілея (1564-1642) і англійського фізика й математика Ісака Ньютона (1642-1727). Уважалося, що увесь світ складається з якихось часток матерії, що перебувають у безперервному русі. Відповідно до Галілею, матерія складається з дискретних корпускул або атомів, що впливають один на одного при зіткненні. Ньютон піддав галілеєвську версію перегляду й припустив, що імпульси руху передаються від атома до атома не при безпосередньому контакту, а під впливом сил притягання й відштовхування. Однак ці доповнення, хоча й зробили значний вплив на історію фізичних ідей, на розвиток психології істотно не вплинули.

Оскільки Всесвіт складається з атомів, що рухаються, будь-яке фізичне переміщення (рух кожного атома) викликається безпосередньою причиною. Результат такої взаємодії піддається виміру - і, отже, повинен бути цілком передбачуваний. Всесвіт повністю впорядкований і працює в буквальному значенні, як годинники або який-небудь інший зроблений механізм. Мир створений Богом зробленим образом - в XVII столітті саме Богові приписувалося створення всіх діючих причинно-наслідкових зв'язків, - і як тільки вченим удасться відкрити закони функціонування миру, вони зможуть абсолютно точно пророчити все, що відбудеться в майбутньому.

Методи й досягнення науки росли в ту епоху рука об руку з розвитком технології, доповнюючи один одного. Спостереження й експеримент, супроводжуваний точними кількісними методами, стали невід'ємними рисами науки. Дослідники намагалися осягти кожне явище, описуючи його в точних кількісних формулюваннях, - таке була основна вимога механістичного підходу. Саме в цей час з'являються досить зроблені термометри, барометри, логарифмічні лінійки, маятниковий годинник та інші механічні прилади, настільки характерні для століття механіки. Ці події, у свою чергу, сприяли формуванню переконання про те, що абсолютно будь-яке явище у Всесвіті піддається кількісному виміру.


Годинний механізм Всесвіту


Метафора годин досить точно виражає собою дух механіцизму XVII сторіччя, а тому годинний механізм по праву може бути названий найбільшим винаходом всіх часів. Годинники, як і комп'ютери в XX столітті, виявилися причиною своєрідного технологічного прориву. Жоден інший механічний прилад не зробив настільки величезного впливу на людську думку на всіх її рівнях. До XVII століття годинників була безліч - як по числу, так і за формою. Існували порівняно невеликий настільний годинник. Інші, побільше, містилися на церквах і урядових будинках, так що їх можна було бачити й чути на багато миль навколо. І якщо механічні фігури в королівських садах були призначені для звеселяння еліти, то годинники були доступні дуже багатьом, поза залежністю від соціального класу або рівня добробуту. Образ годинного механізму буквально «опанував розумами й душами цілої цивілізації так, як ніяка інша машина колись... Рідко коли в історії механічний прилад настільки безпосередньо виражав собою й, у свою чергу, визначав інтелектуальний клімат цілої епохи».

Годинники були самим доступним, звичним, точним і передбачуваним механізмом, а тому згодом учені й філософи стали сприймати їх як модель миру в цілому. Вони запитували себе, чи не є й весь Всесвіт - якийсь «величезний годинний механізм, створений і пущений у хід Творцем»? Багато вчених - і серед них такі, як англійський фізик Роберт Бойль, німецький астроном Іоганн Кеплер і французький філософ Рене Декарт - давали позитивну відповідь на це питання, затверджуючи, що Всесвіт є не що інше, як «чудовий зразок годинного механізму». Вони були переконані, що гармонія й порядок у Всесвіті можуть бути зрозумілі за аналогією з годинним пристроєм: як чітка робота годин - це щось додане механізму годинникарем, точно так само й упорядкованість миру в цілому мислилася як щось повідомлене миру Богом.

Німецький філософ Християн фон Вольф описував подібність Вселеної й вартового механізму дуже просто: «Мир поводиться точно так само, як і годинники». А його учень Іоганн Кристоф розвив цей принцип у такий спосіб: «Як тільки увесь світ є якийсь механізм, він може бути почасти уподібнений годинникам; саме годинник можуть бути використані як модель для того, щоб пояснити в малому масштабі те, що відбувається у Всесвіті в цілому».

Як тільки Всесвіт розглядався як якась машина, подібна до годинного механізму, створеному Богом і пущеному їм у хід, виходить, вона могла існувати далі без усякого втручання ззовні. Таким чином, метафора миру як годин проклала дорогу ідеї детермінізму - вірі в те, що кожна подія у світі визначена минулими подіями. Як можна пророчити послідовність роботи годинного механізму, точно так само, усвідомивши порядок і систематичність функціонування окремих частин Всесвіту, можна передбачати всі майбутні в ній події. «Той, хто зможе досконало осягти пристрій годинного механізму, зможе й докладно пророчити майбутні події на основі минулого й сьогодення».

Розібратися в пристрої й функціонуванні годин не так вуж складно. Кожному під силу розібрати годинники й самому переконатися, як саме діють їхні шестірні й пружини. Це обставина, у свою чергу, веде до ідеї редукціонизму. Пристрій різних машин - таких, як, наприклад, годинники, - може бути зрозумілим на основі відомості їх до функціонування основних частин. Так само ми можемо зрозуміти те, як улаштований Всесвіт у цілому (яка, як би те не було, усього лише ще одна машина), за допомогою аналізу й відомості до найпростішим її тридцятилітнім - молекулам і атомам. Такий підхід характерний для будь-якої науки, включаючи й нову психологію.

Якщо метафора годин і наукових методів застосовні при поясненні функціонування Всесвіту, то, можливо, вони виявляться настільки ж корисними й при збагненні природи людини? Якщо Всесвіт - це машина - строго впорядкована, передбачувана, що піддається спостереженню й виміру, - то чи можемо ми й людини розглядати подібним же чином? Бути може, тварини й навіть людина є не що інше, як ще один тип машини?


Автомати


Інтелектуальна й соціальна аристократія XVII століття мало перед своїми очима ще одну примітну модель подібного роду - це різні механічні фігури, настільки популярне звеселяння в садах і парках. Широке поширення годинних механізмів безпосереднім образом вплинуло й на розвиток виготовлення різноманітних механічних фігур. Технології ставали усе досконаліше, і людині треба лише оглянутися навколо, щоб наткнутися на яку-небудь вигадливу механічну фігуру - називану автоматом, - дивними й захоплюючими трюками, виконуваними чітко й регулярно.

Автомати - механічні фігури, що імітують дії людини, - відомі з давніх часів. Опису подібного роду механізованих фігур утримуються ще в античних грецьких і арабських манускриптах. Але особливо прославилися в цій сфері майстра древнього Китаю. У китайській літературі втримуються описи різних механічних тварин і риб, а також людських фігур, призначених для того, щоб розливати вино, подавати чашки із чаєм, співати й навіть грати на музичних інструментах. Проте, більш ніж дві тисячі років через, в XVII столітті, коли вченими Західної Європи були створені перші автомати, вони сприймалися як новинка. Всі досягнення найдавніших цивілізацій у цій області були геть-чисто втрачені.

Подібного роду автомати можна зустріти на головних площах деяких європейських міст дотепер - це механічні фігури в міських баштових годинниках. Вони рухаються по колу, б'ють у барабани й дзвонять у дзвони, відзначаючи кожну чверть години. У Страсбургському кафедральному соборі у Франції, наприклад, різні біблійні персонажі щогодини віддають уклін Діві Марії. У цей же час інша фігура - механічний півень - розкриває дзьоб, висуває мову, б'є крильми й кукурікає. А в Англії в кафедральному соборі в Уельсі два лицарі в повному бойовому одяганні сходяться в потішному двобої. Коли починається бій годин, один із супротивників збиває іншого з коня. Баварський Національний музей у Мюнхені містить у своїй експозиції механічного папуги завбільшки 16 дюймів. Коли годинники відбивають чергова година, папуга свистить, ляскає крильми, обертає очима, і з-під нього випадає невелике сталеве яйце.


Случайные файлы

Файл
31445.rtf
10490.rtf
630.doc
16242.rtf
269-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.