Туристична характеристика Словаччини (154654)

Посмотреть архив целиком

МІНЕСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Харківський Торгівельно-Економічний Інститут

Київського Національного Торгівельно-Економічного Університету

Кафедра туризму і соціальних наук












Реферат на тему:

«Туристична характеристика Словаччини»


.









Харків 2010






Зміст


1. Загальні передумови розвитку туризму в країні

1.1 Політико-географічна характеристика

1.2 Особливості природного середовища

1.3 Особливості історичного розвитку

1.4 Особливості економічного розвитку

2. Туристичні ресурси країни

Перелік використаних джерел






1. Загальні передумови розвитку туризму в країні


1.1 Політико-географічна характеристика


Республіка Словаччина (словац. Slovenská republika, Slovensko) — країна на сході центральної Європи.


Прапор Герб


Столиця Словаччини Братислава.

Протяжність кордонів Загальна: 1652,7 км, з них суходолом 1032,7 км, по річках – 610 км. На півночі межує з Польщею (541,1 км) та Чехією (251,8 км.), заході з Австрією (107,1 км.), півдні з Угорщиною (654,9 км.), на сході з Україною (97,9 км).

Населення: 5 379 450 (за переписом населення в 2001 р.) ;5 393 637 (за даними Статистичної адміністрації на 31.12.2006 р)

Етнічний склад: За даними перепису 2001 року близько 85,8 % – етнічні словаки, 9,7 % – угорці, 1,7 % – цигани, 0,8 % – чехи, 0,4 % – русини та 0,2% - українці, 1,3 % – представники інших національностей та нез‘ясованої національності.

Площа - Загалом 49,036 км². Словаччина, країна в південно-західній частині Карпат, у сточищі сер. Дунаю, між Польщею на півночі і Угорщиною на півдні, Чехією (Моравією) на заході і Україною (Закарпаттям) на сході. Територія Словаччини охоплює частину Зах. і окрайки Сх. Карпат та Сер.-Дунайської і Потиської низовин, що від них простягаються у північному напрямі широкі долини Вагу, Грону, Горнаду та інших рік; вони і середгірські котловини густо заселені, натомість гірські масиви — слабо, а іноді майже безлюдні. Завдяки поперечним долинам і низьким перевалам через Словаччину проходять важливі шляхи з Польщі до Угорщини; натомість повздовжні долини і шляхи (зокрема Ваг-Попрад-Горнад) об'єднують захід, центр і схід Словаччини в цілість. Перехідне географічне положення і невеликі розміри словацької етнічної території (бл. 40 000 км²) спричинили те, що вона не становила окремої держави і входила до складу Угорщини або була об'єднана з Чехією (чому сприяло споріднення словаків з чехами).

Територіально-адміністративний поділ:

В адміністративно-територіальному відношенні Словацька Республіка поділяється на 79 окресів (районів) та 8 країв (областей). Станом на 31.12.2002 р. в СР нараховувалося 2912 населених пунктів.

Членство у міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, ООН, НАТО, МФЧХ, РЄ.


1.2 Особливості природного середовища


Рельєф

Словаччина переважно гірська країна, оточена з півночі і північного сходу гірськими ланцюгами Західних Карпат, що утворюють звичайні низькі і середньовисотні гори з м'якими, округлими формами рельєфу. Найбільшої висоти гори сягають у Високих Татрах, що мають скелясті вершини з альпійським рельєфом, сніжниками і слідами стародавнього заледеніння, де знаходяться найвища точка країни пік Герлаховскі-Штит (2655 м), піки Кривань, Дюмб'єр, висота яких перевищує 1850 м. На південь від Карпат гори знижуються, утворюючи кілька хребтів, витягнутих у субширотному напрямку (Низькі Татри, Словацькі Рудні гори) з південного заходу на північний схід (Велика і Мала Фатра й інші).

На сході - окремі хребти Східних Карпат (Вигорлат та інші). На півдні також переважають височини, розділені родючими долинами, по яких у Дунай впадають численні ріки. Найбільші з них - Ваг, Нітра і Грон. Ближче до Дунаю в районі Братислави і Комарно розташована Середньодунайська низовина - житниця Словаччини. Низовини займають невеликі площі на південному заході (Подунайська низовина) і на південному сході (Потиська низовина).

Клімат

Клімат Словаччини має виражений континентальний характер. Зима холодна і суха; літо тепле і вологе. Найбільша кількість опадів випадає в горах. Річні суми опадів перевищують 1000 мм у горах, а на рівнинах становлять менше 500 мм на рік, в середньому 500-700 мм на рік, сніговий покрив на рівнинах мінливий, у горах лежить до 3 місяців.

У Братиславі середня температура січня ?1° С, липня +21° С. У горах зима холодніша, а літо прохолодніше.

Річки

Ріка Дунай утворює південно-західний кордон країни. У нього впадає більшість карпатських рік, що течуть у південному напрямку. Найбільші з приток Дунаю - Ваг, Нітра і Грон.


На сході карпатські ріки, такі як Лаборец, Ториса й Ондава, відносяться до басейну ріки Тиса - найбільшої притоки Дунаю.

Озера

Попрадське плесо, озеро у Високих Татрах (Словаччина) в Менгушівецькій долині, на висоті 1494 м; 6,88 га, глибина до 17 м; символічний цвинтар усім, хто загинув у Татрах.

Щирбське озеро, у Високих Татрах (Словаччина); 19,8 га, глибина до 20 м; на південному березі - курорт, розташований на найбільшій у Високих Татрах висоті (туризм, зимові види спорту; міжнародні змагання лижників)





1.3 Особливості історичного розвитку


Недалеко від Братислави, столиці Словаччини, починаються Альпи- гори, що ростилаються крізь 6 країн аж до Середньоземного моря. Тут ще починається дуга Карпат, які закінчуються на південному сході аж в рівнинах при Чорному морі.

Крізь місто протікає Дунай, з’єднуючи дев’ять країн. Такі виразні ознаки перехрестя має і словацька історія.

Країна в оточенні Карпат, на південь відчинена до Подунайських рівнин, була тисячоліттями простором зустрічей культур з півдня і півночі, сходу та заходу. На зламі століть, у перші століття нашої ери на півдні Словаччини розпростилалась Limes Romanus, кордон Римської імперії. В подунайських рівнинах закінчувались великі інвазії зі сходу- Гунов, Аваров, Старих Мадярів. На західному кордоні теперішньої Словаччини дошкуляв тиск германських племен. З братиславського замку голим оком можна побачити Відень- столицю Австрії, яка була ціле століття столицею Габсбурської монархії.

Різноманітне політичне, культурне впливи, боротьба за володіння Карпатською котловиною на тривало відобразилась у долі Словаччини. Словацька історія і сама країна були довгий час за кордоном майже невідомі, тому що були ціле століття наче „приховані” в історії більших країн. Державна традиція словацького населення, пращурів сьогоднішних Словаків, починається у 7-му столітті, коли під час війни проти кочовим Аваром на незначний час утворилась Самова держава. В 9 столітті на теріторії Словаччини та сусідніх областей простягалась Велика Моравська держава, під час якої поширювалось хрестиянство, з’являється література на слованскій мові. Велика Морава була у постійній боротьбі с Франкскою державою, проникаючою до Подунайска зо заходу. Заникла під натиском пращуров Мадярів, яки прийшли до Подунайска на початку 10 століття. Аж до 1918 року була Словаччина частиною Угорського королівства, та разом з ним від 16 століття частиною Габсбурської монархії.

Середньовічна Словаччина була розвиненою країною. Свідчить про це кількісні готицькі храми, укріплення, ратуши та міські будинки в богатих торгівельних містах. Міста керувались правом дійсним в західноєвропейських країнах. Міста обогачувались за рахунок виноградництва, міжнародної торгівлі, шахт. Шахти на видобичу золота в Кремниці належали тривалий час між самих богатих у Європі. Кремницькі золоті дукати штампували у кремницькому монетному дворі від 1335 року дотепер. В великій кількості видобували й срібло, у 16-17 столітті словацька мідь панувала на європейському просторі.

Господарський розквіт, який відображався в культурі та освіті був пригальмований на 150 років експансією Османських Турків. Від поразки Угорських військ при Могачі 1526 року аж до поразки Турків при Відні у 1683 році розпростирався на півдні Словацький кордон з Турецькою імперією. Стан такої ”холодної війни”, порушований прямими зіткненнями, нападами та ніченнями був ускладнений ще релігійною боротьбою між католіками та протестантами, повстаннями угорської шляхти проти Габсбурговців. Одним з доследків ціх „загублених століть” був початок заоставання за західною Європою.

Після витиснення Турків з Угорщини країна відновлювалась, за влади Марії Терезії (1740-1780) та її сина Йозефа II. Багато господарських та соціальних реформ покращило статус робітників, міських жителів, усунуло брутальне форми дискримінації протестантів, освітні реформи допомогли освіті. Від кінця 18 століття виникають перші мануфактури, головне розвивається залізоробна промисловість. Перша залізниця була побудована у 1846 році, перший пароплав приплив до Братислави у 1818. У 19 столітті з’являються банки, страхові компанії, дольові товариства. Наприкінці 19 століття вже діють всі елементи сучасного громадянського суспільства- політичні партії, профспілки, різноманітні союзи, преса та журнали, велика кількість середніх шкіл та вищих навчальних закладів. Реалізовані реформи щодо модернізації були швидкими, для того щоби утримувати країну у контакті та полі зору найрозвиненіших європейських країн, але не на стільки швидкий, щоб наздогнати історично виникнений гендікеп.


Случайные файлы

Файл
71085-1.rtf
91695.rtf
141010.rtf
29510-1.rtf
185371.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.