Спортивні здібності (153981)

Посмотреть архив целиком

І.ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ І ВИБІР ЗАНЯТЬ СПОРТОМ


1.1 Про структуру спортивних здібностей і обдарованості


У більшості досліджень по теорії і методиці спортивного відбору (Бріль, 1980; Булгакова, 1986; Шапошникова, 1994) застосовується спеціальна технологія оцінки спортивних здібностей і спортивної обдарованості. Основний зміст такої технології полягає в дослідженні і визначенні модельних характеристик спортсменів високої кваліфікації, у вивченні інформаційної значущості параметрів, що впливають на спортивний результат, їх стабільності і генетичної обумовленості, а також в обгрунтуванні організаційних питань (1-2).

Не викликає сумнівів теоретичне і практичне значення цих досліджень. Проте при розробці такої складної проблеми необхідно перш за все чітко визначити поняття "спортивний відбір", а потім і зміст його критеріїв, враховуючи при цьому не тільки предмет досліджень, але і їх спрямованість.

На думку В.Філіна (1987), спортивний відбір є системою організаційно-методичних заходів, на підставі яких виявляються завдатки і здібності дітей, підлітків і хлопців для спеціалізації в певному виді спорту. У полі зору дослідників і практиків повинні знаходитися завдатки, тобто природні, анатомо-фізіологічні особливості і здібності — індивідуальні особливості людини, від яких залежить успішність виконання певних видів діяльності. Досягнення високих результатів у будь-якому вигляді діяльності, у тому числі і в спортивній, вимагає найвищих форм прояву здібностей — обдарованості, таланту. Тому у визначення поняття "спортивний відбір" доцільно включити поняття "обдарованість" (Платонов, Сахновській, 1988). В.Платонов (1987) розглядає спортивний відбір як процес пошуку найбільш обдарованих людей, здатних досягти високих результатів в конкретному виді спорту. Обдарованість трактується як таке поєднання здібностей, яке обумовлює найвищий рівень діяльності.

Дослідники вважають, що різноманіття і суперечність підходів до проблеми спортивного відбору і методів її вивчення зумовили, по суті, різне розуміння предмету дослідження. Тому для подальшої розробки системи спортивного відбору необхідно уточнити такі поняття, як завдатки, здібності і обдарованість (з погляду спортивної діяльності). Найбільші розбіжності спостерігаються у визначенні поняття "спортивна обдарованість", яка, на думку одних авторів, є поєднанням природжених завдатків і здібностей (В. Волков, Філін, 1983), а на думку інших (Л. Волков, 1973, 1997) — наявністю генетично обумовлених морфофункціональних, моторних і психофізіологічних особливостей.

Проведений теоретичний аналіз і результати експериментальних досліджень переконують, що спортивну обдарованість можна розглядати як поєднання здібностей, що забезпечують високі досягнення в спорті.

Тренувальні і змагальні дії розвивають завдатки в рухові, фізичні і психічні здібності. Такий підхід до розуміння значення завдатків обумовлений перш за все вимогами сучасного спорту, оскільки, як стверджують В. Келлер (1995) і В. Платонов (1997), в умовах змагань можна досліджувати руховий, фізичний і психічний потенціал людини. Отже, необхідна інформація про ті ознаки, які визначають зміст завдатків і є, по суті, ядром спортивної обдарованості. Така інформація охоплює віковий діапазон від початкового етапу занять спортом до етапу вищих спортивних досягнень.

В даний час є достатня інформація про вплив морфологічних, фізіологічних, психофізіологічних і інших ознак на результати в різних видах спорту, а також дані про генетичну основу багатьох параметрів, що забезпечують спортивні успіхи.

Подальше дослідження проблеми вимагає вивчення спортивної обдарованості як динамічної системи, що володіє певною структурою з безліччю взаємозв'язаних між собою компонентів. Одержані в процесі такого вивчення дані можуть зробити істотний вплив на подальшу розробку змісту критеріїв спортивної обдарованості. При цьому слід передбачити вивчення структури як загальної, так і спеціальної спортивної обдарованості.


1.2 Системний підхід у вивченні здібностей і обдарованості в спорті


Спортивні здібності і обдарованість можна розглядати як єдине ціле, властивості і особливості якого залежать перш за все від внутрішньої природи твірних його частин. Вивчення розвитку цілого, взаємозв'язків і взаємодії його частин є основним принципом пізнання дійсності. Цей принцип знайшов своє віддзеркалення і в розробці комплексного підходу при вивченні біологічних і соціальних об'єктів. Комплексне вивчення передбачає організацію діяльності різних фахівців, що працюють за єдиною програмою і координують сумісні дії для досягнення загальної мети. Такий підхід в дослідженні об'єкту обумовлює необхідність розглядати спортивну обдарованість як систему з безліччю взаємозв'язаних елементів.

Комплексне вивчення спортивної обдарованості як об'єкту дозволяє застосовувати в дослідженні одну з форм теоретичного усвідомлення об'єкта — загальну теорію систем.

Вивчення цілого можна проводити на різних рівнях. Ми вважаємо за доцільне вивчення проблеми спортивної обдарованості нарівні організму, не заперечуючи при цьому вивчення обдарованості і здібностей в спорті на інших рівнях.

Систему спортивної обдарованості можна представити наступною схемою: цілісний організм - система органів - органи - тканини - клітинні і неклітинні елементи тканин.

Системний підхід дає можливість всі процеси, явища, предмети розглядати як системи, що володіють тією або іншою структурою (організацією). Це означає, що у визначенні специфіки того або іншого цілого, його особливостей, властивостей важливе значення має структура - внутрішня форма цілого, що є способом взаємозв'язку, взаємодії створюючих його компонентів. При цьому вивчення структури передбачає пізнання її в історичному аспекті: походження і розвиток.

Отримання інформації про систему на основі її компонентно-структурного аналізу дозволяє перейти до вивчення способу її функціонування, тобто до розгляду її як динамічної системи.

Аналіз системи в історичному аспекті передбачається в двох напрямах -генетичному і прогностичному. При такому вивченні розвитку системи визначаються відносини і зв'язки між елементами множини, тобто встановлюються інтеграційні властивості системи як цілого. Слід зазначити, що будь-яка цілісна система має свій особливий, тільки їй властивий інтегральний чинник, який субординує всі частини і процеси даного цілого.

Вивчення цілого здійснюється за допомогою аналізу структури, що включає такі моменти, як взаємозв'язок елементів, відношення і зв'язки, ієрархічна будова, поведінка елементів і структури в цілому.

Велика роль належить математичним методам, застосування яких сприяє не тільки успішному вивченню походження і розвитку системи, але і її прогнозуванню, що має важливе практичне значення в різних областях діяльності людини, у тому числі і в спортивній.

При застосуванні системного аналізу вивчення проблеми походження і розвитку спортивної обдарованості як системи, що саморозвивається і саморегулюється, визначається як "відкрита система", що дозволяє використовувати середовище, тобто тренувальна дія, для вдосконалення всіх компонентів системи і організму в цілому.



II. СПОРТИВНИЙ ВІДБІР І СПОРТИВНА ОБДАРОВАНІСТЬ


Основним предметом теорії спортивного відбору є обдарованість, тобто таке поєднання здібностей, яке обумовлює найвищий рівень діяльності.

Не можна не погодитися з думкою З.Г. Мартиросова і ряду інших дослідників про те, що різноманіття підходів і методів вивчення проблеми спортивного відбору, суперечність багатьох з них зумовили, по суті, різне розуміння предмету дослідження.

Важливим питанням для подальшої розробки системи спортивного відбору є уточнення таких понять, як завдатки, здібності і обдарованість, відповідно до спортивної діяльності.

В даний час завдання по вивченню структури загальної спортивної обдарованості можна конкретизувати таким чином:

1. Загальна спортивна обдарованість може бути вивчена тільки на підставі аналізу діяльності представників всіх видів спорту, сучасних вимог до тренувального процесу і навантажень, змагань.

2. Великі тренувальні навантаження і швидке відновлення після них характерні для спортсменів високого класу, що вимагає відмінного здоров'я, високого рівня працездатності і визначається рівнем розвитку фізичних здібностей. Необхідно відзначити важливу роль дослідження особливостей будови тіла, соматотипа і конституції.

3. Спортивний результат в багатьох видах спорту визначається якістю виконання вправ, які вимагають високого рівня розвитку координації рухів, м'язової чутливості, просторового орієнтування і інших властивостей, що забезпечують високий рівень розвитку рухових здібностей.

4. Діяльність, змагання, пред'являє високі вимоги до нервової системи спортсмена, його емоційної стійкості, уміння управляти відчуттями в умовах спортивного стресу.

5. Спортивна обдарованість розглядається як поєднання завдатків, сприяючих максимальному розвитку рухових, фізичних і психічних здібностей для високих досягнень в спорті. Залежно від виду спорту значущість цих здібностей може змінюватися.

6. Дослідження спортивної обдарованості повинне передбачати розгляд її як динамічної системи з певною структурою і безліччю взаємозв'язаних компонентів, що забезпечують стабільно високі спортивні результати.

7. На початковому етапі спортивної підготовки дітей і підлітків загальну спортивну обдарованість можна визначати методами тестування рухових і фізичних здібностей, педагогічного спостереження, опиту, анкетування для оцінки соматичного розвитку і емоційної стійкості. Надалі, на етапі поглибленої спортивної підготовки (спеціалізації), здійснюються диференціація і вибір спортивної спеціалізації з урахуванням оцінки особливостей соматичного і психофізіологічного розвитку, а також рівня розвитку фізичних і рухових здібностей. Ці особливості і визначають структуру спеціальної спортивної обдарованості.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.