Адаптивна фізична культура в Росії (153165)

Посмотреть архив целиком















Адаптивна фізична культура в Росії



ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Адаптивна фізична культура

РОЗДІЛ 2. ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ СЕРЕД ІНВАЛІДІВ: РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ

2.1. Реальність

2.2. Перспективи

РОЗДІЛ 3. Пара олімпійський спорт В РОСІЇ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП


Біда, приходячи, не питає ні імені, ні прізвища, ні року народження. Нещастя може статися з ким завгодно. Навіть думати не хочеться про те, що народжений здоровою дитина в один жахливий момент перетвориться на людину, як прийнято говорити, з обмеженими фізичними можливостями. І в принципі, не варто.

У реальності живуть сотні, тисячі нещасних дітей і дорослих, позбавлених можливості вести повноцінне життя. Не можна замикати такої людини в чотирьох стінах, нібито захищаючи його від небезпек і труднощів, що підстерігають на вулиці. Комп'ютер і книги - хороші друзі на самоті. Ось тільки чи всім потрібно самотність? І як це - відчувати себе «відрізаним» від усього іншого світу?

У системі заходів соціального захисту інвалідів все більшого значення набувають її активні форми, найбільш ефективною з яких є реабілітація та соціальна адаптація засобами фізичної культури і спорту. Інтеграція в життя суспільства осіб з обмеженими можливостями сьогодні немислима без їх фізичної реабілітації. Остання є не лише складовою частиною професійної і соціальної реабілітації інвалідів, але і лежить в їх основі.



РОЗДІЛ 1. Адаптивна фізична культура


Адаптивна фізична культура - це комплекс заходів спортивно-оздоровчого характеру, спрямованих на реабілітацію та адаптацію до нормальному соціальному середовищі людей з обмеженими можливостями, подолання психологічних бар'єрів, що перешкоджають відчуттю повноцінного життя, а також свідомості необхідності свого особистого внеску в соціальний розвиток суспільства.

Звичайно, область застосування її - всеосяжна, особливо в нинішніх умовах життя, коли здоров'я населення в цілому і особливо молоді погіршується катастрофічно. І не тільки в нашій країні. Адаптивна фізкультура вже отримала широке поширення в багатьох зарубіжних країнах. Добре підготовлених професіоналів у цій області чекають в поліклініках і лікарнях, санаторіях і будинках відпочинку, оздоровчих та реабілітаційних центрах, у навчальних закладах, особливо спеціалізованих, в спортивних колективах.

Але головне, - адаптивна фізкультура дозволяє вирішувати задачу інтеграції інваліда в суспільство. Яким чином?

У людини з відхиленнями у фізичному або психічному здоров'ї адаптивна фізкультура формує:

усвідомлене ставлення до своїх сил у порівнянні з силами середньостатистичного здорової людини;

здатність до подолання не лише фізичних, а й психологічних бар'єрів, що перешкоджають повноцінного життя;

компенсаторні навички, тобто дозволяє використовувати функції різних систем і органів замість відсутніх або порушених;

здатність до подолання необхідних для повноцінного функціонування в суспільстві фізичних навантажень;

потреба бути здоровим, наскільки це можливо, і вести здоровий спосіб життя;

усвідомлення необхідності свого особистого внеску в життя суспільства;

бажання поліпшувати свої особистісні якості;

прагнення до підвищення розумової та фізичної працездатності.

Вважається, що адаптивна фізкультура за своєю дією набагато ефективніше медикаментозної терапії. Зрозуміло, що адаптивна фізкультура має строго індивідуальний характер. Адаптивна фізкультура повністю від початку і до кінця відбувається під керівництвом фахівця з адаптивної фізкультури.

«Адаптивна» - це назва підкреслює призначення засобів фізичної культури для осіб з відхиленнями у стані здоров'я. Це передбачає, що фізична культура у всіх її проявах повинна стимулювати позитивні морфо-функціональні зрушення в організму, формуючи тим самим необхідні рухові координації, фізичні якості і здібності, спрямовані на життєзабезпечення, розвиток і вдосконалення організму.

Магістральним напрямом адаптивної фізичної культури є формування рухової активності, як біологічного та соціального факторів впливу на організм і особистість людини. Пізнання сутності цього явища - методологічний фундамент адаптивної фізичної культури. У Санкт-Петербурзької Академії фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта відкрився факультет адаптивної фізичної культури, завданням якого є підготовка висококваліфікованих фахівців для роботи у сфері фізичної культури інвалідів.



РОЗДІЛ 2. ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ І СПОРТ СЕРЕД ІНВАЛІДІВ: РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ


Загальне поширення має точка зору, згідно з якою турбота суспільства про свої співгромадян-інвалідів є мірилом його культурного і соціального розвитку. "Одним з показників цивілізованого суспільства є його ставлення до інвалідів", - вважає професор П.А. Виноградов.

У резолюції ООН, прийнятої 9 грудня 1975р. досить докладно викладені не тільки права інвалідів, але й ті умови, які повинні їм створюватися державними та громадськими структурами. До цих умов відносяться умови середовища зайнятості, в т.ч. мотивації з боку суспільства, забезпечення медичного обслуговування, психологічна адаптація і створення соціальних умов, включаючи індивідуальний транспорт, а також методичне, технічне і професійне забезпечення.


2.1 Реальність


За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я інваліди складають близько 10% населення земної кулі. Ця статистика характерна і для Росії (15 млн. інвалідів). Незважаючи на успіхи медицини, їх число повільно, але неухильно зростає, особливо серед дітей та підлітків. До недавнього часу проблеми цієї досить значної категорії населення ігнорувалися, і все ж останнім часом в результаті поступової гуманізації суспільства були прийняті Загальна декларація прав людини, Всесвітня програма дій щодо інвалідів та Стандартні Правила ООН щодо реалізації рівних можливостей інвалідів. У багатьох країнах прийняті законодавчі акти, в яких знайшли відображення і проблеми інвалідів.

В даний час більшість економічно розвинених країн, і, в першу чергу, США, Великобританія, Німеччина та ін. мають різноманітні програми та системи соціального забезпечення інвалідів, куди входять і заняття фізичною культурою і спортом.

У багатьох зарубіжних країнах відпрацьована система залучення інвалідів до занять фізичною культурою і спортом, яка включає в себе клініку, реабілітаційний центр, спортивні секції та клуби для інвалідів. Але найголовніше - створення умов для цих занять.

Основна мета залучення інвалідів до регулярних занять фізичною культурою і спортом - відновити втрачений контакт з навколишнім світом, створити необхідні умови для возз'єднання із суспільством, участі в суспільно корисній праці і реабілітації свого здоров'я. Крім того, фізична культура і спорт допомагають психічному і фізичному вдосконаленню цієї категорії населення, сприяючи їх соціальної інтеграції та фізичної реабілітації.

У зарубіжних країнах дуже популярні серед інвалідів заняття фізичною активністю з метою відпочинку, розваги спілкування, підтримки чи придбання хорошої фізичної форми, необхідного рівня фізичної підготовленості. Інваліди, як правило, позбавлені можливості вільного пересування, тому в них часто спостерігаються порушення серцево-судинної і дихальної систем.

Фізкультурно-оздоровча активність у таких випадках є дієвим засобом профілактики та відновлення нормальної життєдіяльності організму, а також сприяє набуттю того рівня фізичної підготовленості, який необхідний, наприклад, інвалідові для того, щоб він міг користуватися коляскою, протезом або ортезом. Причому мова йде не просто про відновлення нормальних функцій організму, але і про відновлення працездатності та придбанні трудових навичок. Так, наприклад, у США 10 млн. інвалідів, що становлять 5% населення, отримують від держави допомогу в розмірі 7% від Спільного національного доходу.

Можна сперечатися з твердженням, що саме спортивний рух інвалідів на Заході стимулювало законодавче визнання їх громадянських прав, але безсумнівним є той факт, що спортивний рух "колясочників" в 50-ті - 60-і рр.. у багатьох країнах привернуло увагу до їхніх можливостей та потенціалу.

Беручи до уваги вищесказане, у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів зазначено: "Усе більше визнання отримує важливість спорту для інвалідів. Тому держави-члени повинні заохочувати всі види спортивної діяльності інвалідів, зокрема, шляхом надання належних коштів і правильної організації цієї діяльності". Створення рівних умов інвалідам у питанні їх залучення в заняття фізичною культурою і спортом - основне досягнення розвинених країн.

"До останнього часу в Росії ця група населення ставилася до числа фактично виключених з нормального життя суспільства. Їхні проблеми не було прийнято обговорювати публічно. Практика містобудування не передбачала в громадських місцях спеціальних пристосувань, що полегшують для інвалідів пересування. Багато сфери суспільної життєдіяльності були закриті для інвалідів ", - писали в 1996р. автори книги "Основи фізичної культури і здорового способу життя" П.А. Виноградов, А.П. Душанін і В.І. Жолдак.

Довгі роки у нас існувала думка, що поняття "інвалід", "фізична активність", а, тим більше, "спорт" несумісні і засоби фізичної культури рекомендувалися тільки окремим інвалідам як короткочасне захід, що доповнює фізіотерапевтичні та медикаментозні призначення. Фізична культура і спорт не розглядалися як ефективний засіб реабілітації інвалідів, підтримання їх фізичних можливостей і зміцнення здоров'я.


Случайные файлы

Файл
96116.rtf
157145.rtf
19721-1.rtf
36296.rtf
27084.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.