Магнітне поле в речовині (150486)

Посмотреть архив целиком











РЕФЕРАТ

на тему:”МАГНІТНЕ ПОЛЕ В РЕЧОВИНІ


План


1. Струми і механізм намагнічування. Намагнічуваність речовини.

2. Магнітна сприйнятливість і проникність.

3. Циркуляція намагнічування. Вектор напруженості магнітного поля.

4. Феромагнетики та їх основні властивості.


1. Струми і механізм намагнічування. Намагнічуваність речовини


Розглянемо орбітальний рух електрона в атомі. Цей рух подібний до деякого колового струму, який називають мікрострумом. Мікрострум утворює в просторі магнітне поле, яке можна характеризувати за допомогою вектора магнітного моменту . Розглянемо орбітальний рух електрона (рис. 1).


        1. Рис. 1


Струм і направлений у протилежну сторону орбітального руху електрона. Напрям магнітного моменту збігається з поступальним рухом правого гвинта, якщо його обертати за напрямком струму.

За означенням орбітальний магнітний момент визначається за формулою:


, (1.1)


де і – коловий струм; S - площа колового струму; - нормаль до контуру з напрямком поступального руху правого гвинта.

Величину колового струму оцінимо за формулою


, (1.2)


де qo- заряд електрона; Т – період обертання електрона навколо ядра.

З рисунка видно, що


; ; .


З урахуванням цих зауважень одержимо:


. (1.3)


У випадку атома, в якому є z електронів, сумарний магнітний момент всіх z електронів буде дорівнювати:


(1.4)


2. Внесемо такий атом у змінне зовнішнє магнітне поле, величина якого змінюється від 0 до В протягом часу dt.


Змінне магнітне поле породжує у просторі вихрове електричне поле, величина якого описується рівнянням Максвелла


, (1.5)

де - змінне в часі магнітне поле; dS – площа контуру вздовж якого рухається електрон; Е – напруженість вихрового електричного поля, породжена зміною магнітного поля.

Вихрове електричне поле має напрям силових ліній, які збігаються з напрямком струму в контурі. Напрям замкнутих силових ліній електричного поля теж визначається правилом правого гвинта, тобто напрям силових ліній збігається з напрямом струму в контурі.

Однак у цьому випадку електрони рухаються в сторону, протилежну напрямку струму. Тому вихрове електричне поле гальмує рух цих електронів.

На електрон у вихровому електричному полі діє електрична сила , напрям якої дотичний до силової лінії в сторону мікроструму (рис.2).

Рис.2


Згідно з рівнянням (14.1.5) змінне в часі магнітне поле породжує вихрове електричне поле, струм якого згідно з правилом Ленца має бути протилежний до діючого мікроструму і.

Силові лінії вихрового електричного поля у випадку наростаючого магнітного поля мають такий напрям, щоб визваний ним струм індукції

протилежним до і, а магнітний момент такого струму теж був протилежний до .

          1. Розглянемо цей випадок трохи детальніше. Скористаємось другим законом Ньютона


, (1.6)


де - електрична сила індукована змінним в часі магнітним полем; m – маса електрона; - прискорення гальмування.

З рівняння (14.1.6) прискорення руху електрона дорівнює


. (1.7)


Напруженість вихрового електричного поля Е знайдемо з рівняння Максвелла (14.1.5)


,


де , а , тому , звідки .


Тому

, або .


Інтегруємо останній вираз у межах зміни швидкості від о до , а індукції магнітного поля від 0 до В


.


Після інтегрування одержимо:


. (1.8)


Значення швидкості з (14.1.8) підставимо у вираз орбітального магнітного моменту (14.1.3)


. (1.9)


Для атома, в якому є z електронів, одержимо:


, (1.10)


де - складова, яка пов’язана з орбітальним рухом електрона в атомі; - складова, яка появляється лише у зовнішньому магнітному полі.

Одержана формула (14.1.10) показує, що магнітний момент атома у випадку дії змінного в часі магнітного поля зменшується за рахунок намагнічування атома у протилежному напрямі.

Магнетики, для яких характерна ця особливість, називаються діамагнетиками.

Покажемо, що у випадку, коли не збігається з напрямком дії змінного в часі магнітного поля, такі атоми здійснюють прецесію. Частота цієї прецесії дорівнює


;


але , тому


, де .


Величину - називають гіромагнітним відношенням, а - Ларморова частота прецесії.


Рис.3

2. Магнітна сприйнятливість і проникність


Якщо магнетики намагнічуються у ту ж сторону, що і , то вони називаються парамагнетиками.

Кількісною мірою намагнічування є вектор намагніченості, який можна подати через одиницю об’єму речовини:


, (2.1)


де n – концентрація атомів або їх число в одиниці об’єму магнетика; - індукований магнітний момент атома, друга складова у рівнянні (1.10).

З урахуванням викладеного одержуємо


,


або

. (2.2)


Величину називають магнітною сприйнятли-вістю.

Якщо магнітна сприйнятливість <0, то такі магнетики називають діамагнетиками.

За розрахунками Кюрі-Венса для парамагнетиків

.


У цьому випадку магнітна сприйнятливість обернено пропорційна до абсолютної температури.

З інших міркувань встановлено, що


, (2.3)


де  - відносна магнітна проникність середовища;  - магнітна сприйнятливість.

Із співвідношення (14.2.3) одержуємо:

> 1- парамагнетики;  < 1 - діамагнетики.

Прикладом діамагнітних речовин є металевий вісмут. При внесенні шматочка вісмуту, підвішеного до нитки у зовнішнє магнітне поле, останнє цей шматочок виштовхує з магнітного поля.

Парамагнітна мідь або латунь слабо втягуються у зовнішнє магнітне поле.


3. Циркуляція намагнічування. Вектор напруженості магнітного поля


Нехай у деякому середовищі діє зовнішнє магнітне поле, напрям якого показаний на рис. 4


Рис.4


Замкнутий контур, показаний на рис.14.4, охоплює певну кількість атомних струмів іk, а також струм провідності І.

Знайдемо циркуляцію вектора вздовж замкнутого контуру


, (3.1)


де І – струм провідності; - алгебраїчна сума всіх атомних струмів, нанизаних на цей контур.

Виділимо об’єм Sdl, у якому міститься idN елементарних атомних струмів. У виділеному об’ємі


, (3.2)


де j – вектор намагніченості магнетика.

З урахуванням (14.3.2) алгебраїчну суму всіх атомних струмів можна записати так:


. (3.3)


Закон повного струму (14.3.1) з урахуванням останніх зауважень буде мати вигляд:


; (3.4)


або


, (3.5)


де =Н – напруженість магнітного поля.

З урахуванням цього позначення закон повного струму набуде вигляду:


(3.6)


Оскільки вектор намагнічування магнетика визначається через магнітну сприйнятливість і напруженість магнітного поля співвідно-шенням (14.2.2)


,

то індукція магнітного поля буде дорівнювати


,


або


. (3.7)


Введемо позначення , тоді


,


Де відносна магнітна проникність середовища; 0 – магнітна проникність вакууму.

Оскільки , а , то


. (14.3.8)


Графічно цю залежність виражають так:


Рис.5


Всі магнетики діляться на три групи, для яких:


- діамагнетики;

- парамагнетики;

>>0; >> 1 – феромагнетики.


4. Феромагнетики та їх основні властивості


Поряд із слабомагнітними речовинами діамагнетиками і парамагнетиками, існують сильно магнітні речовини - феромагнетики.

До феромагнетиків відносяться речовини, які мають від природи спонтанну намагніченість, тобто зберігають намагніченість при відсутності зовнішнього магнітного поля.

У діамагнетиках вектор намагніченості j лінійно змінюється із зростанням напруженості зовнішнього магнітного поля. У феромагнетиках при зростанні Н вектор j росте до насичення, а потім залишається постійним.

Магнітна проникність  у феромагнетиках може досягати значень, які вимірюються сотнями тисяч одиниць.

Магнітна проникність і магнітна індукція у феромагнетиках залежить від величини напруженості зовнішнього магнітного поля. (рис.14.6)


Рис.6


Як видно з рис. 6 в слабих магнітних полях індукція магнітного поля з ростом Н зростає досить швидко. В сильних магнітних полях через властивості насичення, зростання індукції магнітного поля феромагнетика не спостерігається.

Класичну теорію феромагнетизму розробив французький фізик Вейсс. В основу цієї теорії він поклав дві гіпотези. Перша з них полягає в тому, що для феромагнетиків властиве спонтанне намагнічування лише в певній області температур (починається біля абсолютного нуля і закінчується температурою Кюрі), яке не залежить від наявності зовнішнього намагнічувального поля. Однак досліди показують, що у випадку відсутності зовнішнього намагнічувального поля будь-яке феромагнітне тіло в цілому буде розмагнічене. Наступна гіпотеза стверджує, що нижче температури Кюрі будь-яке феромагнітне тіло поділяється на малі області, для яких характерне однорідне спонтанне намагнічування. Такі області називаються доменами. Лінійні розміри домен не перевищують 0,1 мм.

При відсутності зовнішнього магнітного поля магнітні моменти окремих домен орієнтовані у просторі хаотично, так що сумарний магнітний момент всього феромагнетика дорівнює нулю. Зовнішнє магнітне поле, що діє на феромагнетик, орієнтує магнітні моменти не окремих атомів, як це було у парамагнетиків, а цілих областей спонтанного намагнічування. З цих міркувань зрозуміло, що магнітне насичення настає тоді, коли вектори магнітних моментів всіх домен будуть встановлені паралельно до напрямку зовнішнього магнітного поля.


Случайные файлы

Файл
185344.rtf
66095.rtf
49351.rtf
103329.rtf
cictron.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.