Трубопровідний транспорт України (147760)

Посмотреть архив целиком

ПЛАН:


1. ВСТУП

2. РОЗВИТОК ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ XVIII-ХХІ ст.

3. УПРАВЛІННЯ ТРУБОПРОВІДНИМ ТРАНСПОРТОМ

4. УКРАЇНА - ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ВУЗОЛ ЄВРОПИ

5. ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ

6. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ

7. ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ

8. СТАН ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ



1. ВСТУП


Трубопровідний транспорт включає нафто- і газопроводи, нафтопродуктопроводи та аміакопроводи. Особливостями цього транспорту є відсутність рухомого складу, а звідси і порожніх пробігів, постійний режим роботи незалежно від стану погоди та кліматичних умов, простота експлуатації та режиму управління перевезеннями, в яких власно транспортування та вантожо-розвантажувальні операції злиті в єдиному процесі. Трубопроводи є спеціалізованим (не універсальним) видом транспорту, що також сприятливо позначається на економічних показниках його роботи. Собівартість перекачування нафти та нафтопродуктів трубопроводами у 2-3 рази нижче собівартості відповідних залізничних перевезень. В експлуатаційних витратах високачастка на їх утримування постійних пристроїв , майже не залежних від обсягу перекачування, а також енергетичних витрат, що визначаються в’язкістю нафтопродуктів. Середній дохід від перекачування 1 т нафти на відстані 100 км становить 0,685 дол. США, від перекачування 1000 м3 газу – 1,73 дол. США. Питома вага вкладень нижча, ніж на залізничному транспорті ( у розрахунку на одну й ту саму провізну спроможність) приблизно у 2 рази. Швидкість перекачування нафтовантажів залежить від діаметра труби та становить у середньому 70 – 80 км/добу. Трубопровідний транспорт доцільно використовується під час транспортування масових однорідних вантажів з місця добування до місця добування до місця розпилення (розподілу по тиреторії ) за потужності потоків від сотень тисяч до мільйонів тонн на рік.



2. РОЗВИТОК ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ XVIII-ХХІ ст.


Розвиток трубопровідного транспорту в Україні пов’язаний з газовою і нафтовою промисловостями. Газова промисловість України створена переважно за роки Радянської влади. Промисловий видобуток газу почався в 1924 р. у зв’язку із здачею в експлуатацію Дашавського родовища газу. У тому ж році для транспортування дашавського газу споруджені перші газопроводи: Дашава-Дрогобич та Дашава-Стрий, а в 1929 р. Дашава-Львів. У 1938 р. експлуатувалося вже 14 газопроводів загальною довжиною 500 км. Інтенсивне будівництво газопроводів в Україні почалося з прокладення в 1948 р. газопроводу Дашава-Київ довжиною 512 км з діаметром труб 508мм. Це був найбільш на той час магістральний газопровід. У наступні роки він прокладений через Брянськ на Москву. Довжина газопроводу Дашава-Київ-Москва досягла 1330 км, у тому числі на території України—851 км Із введенням в експлуатацію цього газопроводу Україна почала транспортувати прикарпатський газ за межі республіки. Подальший розвиток видобутку газу з родовищ Прикарпаття обумовив спорудження нових магістральних газопроводів. За цей період почали працювати газопроводи місцевого значення: Дашава-Болехов-Долина-Вільче-Волиця-Львів (68 км), Угерськ-Івано-Франківськ (101 км), Угерськ-Ходорів-Жидачів (25 км), Косів-Чернівці (68 км) та ін. загальною довжиною 360 км. У 1960 р. завершене будівництво могутнього магістрального газопроводу Дашава-Мінськ довжиною 662 км з діаметром труб 720 і 820 мм. Через два роки цей газопровід продовжений до Вільнюса і Риги. Загальна довжина його склала 1198 км. Траса газопроводу проходила по території чотирьох республік — Української (близько 300 км), Білоруської (600 км), Литовської (250 км) і Латвійської (50 км). Першим магістральним газопроводом, побудованим від Шебелинського родовища, був газопровід Шебелинка-Харків. Згодом його продовжили до Бєлгорода, Брянська й у 1959 р. приєднали до газопроводу Дашава-Київ-Москва. Кільцювання названих газопроводів мало велике значення. Шебелинський газ, що надходив у газопровід Бєлгород-Брянськ, став подаватися по газопроводу Київ-Брянськ у зворотному напрямку для споживачів Чернігова, Шостки, Києва.

З введенням в експлуатацію газопроводу Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса різко зросло споживання газу. До газопроводу підключаються великі споживачі - металургійні та хімічні заводи, електростанції. Газопровід Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса має відводи до Запоріжжя, Нікополя, Миколаєва, Херсона. Для задоволення зростаючих потреб у газі в 1960 р. побудована друга нитка—Шебелинка-Дніпропетровськ діаметром труб 729 мм, і подача газу подвоїлася. У цей же період побудовані газопроводи Таганрог-Жданів, Таганрог-Амвросіївка-Слов’янськ. У 1961-1962 рр. введений в експлуатацію магістральний газопровід Шебелинка-Полтава-Київ довжиною 454 км, що перетнув центральну частину Дніпровсько-Донецької западини. Це створило сприятливі умови для прискореного введення в експлуатацію відкритих родовищ і з'єднання газових родовищ республіки в єдину газотранспортну систему.

У цей час став до ладу газопровід Шебелинка-Острогожськ довжиною 246 км з діаметром труб 1020 мм. Довжина його на території України становила 118,6 км. Цей газопровід з'єднаний з магістраллю Краснодарський край-Москва-Ленінград. Разом з тим від газопроводів Краснодарський край-Москва і Ставропольський край-Москва споруджені відводи до 24-х міст Донбасу. Загальна довжина магістральних газопроводів на території України в 1965 р. досягла 7315 км, а у 1960р. вона становила 4116 м, тобто за п'ять років збільшилася на 77,7%. У зв'язку з введенням в експлуатацію нових відкритих газових родовищ в Криму були побудовані нові магістральні газопроводи: у 1966 р. від Глібовського родовища побудований магістральний газопровід Глібовка-Сімферополь довжиною 159 км з діаметром труб 529 мм, у 1970 р., у Криму вступив в експлуатацію другий газопровід Джанкой-Сімферополь довжиною 92 км. З будівництвом цих газопроводів була вирішена проблема постачання паливом Кримської області за рахунок власних ресурсів. Побудований також магістральний газопровід “Братерство”, що з’єднав м. Долину (Івано-Франківська область) з м. Шаля (Чехословаччина). Внаслідок відкриття нових газових родовищ у східних областях республіки виникла необхідність будівництва магістрального газопроводу Єфремівка—Диканька— Київ із продовженням його до західних областей України. Довжина цього газопроводу 1010 км, діаметр труб 1020 мм. Газопровід об’єднав два великих газоносних райони — Донецько-Придніпровську западину і Передкарпаття. У 1973 р. введена друга черга газопроводу Долина—Ужгород-Держкордон УРСР–ЧССР. На початок 1975 р. загальна довжина магістральних газопроводів досягла 14131 км, що склало 15,3% від їх довжини в СРСР. Одночасно з розвитком газотранспортної системи в Україні відбувається будівництво нафтопроводів. Так, у 1928-1932 рр. побудований продуктопровід Армавір-Трудова. Перед Великою Вітчизняною війною він був підключений до трубопроводу Грозний-Армавір, що дало можливість транспортувати продукти нафтопереробки з Грозного в район Донбасу. Подальший розвиток нафтопроводів у республіці продовжувався і у післявоєнний час. У 50-х роках побудовані нафтопроводи Долина-Дрогобич (58 км), Битків-Надвірна (15 км), що забезпечили подачу сирої нафти з Долинського та Битківського родовища на Дрогобичський і Надвірнянський нафтопереробні заводи. У 1951 р. почалася експлуатація нових родовищ нафти в районі Дніпровсько-Донецької западини, на території Полтавської, Сумської та Чернігівської областей, що стало основою для будівництва магістральних нафтопроводів у східних областях: у 1966 р. зданий в експлуатацію могутній нафтопровід Гніденці-Розбишівське-Кременчук довжиною 280 км (у наступні роки його довжина зросла до 395 км), який забезпечив транспортування сирої нафти з районів видобутку на Кременчуцький нафтопереробний завод.

По території України проходить трансєвропейський нафтопровід “Дружба”, довжина якого в межах держави 680 км. Відкриті такі могутні нафтопроводи, як Кременчук-Херсон (428 км), Мічурінськ-Кременчук (313км) та інші., у 1974 р. — етиленопровід Леніноварош (Угорщина)-Калуш (Івано-Франківська область), по якому надходить етилен для виробництва поліхлорвінілу на хіміко-металургійний комбінат у Калуші. Проголошення України незалежною суверенною державою вимагало створення власної системи нафтозабезпечення, на базі довгострокових договорів, а також національного нафтового запасу, який би був гарантом стабільності функціонування народного господарства країни. Виникла необхідність закупівлі нафти на світовому ринку і одночасно створення її державного запасу, який може забезпечити економічну незалежність України у випадку порушення поставок при зміні зовнішньополітичної ситуації, кон’юнктури зовнішнього ринку, стихійних лихах, аваріях та інших випадках. Незважаючи на несприятливі економічні фактори в 1992-1998 рр., збудовано та введено в експлуатацію 3693 км магістральних газопроводів і відводів, а саме: газопровід Торжок-Долина (1994 р.) довжиною 530 км, Тула-Шостка-Київ (490 км), Краматорськ-Донецьк (59,7 км), до Рівненського промвузла (46 км), Коростень-Рокитне (47 км), газопроводи-відводи до 202 населених пунктів. У 1998 р. введено п’ять газопроводів-відводів до населених пунктів загальною довжиною 29,8 км. Крім того, закінчується будівництво газопроводу Донецьк-Маріуполь довжиною 80,6 км; завершене спорудження газопроводу Сімферополь-Севастополь (51 км) та Краматорськ-Донецьк (18 км). У 1999 р. введений в експлуатацію газопровід Хуст—Сату-Маре (Румунія) загальною довжиною 60 км, у т.ч. 20 км по території України. Здані в експлуатацію перші дві черги газопроводу Джанкой-Феодосія-Керч довжиною 155 км (загальна протяжність 270 км). Розпочато будівництво газопроводу Ананьїв-Ізмаїл (другої нитки) довжиною 577 км, діаметром 1200-1400мм, продуктивністю 18,3 млрд. кубометрів на рік, газопроводу-перемички Тальне-Ананьїв довжиною 189 км, продуктивністю 14,4 млрд. кубометрів на рік та інші. У 1999 р. введено в експлуатацію нафтопровід Жулим-Дрогобич (44 км), зварено більше як 106 км труб та підготовлено до експлуатації 188 км нафтопроводу Одеса-Броди. Нафтопровід Одеса-Броди має діаметр труб 1020 мм та довжину 670 км. Для перспективного розвитку нафтопровідної системи України і збільшення транзиту нафти через її територію до Західної Європи з Азербайджану, Казахстану та ін. суттєве значення має прискорене завершення будівництва нафтопроводу Одеса-Броди. Зараз будується термінал “Південний”. У цілому загальна потужність газотранспортної системи збільшиться на вході з 291,6 до 310 млрд. кубометрів, а на виході – зі 133,5 до 150-160 млрд. кубометрів на рік. Газотранспортна система забезпечує подачу газу до всіх областей України та 93% транзитних поставок російського газу до країн Центральної та Західної Європи і Туреччини та заробляє до 40% необхідної для України кількості газу. Газотранспортна система включає сьогодні понад 35 тис. км газопроводів, у тому числі 14 тис. км діаметром 1012-1420 мм. Пропускна спроможність системи становить на вході 290, на виході – 170 млрд. м3 на рік. У цілому транспорт за період реорганізації економіки України як і інші галузі потрапив під вплив суттєвих змін. Затяжний період (1991-2000 рр.) спаду промислового та сільськогосподарського виробництва в економіці України, падіння життєвого рівня населення призвели до зменшення попиту на послуги підприємств транспорту і, як наслідок, до скорочення обсягів вантажних та пасажирських перевезень. Розміщення транспорту по регіонах (економічних районах) визначає основні напрямки розвитку кожного регіону та їх взаємовідносин між собою та зв'язок України з іншими країнами. Економіко-географічне положення, наявності природо-ресурсного потенціалу в кожному регіоні України набуває свого специфічного характеру, виділяється своєю спеціалізацією. Порівняння показників транспортної роботи по регіонах дозволяє виявити основні напрямки розвитку того чи іншого виду транспорту, забезпечення транспортом по регіонах. Комплексна оцінка рівнів розвитку транспорту та його ефективності в розрізі економічних районів є передпроектним обгрунтуванням, на базі якого розробляється територіальний аспект галузевих програм техніко-економічного розвитку транспорту на середньострокову і більш віддалену перспективу. Взятий курс на інтеграцію транспортної системи України в європейську та світову транспортну системи потребує створення і використання міжнародних транспортних коридорів. Україна має великий транспортний потенціал для здійснення міждержавного транзиту, тому велика увагу приділяється визначенню вантажо та пасажиропотоків.


Случайные файлы

Файл
113956.rtf
19246.rtf
95875.rtf
100745.rtf
9742.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.