Монтаж насосних агрегатів (NASOS)

Посмотреть архив целиком


Міністерство освіти України


Київський енергетичний технікум


КЕТ




Реферат на тему:


Монтаж насосних агрегатів



Керівник

В. П. Семеняко

Розробив

О. В.Цюпа




1999


Передмова.


Насоси – це гідравлічні машини, які призначені для транспортування рідини шляхом надавання їй енергії, здебільшого у вигляді надлишкового тиску. Насос,транспортуючи рідину виконує роботу за рахунок енергії,отриманої від двигуна. Частина цієї енергії, за винятком втрат, передається насосом рідині.

Згадки про насоси доходять до нас ще з сивої давнини. Вже до нашої ери користувалася найпростішими засобами для транспортування та підйому води. Використовували водопідйомні колеса і норії у вигляді ряда посудин, прив’язаних до петлі з мотузки, верхній край якої був накинутий на обод повільно обертаючогося колеса, розташованого над водоймищем.

Також використовували гвинтовий водопідйомник­ ­– гвинт Архімеда. Він являв собою циліндричну трубу, відкриту з обох боків, встановлену над водоймищем під кутом. Нижній край труби опускали у воду. В середині труби розташовувався вал з гвинтовою поверхнею, який разом зі стінками труби створював гвинтовий канал. При обертанні вала вода переливалась з витка в виток і поступово підіймалась догори.

Сторіччями людство користувалосьтакими примітивними водопідйомними механізмами. Тільки після винаходу у XVIII ст. першої парової машини почали більше використовувати поршньові насоси, особливо починаючи з XIX ст.

Пізніше на зміну поршньовим насосам прийшли центробіжні та пропелерні – більш компактні, легкі та дешеві.

У середині XVIII ст. російський вчений Ейлер розробив струйну теорію центробіжних машин, яка давала можливість конструювати центробіжні насоси з високими ККД.

1. Конструкція і принцип дії центробіжного насоса.


Основним робочим органом центробіжного насоса є робоче колесо з монтажними лопатками, які містяться на валу всередині нерухомого корпуса спиральної форми.

Робоче колесо складається з двох дисків: переднього та заднього, між якими знаходяться лопатки, зігнуті у бік, протилежний напрямку руху робочого колеса.

Корпус насоса патрубками з’єднаний з трубопроводами, один з яких всмоктуючий, інший – напорний. Перед пуском у дію корпус насоса та всмоктуючий трубопровод повинні бути заповнені рідиною (якщо вона не надходить у насос під напором) .

Щоб рідина не витікала з насоса і всмоктуючого трубопровода при заповненні насоса, або його зупинці, на всмоктуючий трубопровод встановлюють зворотній клапан з всмоктуючою сіткою.

При обертанні робочого колеса рідина, яка заповнює канали між лопатками колеса, під дією центробіжної сили відкидається від центра колеса, та, виходячи з нього з високою швидкістю, надходить до спиральної камери, а потім до всмоктуючого трубопровода. Під дією центробіжної сили тиск рідини в камері збільшується.

При цьому на вході рідини до робочого колеса створюється тиск нижче атмосферного. Під дією атмосферного тиску на поверхню рідини резервуара вона по всмоктуючому трубопроводу безперервно надходить до насоса.

Спиральна камера корпуса насоса використовується для поступового відводу рідини, яка надходить з робочого колеса до напорного трубопровода та для зменшення швидкості руху рідини з метою перетворення кінетичної енергії в потенційну енергію тиску.

Для створення великих тисків застосовують багатоколесні насоси, які мають декілька робочих колес, з’єднаних послідовно у корпусі.

Рідина з робочого колеса надходить у кільцевий канал, який складається з двох кільцевих дисків, між якими розташовуються направляючі лопатки, зігнуті у бік, протилежний лопаткам робочого колеса. Вони призначені для зменшення швидкості рідини, яка переходить при цьому в кінетичну енергію тиску. Переріз каналів між лопатками направляючого апарата поступово збільшується, в результаті чого і відбувається перетворення швидкості в енергію тиску.

В багатьох насосах сучасних конструкцій перетворення швидкості в енергію тиску відбувається без направляючого апарата шляхом надання плавного контура спиральному відводному каналу корпуса.

2. Монтаж горизонтальних насосних агрегатів.


Не дивлячись на те, що існує велике різноманіття насосів горизонтального типу, виготовляємих вітчизняною промисловістю,монтаж цих насосів дуже схожий. Нижче приведені найбільш розповсюджені способи монтажу насосних агрегатів.

Монтаж горизонтальних консольних насосів.

Насоси цього типу заводи – виготовлювачі поставляють на місце монтажу у зібраному вигляд із електродвигуном на спільній плиті, або зварній рамі. Такі насосні агрегати перед встановленням на фундамент не розбираються, так як роз’єм їх корпуса пломбується заводом – виготовлювачем.

В опорних лапах насоса та електродвигуна повинні бути встановлені контрольні штифти, які гарантують співвісність валов насоса та електродвигуна.

Вали насоса та електродвигуна повинні легко обертатися руками, або за допомогою лома, при цьому слід звернути увагу на те, що при оберті вали повинні мати люфт відносно один одного. Якщо при обертанні полумуфт виявлено відсутність люфту, що переважно призводить до вібрації агрегата під час експлуатації то перевіряють з’єднання полумуфт. Знімають всі пальці та виконують контрольну перевірку співвісності валов, так як щільно забиті пальці без люфта могли порушити їх первисне встановлення. В таких випадках перед з’єднанням муфт перевіряють якість виготовлення та розміри пальців. Необхідно, щоб пальці своєю металевою частиною щільно входили в отвори ведучої полумуфти, з невеликим натягом від легких ударів молотком, а в отвори ведомої полумуфти – із зазором 2-3 мм по діаметру для запобігання поздовжнього зміщення або обертання навколо стержня. Еластична частина пальця щільно зажата на стержні пальця.

Зазор між еластичною частиною пальця в отворах ведомої полумуфти забезпечує зміщення полумуфт по колу, що дає можливість застосувати такий спосіб встановлення пальців: після встановлення і закріплення першого пальця перевіряють, чи зміщується одна полумуфта відносно іншої при обертанні. Якщо є таке зміщення, то це означає, що є зазор, і тоді встановлюють наступний палець й ще раз перевіряють наявність зміщення полумуфт.

Якщо після встановлення якогось пальця зміщення полумуфт не буде, то палець знімають та встановлюють інший, або проточують його еластичну частину.

Перед пуском насосу може бути потрібна ревізія електродвигуна з його розборкою і сушкою обмотки, тому підкладки під лапи електродвигуна слід промаркувати та при збиранні двигуна встановити на свої місця, так як це було зроблено заводом – виготовлювачем. При встановленні пальців, які з’єднують полумуфти, особливу увагу приділяють шплинтовці гайок.

Насосний агрегат, підготовлений до встановлення, за допомогою вантажопідйомного механізму встановлюють на фундамент. Слід відмітити, що насосні агрегати вказаних типів вивіряють встановлювальними болтами.

Агрегат, який встановили і вивірили за висотною відміткою та в горизонтальній площині, підливають бетонною сумішшю.

В процесі вивірки насоса в горизонтальній площині та за висотними відмітками з напорного та всмоктуючого патрубків тимчасово знімають заглушки, так як виски, які опускають з натягнутих струн, повинні пройти по центру патрубків. Після вивірки заглушки встановлюють на свої місця до підключення до насосів трубопровода. Це необхідно для того, щоб у насос не потрапили сторонні предмети, із-за яких може знадобитись розборка опломбованого насоса.

Монтаж горизонтального насосного агрегата з окремими опорними плитами під насосом та електродвигуном.

Монтаж цього типу насосів починають з встановлення на фундамент насоса разом з опорною плитою або рамою. Насос встановлюють на одну з підготовлених основ, вивіряють і закріпляють до фундамента. Після цього насос є базою, так як встановлюємий електродвигун повинен бути прицентрований до насоса полумуфтами. Єдиною особливістю, на яку слід звернути увагу при монтажі таких насосних агрегатів є спосіб їх кріплення болтами до фундамента та підливка їх бетонною сумішшю.

Якщо встановлюємий насос прикріпляють до фундамента анкерними чи фундаментими болтами, забетонованими в фундамент при його виготовленні, то підливку такого насоса роблять одночасно після встановлення та приценртовання до нього електродвигуна згідно з вказівками проекту. Якщо встановлюємий насос закріпляють фундаментими болтами, які опускають в шахти, то після попередньої вивірки за висотними відмітками та горизонтальною площиною у плані виконують заливку бетоном тільки болтів.

Кінцеву перевірку встановлення насоса виконують після того, як бетонна суміш заливки затвердіє не менш як на 60% відносно проектної твердості.

Після цього встановлюють і виконують прицентровку двигуна у такій же послідовності, як і при встановленні насоса.

Монтаж насосів, працюючих на гарячій воді, та турбонасосів, які поступили в зібраному вигляді з опломбованими патрубками, виконують з додатковою перевіркою і встановленням зазорів у поздовжніх шпонках і дистанційних втулках, або болтах.

Боковий зазор (сумарний) в поздовжніх шпонках допускається 0,04–0,06 мм. При менших зазорах шпонку підпилюють, при більших – замінюють.

Зазор між дистанційною втулкою та отвори у лапах насоса з боку всмоктуючого патрубка повинні бути не менше 2,5 мм. Якщо зазор менший, необхідно дистанційну втулку проточити за наружним діаметром, а при ії відсутності – розсвердлити отвір у лапах насоса. Зазор між дистанційною шайбою та поверхнею лап насоса може бути 0,04–0,06 мм. Якщо зазор менший, то слід підпилити шайбу, а якщо більший – торець дистанційної втулки.


Случайные файлы

Файл
50031.rtf
7615-1.rtf
kursovik.doc
174110.rtf
27576-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.