Сутність та місце митної вартості в системі митного оподаткування (145303)

Посмотреть архив целиком











Реферат

з митної справи

на тему:

"Сутність та місце митної вартості в системі митного оподаткування"
















Київ 2009


Однією з найбільш важливих категорій не тільки в системі митного оподаткування, але й у системі митного контролю та митного оформлення є поняття митної вартості. Це пов'язано, насамперед, з ключовою роллю, яку відіграє митна вартість у системі митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Функціональне призначення митної вартості товарів — це підґрунтя, на якому розраховуються більшість платежів, що здійснюються на митниці, — митний тариф, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Наявність загальнодоступної методики і встановлених правил визначення митної вартості забезпечує усім учасникам зовнішньоекономічної діяльності рівні умови і дає змогу істотно підвищити впевненість при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод. Відсутність чітко визначених норм функціонування митної вартості зумовлює не тільки зниження фіскальних надходжень, але й створює сприятливе середовище для тонізації економічних відносин в митній системі.

Використовуючи різні методики визначення митної вартості, держава може посилювати фіскальну спрямованість митних платежів, застосовуючи, наприклад, комбіновані ставки мита, може стимулювати товаропотік у певному напрямі або, навпаки, перешкоджати імпорту чи експорту товару у випадках формування митної вартості на адміністративно-фіксованій системі цін.

Проведені нами дослідження показують, що в залежності від застосування певного методу митної оцінки товарів ціна на товар може бути збільшена на 20—50%, а в окремих випадках і в два рази. Тому методи визначення ціни при ввезенні товарів також важливі для розрахунку суми імпортного мита, як і розмір самої митної ставки.

Зміна методів оцінки митної вартості може бути додатковим протекціоністським бар'єром на шляху імпортних товарів, а не тільки збільшувати обсяги митних нарахувань. Цей обмежувальний інструмент митної політики досить часто використовувався економічно розвинутими країнами, в тому числі й США. Серед існуючих способів визначення митної вартості в США найбільшого поширення набуло справляння мита з експортної вартості товару, а також застосування ціни американського внутрішнього ринку відносно аналогічних товарів. Внаслідок переходу від експортної ціни на американську внутрішню ціну фіскальний тиск збільшувався на 60-80%. З цієї причини в багатьох документах ЮНКТАД та ГАТТ американська методологія визначення митної вартості кваліфікувалася як серйозний і складний протекціоністський бар'єр.

Введення будь-якої системи оподатковування допускає, що для забезпечення ефективності її дії має використовуватись принаймні дві умови:

встановлення чіткого порядку обчислення бази оподатковування, тобто визначення переліку основних елементів цієї вихідної бази і правил їх визначення;

введення необхідних контролюючих механізмів, що дають можливість державі контролювати дотримання встановлених правил розрахунку бази оподаткування.

Митна вартість, з огляду на систему оподаткування, має визначатись як вартість товару, що використовується з метою митного обкладення, тобто слугує вихідною розрахунковою базою для нарахування адвалерних митних платежів.

Крім цього митна вартість є основою для ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законодавством України.

Оскільки об'єкт митного оподаткування є вартісною категорією, то митну вартість можна трактувати як суму витрат, понесених з даного товару імпортером до обумовленого пункту на митному кордоні незалежно від того, як фактично розподіляються витрати за контрактом. Тобто митна вартість при імпорті розраховується на основі реальних сум витрат при ввезенні товару.

Доцільно зауважити, що крім митної вартості у системі митного оподаткування використовується поняття фактурної вартості. Фактурна вартість — це сума, яка фактично виплачена або підлягає виплаті за товар, або має компенсуватися зустрічними поставками і фіксується у рахунку-фактурі, що подається до оплати. Величина фактурної вартості та склад витрат, що її формують, визначаються умовами зовнішньоекономічного контракту.

Різниця між митною та фактурною вартістю полягає, передусім, у різній функціональній значущості. Якщо митна вартість є основною для системи митного оподаткування, то фактурна вартість є основою системи валютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартості. Тому митна вартість розраховується в національних грошових одиницях, а фактурна — у вільноконвертованій валюті, яка зазначається у рахунку-фактурі.

Крім фіскальних функцій, митна вартість прямо або побічно використовується і для інших митних цілей, таких як ведення митної статистики, перевірка обґрунтованості ціни товару при бартерних угодах, контроль за еквівалентністю зустрічних товарних операцій, валютний контроль при здійсненні експортно-імпортних операцій, контроль за дотриманням установлюваних вартісних квот, стягнення штрафів та застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України.

Наявність ефективного механізму визначення і контролю митної вартості сприяє вирішенню завдань побудови ринкової економіки шляхом створення рівних конкурентних умов для суб'єктів, що здійснюють господарську діяльність, оскільки усі учасники зовнішньоекономічної діяльності діють за рівних умов з огляду на правила розрахунку встановленого законом мита і податків при ввезенні чи вивезенні товарів.

Митну вартість товарів можна розглядати як заявлену декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно. Отже, митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетинання митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його за її межі.

Введення чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів допускає організацію ефективної системи контролю за їхнім дотриманням, що дасть можливість завдяки правильному визначенню бази оподатковування імпортних товарів забезпечити повноту надходжень прибутків від нарахування митних платежів до Державного бюджету

Процедура визначення і контролю митної вартості пов'язана із зовнішньоторговельною діяльністю, тому особливе значення має уніфікація митного законодавства торгуючих сторін. Це дає змогу учасникам зовнішньоекономічної діяльності значно полегшити організацію експортно-імпортних операцій, спростити митне оформлення товарів.

Оцінка товарів, що переміщаються через митний кордон, з метою визначення розміру стягнутих митних платежів є однією із найскладніших процедур у міжнародній митній практиці. Система визначення митної вартості, яка використовується нині, сформувалася не відразу. Уданий час більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, використовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості. «Брюссельську» або «ГАТТівську». Лише невелика кількість країн, що не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.

У 1950 р. за ініціативою ряду країн Західної Європи було укладено Конвенцію про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписану в Брюсселі. Відповідно до цього документа, Брюссельська митна вартість визначається як нормальна ціна товару, визначена на умовах СІФ у місці перетинання митного кордону країни — імпортера товару. До Конвенції про БМВ приєдналося понад 70 держав, і до 80-х pp. вона була найпоширенішою методикою визначення митної вартості товару. Конвенція про БМВ закріпила її як уніфіковану методику західноєвропейської практики. США і Канада не підписали Конвенцію і не застосовували її положення у своїй митній практиці. Водночас багато країн, що застосовували БМВ, розглядали її як угоду, що уніфікувала швидше техніку визначення митної вартості, ніж її сутність.

Подальший розвиток зовнішньоторговельної практики вимагав певних змін у цій системі, розробки таких підходів до митної оцінки, які найбільшою мірою відповідали б потребам та інтересам більшості країн.

Результатом стало підписання в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних угод, що проходили під егідою ГАТТ і завершилися в 1979 p., у тому числі й Угоду про застосування ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей».

Угода щодо митної оцінки ГАТТ, підписана на заключному етапі Токійського раунду, складається з чотирьох основних частин, а також вступу і трьох додатків. У частині І викладаються основні правила визначення митної вартості ввезених товарів. Частина II передбачає створення міжнародного органу з контролю за виконанням Угоди і вирішення суперечностей між сторонами, що підписали дану Угоду. У частині III передбачається спеціальний диференційований режим для країн, що розвиваються. Частина IV містить так звані остаточні умови, що стосуються питань визнання і приєднання до Угоди, умови дотримання Угоди.


Случайные файлы

Файл
139254.rtf
11.doc
5407.rtf
49282.rtf
5906-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.