Ввізне мито — податок на зовнішню торгівлю (145145)

Посмотреть архив целиком















Реферат

з митної справи

на тему:

"Ввізне мито - податок на зовнішню торгівлю"












2009


Одним із найбільш поширених інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне мито. Відповідно до запропонованої класифікації митного тарифу мито на імпорт та ввізне мито за своєю економічною природою є еквівалентними поняттями. Воно нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. Основні цілі застосування імпортного мита - це:

створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою встановлення добросовісної конкуренції;

вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;

формування раціональної структури споживчого ринку, яка ґрунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;

захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників;

збільшення доходної частини Державного бюджету;

сприяння структурній перебудові економіки України;

сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торговельного балансу;

вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.

За економічним змістом і характером дії імпортне мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту, тобто як будь-який податок мито збільшує ціну товару і знижує його конкурентоспроможність.

Хоча імпортне мито - найпопулярніший захід системи економічного інструментарію регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але часто його доля в структурі митних платежів не сама суттєва, так нарахування з податку на додану вартість значно перевищують надходження з мита при ввезенні товарів. Визначити вплив мита на загальний рівень товарних цін у країні значно важче, ніж розрахувати підвищення цін на імпортні товари. Проте деякі автори, здійснивши такі розрахунки, доводять, що втрати споживачів від загального підвищення внутрішніх цін, яке було результатом застосування імпортного мита в економічно розвинутих країнах, у 4-5 разів перевищували суму стягнутого мита.

Реалізації зазначених цілей певною мірою має відповідати структура митного тарифу, яку умовно можна поділити на три рівні ставок мита, що існують на даний час. Кожний рівень має відповідати стадії обробки продукції - сировина, напівфабрикати та готові вироби. Даний поділ ґрунтується на принципі ескалації тарифу, тобто підвищення ставок мита у міру зростання ступеня обробки продукції, яка представляє ланки одного технологічного ланцюга. Поділ на рівні в цілому відповідає основам побудови Гармонізованої системи опису та кодування товарів та товарним номенклатурам зовнішньоекономічної діяльності багатьох країн світу.

Прикладом застосування імпортного мита на основі тарифної ескалації є використання специфічного мита при ввезенні на територію України кави.


Діюча ставка ввізного мита на каву

Вид

Ставка

Кава розчинна

J

Кава в зернах смажена

0,1

Кава в зернах не смажена

0


Залежність рівня митного оподаткування від рівня обробки товару має на меті, насамперед, захист національної обробної промисловості. Якщо розглядати структуру за рівнем ставок, то за модель можна взяти структуру, граничний рівень якої на даний час найбільш пристосований до економічних умов та проблем України, зокрема імпорт промислової сировини, як правило, здійснюється безмитно або оподатковується низькими ставками мита, в той час як на напівфабрикати та особливо готові вироби ставки мита суттєво зростають. На практиці дана закономірність наступна: сировина та матеріали - 0-5%; напівфабрикати та комплектуючі - 5-15%; готові вироби - 15-30%.

Тарифна ескалація особливо відчутна в економічно розвинутих країнах. У такий спосіб вони стимулюють виробництво сировини в країнах, що розвиваються і консервують їх технологічну відсталість, тому що тільки з сировинною продукцією, мито на яку мінімальне, країни, що розвиваються реально можуть пробитися на ринки економічно розвинутих країн, а ринок готової продукції для них практично закритий. Це стосується й України, експортні товари якої є переважно сировинними або з низьким рівнем обробки, а вийти на світовий ринок готової продукції за існуючої тарифної ескалації для неї вельми проблематично.

Разом з тим, слід зазначити, що тарифна ескалація дозволяє країні імпортеру стимулювати виробництво чи переробку певного товару на її території. Так, в січні 2007 року з метою стимулювання фасування чаю в Україні були підвищені пільгові ставки ввізного мита на фасований чай в упаковках масою до 3 кг. - з EURO 0,2 за 1кг. до EURO 0,4 за кг. По відношенню до продукту, який ввозиться в упаковках масою більше 3 кг, діє нульова ставка мита.

Підвищення ступеня захисту окремих галузей економіки може відбуватися не тільки за рахунок підвищення ставки імпортного мита, але й шляхом вибіркового його заниження, у першу чергу, на ті товари, які є складовою готової продукції, що виробляється. Такий спосіб підвищення митного протекціонізму за сучасних умов використовується досить активно у зв'язку з розширенням міжнародної торгівлі напівфабрикатами, вузлами, комплектуючими.

Нескладні розрахунки показують, як відміна мита на імпортні агрегати, які входять до складу національного виробу, підвищує ступінь захисту останнього. Наприклад, національна автомобільна промисловість продає автомобілі на внутрішньому ринку, який захищено митом в 20%, за ціною 10000 грн. Двигун таких машин імпортується за ціною 4000 грн, а мито складає 20%, тобто споживачам він обходиться у 4800 грн. Відміна мита на двигун дасть можливість підприємству отримати додатково 800 грн. Такий же ефект могло дати підвищення мита на автомобіль ще на 8%, але у цьому разі ціна на автомобіль складала б не 10000 грн., а 10800 грн.

Цей приклад підтверджує висновок, що вибіркове зниження мита не означає, що відповідно буде зменшено ступінь протекціоністського захисту. Важливо й те, що вибіркове зниження мита на окремі комплектуючі, сировину або напівфабрикати не тягне за собою загальне підвищення цін у країні і зростання інфляції.

Слід зазначити, що в Україні такий ефективний засіб практично не використовується, а навпаки, існує проблема застосування досить високої ставки мита на сировину.

Так, на меласу діє комбінована ставка мита 50% митної вартості, але не менше 0,08 ЄВРО за 1 кг, на кукурудзу для промислової переробки на підприємствах харчової промисловості - 30% митної вартості, але не менше 20 ЄВРО за 1 тонну. Такі високі ставки на ввезення сировини значно підвищують ціну готових виробів з неї.

Аналіз механізму впливу мита на ціни і конкурентоспроможність товару дає змогу зробити ще один висновок: ефективність тарифного протекціонізму визначається не тільки абсолютною величиною ставки мита. Зіставлення структури митного тарифу, структури внутрішнього виробництва і структури імпорту економічно розвинутих країн світу показало, що рівень протекціоністського захисту готового виробу залежить не тільки від рівня обкладання митом самого готового виробу, але й від рівня мита на ті складові і матеріали, які імпортуються для виготовлення даного виробу.

Як вже зазначалось вище, механізм впливу мита на ціни багатогранний, тому ефективність мита, а отже, й оцінка його ефективного рівня - залежать від багатьох факторів. Необхідно врахувати й те, що ставки митних тарифів зростають в період погіршення економічної кон'юнктури і знижуються в період підвищення ділової активності.

Побудова імпортного тарифу, який застосовується в Україні, має грунтуватись на таких основних принципах, як:

ескалація митного тарифу - це підвищення ставок мита у міру зростання ступеня обробки продукції;

ефективний митний тариф - це встановлення низьких ставок для товарів, необхідних для розвитку виробництва з високою часткою новоствореної вартості;

поповнення доходної частини Державного бюджету за рахунок встановлення високих ставок мита для товарів з малою еластичністю попиту;

згідно з теоремою симетрії Лернера, імпортне мито - це податок і на експорт, оскільки воно підвищує реальний курс національної валюти і знижує користь експорту;

здійснення структурної перебудови національної економіки та її розвиток мають привести до раціоналізації тарифу і поступового зниження ставок імпортного мита у міру підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробництва, основним показником якої є зростання експорту. Якщо експорт товару збільшується, то необхідно знижувати ставки імпортного мита на сировину та комплектуючі, які використовуються для цього виробництва, а зниження ставок на кінцеву продукцію може бути обумовлено торговельно-політичними міркуваннями.

Як було зазначено вище, імпортне мито формується на основі різниці між світовими і національними цінами. Тому як метод політики протекціонізму ввізне мито використовують практично усі країни світу і досить часто. Тільки в економічно розвинутих країнах, як правило, рівень імпортного мита відносно низький, а в менш розвинутих країнах, де високі національні витрати, рівень імпортного мита досить високий.

Як свідчить світовий досвід, для того щоб рівень митно-тарифного захисту був ефективним, він має бути не вище 10-15% митної вартості товару. Відповідно до існуючих домовленостей у рамках COT до тарифних піків, тобто максимальних ставок мита, належать усі ставки, які перевищують 10%. Максимальна межа мита не має перевищувати 30%. Перевищення даного рівня призводить не до збільшення надходжень до Державного бюджету країни, а навпаки - до їх скорочення. Більше того, високі ставки мита і податків на імпорт не захищають національних товаровиробників, а призводять до значного порушення умов конкуренції на внутрішньому ринку. Крім цього, високі ставки митного тарифу стимулюють розвиток корупції і контрабанди в країні.

За міжнародними стандартами, рівень та вплив інструментів митно-тарифного регулювання можна визначити за такою шкалою:


Рівень середньозваженої ставки

Вільний

Відкритий

Помірний

Обмежувальний

Заборонний


0

0-10

10-15

15-40

40-100


Необхідно зазначити, що за результатами Уругвайського раунду країнам з перехідною економікою, бажаючим приєднатися до системи ГААТ/СОТ, дається семирічний перехідний період для адаптації своїх економік до жорстких вимог, які випливають із зобов'язань кожної держави, що приєднується до даної системи, максимально лібералізувати свою зовнішню торгівлю.

За результатами Уругвайського раунду переговорів, середній рівень митного обкладення промислових товарів знижено на 38-40%, тобто з 6,3% до 3,9%. В Україні ситуація інша, і це, передусім, пов'язано зі станом економіки. На даний момент визначена верхня межа - 30%. Кількість ставок ввізного мита, рівень яких перевищує встановлену межу, складає близько 20%. Потрібно зазначити, що Концепцією трансформації митного тарифу України передбачено поступове зниження верхньої межі, і наступний етап - 20%.

Розрахунки основних показників митного тарифу свідчать про поступовий рух у напрямі приведення до норм міжнародного законодавства. Спостерігається тенденція до поступового зниження середньоарифметичної ставки ввізного мита, зокрема, вона складала 12,72%. Але при цьому слід зазначити, що зростають абсолютні показники тарифного відрахування.

На даний час кількість товарних підпозицій, на які встановлено ставки ввізного мита 30% і більше, складає близько 20% від загальної кількості товарних підсубпозицій. Згідно з Меморандумом про економічну політику між Україною та МВФ до 30.06.2006 р.


І

Живі тварини, продукти тваринного походження

42,2

II

Продукти рослинного походження

20,8

III

Жири та олії тваринного або рослинного походження

27,8

IV

Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюнта його замінники

55,4

V

Мінеральні продукти

6,67

VI

Продукти хімічної промисловості

13,9

VII

Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них

12,4

VIII

Шкіра оброблена та необроблена, натуральне хутро та вироби з них

24,7

IX

Деревина і вироби з деревини

7,9

X

Маса з деревини або з інших волокнистих целюлозних матеріалів; папір або картон

18,5

XI

Текстиль та вироби з текстилю

20,25

XII

Взуття, головні убори, парасольки від дощу та сонця

28,5

XIII

Вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту

24,2

XIV

Перли натуральні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали

13,7

XV

Недорогоцінні метали та вироби з них

11,6

XVI

Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини

13,5

XVII

Транспортні засоби, устаткування та пристрої, пов'язані з транспортом

16,3

XVIII

Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії

15,3

XIX

Зброя, боєприпаси; їх частини та приладдя

15

XX

Різні товари і вироби

34,7

XXI

Вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат

5


Показник середньоарифметичної ставки ввізного мита за розділами митного тарифу України та Додаткового меморандуму економічної політики України, передбачається поступове зменшення максимальної тарифної ставки до рівня 25%.

Тарифних підпозицій, на які встановлено нульову ставку мита, в тарифі нараховується близько 16%. На даний момент існує 7 тарифних коридорів з рівнями ставок 0, 2, 5, 10, 15,20 та 30%.



Механізм нарахування і сплати ввізного мита включає декілька етапів, а саме: порядок визначення контрактної вартості товару; порядок визначення товарної групи імпортованого товару; порядок визначення країни походження товару; порядок використання пільг, якщо такі передбачені для даного товару; порядок нарахування і сплат мита.

Сума мита, яку повинен сплатити суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, нараховується за формулою:


С = В М: 100%,


де См - сума мита, М - митна ставка, В - митна вартість.

Імпортному тарифу притаманна внутрішня суперечність, яка виявляється в розбіжності інтересів національних виробників та споживачів. З одного боку, виробники зацікавлені в митному тарифі, що захищає їх від іноземної конкуренції, з іншого - ті самі виробники в неробочий час є споживачами і не зацікавлені у застосуванні імпортного мита, оскільки воно позбавляє їх можливості купувати імпортні товари за нижчими цінами. Частково ці суперечності можуть вирішуватись шляхом застосування тарифної квоти.

Тарифна квота - це різновид змінних митних ставок, які залежать від обсягу імпорту товарів: при імпорті в межах певної кількості він оподатковується за базовою внутрішньоквотною ставкою мита, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за надквотною ставкою.

Прикладом застосування даного інструменту обмеження імпорту може слугувати використання тарифної квоти в Японії. Там товари оподатковуються митом за первинною ставкою до тих пір, доки обсяги імпорту не досягають певної величини, після чого вступає в дію більш висока вторинна ставка. Як правило, тарифна квота визначається відніманням обсягу внутрішнього виробництва із обсягу попиту на даний товар всередині країни. Тарифна квота встановлюється щорічно спеціальною постановою Уряду. На сьогоднішній день вона застосовується відносно таких товарів, як тверді сири, зерно і взуття із натуральної шкіри.

Розглянемо застосування тарифної квоти за допомогою графіка.

Де крива D0 - внутрішній попит; S" - внутрішня пропозиція і Sc. - світова пропозиція товару. До початку торгівлі ціна рівноваги товару становила 150 дол. США. При вільній торгівлі ціна товару становила 100 дол. США. За даною ціною країна виробляє 20 одиниць товару, споживає 120 одиниць товару та імпортує 100 одиниць, а імпорт яких перевищує 20 одиниць - ставкою мита в розмірі 40%. Оскільки країна свідомо імпортує значно більше одиниць товару, ніж передбачено квотою, виникає двоступінчатий тариф, який збільшує внутрішню ціну товару до 140 дол.

У результаті внутрішнє виробництво збільшиться до 60 одиниць товару, споживання зменшиться до 80 одиниць товару, а імпорт до 20 одиниць. Ефект перерозподілу становитиме величину а, що дасть змогу національному виробникові під захистом імпортного тарифу перерозподілити частину доходів за рахунок споживачів на свою користь. Прямі економічні втрати через меншу ефективність внутрішнього виробництва порівняно із зарубіжним через скорочення внутрішнього споживання будуть складати як і раніше b+d, тобто вони не зміняться.

Водночас, величина с розподілиться на декілька підвеличин. Оскільки після введення митного тарифу держава імпортуватиме 20 одиниць товару, які суттєво перевищують тарифну квоту, ставки імпортного мита, які застосовуються до різних частин будуть також різними. Перші 10 одиниць імпорту оподатковуватимуться тарифом за внутрішньою квотною ставкою, доходи від якої будуть становити 200 дол. і надходитимуть до державної казни. Наступні 10 одиниць імпорту будуть оподатковуватись митом за надквотною ставкою, доходи від нього в розмірі 400 дол. надійдуть до бюджету. Підвеличина сДс 10x40 дол. - 10x20 дол. = 200 дол) становитиме непередбачений дохід національних фірм, які купуватимуть сто одиниць товару за 120 доларів у рамках квоти і отримають можливість перепродати його за більш високою внутрішньою ціною 140 дол. Але реакція іноземних постачальників буде однозначною - враховуючи їх зацікавленість в отриманні непередбаченого доходу, вони просто підвищать експорту ціну. У даному прикладі вона досягне 140 дол., що призведе до відпливу непередбачуваного доходу за кордон. Тому тарифна квота може використовуватися як засіб торговельної політики тільки впродовж обмеженого проміжку часу.

Головна мета застосування тарифних квот - це сприяння ввезенню національними товаровиробниками сільськогосподарської сировини для виробництва готової продукції. Оскільки при митному оформленні продукції, яка ввозиться за квотами, сплачується мінімальна ставка ввізного мита, то це сприятливо впливає на ціну готової продукції, що робить її більш конкурентоспроможною.

Застосування митного тарифу як регулятивного заходу зовнішньоторговельної політики передбачає створення не тільки ефективної захисної системи національного ринку, але й визначення оптимальних напрямів стимулювання реалізації економічних інтересів через систему митно-тарифних відносин. Використовуючи ті чи інші митні пільги у тарифній системі, методи тарифної ескалації та деескалації, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва, обміну, розвитку продуктивних сил, сприяє створенню в країні оптимальної структури споживання.

Під тарифною пільгою розуміється надання на умовах взаємності чи в односторонньому порядку пільги стосовно товару, який переміщується через митний кордон України, у формах: повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження митної ставки, встановлення тарифних квот на преференційне ввезення чи вивезення товарів. Усю сукупність існуючих пільг у сфері митного оподаткування можна систематизувати за декількома критеріями: за суб'єктом та об'єктом надання податкових пільг, залежно від країни походження товару, митного режиму, форми здійснення зовнішньоекономічної операції та юридичного статусу надання пільг у системі тарифного регулювання.

Залежно від суб'єкта податкові пільги можна поділити на дві групи:

1. Звільнення від сплати тарифного податку окремих осіб, які не; майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями. Стосовно фізичних осіб - це зниження на 50% митної ставки при ввезенні товарів громадянами України, які працювали за межами її території.

Залежно від об'єкта оподаткування митні пільги класифікуються у такий спосіб:

1. Повне звільнення від тарифного податку. Дана пільга поширюється на:

транспортні засоби, що використовуються для регулярних міжнародних перевезень вантажів, багажу та пасажирів, а також матеріально-технічного постачання, пальне, продукти харчування та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації під час перебування у дорозі, у пунктах проміжних зупинок або придбані за кордоном для ліквідації аварійних поломок;

ввезення в українські порти українськими риболовецькими підприємствами власного, необробленого вилову морської риби, безхребетних, ракоподібних або мушель чи вилову, підготовленого до реалізації;

валюту України, іноземну валюту та цінні папери;

товари та інші предмети, що підлягають перєданшо у власність держави у випадках, передбачених законами України;

товари та інші предмети, що, внаслідок пошкодження до пропуску їх через митний кордон України, стали непридатними до використання як вироби або матеріали;

товари та інші предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки.

2. Зниження рівня митного обкладення товарів. Це стосується:

відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або вивезених за її межі;

пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних до використання як вироби або матеріали;

предметів дитячого асортименту, при ввезенні яких відповідні ставки мита зменшуються на 50%.

Прикладом пільг залежно від митного режиму можна вважати: - безмитне ввезення або пільгове обкладення митом товарів, які:

ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого споживання у цих зонах;

вивозяться зі спеціальних митних зон для споживання за межами митної території України та походять із цих зон;

вивозяться зі спеціальних митних зон на митну територію України та походять з цих зон.

Загальна сума пільг при оподаткуванні імпорту товарів, які надані державою при створенні спеціальних економічних зон та зон пріоритетного розвитку становила в 2000 році 212,18 млн. грн.

зменшення належної до сплати за розрахунковий період суми тарифного податку і використання податкового кредиту. Дана пільга поширюється на:

давальницьку сировину іноземного замовника, що ввозиться відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировипою у зовнішньоекономічних відносинах";

готову продукцію, вироблену з давальницької сировини українського замовника, що ввозиться відповідно до Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".

Пільги, які систематизуються за критерієм форми здійснення зовнішньоекономічної операції, можна класифікувати таким чином:

умовно-безмитне ввезення та вивезення товарів, що запроваджується на товари, які:

о тимчасово ввозяться на митну територію України та призначені для зворотного вивезення за її межі в установлені строки, незмінному стані;

тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію в установлені строки у незмінному стані.

повна відміна застосування митного тарифу. Ця пільга стосується:

майна, що ввозиться в Україну за договорами про спільну інвестиційну діяльність;

сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, які ввозяться в Україну в межах виробничої кооперації країн СНД відповідно до Ашгабатської угоди.

За юридичним статусом можна систематизувати всю сукупність митних пільг залежно від того, на підставі якого законодавства: внутрішнього чи міжнародного діє дана пільга.

Товари, які не обкладаються ввізним митом відповідно до національного законодавства, можна класифікувати на дві групи.

1. Звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про Єдиний митний тариф України".

До цієї групи належать:

товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і походять з іншої території, з яких стягувалось мито при первісному ввезенні на митну територію України та тимчасовому вивезенні за її межі;

товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського, місцевих валютних фондів;

товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України за рахунок іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України;

засоби захисту рослин і тварин, калійних і фосфатних добрив, що ввозяться на митну територію України;

товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для зворотного вивезення за її межі в установлені строки у незмінному стані або у відремонтованому вигляді.

2. Звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції відповідно до інших законодавчих актів України.

Дану групу складають:

вантажі з гуманітарною допомогою, що надходять на митну територію України від іноземних, юридичних і фізичних осіб за умови подання відповідного підтвердження Комісії з питань координації приймання транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги із зарубіжних країн при Кабінеті Міністрів України;

насіння, що ввозиться для проведення наукових досліджень та для державного сортовипробовування;

товари, звільнені від обкладення ввізним митом відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо інвестування розвитку генеруючих потужностей електроенергетики України";

обладнання та матеріали, призначені для власної інформаційної діяльності засобів масової інформації, виробництва і розповсюдження їхньої інформаційної продукції відповідно до Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

3. Відповідно до міжнародного законодавства, звільнення від обкладення митом, тарифні пільги та преференції діють на підставі міжнародних договорів, зобов'язань України, а також міжнародних звичаїв за принципом взаємності.

До даної групи належать:

товари, що ввозяться в Україну в межах договорів про вільну торгівлю;

товари та інші предмети, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між Україною та США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення;

товари, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між урядами України, Канади, США та Швеції про створення Українського науково-технологічного центру;

товари, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між урядами України та СІЛА про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво;

товари, що ввозяться в Україну на виконання Угоди між Урядом України та Комісією Європейського Співтовариства з метою реалізації проектів технічної допомоги в рамках програми TACIS;

товари, що ввозяться в Україну на виконання програми технічної допомоги, що надається урядом Канади;

товари, що ввозяться на виконання інших міжнародних та міжурядових угод.

Проведений аналіз по надання пільг за міжнародними договорами про вільну торгівлю та кооперацію свідчить, що у 2000 році пільги за цими угодами становили 4,35 млрд. дол. США.

Наслідки запровадження системи пільг у сфері тарифного регулювання міжнародних економічних відносин - неоднозначні.

З одного боку, позитивні зміни відбуваються у структурі зовнішньоекономічних зв'язків, з іншого - має місце негативний вплив на економічну ситуацію в країні, оскільки від системи існування пільгового режиму сплати ввізного мита, яким користуються понад 200 суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності втрачає, насамперед, Державний бюджет.

Але головний недолік, на нашу думку, полягає в тому, що порушуються умови функціонування конкуренції як рушійної сили формування ринкової моделі господарювання. За наявності пільг велика частка високоліквідних товарів ввозиться в Україну через комерційні структури. Основним видом діяльності окремих суб'єктів господарювання стала власне реалізація їх пільгового статусу.

Наслідки політики держави у сфері митного регулювання імпорту у періоді, що аналізувався, засвідчують, що зміни у ставках мита та зміни обсягів імпорту були неадекватними.

Отже, доходимо висновку, що обсяги імпорту переважно змінювались не завдяки цілеспрямованим заходам держави у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а під дією певних факторів, а також власних мотивів тих чи інших суб'єктів регулювання, які здійснювали державну політику в даному періоді. Тому формування чинного на певний відрізок часу митного тарифу має провадитись, виходячи не лише з економічних інтересів окремих суб'єктів господарювання, ай з урахуванням загальнодержавних інтересів залежно від реального стану економіки країни, тобто необхідно враховувати такі фактори, як конкурентоспроможність вітчизняної продукції, можливість внутрішнього виробництва та строків освоєння продукції, ступінь дефіцитності товару, рівень його виробничої та соціальної значущості, збереження та створення нових робочих місць, можливості залучення іноземних та стимулювання внутрішніх інвестицій. Водночас, варто зауважити, що врахування цих чинників може призвести до відхилення від наведеної вище базової схеми побудови тарифу. Періодичність коригування діючих на певний момент часу ставок митного тарифу повинна визначатись на базі динаміки розвитку економіки країни.



Случайные файлы

Файл
56734.rtf
4087.rtf
97476.rtf
112624.rtf
182146.rtf