Армоване цегляне мурування перегородок (143906)

Посмотреть архив целиком












Тема:

Армоване цегляне мурування перегородок





Зміст


1. Загальні відомості про роботу

2. Матеріали для даної роботи

3. Інструменти, приладдя, інвентар

4. Технологічний процес

4.1 Підготовка до роботи

4.2 Розмітка осей перегородки

4.3 Натягування шнура–причалки

4.4 Мурування перегородок

Використана література






1. Загальні відомості про роботу


Перегородки (Рис. 1.1.) - це вертикальні огорожі, що не несуть навантаження. Вони спираються на міжповерхові перекриття і розділяють в будівлі суміжні приміщення. Перегородки можуть бути з цеглини, гипсобетонних плит, дрібних блоків і т.д. Заводи будівельної індустрії виготовляють великопанельні залізобетонні і гипсобетонні перегородки з поверхнею, подготовленою під фарбування або обклеювання шпалер.


Рис 1.1. ПЕРЕГОРОДКИ

а - з цеглини; б - з гипсобетонних плит


Кладку ведуть з перев'язкою швів на розчинах марки не нижче 10.

Стійкість перегородок забезпечується укладанням арматури в горизонтальні шви і вертикальними штрабами, залишеними в місцях примикання до капітальних стін.

Перегородки завтовшки в чверть цеглини викладають за шаблоном з інвентарних щитів. Їх встановлюють по виску і закріплюють. Кладку ведуть усередині шаблону, укладаючи цеглину на ребро і прихиляючи їх до щитів шаблону.

Застосування шаблонів при кладці перегородок підвищує якість робіт і продуктивність праці мулярів.

Перегородки з гипсобетонних плит (рис.1.1, а) розділяють приміщення квартир або квартири між собою. Міжквартирні перегородки викладають з двох лав плит з повітряним зазором між ними 50 мм.

Перегородки з гипсобетонних плит викладають із застосуванням шаблону, що складається з двох стійкий з пересувними кронштейнами, на які укладена рейка. Перегородочні плити встановлюють щільно до рейки на одному рівні з нею. Застосування шаблонів підвищує якість кладки і продуктивність праці муляра.






2. Матеріали для даної роботи штучні кам'яні матеріали


1. Керамічними називаються штучні кам'яні матеріали, що отримуються спіканням глин та їхніх сумішей з мінеральними домішками.

2. Керамічні матеріали і вироби класифікуються за ознаками:

залежно від шпаристості:

шпаристі - з водовбиранням не більше 5 %;

щільні - з водовбиранням понад 5 %;

призначенням:

стінові матеріали - цегла і камені керамічні, стінові цегляні панелі;

- цегла і камені спеціального призначення - цегла керамічна лекальна, камені для каналізаційних споруд, цегла для дорожнього покриття;

керамічні вироби для облицювання фасадів будівель - цегла і камені керамічні, лицьові, фасадні плитки, килимова кераміка (набір тонкостінних глазурованих і неглазурованих плиток, наклеєних на паперову основу); керамічні вироби для внутрішнього облицювання - плитки для облицювання стін санітарно-технічних вузлів і приміщень із підвищеною вологістю або для підлог; покрівельні матеріали - глиняна черепиця: штампована і стрічкова, плоска і хвиляста стрічкова, S-подібна стрічкова і конькова;

керамічні труби - каналізаційні й дренажні;

керамічні санітарно-технічні вироби - ванни, литки, унітази, зливальні бачки;

керамічні кислотоупорні вироби - цегла кислототривка, плитки і труби кислототривкі;

грубі - вироби з грубої кераміки мають неоднорідну будову черепка, у якому неозброєним оком можна побачити зерна піску.

вироби з тонкої кераміки мають однорідну будову черепка, яскраве забарвлення; їх виготовляють з білої глини - каоліну;

вироби з вогнетривкої кераміки - мають однорідну будову черепка, їх готують зі спеціальної сировини: вогнетривкої глини, шамоту (порошку випаленої вогнетривкої глини), інших матеріалів.

Основною сировиною для отримання керамічних матеріалів і виробів є глини. Для поліпшення їхніх властивостей до них додають спіснені й вигоряючі домішки.

Звичайну керамічну цеглу виготовляють з легкоплавких, середньої пластичності глин, що містять 40-50 % піску. Існують два способи виробництва цегли (рис. 64):

пластичного пресування;

напівсухого пресування.

Оскільки цегла напівсухого пресування щільніша, в ній роблять пустоти (так звана п'ятистінна цегла). Вона має гладкі грані й значно менше дефектів ніж цегла пластичного пресування.


РИС. 2.1. ЦЕГЛА

а) пластичного пресування (1 - постіль; 2 - ложок; 3 -поперечник);

б) напівсухого пресування


Цегла напівсухого пресування має меншу морозостійкість. ЇЇ випускають у невеликій кількості через складність пресування сировини і невисоку продуктивність пресів.

5. Керамічну цеглу випускають розміром: 250x120x65 мм; рідше: 288x138x65 мм (модульна) і 250x120x88 мм (потовщена). Оскільки вага 1 цеглини не повинна перевищувати 4 кг, потовщену і модульну цеглу роблять з пустотами. Прийняті наступні назви граней цегли: великої - постіль (1); бокової довгої - ложкова (2); торцевої - тичок (поперечник) (3) -(див. рис. 2.1.).

ПОРТЛАНДЦЕМЕНТ

1. Портландцемент - гідравлічний в'яжучий матеріал, отриманий подрібненням портландцементного клінкеру і невеликої кількості гіпсу (1,5-3 %).

Клінкер отримують випалом до спікання сировинної маси, що забезпечує в портландцементі переважання силікатів кальцію. Щоб уповільнити тужавлення, до нього додають гіпс. Для поліпшення деяких властивостей і зниження собівартості портландцементу допускається введення мінеральних домішок (до 15 %).

2. Основні операції при отриманні портландцементу:

приготування сировинної маси;

випал її для одержання цементного клінкеру;

його мелення разом з домішками.

Співвідношення компонентів повинно бути таким, щоб отриманий при випалі портландцементний клінкер мав наступний хімічний склад (%): СаО - 62-68; SiO2 - 18-26; АІД - 4-9; Fe3O3 - 2 6.

У природі існує осадочна гірська порода мергель, яка складається з вапняку та глини. Але частіше використовують вапняк і глину у співвідношенні (3:1). До сировинної маси вводять також коригувальні домішки.

Під час взаємодії з вологим повітрям активність портландцементу знижується, тому його оберігають від впливу вологи.

Тверднення. При змішуванні з водою частки портландцементу розчиняються, спочатку утворюючи гелеподібну суміш (жорсткий холодець), а згодом кристалізуються, надають міцності цементу, що твердне. Процес тверднення портландцементу триває місяці й роки. Проте наростання міцності з часом уповільнюється, тому якість цементу зазвичай оцінюють за міцністю, яку набирає він у перші 28 діб тверднення.

3. Корозія цементного каменю. Портландцемент – гідравлічний в'яжучий матеріал, який, перебуваючи у воді, твердне, набираючи дедалі більшої міцності. Водночас якщо вода, а ще гірше –водяні розчини солей або кислот, починають просочуватися крізь цементний камінь, він поступово руйнується. Цей процес називається корозією цементного каменю. Корозія цементного каменю призводить до руйнування цементних бетонів і розчинів.

Щоб підвищити стійкість цементного каменю проти корозії, до цементу додають активні мінеральні домішки, що зв'язують Са(ОН)2 у нерозчинні гідросилікати.

4. Різновиди портландцементу. Для задоволення потреб сучасного будівництва в цементі промисловість на основі портландце-ментного клінкеру випускає різноманітні види портландцементу. Швидкотверднучий портландцемент (ШТЦ). Відрізняється швидким зростанням міцності у перші дні тверднення. Він буває марок: «400» і «500», що у трьохдобовий термін повинні мати межу міцності при стиску 25 і 28 МПа. Застосовують для бетонів, монолітних і збірних конструкцій з підвищеною відпускною міцністю.

Пластифікований портландцемент. Отримують, додаючи до клінкеру гідрофобні поверхово-активні речовини, наприклад, сульфітно-спиртову барду (ССБ) у кількості 0,15-0,25%. Такий цемент значно підвищує пластичність розчинних і бетонних сумішей порівняно зі звичайним портландцементом при однакових витратах води. Це дозволяє зменшити витрату портландцементу, підвищити міцність і морозостійкість бетонів і розчинів.

Білий портландцемент. Отримують з білих каолінових і чистих вапняків або крейди з мінімальним вмістом окислів заліза, марганцю і хрому. На основі білого цементу і лугостійких пігментів (сурику, ультрамарину) отримують кольорові цементи. Марки таких цементів: 300,400, 500. Ці цементи застосовують для опоряджувальних робіт.





3. Інструменти, приладдя, інвентар


Продуктивність праці муляра багато в чому залежить від якості ручного інструменту.

Кельма типу КБ (Рис. 3.1.а) - це лопатка з тонколистового сталевого полотна із зігнутою ручкою з древини твердих порід. Вона застосовується для розрівнювання розчину, заповнення вертикальних швів і підрізування надлишків розчину.

Молоток-кирочка типу МКИ (Рис. 53,б) масою 0,55 кг з дерев'яною ручкояткою завдовжки до 300 мм використовується для рубки або тесання цеглини, керамічного каменя. При цьому лезо молотка повинно бути під прямим кутом до поверхні ребра цеглини.

Лопата розчину типу ЛР (Рис. 3.1. в) має полотно з листової сталі завтовшки 1,6 мм. Круглий металічний стрижень завдовжки 320 мм захищає від зносу дерев'яний живець.

Лопата необхідна для подачі і розрівнювання розчину, а також для перемішування його в ящику.


а б в

РИС. 3.1. РУЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ УКЛАДАННЯ ЦЕГЛИ

а - кельма; б - молоток; в – лопата для розчину


Розшивки типу РВ-1 і РВ-2 (Рис. 3.2.) мають робочу частину у формі розрізаної уздовж сталевої трубки з ручкою з деревини твердих порід.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.