Моральна цінність шлюбу (143591)

Посмотреть архив целиком

Размещено на http://www.allbest.ru

План


Вступ.

1. Моральні основи шлюбних стосунків.

2. Держава та шлюб.

Висновок.

Використана література.



Вступ


Сім'я та шлюб завжди були основою суспільства, осередком виховання і передання цінностей та традиції, гарантом безпечного та здорового способу життя. Сьогодення кидає численні виклики перед сім'єю , у тому числі й моральні, загрожуючи родинним цінностям. Серед них можна назвати потреби науково-теоретичні, освітні та суто практичні.

Практичні причини зумовлені кризовим станом як української родини, так і світогляду молодих людей у питаннях, пов'язаних із темами подружжя та родинного життя. Надзвичайно поширені аборти, а також високий рівень розлучень і жорсткі конфлікти в родинах, втеча дітей з дому - усе це свідчить про елементарне нерозуміння смислу подружжя та родинного життя.

Шлюб — явища історичне, який залежить від суспільних відносин, що змінюються, і впливають на конкретно-історичний стиль життя суспільства.


1. Моральні основи шлюбних стосунків


У шлюбних стосунках найбільш повно реалізуються цінності любові, дружби, товариськості. Шлюб — це історично обумовлена, санкціонована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, яка встановлює їх взаємні права й обов'язки. Головна ознака шлюбу — суспільна санкція статевого спілкування. Залежно від інтересів суспільства шлюб може виступати у моральній, правовій, релігійній та інших формах. Сучасний шлюб базується на добровільному єднанні, визнанні рівних прав чоловіка і жінки. Шлюб і кровна спорідненість є основою і фундаментом сім'ї.

Шлюб традиційно виконує низку соціальних функцій. Головними з них є такі: продовження роду (репродуктивна функція), виховання дітей, піклування про старих, ведення домашнього господарства, організація дозвілля, рекреативна функція тощо. За сучасних умов (переходу до ринкових відносин) пріоритетну роль починають відігравати такі функції шлюбу: господарчо-виробнича, або економічна, та функція накопичення капіталу.

Виділяються економічні, правові й моральні основи шлюбних стосунків. Єдність любові, дружби, обов'язку, відповідальності, подружньої вірності, поваги чоловічої і жіночої гідності складають моральну основу шлюбних стосунків і відіграють важливу роль у збереженні і зміцненні сім'ї протягом усього життя подружжя. Взаємна любов, взаєморозуміння, відповідальність, довіра, постійна взаємоповага — гаранти тривалості й стійкості сімейних стосунків. Сімейне щастя — не дар богів і не доля, воно створюється спільними зусиллями усіх членів сім'ї, та, перш за все, подружжя, і потребує не лише любові (кохання), а й дисципліни, здатності знаходити компроміси, розвинутого почуття сімейного обов'язку. Слід пам'ятати, що сімейне життя — це постійне самовиховання і самовдосконалення кожного учасника сімейного колективу. Отож моральна цінність сім'ї полягає у тому, що в ній задовольняються різноманітні потреби людини: у дружбі, любові, турботі, материнстві, батьківстві, різнобічному спілкуванні тощо.

Сім'я є одним з головних соціальних інститутів соціалізації індивіда. У ній формується система суспільних і групових цінностей, передається соціальний досвід, закладаються основи індивідуальності, унікальності особистості. У сімейному мікросередовищі виробляються уявлення людини про стосунки між чоловіком і жінкою, між поколіннями (батьків і дітей) , формуються суспільні й особистісні ідеали, засвоюються моральні норми, оцінки та принципи, етикетні зразки поведінки. Моральні стосунки в сім'ї, що базуються на любові, духовній близькості й чуйності, піклуванні, відповідальності, сімейному обов'язку, взаємній повазі, є передумовою збереження і зміцнення морального клімату в суспільстві. Шкоди сім'ї завдають такі морально-психологічні властивості особистості, як егоцентризм, грубість, утриманство, алкоголізм тощо. Отже, моральна цінність товариських, дружніх, любовних, шлюбно-сімейних стосунків полягає в тому, що реалізовані в них моральні ідеали, принципи, вимоги духовно возвеличують особистість і зміцнюють моральний потенціал суспільства.

сім'я шлюб родина суспільство

2. Держава та шлюб


Призначення та першочергові функції держави полягають, насамперед, у забезпеченні національної безпеки та процвітання суспільства. Збереження та захист традиційних сімейних цінностей - невід'ємна складова та передумова соціального процвітання.

Під традиційними сімейними цінностями маються на увазі класичні історичні уявлення про родину, важливість оформлення шлюбу та сталості шлюбних стосунків, народження та виховання дітей у сім'ї з обох батьків, традиційні ролі чоловіка та жінки, вірність, взаємоповагу всіх членів родини та стійкий пріоритет збереження шлюбу над розлученням.

Хоча за звичайних умов втручання владних органів у приватне життя громадян є недопустимим, у ситуації, коли суспільство і церква демонструють неспроможність вирішити проблеми, які сьогодні стоять перед інститутом сім'ї та конкретними родинами, лише держава має реальні можливості та механізм впливу на ситуацію, і повинна використати їх.

Тенденції руйнування традиційних сімейних цінностей триває у всіх розвинених країнах західної цивілізації. Чинниками цього є, насамперед, свобода сексуальних стосунків, пропаганда егоїстичного та споживацького способу життя, небажання все більшої кількості людей вступати в шлюб за церковним, або світським обрядом.

Молоді люди визначають своїми пріоритетами навчання, кар'єру та матеріальне забезпечення, а значимість інституту сім'ї піддають сумніву.

Найчастіше молоді пари живуть разом без легалізації стосунків та легко переходять з одного союзу до іншого. Різниця між "громадянськими" та офіційними шлюбами полягає у тому, що любов та відданість в другому з них є не тільки моральним, але і юридичним, і суспільним зобов'язанням, що укріплює сім'ю.

Адже в разі укладання офіційного шлюбу на захист сім’ї стає, як це не дивно звучить тепер, усе суспільство. Тож і подружжя, і їхні батьки, а згодом і діти почуватимуться безпечніше.

В Україні кількість шлюбів у 2-3 рази перевищує кількість розлучень.

Найміцнішими є сім'ї в Західній Україні, де традиції, звичаї та релігія значнішою мірою зберігають своє значення.

Варто зазначити, що розлучення є найбільш поширеним серед молоді у перші роки шлюбу. А це є свідченням того, що сімейним цінностям треба навчати, їх треба виховувати. Тим більше, що чимало молодих людей виховувалися в неповних сім'ях. Оскільки ми живемо в інформаційному суспільстві, я вважаю що необхідно законодавчо обмежити розповсюдження інформації, яка прямо заперечує або принижує традиційні сімейні цінності.

І навпаки, збільшити кількість та якість інформаційних продуктів, що сприяють розумінню важливості для повноцінного життя міцних родинних стосунків. Наприклад, не можна, на мою думку, популяризувати шлюбну невірність - явно аморальну поведінку, яка ще й сприяє поширенню статевих захворювань, (аналогічно з тим, що цілком нормальним є обмеження реклами алкогольних напоїв). Звичайно, запропоновані кроки означають збільшення втручання держави у сферу приватного життя. Але держава може вдатися і до примусового регулювання, коли йдеться про катастрофічний занепад чи не головного суспільного інституту - сім"ї.

Так, "примушення до шлюбу» з боку держави може розглядатися як порушення прав і свобод людини, насамперед, право на життя, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Але, по-перше, всі ці права мають обмеження, зокрема, з метою захисту національної безпеки, громадського поряду та економічної безпеки держави, захисту життя і здоров'я, моралі, прав і свобод інших людей.

По-друге, йдеться про заборону в ім'я збереження традиційних шлюбних цінностей та суспільних норм моралі. Треба знову навчати людей, що життя здорової дорослої людини у шлюбі є нормою, що додержання системи традиційних шлюбних цінностей є передумовою щасливого, плідного життя. Не треба нав'язувати ідеали, але варто спонукати кожну людину переглянути власні уподобання та критично оцінити свою поведінку. Важливо пам'ятати, що кожному праву відповідає обов'язок, а свобода починається з відповідальності, а не з анархії, у тому числі, анархії слова.

Перед Україною (як і перед усім світом) має постати питання про зміну державної політики в царині охорони сім'ї та шлюбу. Треба розказувати і показувати в інформаційному просторі суспільну та особисту користь від створення, існування та збереження здорової та міцної родини. А усе те, що нівелює роль і цінність сім"ї, - обмежити, або й заборонити.

Діючі в нашій країні Основи законодавства про шлюб і сім'ю спеціально підкреслюють умови вступу в шлюб, визначаючи його дійсним або недійсним. Головною передумовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. Необхідність включення цієї умови до числа тих, що визначають дійсність шлюбу, викликана (хоч і нечастими) випадками викрадення (згідно з традицією) наречених. Проте згода не є ще достатньою підставою для визнання шлюбу дійсним.

Другою умовою вступу в шлюб є шлюбне повноліття майбутнього подружжя. Згідно з Основами законодавства шлюбний вік установлено єдиним для юнаків і дівчат — 18 років. Законодавчі органи деяких республік, наприклад України, знижують шлюбний вік жінки до 17 років. У разі, коли молоді люди вступають в інтимні зносини й чекають на дитину, місцеві органи влади мають право реєструвати шлюб між особами, котрі не досягли шлюбного віку (на Україні — з 16 років). Дотримання принципу моногамії є третьою умовою вступу в шлюб, більш того, відступ від цього принципу вважається в нас злочином і переслідується, як це загальновідомо, відповідними статтями кримінального кодексу. Четвертою умовою є відсутність будь-якого рідства між майбутнім подружжям. Нарешті, п'ятою умовою є психічне здоров'я осіб, котрі вступають у шлюб. Закон не допускає укладення шлюбу між особами, одна з яких визнана в судовому порядку недієздатною з причини душевної хвороби. Поява дефектів психіки після вступу в шлюб дає право одному з подружжя шлюб розірвати.

Регулюючи особисті та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, визначаючи умови вступу в шлюб та його розірвання, Основи законодавства про шлюб і сім'ю спрямовані передусім на зміцнення сім'ї, захист інтересів дітей. Отже, держава захищає й інтереси всього суспільства, враховуючи вплив сім'ї на відносини в ньому, на характер соціальних процесів, що відбуваються в ньому.

Питання про сутність, ознаки, роль сім'ї в суспільстві хвилюють людську думку з найдавніших часів. «Яка велика загадка! На осягнення її витрачені тисячоліття, але, так само, як і смерть, загадка сім'ї не з'ясована, не розв'язана. Династії, суспільства, імперії оберталися на порох, якщо в них починала занепадати сім'я, якщо він і вона перелюбствували, не знаходячи одне одного... З розпадом сім'ї руйнувалася злагода, зло починало переважати над добром, земля розверзалася під ногами, щоб поглинути набрід, який уже без будь-яких на те підстав іменував себе людьми»,— так міркує герой роману В. П. Астаф'єва «Печальний детектив».

Усвідомлення необхідності вступу в шлюб, створення сім'ї набувало часом незвичайних форм. Так, давньогрецький мислитель Платон вважав, що суспільство має засуджувати тих, хто не створив сім'ї до 35 років. Нежонаті після цього віку мусять сплачувати відповідний податок. У стародавніх Афінах і Спарті справді існував звичай під час свята весни сікти різками тих, хто ухилявся від вступу в шлюб.

За Арістотелем, держава виростає з сім'ї, котра е першим видом спілкування людей. І якщо Платон виходив із рівності чоловіка й жінки в подібному спілкуванні, то Арістотель стверджував, що чоловік має владарювати над жінкою. Це положення, дещо видозмінене в дусі часу, було сприйняте християнством і західноєвропейською традицією. Тільки з середини XIX ст. намітився відхід від цієї традиції. І. Кант вважав, що спілкування статей має бути договірним відношенням, а моногамний шлюб, заснований на пожиттєвій вірності подружжя одне одному, постає єдино моральною й правомірною формою шлюбу. Фіхте наполягав на рівності чоловіка та жінки в шлюбі, розглядав кохання як єдине його моральне підґрунтя. Нарешті, Регель уперше поставив у залежність від умов життя форми сім'ї та шлюбу. Так, сучасну йому сім'ю він вважав зумовленою християнською мораллю та приватною власністю на землю.



Висновок


Шлюб, з погляду соціального відтворення суспільства і його моральної чистоти, це самий геніальний винахід людства. За християнської моралі справжня любов починається тільки в шлюбі, де індивід повністю розкутий і довірився іншому.

Сім’я – невід’ємний осередок суспільства, і неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без сім’ї. Недалеке майбутнє суспільства також не мислиться без сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок початку. Поняття щастя майже кожна людина пов’язує, насамперед, із сім’єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Сім’я – це й результат, і ще більшою мірою – творець цивілізації. Сім’я – найважливіше джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.


Використана література


1. Войтович С. О. Світ сім'ї і горизонти покликання. К., 1987.

2. Журбицька Т. С. Молода сім'я. К., 1985.

3. Семенов Ю. Й. Происхождение брака и семьи. М., 1974.

Размещено на Allbest.ru


Случайные файлы

Файл
181304.rtf
Text.doc
35512.rtf
115208.rtf
4376.rtf