Типологія сімей. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім’ями (142740)

Посмотреть архив целиком





Реферат з соціальної педагогіки

на тему:



Типологія сімей. Соціально-педагогічна робота з проблемними сімями”


Виходячи з основ­них функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1) Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

- за рівнем матеріальної забезпеченості — бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставлен­ням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя — сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космо­навтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2) Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структу­рою сім'ї та особливостей проживання:

- за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі — у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями — три і більше подружніх пар);

3) Залежно від виконання демографічної функції:

- за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, ма­лодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років); - за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складаєть­ся з представників однакових соціальних прошарків — робіт­ничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.п.) — їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, про­фесію. У таких сім'ях у її членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом: (міські, сільські); - за тривалістю подружнього життя: сім'ї молодожонів (до 1 року);

- сім'ї з тривалістю подружнього життя:

від 1 до 3 років;

від 3 до 5 років;

від 5 до 10 років;

від 10 до 20 років;

від 20 до 25 років;

від 25 до ЗО років;

від ЗО років і більше.

Деякі автори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми пев­ного віку, сім'ї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка - професіонали); сім'я се­реднього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних мен­шин у зоні конфлікту та ін.;

5) залежно від виконання комунікативної функції:

- сім'ї за типом керівництва — гелітарні (рівноправні, демокра­тичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

- за типом юридичних взаємостосунків — побудовані на шлюб­них стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

- за юридичними взаємостосунками батьків та дітей — чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

- за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гар­монійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

- соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

- сім'ї зі специфічними проблемами — сім'ї з психічними та фізич­ними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів;

6) залежно від виконання виховної функції:

- благополучні;

- неблагополучні (в тому числі зовні благополучні);

- сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у ме­жах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Напри­клад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змі­шані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний ха­рактер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємос­тосунками у сім'ї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-пси­хологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дити­ни. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

з низьким морально-культурним рівнем батьків;

неповні сім'ї;

зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, про-рахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педа­гогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуатив­ний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушу­ються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї у яких:

- спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; відсутня єдність вимог до дитини;

- безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

- надмірна батьківська любов;

- надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних пока­рань;

- має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

- не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих

«Нових українців», які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям доро­гих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на форму­ванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, за­мкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін.

Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопоруш­ників, наркозалежних.

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В.О. Сухомлинський зазначав, що в такій сім'ї батько і мати жи­вуть у злагоді, між ними панують тонкі відносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один од­ного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверд­жується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю ди­тячу віру слід берегти.

Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, висо­ким рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмо­сфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, вра­хування у сімейному житті інтересів кожного, душевних пережи­вань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, за­доволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сім'я створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особис­тий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає до­брозичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптиміс­тичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.


Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сім'ями


Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають моло­да сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї, сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батька-ми-інвалідами, сім'ї з нестандартною дитиною, бідні й малозабез­печені сім'ї, сім'ї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціаль­на робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи за­ходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної по­ведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю; наданні допо­моги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійснення соціальної реабілітації.


Случайные файлы

Файл
13876-1.rtf
117804.rtf
westsib.doc
3216.rtf
41634.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.