Сутність технологій в соціальній роботі (142636)

Посмотреть архив целиком

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ











Реферат

На тему: «Сутність технологій у соціальній роботі»















Запоріжжя 2010

При визначенні технологій у соціальній роботі необхідно враховувати, по-перше, загальне трактування соціальних технологій, по-друге, особливості соціальної роботи як одного з видів людської діяльності і, по-третє, у зв'язку з цим, особливості об'єктів, суб'єктів, змісту, засобів і інших компонентів (елементів) соціальної роботи як визначеної цілісності (системи). Представляється цілком прийнятним визначення соціальних технологій стосовно до соціальної роботи, що дається у вітчизняної літературі.

Вони трактуються як сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних соціальними службами, окремими установами соціального обслуговування і соціальних працівників для досягнення поставлених цілей у процесі здійснення соціальної роботи, вирішення різного роду соціальних проблем, забезпечення ефективності реалізації задач соціального захисту населення.

Соціальні технології в цій області громадського життя базуються на реальному досвіді соціальної роботи, принципах і теоретико-методологічних закономірностях, відкритих соціальними науками: соціологією, теорією соціальної роботи, теорією управління, правом, соціальною педагогікою, валеологією і ін.

Соціальна робота може бути розглянута і як вид великих систем, оскільки вона містить у собі три компоненти:

  1. соціальну роботу як науку;

  2. соціальну роботу як навчальну дисципліну (цикл навчальних дисциплін);

  3. соціальну роботу як вид діяльності.

Виділяючи технології в соціальній роботі як науці, необхідно враховувати, що вона являє собою таку сферу людської діяльності, функція якої складається у виробітку і теоретичній систематизації об'єктивних знань про визначену дійсність - соціальну роботу (а при розумінні соціальної роботи в широкому змісті - соціальних відношеннях, соціальній сфері). Однією з її найважливіших задач як науки є аналіз існуючих форм і методів соціальної роботи, розробка оптимальних методів і технологій вирішення різноманітних соціальних і інших проблем стосовно до різних індивідів, верств і груп населення.

Характеризуючи технології соціальної роботи як науку, варто виходити з того, що її невід'ємними компонентами є відповідні закономірності (наприклад, істотні зв'язки між суб'єктом і об'єктом соціальної діяльності), принципи і методи (економічні, правові, соціально-педагогічні і т.д.).

У цьому випадку соціальні технології виступають як засоби застосування теоретичних висновків у рішенні практичних задач соціальної роботи. Важливо в зв'язку з цим підкреслити таку особливість соціальної роботи як науки, що складається в органічній єдності знань і умінь.

Розглядаючи соціальну роботу як особливий вид діяльності, сутність соціальних технологій можна інтепретувати в першу чергу як сукупність прийомів, методів і впливів державних, суспільних і приватних організацій, спеціалістів і активістів, спрямованих на надання допомоги, підтримки, захисту усіх людей, особливо т.зв. "слабких" прошарків і груп населення. Саме в соціальній роботі як діяльності в концентрованому виді виступають соціальні технології як узагальнення накопичених і систематизованих теоретичних знань, досвіду, вмінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності.

Такий загальний підхід дозволяє, на наш погляд, зробити такий крок на шляху конкретизації технологій, застосовуваних у соціальній роботі (маються на увазі фактично всі три відзначених вище аспекти соціальної роботи, у яких технології виступають переважно у формі:

знань (наука);

знань і умінь (навчання);

знань, умінь, досвіду, практики (діяльність).

Теорія і практика в Україні і за рубежем виявили цілий ряд напрямків (видів) соціальної роботи з перерахованими й іншими групами населення. Це - соціальний контроль і соціальна профілактика, соціальна терапія і соціальна реабілітація, соціальна поміч і захист, соціальне страхування і соціальне обслуговування в сфері побуту, соціальне піклування і соціальне посередництво й ін.

Ці види соціальної роботи і виступають основними її напрямками, головними технологіями. Вони, безумовно, дуже тісно пов'язані між собою, у той же час відносно автономні, специфічні по цільовому призначенню і функціональному змісту.

Незважаючи на спільність цих технологій у роботі з диференційованими групами населення, вони серйозно різняться, якщо врахувати специфіку об'єктів соціальної роботи.

Візьмемо хоти б приклад реалізації соціального нагляду над дітьми з девіантним поводженням і злочинцями-рецидивістами, піклування над неповнолітніми дітьми і самотніми старими і т.д.

Саме тому інтеграція соціальної діяльності з урахуванням специфіки об'єктів і особливостей видів соціальної роботи має принципове значення. Ці види робіт (технологій) дуже і дуже різноманітні.

От один із багатьох прикладів: соціальне обслуговування вдома пенсіонерів. До числа надомних послуг, гарантованих державою, відносяться:

  • організація харчування і доставка продуктів до дому;

  • допомога у придбанні медикаментів, товарів першої необхідності;

  • сприяння в одержанні медичної допомоги і супровід у медичні заклади;

  • допомога у підтримці умов проживання відповідно до гігієнічних вимог;

  • організація різноманітних соціально-побутових послуг (ремонт житла, забезпечення паливом, обробляння присадибних ділянок, доставка води, оплата комунальних послуг і ін.);

  • допомога в оформленні документів, у тому числі для встановлення опіки і піклування, обміні житла, розміщення в стаціонарні установи органів соціального захисту населення;

  • сприяння в організації ритуальних послуг і в похованні самотніх мертвих.

Технології можна ділити в залежності від розуміння соціальної роботи в широкому і вузькому змісті. Якщо в другому випадку мова йде переважно про технології роботи з "слабкими" прошарками населення, то в першому - про технології соціального захисту всіх прошарків населення, про створення таких умов (що пов'язано із сутністю й змістом соціальної політики), які б сприяли зменшенню чисельності і частки населення, що не потребує допомоги і підтримки; про створення таких умов, що допомагали б населенню самому вирішувати свої проблеми, а в результаті сприяли зменшенню чисельності і долі слабозахищених прошарків.

Інакше кажучи, технології стосовно до соціальної роботи, в широкому смислі, повинні носити опережаючий характер. Тобто завдання таких технологій (у діяльності держави, соціальних інститутів) складається в тому, щоб не тільки сприяти лікуванню "соціальних хвороб", але і сприяти їхньому запобіганню. Краще і для суспільства в цілому, і для людей не робити, зокрема, приміром, допомогу безробітнім, а робити все можливе для запобігання безробіття, його зменшення, навчання людей, розвитку виробництва, створення нових робочих місць, перепрофілювання тих або інших цехів, підприємств, установ і т.д.

Це можливо зробити також шляхом створення (реалізації) технологій більш глобального характеру, що торкають сам процес функціонування і розвитку суспільства.

Різняться технології в соціальній роботі також по своєму рівню:

  1. прості (доступні неспеціалістам);

  2. складні, що потребують кваліфікації одного спеціаліста;

  3. комплексні, що потребують кваліфікації спеціалістів у різних областях.

З огляду на складність суб'єкта соціальної роботи, зокрема, соціальних служб різноманітних рівнів і напрямків, можна розрізняти соціальні технології і по цьому показнику. Можлива типологізація соціальних технологій і по інших критеріях. Зокрема, можна виділити соціальні технології "зовнішні" стосовно клієнта:

  • державне втручання;

  • допомога суспільних і інших організацій;

  • допомога приватних осіб.

Головний їхній зміст полягає в створенні людині, групам (прошаркам) людей таких умов, щоб він (вони) сам (самі) вирішував (вирішували) свої проблеми.

Можливо виділення технологій у соціальній роботі з населенням, що мешкають на території країни і групами, що опинились по тих або інших причинах за її межами (україномовним населенням, українцями в державах СНД).

Необхідно виділення соціальних технологій, застосовуваних в Україні і за рубежем, що визначається різними умовами життя, рівнем економічного розвитку, культурними традиціями й іншими особливостями.

Вивчаючи закордонний досвід, важливо з'ясувати:

  • які соціальні технології в Україні вже застосовуються;

  • які ще можна застосувати (коли, у яких умовах);

  • що викликає сумнів у застосуванні тих або інших засобів, методів, прийомів розв'язання соціальних проблем;

  • що взагалі неприйнятне в нашій країні.

Представляється, що ці критерії можуть застосовуватись й в одній країні з урахуванням особливостей її окремих регіонів. Нарешті, важливе, на наш погляд, урахування технологій, що мали місце в соціальній роботі (у її непрофесійній і фаховій формі) на різних етапах функціонування і розвитку українського суспільства. Це може значно збагатити можливості в розв'язанні соціальних проблем, дозволить узяти все краще, що мало місце в соціальній роботі з різними групами населення в історії нашої країни.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.