Соціально-політичні проблеми у творчій спадщині Петра Могили (142526)

Посмотреть архив целиком












Реферат

з дисципліни "Соціологія" на тему

"СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ПЕТРА МОГИЛИ"



ПЛАН


Вступ

1. Біографія Петра Могили

2. Творчість Петра Могили

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП


Історія соціологічної думки в Україні як цілісний процес практично не досліджувалася.

Протосоціологічний період її розвитку охоплює хронологічний проміжок від часів Київської Русі до середини ХІХ ст. Його історія налічує кілька етапів, що характеризуються певними особливостями розвитку соціологічного знання під впливом економічних, соціальних, політичних, ідеологічних факторів:

1) протосоціологія епохи становлення розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, литовсько-польський період – V-XV ст.);

2) протосоціологічне знання козацької доби (XV-XVIII ст.);

3) протосоціологія доби відродження України (XVIII-XIX ст.).

Значний інтерес для протосоціології становлять соціально-політичні концепції Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу на східних землях України. Засновником академії був визначний церковний і культурний діяч київський митрополит Петро Могила (1596-1647 рр.). Разом з іншими діячами академії С.Яворським, Ю.Кониським, П.Величковським та Ф.Прокоповичем – він розвивав погляди на співвідносини церкви і держави, світської та церковної влади.

Метою роботи є дослідження життя та творів Петра Могили – відомого церковного і освітнього реформатора.

Теоретичним підґрунтям стали роботи Пічі В., Юрія М., Буряка Ю. та інших [1-5]. Вони досліджували внесок Петра Могили у протосоціалістичну думку досить стисло, творчості велика увага не приділялася. Лише Дзюба О. дослідила як біографію, так і творчу спадщину, що становить значний внесок у соціологічну науку.



1. БІОГРАФІЯ ПЕТРА МОГИЛИ


Син господаря Волощини та Молдови, Симеона Могили, та угорської князівни, Маргіти, народився 21 грудня 1596 р. Рід Могил у своїй політиці орієнтувався на Річ Посполиту, яка намагалася утвердитися на цих землях на противагу Османській імперії, у васальній залежності від якої перебували Молдова та Волощина. При підтримці Речі Посполитої господарем Молдови в 1595—1606 роках був брат Симеона, — Єремія Могила. Після його смерті господарем став Симеон (1606 — 1607). По смерті Симеона міжусобні війни, які точилися в Молдові, змусили його дружину з дітьми (а їх за одними даними було п'ять, за іншими шість синів) переїхати в Річ Посполиту. Тривалі зв'язки роду Могил з польськими впливовими колами забезпечили їхнім дітям входження до польського магнатсько-шляхетського та українського князівського оточення. Вони одержали в Речі Посполитій шляхетські права, дочки Єремії одружилися з синами родин Вишневецьких, Корецьких, Потоцьких. Одна з них Раїна Могилянка була дружиною князя Михайла Вишневецького. Її онук Міхал-Корибут Вишневецький став польським королем (1669-1673). Раїна заснувала на Лівобережжі, де знаходилися величезні володіння Вишневецьких, три монастирі — Густинський, Мгарський та Ладинський, забезпечила їх фондовими записами на земельні володіння.

Рід Могил відзначався великою відданістю православній церкві, благочестивістю та меценатством. Представники цього славного роду підтримували тісні контакти з Львівським Успенським братством, на їхні кошти будувалася й оздоблювалася Успенська церква, яку називали Волоською. У храмі було побудовано родинний склеп Могил, встановлено плити з іменами жінок-меце-наток з цього роду. Імовірно, у Львівській братській школі, або ж під керівництвом братських вчителів, Петро Могила і одержав освіту.

Сучасники відзначали високу освіченість молдавського воєводича, знання латинської, грецької мов. У часи можливого перебування Петра Могили у Львові (після від'їзду з батьківщини) Львівська братська школа, середня за своїм рівнем, містила у програмі вивчення латинської та грецької мов, а також "семи вільних наук". Тут Петро Могила міг одержати добру освіту. Проте сучасники не згадують, в якій саме школі навчався Петро Могила, можливо, тому, що навчання в братській школі було узвичаєним явищем, зокрема для родин молдавських господарів, а про навчання в інших закладах (наприклад, єзуїтському колегіумі) не варто було нагадувати православному архімандриту, а згодом митрополиту. Існує думка, що Петро Могила продовжив навчання за кордоном, проте точних документальних підтверджень цьому немає. Свою кар'єру він розпочав при дворі коронного гетьмана, а потім і канцлера Станіслава Жолкєвського. Саме тут міг, як писали в ті часи, "набути вчинків рицарських", зав'язати тісні контакти з польською політичною елітою. Не виключено, що воєводич здійснив подорож по європейських країнах, оскільки для тогочасної шляхетської та магнатської молоді було звичкою виїздити за кордон як для навчання, так і для вдосконалення у військовій майстерності. Перебуваючи при дворі Станіслава Жолкєвського, Петро Могила, імовірно, відвідував Київ, оскільки гетьман упродовж 1606 — 1618 pp. був Київським воєводою. Можливо, саме в цей час розпочинається його знайомство зі святинями Києва. Пізніше на Київщині Петро Могила отримав і свої земельні володіння. Разом із Жолкєвським він, імовірно, брав участь як військовий у битві польської армії з турецькою на Цецорських полях під Яссами (1620 p.), яка закінчилася поразкою польського війська й загибеллю коронного гетьмана. Достовірно відомо про участь Петра Могили в Хотинській війні 1621 p., де відзначилося запорізьке козацтво під проводом гетьмана Петра Сагайдачного, що врятував Річ Посполиту від розгрому. Після смерті Жолкєвського Могила деякий час перебував при дворі коронного гетьмана К. Ходкевича. Здавалося б, молдавському воєводичу випадала військова кар'єра, родинні зв'язки з впливовими польськими та українськими магнатами забезпечували йому відповідний статус у суспільстві. Проте він обрав не військову, не політичну, а духовну діяльність. Власна мотивація його вчинку, попри всі намагання пояснити її глибокою релігійністю, благочестям, вболіванням за православну церкву, а також честолюбством і владолюбством, прагненням слави, багатства, все ж залишається невідомою.

Отже, Петро Могила — світська людина — стає архімандритом Києво-Печерського монастиря після смерті Захарія Копистенського в 1627 p., одного з провідних діячів вченого лаврського гуртка, який зібрав Єлисей Плетенецький, попередник Захарія.

Кандидатуру Петра Могили підтримала королівська влада, а також митрополит Йов Борецький, висвячений разом з ієрархами в 1620 р. при допомозі запорізького козацтва на чолі з гетьманом П. Сагайдачним. Але висвячена ієрархія вважалася нелегітимною, оскільки після проголошення Берестейської унії православна церква в Речі Посполитій була поставлена поза законом.

Ставши Київським архімандритом у 1628 p., 30-літній Петро Могила спрямував свою діяльність передусім на захист володінь Києво-Печерського монастиря та відновлення його святинь, заснував Голосіївську пустинь, доклав багато зусиль для організації чернечого життя. Його діяльна й енергійна натура поєднувала в собі авторитаризм і цілеспрямованість в досягненні мети. Діяв він часом рішуче та безкомпромісно, повертаючи маєтності православній церкві. Зміцнення Києво-Печерського монастиря стало початком реформ Петра Могили, які поширилися на всі сфери церковного та культурного життя.

Перше місце в цих реформах надавалося шкільній освіті, яку необхідно було піднести на рівень, що відповідав би тогочасним польським, зокрема єзуїтським школам. Він заснував школу при лаврському Троїцькому монастирі, для організації навчального процесу запросив зі Львова Ісая Трохимовича-Козловського та Сильвестра Косова, які здобули високу освіту, навчалися за кордоном. Вони стали найближчими сподвижниками та пропагандистами всіх реформ Могили.

У школі, яка розпочала свою діяльність у 1631 році, запроваджувалося вивчення "семи вільних наук", причому викладання велося латинською мовою. Грецькій мові як невід'ємному складнику візантійсько-слов'янської культурної традиції, яку намагалися зберегти у братських школах, відводилася другорядна роль. Сучасники, та й сам Петро Могила, називали школу "гімназіум", тобто за програмою вона відповідала тогочасним середньоосвітним закладам.

Програма школи дала підставу київським міщанам побачити в ній чужий "латинський", тобто католицький, характер і вони при підтримці козацтва вимагали закрити її. Пізніше перевагу латинської мови в Лаврській школі префект Сильвестр Косов намагався обґрунтовувати необхідністю вивчення її потребами повсякденного життя, оскільки вона, поряд із польською, була мовою суду, офіційних документів; без знання її Русь називали "убогою". Братство апелювало також до заповіту померлого в цей час митрополита Йова Борецького, де він наказував мати школу при братстві, а не деінде.

Петро Могила пішов на компроміс і вступив у братство, погодився на злиття своєї школи з Київською братською й таким чином започаткував колегіум, який розпочав свою діяльність у 1632 р. з часом став вищим навчальним закладом академією. Він забезпечив його діяльність матеріально, закупив книги, турбувався про освіту майбутніх учителів. Ще за життя Петра Могили колегіум одержав назву Могилянський. Утворенням Києво-Могилянського колегіуме завершився тривалий процес синтезу власних візантійсько-слов'янських культурних традицій з "латинськими" європейськими, що розпочався в Острозькій академії і продовжився в братських школах. Колегіум будувався на взірець єзуїтських, але на нього покладалися завдання утвердження православної віри та церкви. Навчальний заклад був всестановим, мав загальноосвітній характер, водночас готував священиків та церковнослужителів.


Случайные файлы

Файл
ref456.doc
130566.rtf
2385.rtf
1568.rtf
12564-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.