Соціально-педагогічна діяльність як професія (142525)

Посмотреть архив целиком






Реферат з соціальної педагогіки

на тему:




СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЯ”


ПЛАН


1. Сутність соціально-педагогічної професії.

2. Посадові обов'язки та напрямки діяльності соціального педагога.

3. Функції соціального педагога.


1. Сутність соціально-педагогічної професії


Професія - це вид діяльності, занять людини, яка володіє ком­плексом спеціальних знань і практичних навичок, набутих у результаті поглибленої загальної і спеціальної підготовки і досвіду діяльності.

У березні-квітні 1991 р. в Україні, як і в усьому колишньому Радянському Союзі, відбулося офіційне введення інституту соціальних педагогів та соціальних працівників. Державним комітетом з освіти СРСР було введено спеціальність 03.11.00 "Соціа­льна педагогіка".

Досвід перших років свідчить, що цей процес проходив досить складно. До числа основних проблем можна віднести такі:

1) відсутність в Україні законодавчої бази, яка б регулювала здійснення соціально-педагогічної діяльності;

2) відсутність концепції здійснення соціальної роботи в Україні, стратегії і тактики її здійснення на найближчу перспективу.

Провідні соціальні педагоги України пропонують створювати в робочому порядку на найвищому рівні експериментальні варіанти кваліфікацій та етичних стандартів нових професій, положень про соціальні служби, їхні права та обов'язки, документів про захист уча­сників соціальної роботи, що дасть змогу тимчасово, на найближчий період, забезпечити правову основу діяльності соціальних педагогів і працівників у всіх галузях соціальної роботи.

Одна з основних проблем соціальної педагогіки та соціальної ро­боти в Україні - кадрова, вирішувати ж її можна у двох аспектах:

а) реєстрація, сертифікація тих, хто вже працює як соціальний педагог, не маючи для цього відповідної освіти;

б) формування системи підготовки професійних соціальних педагогів.

Щоб запобігти девальвації нових професій, необхідно створити експертно-кваліфікаційну комісію, яка б зорганізувала і провела облік осіб, які вважають себе соціальними педагогами, працівниками, визна­чила б порядок і здійснила видачу їм реєстраційних сертифікатів. Як показують перші аналізи досвіду підготовки кадрів соціаль-них педагогів, на практиці здійснюється послідовна реалізація за та­кими напрямками: допрофесійне навчання, професійне навчання, пе-репідготовка, підвищення кваліфікації кадрів.

Статистика свідчить про розгортання сітки закладів з підготовки професіоналів - соціальних педагогів з вищою освітою. Одночасно відбувається становлення ланки професійного удосконалення соціа­льних педагогів і соціальних працівників на базі інститутів післядип-ломної освіти.

Соціальні педагоги у нашій країні проклали шлях професії "соціальний працівник", і цілком закономірно, що підґрунтя професійної компетентності будь-якого соціального працівника становлять психолого-педагогічні, етичні та моральні знання. Це започатковано про­гресивними вітчизняними традиціями педагогіки середовища. Саме у педагогічній сфері різновідомчих структур ще у 60-70 роках були здійснені перші спроби залучити фахівців до роботи у соціумі: орга­нізатори позакласної позашкільної роботи у школах, заступнику з виховної роботи на підприємствах, педагоги-організатори у житлово-комунальних конторах, вихователі в інтернатах, дитячих домах, гур-тожитках, клубах та ін. За останню чверть століття вони накопичили чималий досвід практичної різнопланової роботи в соціумі.

Слід зазначити, що соціальний педагог — це не шкільний соціа­льний працівник і не соціальний працівник в сфері освіти, як деякі його уявляють. Т зовсім неправильно було б розглядати його як соціа­льного працівника, орієнтованого лише на дітей. Не випадково у ба­гатьох країнах (особливо у Німеччині) законодавством затверджена назва єдиної професії "дипломований соціальний педагог і соціаль­ний працівник", а зміст підготовки соціального працівника прирівню­ється до підготовки соціального педагога, У багатьох землях Німеч­чини соціальний педагог — це єдина та загальна назва професії для всіх, хто закінчив соціальні відділення вищих навчальних закладів.

Нині розподіл сфери діяльності соціальних служб на соціально-педагогічну та соціальну роботу вважається застарілим та неправомі­рним. Між цими дефініціями зовсім інша залежність: загально­визнаною є визначальна роль педагогічної забезпеченості соціальної роботи як професії у цілому і конкретного соціального працівника, зокрема (незалежно від того, хто його клієнт — дитина або дорослий, пенсіонер чи інвалід, будь-яка незахищена група).

У багатьох країнах акцентується на значенні соціально-педагогічних ідей у соціальній роботі (Німеччина, Норвегія, Україна та інші); у зв'язку з цим соціальний педагог розглядається як педаго­гічно орієнтований соціальний працівник, професійно підготовлений у сфері педагогіки до спілкування у соціумі. У сім'ї, сімейно-сусідських та сільських спільнотах, на вулиці та. підприємстві, у загальноосвітній та професійній школі, у лікарні, притулку, дитячому будинку або інтернаті для літніх людей, у тюрмі — соціальний педа­гог впливає на формування гуманних, моральних та психологічно комфортних міжособистісних відносин у соціумі. Головний предмет діяльності соціального педагога та соціального, працівника — активізація соціально-культурних та соціально-педагогічних функцій суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

Роль вчителя, який працює у навчальному закладі, суттєво відрі­зняється від ролі соціального педагога, у якого на першому місці не навчальна, не освітня, а виховна роль, функції соціальної допомоги та захисту. Соціальні педагоги та працівники мають сприяти розвитку, а точніше саморозвитку особистості, створенню умов найбільшого психологічного комфорту. Вони допомагають людям жити, забез­печують консолідацію усіх сил та можливостей суспільства стосовно конкретного клієнта, розвиваючи активність самого клієнта, особис­тості як суб'єкта цього процесу. Вся енергія соціальних педагогів спрямована на те, щоб надихнути людину, допомогти спільній діяль­ності, встановити гуманні, доброзичливі стосунки, виявити доброту та милосердя під час спілкування.

Соціальний працівник та соціальний педагог завжди репрезенту­ють інтереси свого клієнта, розгортають назустріч цим інтересам та потребам сукупний потенціал соціуму, різних інститутів суспільства, інтегрують різні можливості та забезпечують їх доцільність на конк­ретному особистісному рівні.

Оскільки соціальна робота має інтегральний характер, її предста­вники мають володіти якостями педагога, психолога, медичного пра­цівника, юриста, соціолога, державного службовця. Соціальні про­блеми освіти стосуються, по суті, всіх людей, а не лише учнів і педа­гогів. До них відносяться проблеми, пов'язані зі створенням умов для отримання освіти. У соціального педагога, що займається проблема­ми освіти, обов'язки достатньо різноманітні - від організації соціаль­но значущої діяльності серед населення до надання допомоги сім'ям у розвитку їхніх виховних можливостей. Здійснюючи посередницьку функцію, соціальні педагоги координують діяльність різноманітних установ і організацій, що займаються проблемами виховання, на­вчання і освіти.

Соціально-педагогічна діяльність відноситься до розряду гуман­них професій. Гуманність - це моральна якість, що характеризує вза­ємини соціальних працівників та клієнтів. Гуманність витікає із сут­ності соціальної роботи, тобто є однією з її характеристик. Гуман­ність соціальної роботи виявляється у різноманітних формах, най­більш загальною з яких є альтруїзм.

Альтруїзм - це моральна якість, що характеризує готовність лю­дини пожертвувати своїми інтересами заради блага інших людей. Він являє собою найбільш загальну форму вияву гуманності, оскільки його зміст зводиться до визнання пріоритету інтересів інших людей.

Існують різноманітні форми вияву гуманності, які характеризуються більшою конкретністю, аніж альтруїзм. Однією з таких форм є співчуття. Під співчуттям ми розуміємо взаємини людини з іншими людьми, які ґрунтуються на визнанні законності їхніх інтересів і ви­ражаються у розумінні їх почуттів, наданні їм моральної підтримки, а також готовності сприяти здійсненню їх намірів. Співчуття обмежує дію егоїзму, що має природну основу. Співчуття є необхідною умо­вою соціальної роботи.

Взаємини соціального працівника і клієнта, що базуються на співчутті і довірі, більше нагадують дружні стосунки. Дійсно, ці взаємини передбачають допомогу клієнтові з боку соціального праців­ника, а не навпаки. Впевненість клієнта у тому, що така допомога буде йому надана, є головним соціальним фактором, що впливає на ефективність соціальної роботи.

Особливість процесу становлення професії соціального педагога в Україні було те, що вони відіграли домінуючу роль у становленні всієї системи соціальної роботи.

Соціальна педагогіка - це складний, універсальний вид діяльнос­ті. Вона потребує від фахівця знань з різних галузей науки і вміння застосовувати їх на практиці.


2. Посадові обов'язки та напрямки діяльності соціального педагога


Соціальний педагог має широкий перелік посадових обов'язків. Він повинен:

- виявляти: сім'ї та окремих дітей та підлітків, які потребують соціального захисху; дітей, підлітків та дорослих, які потребують опіки та допомоги у влаштуванні в лікувальні та навчально-виховні заклади, отриманні матеріальної, соціально-побутової та іншої до­помоги;






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.