Предмет етносоціології, етнос і нація (141761)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Луганський державний коледж економіки і торгівлі












Реферат

з предмету «Соціологія»

Тема: «Предмет етносоціології, етнос і нація»














2006 р.


Зміст


Предмет етносоціології

Теорія етногенезу

Історичні форми спільності людей

Національні процеси і відносини

Соціально-етнічні особливості розвитку України

Етнічна структура сучасного суспільства і міжнаціональні відносини в Україні

Націоналізм і національна гордість

8. Національна свідомість. Національний характер

Література




Предмет етносоціології


Етносоціологія – новий науковий напрям, що виник на стику етнографії і соціології. У другій половині 60‑х років ХХст. в країнах Сходу етносоціологія виділялась в самостійну галузь знань.

Поняття етносоціологія складається з двох слів різного походження: етнос (грец. – суспільство, рід, плем’я, народ) і соціологія (латин. societas – суспільство, грець. logos – вчення). Дослівно етносоціологія – вчення про національні суспільства. Проте, суть поняття Етносоціологія багатіше його етимологічного значення.

Етносоціологія – галузь соціології, що досліджує походження, суть, функції різних етносів (рід, плем’я, народність, нація) з метою виявлення загальних закономірностей, їх взаємодії і вироблення механізмів вписування в систему соціальних відносин, що склалися. Інакше, етносоціологія вивчає соціальні аспекти життя та діяльності етнічних утворень, а також національну специфіку соціальних спільностей і відносин.

Виникнення наукового напряму – етносоціології обумовлено інтересами науки і суспільної практики. Національні проблеми вивчають різні науки: філософія, історія, юридичні, економічні та інші. Кожна з них має предметну галузь, що дозволяє проаналізувати всі сторони розвитку і взаємодії етнічних спільностей. У 40–60‑х роках ХХст. в усьому світі, у зв’язку з могутнім піднесенням національно-визвольного руху зростає значення етносоціологічних знань. Етносоціологія має предмет дослідження: етноси і етносоціальні процеси, національно-регіональні особливості соціальної структури народів та інші, тобто ту сферу знань, що фактично випадає з поля зору філософів, економістів, істориків, етнографів та інших спеціалістів. Етносоціологія досліджує соціально значущі явища в побуті та культурі людей різних національностей, соціальну обумовленість змін у національній культурі, в тому числі в мові, національних орієнтаціях, цінностях, національних традиціях і звичаях, соціальну визначеність етнічної самосвідомості міжнаціональних відносин.


Теорія етногенезу (походження народу)


Сучасний людський вид – єдиний біологічний вид, що розвивається за спільними соціальними законами і розпадається на багато історичних спільностей: держави, класи, нації, сім’ї та ін. Особливе місце займають етноси. За підрахунками ООН людство успадкувало не менше 3 тис. етнічних спільностей, які входять до більш, ніж 220 держав світу. Етноси не вічні: вони народжуються, розвиваються і вмирають. І такий тривалий і складний процес називається етногенезом (походження народу).

Природні кровно-родинні об’єднання – рід, клан – перші в історії соціальні спільності людей. На відміну від раси, яка є продукт біологічного розвитку і об’єднувала людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя) соціальні спільності є результат соціальної взаємодії. В сивій давнині спільності людей – це родові об’єднання. Люди дуже тісно зв’язані з певною територією, з географічним середовищем, без яких не могли практично існувати, а якщо і доводилось освоювати нові регіони, нові території. то відхилення від природного первинного середовища проживання було не особливо різким, а поступовим, в міру того, як дозволяла природа.

В формуванні спільностей людей відігравали дві обставини: перша – поступове обживання людиною природи істотно впливало на специфічні характеристики людей і на історичні строки консолідації їх у різноманітні спільності, і друга – нові освоєння людиною земель і територій на багато віків і тисячоліть закладали в людську істоту, її генетичну програму, особливі якості, що виділяли спільності, розвиток їх по-своєму відмінними, неповторними не тільки на окремі, але й на сусідні спільності. Це зв’язано з тим, що люди, спілкуючись з навколишнім середовищем, набували особливих ознак, зв’язаних з впливом географічного середовища, природних умов. У певному середовищі проживання люди формували свої специфічні риси; методи і способи життєдіяльності, особливі, що ставали традиційними, методи господарсько-екологічної діяльності, обрядові норми, правила і звички, риси характеру, менталітет, матеріальну і духовну культуру, формували єдину мову. В міру вдосконалення знарядь праці, проникнення в тайни природи, розширення сфер трудової діяльності, виникає і об’єктивна потреба в об’єднанні в племена. Племена уже чіткіше і тісніше зв’язані з певною територією, захищали її, мали внутрішню формальну організацію. З переходом до скотарства і землеробства формується і певний господарський устрій. Все це об’єднувало, стимулювало розвиток етнічної спільності. Змішування племен приводило до появи нової спільності – народності, яка уже символізує більш високу культуру суспільства. Отже, основні умови формування етносу – спільність території і мови (потім це стає його властивостями).

У ході розвитку господарських зв’язків під впливом географічного середовища, контактів з іншими родами, племенами формуються характерні риси матеріальної та духовної культури, виробляється своєрідна етнічна психологія, самосвідомість етносу. Іноді формуванню етносу сприяє спільність релігії. Етнос, який сформувався, виступає як соціальний організм, що само відтворюється етнічно, через систему однорідних шлюбів і передачі новому поколінню мови, культури, традицій, етнічної орієнтації тощо. Один з основоположників теорії етногенезу Лев Гумільов намагається довести, що і тепер зберігається значення для формування етносу такого природного фактора, як ландшафт. Порівнюючи переселення російських селян і козаків до Сибіру в межах звичної зони заплавно-лугового ландшафту і переселення в нову для них зону лісотундри Лев Гумільов показує, що в межах зони заплавно-лугового ландшафту формується кілька етносів великоросів, а в зонах лісотундри – формується вже зовсім інший етнос. Але епоха безпосереднього впливу природного фактора на формування етносу відійшла, і на формування етносу вже впливають здебільшого соціальні фактори – економічні, політичні, духовні. Етнічні ж спільності піддані змінам у ході етнічних процесів – консолідації, асиміляції та ін. В результаті об’єктивних обставин народності, які входять до складу етносу, розвиваються нерівномірно, що веде до уособлення, одержавлення і політичної ізоляції окремих спільностей людей. І на території одного етносу можуть утворюватися різні історичні спільності людей – народності, нації. Для стійкого існування етнос прагне до соціально-територіальної спільності, об’єднання, створення держави. Етнос – історично стійка спільність людей, яка склалася на певній території, якій властиві спільні, відносно стабільні особливості мови, культури, побуту, а також свідомістю єдності і відмінності від інших подібних утворень – самосвідомістю етносу.

У кожному конкретно-історичному суспільстві співіснують різні за чисельністю, впливом і розвитком біосоціальні спільності, які зазнають систематизації. Виділяються три основні рівні етнічної ієрархії: субетнос – етнос – суперетнос. Ключова ланка – етнос, що є сукупністю субетносів. Інтеграція етносів утворює суперетнос, найбільш яскравим прикладом якого служить арабомусульманський світ і західноєвропейська етнокультурна цілісність, включаючи Північну Америку, Австралію та Південну Африку. Соціальна спільність, кожна етнічна система має історію. І люди завжди цікавились етнічною історією, походженням народу. Уже елліни і римляни знали, що їх етноси склались приблизно в середині VIII ст. до н. е. Знаємо ж, коли еллін і римлян не стало. Але визначити період народження і період загибелі етносу надзвичайно важко. Комплексний системний підхід до проблеми походження етносу, народу надає логічну завершеність поняттю етногенезу, поширивши його на всі етапи існування етносу і обґрунтувати: етноси – біосоціальні спільності народжуються, живуть і вмирають не стільки за соціальними, скільки за природними законами. Етноси не ізольовані один від одного. Волею долі йдуть поряд або навіть у складі єдиної держави, живуть несхожі етнічні спільності. Етнічні спільності приречені на постійне спілкування, взаємний вплив. Взаємодія етносів, що веде до зміни їх суті, є етнічний процес. Виділяють еволюційні і трансформаційні етнічні процеси. Еволюційні етнічні процеси відображають значні зміни будь-якого з основних елементів етносу, насамперед, мови культури, а також зміни соціальної (класово-професійної) структури етносу, його статево-вікового складу та ін., трансформаційний етнічний процес охоплює зміни, що ведуть до заміни етнічної належності; завершуючим етапом їх є зміна етнічної самосвідомості. Трансформаційні етнічні процеси поділяються на роздільні і об’єднуючі. Об’єднуючі етносоціальні процеси – консолідації, асиміляції, інтеграції.


Случайные файлы

Файл
18659.rtf
121870.rtf
71203.rtf
115274.rtf
ref.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.