Пітирим Сорокін про форми соціальної стратифікації (141683)

Посмотреть архив целиком























Реферат на тему:

"Пітирим Сорокін про форми соціальної стратифікації"



ПЛАН


ВСТУП

1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТРАТИФІКАЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ П. СОРОКІНА

2. ЕКОНОМІЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ

3. ПОЛІТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ

4. ПРОФЕСІЙНА СТРАТИФІКАЦІЯ

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури



ВСТУП


Суспільство є одним із об’єктів дослідження сучасної науки. Практика його вивчення за допомогою наукового апарату не така вже й велика. Тільки з початку ХІХ ст. виникають нові, "позитивні" методи "видобування" знань про сутність і закони розвитку суспільства. Предметом дослідження соціологів ставали різні аспекти: як на рівні макротеорії, так і в області мікросоціології. Одним із таких аспектів стала соціальна нерівність. Вчені-суспільствознавці завжди прагнули пояснити феномен того, чому в будь-якому соціумі з'являється нерівність людей. Протягом історії висувалися різні концепції, на основі яких дослідники намагались пояснити це явище. Головними теоріями нерівності на сьогоднішній день вважаються дві: класовий і стратифікаційний погляд на розвиток суспільства. Пітирим Сорокін, російсько-американський вчений, зробив значний внесок у розвиток стратифікаційної теорії, положення якої були ним викладені у його працях "Соціальна мобільність", "Соціальна і культурна динаміка".


1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СТРАТИФІКАЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ П. СОРОКІНА


Пітирим Олександрович Сорокін (1889 – 1968) – російсько-американський соціолог и культуролог. Він є один із родоначальників теорій соціальної стратифікації и соціальної мобільності. Предметом соціології Сорокін завжди вважав взаємодію соціальних груп, що функціонують в різних історичних і культурних обставинах. У своїй праці "Соціальна мобільність" він розглядував теорію, відповідно якої, будь-яке суспільство володіє складною структурою, неминуче стратифікується за багатьма критеріями – економічними, професійними, етнічними, політичними та ін.

Соціальна стратифікація – розподіл суспільства на соціальні шари (страти) шляхом об'єднання різних соціальних позицій з приблизно однаковим соціальним статусом, що відображає уявлення, що склалося в ньому, про соціальну нерівність, збудоване по вертикалі (соціальна ієрархія), або горизонталі (показникам соціального статусу).

Стратами називаються великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства [4; с. 292].

Відповідно до поглядів П.Сорокіна, до страт можна віднести наступні соціальні групи:

I. Важливі односторонні групи (тобто такі, що згуртовані навколо одного ряду основних цінностей): А – біосоціальні: 1) расові; 2) статеві; 3) вікові: Б – соціокультурні: 4) ряд; 5) територіальне сусідство; 6) мовні, етнічні і національні групи; 7) держава; 8) професійні; 9) економічні; 10) релігійні; 11) політичні; 12) „ідеологічні” групи (наукові, філософські, естетичні, освітні, етичні, групи відпочинку та розваг), 13) номінальні групи еліти (вожді, генії й історичні особистості) [3].

II. Важливі різносторонні групи (об'єднанні навколо двох чи більше рядів цінностей): 1) сім'я; 2) клан; 3) плем’я; 4) нація; 5) соціальний порядок чи прошарки (типу середньовічної аристократії, духовенства, буржуазії, робітників і селян як третього прошарку); 6) соціальний клас [3].

Ця схема П. Сорокіна в соціології не заперечується і може служити теоретичною моделлю стратифікаційної карти світового рівня. Конкретно і наглядно соціальна стратифікація проявляється більше в соціальному вимірі суспільства, коли воно розглядається в рамках конкретно взятої країни і в конкретний час. Тому групи людей, які виділяють для розгляду в даній країні, повинні постати не в застиглому вигляді, а в постійному русі і переміщеннях, які існують у живому, функціональному суспільстві. Ці переміщення отримали назву „соціальна мобільність”. Соціальна стратифікацію П. Сорокін розглядає в тісному зв'язку і під впливом соціальної мобільності.

Суспільство, на його думку, є не просто диференційоване на окремі групи, воно ще й ієрархізоване. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг, інші – менше. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато несправедливості, тому ця проблема завжди цікавила соціологів. І, якщо те, що основою диференціації є нерівність людей, визнають усі вчені, то щодо визначальних чинників і критеріїв ієрархії їхні погляди не збігаються. Існує багато шкіл і парадигм, які по-різному їх тлумачать.

Пітирим Сорокін описує суспільство як певний простір, заповнений соціальними зв'язками і відносинами. Вони утворюють багатовимірну систему координат, в якій виділяються дві головні осі – вісь Х (горизонтальна мобільність) і вісь У (вертикальна мобільність). Мобільність – це зміна окремим індивідом або цілою групою місця в соціальному просторі, який включає економічний, політичний або професійний підпростори. Іншими словами, під мобільністю слід розуміти перехід з однієї страти до іншої. Якщо індивід перейшов з нижчого класу в середній, підвищив свій дохід, то він зробив перехід, перемістився в економічному підпросторі, якщо змінив професію або рід діяльності – перемістився в професійному підпросторі, партійну приналежність – в політичному підпросторі. Три підпростори соціального простору він іменував системами стратифікації. У результаті П. Сорокін отримав три системи соціальної стратифікації – економічну, професійну і політичну [3].


2. ЕКОНОМІЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ


Найдетальніше П. Сорокін проаналізував економічну стратифікацію, зміну якої в часі описував за допомогою терміну "флуктуація". У всіх суспільствах рівень добробуту і доходу (критерії економічної стратифікації) міняється в часі. Якщо нерівність в суспільстві дуже сильна, доходи багатих набагато перевищують доходи бідняків, то профіль піраміди високий, і навпаки. Таким чином, з часом відбувається то зменшення, то збільшення висоти економічної піраміди. Це явище і називається, за Сорокіним, "флуктуація" (від лат. fluctuatio – коливання) [3].

Порівнявши величезний історичний і статистичний матеріал, П. Сорокін першим в світі довів, що якої-небудь стійкої тенденції в економічному розвитку не існує. Інакше кажучи, населення Англії, Америки або Росії вік від століття не стає багатше або бідніше. Знак мінуса з часом міняється на знак плюса. У розвитку будь-якого суспільства періоди збагачення зміняються періодами зубожіння. Так було в Давньому Єгипті і так відбувається в сучасній Америці. Безцільні коливання (флуктуації) відбуваються циклічно (за збагаченням слідує зубожіння): дрібні цикли – 3-5, 7-8, 10-12 років, крупні – 40-60 років. Сорокін вважає, що його теорія флуктуацій спростовує ідею прогресу людства – постійного поліпшення економічного стану.

Вчений, говорячи про економічний статус якоїсь групи, виокремлює два основні типи флуктуації. Перший відноситься до економічного падіння або підйому групи; другий – до зростання або скорочення економічної стратифікації усередині самої групи. Перше явище виражається, на його думку, в економічному збагаченні або збідненні соціальних груп в цілому; друге – в зміні економічного профілю групи або в збільшенні-зменшенні висоти, так би мовити, крутизни, економічної піраміди. Відповідно існують наступні два типи флуктуації економічного статусу суспільства: 1) флуктуація економічного статусу групи як єдиного цілого. До них відноситься: а) зростання економічного добробуту; б) зменшення останнього); 2) флуктуації висоти і профілю економічної стратифікації усередині суспільства. До них відноситься: – а) піднесення економічної піраміди; б) зменшення економічної піраміди.

Розглядаючи флуктуації економічного статусу групи як єдиного цілого, Сорокін стверджує наступне: "Чи підіймається група до вищого економічного рівня або опускається – це питання, яке у загальних рисах може бути вирішене на основі коливань подушного національного доходу і багатства, зміряних в грошових одиницях. На тому ж матеріалі можна зміряти порівняльний економічний статус різних груп" [3; с. 306].

Цей критерій дозволяє зробити П. Сорокіну наступні твердження.

1. Добробут і дохід різних суспільств істотно міняється від однієї країни до іншої, від однієї групи до іншої. Оперуючи не цілими націями. а менш широкими територіальними групами (провінція, області, графства, різні райони міста, села, у тому числі і сімейства, що живуть по сусідству), ми прийдемо до того ж висновку: середній рівень їх матеріального добробуту і доходу коливається.

2. Середній рівень добробуту і доходу в одному і тому ж суспільстві не постійний, а міняється в часі. Будь то сім'я або корпорація, населення округу або вся нація, середній рівень добробуту і доходу коливається з часом то вгору, то вниз. Навряд чи існує сім'я, дохід і рівень матеріального добробуту якої залишалися б незмінними протягом багатьох років і за життя декількох поколінь. Матеріальні "підйоми" і "падіння", іноді різкі і значні, іноді невеликі і поступові, суть нормальні явища в економічній історії кожної сім'ї. Те ж можна сказати про крупніші соціальні групи.

3. У історії сім'ї, нації або будь-якої іншої групи не існує стійкій тенденції ні до збагачення, ні до зубожіння. Всі добре відомі тенденції фіксовані тільки для обмеженого періоду часу. Протягом тривалих періодів вони можуть діяти у зворотному напрямі. Історія не дає достатньої підстави затверджувати ні тенденцію у напрямі до раю процвітання, ні до пекла убогості. Історія показує тільки безцільні флуктуації [3; с. 309].


3. ПОЛІТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ


Случайные файлы

Файл
24984.rtf
SUBRF.DOC
49901.rtf
129154.rtf
149403.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.