Основи соціології (141588)

Посмотреть архив целиком

Предмет соціології


Відповідно до визначення Парка й Берджесса (1969), соціологію можна вважати наукою, що вивчає колективне поводження. Алекс Інкелес, у свою чергу, відзначає, що соціологія вивчає системи соціальних дій і їхні взаємини, і її об'єктами є суспільства, інститути й соціальні відносини.

Соціологія намагається осягти поводження людини, детермінуємо насамперед культурою, побутом, соціальною організацією й іншими подібними факторами. При цьому, природно, у поле зору дослідника попадають різні причинні зв'язки, відносини й залежності, тобто соціальне поводження вивчається в динаміку (Інкелес).

Іан Робертсон (Іan Robertson, 1977) називає соціологію наукою, що вивчає людське суспільство й соціальне поводження. По Джеку Д. Дугласу, соціологія є наукою, що вивчає людину й спільності й прагне визначити їхні характерні риси, особливо на основі сучасних цивілізацій. Під «науковістю» мається на увазі в цьому випадку, як і в додатку до інших наук, те, що накопичені знання про суспільство й поводження людини більше об'єктивні чим це може дати практичне мислення повсякденного життя.

Хоча соціологія звертає увагу й на індивіда, однак центральними об'єктами її дослідження є соціальні групи й угруповання, а також соціальні процеси. Соціологія описує й розглядає серед іншого моделі соціальних цінностей, соціальних змін, що відхиляється поводження, релігійного поводження й сімейного життя. Соціологія досліджує розходження, які існують між соціальними класами, політичними й професійними групами й іншими соціальними об'єднаннями. При цьому вона не цікавиться властиво міжособистісними розходженнями, хоча іноді повинна розглядати і їх.

Джек Ноббс (Jack Nobbs), Боб Хайн (Bob Hine) і Маргарет Флемминг (Margaret Flemming) висунули визначення, що характеризує соціологію як наукове й систематичне дослідження поводження людей, що живуть у групах. Маються на увазі організовані спільності. Найменшою групою є, як правило, родина, а найбільший - нації або держава. Між ними перебувають різні інші групи, такі як школа, робочий колектив, сусідство, село або місто - усе, що можна назвати спільностями.

Представник марксистської соціології Г. Осипов (1969) визначає соціологію як науку, що досліджує соціальну структуру суспільства, розвиток систем і організацій, а також взаємодії усередині суспільства. Під соціальною структурою Осипов має на увазі між - і внутрішньокласові відносини й систему соціальних інститутів або установ, що регулює ці відносини.

У всіх наведених визначеннях підкреслюється соціальна структура, з одного боку, і соціальне поводження (дія) - з іншої, як предмети соціологічного дослідження. Демографічна, економічна й класова структура суспільства, територіальні фактори, що панують етичні, моральні й духовні цінності (що загалом становить соціальну структуру суспільства) визначають соціальне поводження. Соціологія прагне розуміти й пояснювати поводження людини саме за допомогою цих структурних і ситуативних факторів.

Одні структурні фактори досить конкретні, як, наприклад, демографічна й економічна структура суспільства. Інші, у свою чергу, є відверненими й начебто не настільки очевидними. До них ставляться, зокрема, соціальні відносини, які, як і соціальна структура, регулюють взаємодію індивідів.

Визначення соціології як науки, що вивчає соціальне поводження, або дія, і соціальні структури, можна, по Гюнтеру Висведе (Gunter Wiswede, 1991, 20), представити наочно в такий спосіб:

Предмет соціології 1. соціальне поводження; 1.1. поводження, що сформувалося як соціальне; 1.2. соціально спрямоване поводження; 2. соціальні структури; 2.1. соціальні ознаки; 2.2. соціальні утворення.

«Поводження, що сформувалося як соціальне» - це поводження, що формувалося під впливом суспільства при засвоєнні індивідом цінностей і норм даного суспільства. «Соціально спрямоване поводження» типово для взаємодії людей у різних ситуаціях, коли власне поводження людини пристосовується до поводження оточуючих людей при цьому соціальний обмін стає природним. Як бачимо, розрізнення цих двох типів поводження є більше аналітичним, чим спостережуваним на практиці або необхідним. Скоріше, це дві сторони одного явища.

Соціальні структури містять у собі соціальні ознаки й соціальні утворення. До першого ставляться, зокрема, вікова, економічна й професійна структури, дохідна структура й соціальна стратифікація суспільства. До соціальних утворень ставляться, наприклад, такі соціальні організації, як комуни, церква й промислові підприємства. Соціальними утвореннями можна вважати також коло друзів і різні громадські організації. На відверненому рівні соціальні структури містять у собі такі інститути, як родина, релігія й економічна формація, а також існуючої інституціональної цінності й норми.

Соціологічні поняття звичайно абстрактні й для коректного й однозначного розуміння повинні бути точно відображені в певних термінах. Вони відображають різні рівні розгляду: від тих, які охоплюють всі нації або державу до вузького індивідуального рівня. Для соціології людина - це одиниця тієї або іншої соціальної групи, а також учасник різних соціальних процесів. Соціологія являє собою наукове дослідження соціальних явищ, обумовлених соціальними відносинами.

Область дослідження соціології досить велика, тому що в її коло входять через соціальні відносини найрізноманітніші явища життя. Такі найважливіші сфери людського буття, як шлюб, сімейне життя, робота, навчання, дитячі ігри, проведення вільного часу, масова інформація, соціальне обслуговування або будинку для людей похилого віку, пофарбовані соціальними відносинами й ставляться, таким чином, до істотних об'єктів дослідження соціології. Якщо при дослідженні даних об'єктів увага звертається лише на деякі одиниці, наприклад, на один будинок для людей похилого віку, один трудовий колектив або проведення вільного часу молоді в якійсь певній місцевості, то тоді мова йде про мікросоціологічне дослідження. Макросоціологія, у свою чергу, розглядає більше широкі зв'язки, як, наприклад, різні скупчення або соціальні утворення, колективи. Типове макросоціологічне дослідження розглядає суспільства, держави й нації, тобто більші сукупності і їхні взаємини.

На практиці різниця між мікро - і макросоціологією не настільки очевидна, тому що пошуки загальних закономірностей явищ можуть піднімати дослідження до макросоціологічного рівня, хоча саме дослідження й не охоплювало б більших сукупностей у вище зазначеному змісті. Тому наступні приклади є тільки орієнтовними у визначенні границь між мікро - і макросоціологією.

Індивідуальний рівень: Взаємодія; Рольове поводження Груповий рівень: Первинні групи; Міжособистісні взаємини в групах і інститутах; Взаємини груп Рівень соціальної системи: Загальні моделі соціальної організації; Спільності й суспільства (все це розподіляється між мікро-і макросистемами та ін.).

У даній схемі в область мікросоціології включені проблеми індивідуального рівня, а також явища, що стосуються індивіда з боку групового рівня. Макросоціологія, у свою чергу, зосереджується на тих питаннях групового рівня, одиницею яких є групи і їхні взаємини. Крім того, до цієї області дослідження ставляться, природно, також різні загальні моделі, широкі спільності й все суспільство в цілому.

Суспільство, як одиниця дослідження макросоціології, уважається соціальною системою, що складається з елементів, що перебувають у певному взаємовідношенні. Часто цими елементами є індивіди, але ними можуть бути також групи, установи й інші одиниці. Елементи соціальної системи зв'язані один з одним і тим самим з усією сукупністю, системою. Система має свою структуру, що містить у собі сукупність всіх відносин у певний час.

Макросоціологія вивчає серед іншого союзи, організації, партії, шкалу професій, церква, суспільні класи, соціальні верстви й меншостей як відносно постійні соціальні системи. Говорячи узагальнено, об'єктами макросоціології є структура й закономірності виникнення, розвитку, зміни й взаємодії більших утворень або соціальних процесів.

Зате в мікросоціології приділяється особлива увага інтересам, мотивам, відносинам, очікуванням, почуттям і взаємодіям у малих одиницях у тому випадку, якщо вони являють собою соціальну групу. Нижче з'ясовується різниця між мікро - і макросоціологією за допомогою різних змінних, використовуваних у дослідницькій роботі:

Інформація, що характеризує індивіда

1. Величина з якісною змінної (напр. «заможний»)

2. Величина з кількісною змінної (напр. доходів)

Інформація, що характеризує групу

1. Відносна частка (заможних)

2. Середня величина, дисперсія й т.д. (середній дохід)

3. Величина з якісна або кількісна змінної (напр. смертність, щільність населення, середній вік і т.д.)

З вищесказаного можна укласти, що макросоціологія розглядає кореляції, засновані на групових даних, не намагаючись робити висновки про індивідуальні кореляції. Наприклад, такі терміни, як поділ праці, ступінь соціальної диференціації, рівень споживання, соціальна солідарність і динаміка соціальних змін характеризують групу, спільність або суспільство й не релевантні для характеристик індивіда.

Границя між мікро - і макросоціологією досить умовна, однак методологічно оправданна, сприяючи більшої чіткості в систематизації об'єктів соціології. Об'єкти макросоціології - спільності і їхні соціальні зв'язки, мабуть, більше істотні й значимі для соціології в цілому, що, зрозуміло, не виключає й наукового інтересу до менших соціальних груп. Відповідно до Яна Щепаньські (Jan Szczepanski, 1970), соціологія виявляє й вивчає чинності, які проявляються у всіх сферах громадського життя і які впливають об'єктивно як на малі, так і на більші спільності.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.