Взаємодія у процесі професійного спілкуванняв соціальній роботі (141165)

Посмотреть архив целиком










Реферат на тему:

Взаємодія у процесі професійного спілкування

в соціальній роботі


















ПЛАН


1.Вступ.

2. Обговорення проблеми, яка цікавить і є актуаль­ною тощо.

3. Розв'язання проблеми.

4. Завершення контакту (вихід із нього).

5. Міжособистісне розуміння













1.Вступ.


Професійне спілкування у соціальній роботі, як і в інших сферах людського буття, має не тільки комуніка­тивний аспект, воно розгортається і як взаємодія — вза­ємозалежний обмін діями, уміннями, навичками, орга­нізація спільної діяльності. За безпроблемного перебігу спілкування взаємодія відбувається в кілька етапів.

Знайомство, встановлення контакту — стану гар­монії, особистісної сумісності, який сприяє взаєморозу­мінню, довірі, щирості, гармонійним діловим відноси­нам. Контакт як представлення себе кожній людині, яквстановлення довірливої атмосфери необхідний для за­лучення клієнта до активної співпраці, підвищення йо­го впевненості в тому, що соціальний працівник розумієйого і зичить добра. Важливо при цьому пам'ятати, щорізні клієнти вимагають різного підходу, тому соціаль­ному працівнику неодмінно слід враховувати їхні віко­ві, статеві, культурні особливості.

На початку спілкування важливо створити атмосфе­ру психологічного комфорту. Часто у цій справі допома­гають факти, які свідчать про зацікавленість соціально­го працівника у переживаннях людини: «Я розумію, що Вас непокоїть. Вам це неприємно, і Ви хотіли б позбути­ся цієї проблеми... Давайте разом обговоримо її... Так, дуже неприємно, що...». Усе це має бути сказано так, щоб клієнт зрозумів, що розмова дуже потрібна і соці­альному працівникові, а не лише йому самому. Встанов­лення контакту з клієнтом відбувається протягом трьох-чотирьох хвилини бесіди, відтак слід перейти до наступного етапу спілкування.


2. Обговорення проблеми, яка цікавить і є актуаль­ною тощо.


Водночас з вислуховуванням клієнта соці­альний працівник має підтримувати й розвивати розмо­ву, висловлюючи власне ставлення до почутого, ставля­чи різноманітні запитання, щоб краще з'ясувати суть справи, залучити клієнта до спільного пошуку шляхів розв'язання проблеми. Розвиток діалогу, отримання не­обхідної та якомога вичерпнішої інформації значною мірою залежать від того, наскільки соціальні працівни­ки вміють ставити запитання (відкриті — такі, що вимагають розгорнутої відповіді, та закриті, що перед­бачають однозначну коротку відповідь), фокусувати розмову на основній проблемі, клієнтові, контексті, оточенні, що сприяє спрямуванню розмови у потрібне русло, досягненню мети в оптимальний термін.

При цьому важливо дотримуватися міри й такту, не бути надокучливим і стереотипним. Якщо людина хвилюється, слід заспокоїти її, запевнивши в докла­данні всіх зусиль, щоб допомогти їй розібратися у складній ситуації. Іноді краще мовчки, не перебиваю­чи, слухати співбесідника. Є багато випадків, коли для клієнта важливо просто висловитись, «відвести ду­шу». Вивільнення негативних емоцій і переживань (вербалізація емоційних станів) є достатньо ефектив­ним прийомом, який допомагає клієнтові виваженіше та об'єктивніше оцінювати ситуацію і разом із соціаль­ним працівником шукати шляхів розв'язання своєї проблеми. У будь-якому разі явними помилками бу­дуть критика дій і думок клієнта, «виховні» розмови і дидактичні висловлювання на зразок «Як Ви дійшли до такого життя?». Ймовірне використання засобів, прийомів спілкування задля порозуміння соціального працівника з клієнтом, позитивного впливу на нього можна простежити за таким їхнім діалогом (у дужках наведено коментарі щодо типів питань і прийомів ак­тивного слухання):

Клієнтка: Я дуже обурена, що моя дочка покинула роботу і тепер продає квіти на базарі, щоб більше зароб­ляти.

Соціальний працівник: Ваша дочка могла заробити такі гроші, працюючи за фахом? (Закрите питання.)

К.: Ні.

С. П.: Тобто Ви погоджуєтеся, що дочка пристосува­лася до життя краще, ніж Ви їй пропонували. (Пере­фразування, досягнення згоди.)

К.: Загалом так. Але пристосування до умов життя це ще не все.

С. П.: Що Ви маєте на увазі? (Відкрите питання, з'ясовування.)

К.: Якщо дочка ніде не працює, який приклад вона подає своєму сину?

С. П.: Ви хочете сказати, що Ваша дочка знемагає від неробства? (Парадоксальне питання.)

К.: Ні, навпаки, їй доводиться дуже багато і тяжко працювати, але це праця, як би точніше висловитися... не для душі, а для примітивного самозабезпечення. І сина з дитсадка забрала, тягає за собою. (На очах у жін­ки з'являються сльози.)

С. П.: Ви, напевно, дуже переживаєте за нього... (Ін­терпретація емоційного стану клієнтки, приєднання через співчуття.) Відчуваєте, що ваша дочка приділяє вашому онукові мало уваги. (Резюмування, уточнення глибини переживань.)

К.: Ми з чоловіком жили заради дитини. Інтереси дочки були для нас головними. І я не думала, що вона стане такою черствою.

С. П.: Черствою... (Техніка коротких питань.) У чому виявляється її черствість? (Акцентування емо­ційно насиченого слова.)

К.: Відтоді, як вийшла заміж, все вирішує сама, ста­ла жорсткою і зухвалою. Навіть дитину в нас залишає нечасто хоче продемонструвати незалежність.

С. П.: У Ваших словах відчутна образа на дочку. Во­на не виправдала Ваших сподівань. Ви відчуваєте з цьо­го приводу дискомфорт. (Переведення розмови в нову площину площину почуттів.) Упродовж розмови Ви весь час доводили, що у житті дочки надто багато проб­лем. Але вона сама з ними справляється. Вона любить свого сина (в іншому разі вона не проводила б з ним стільки часу), виховує його. Захищає своє право жити на власний розсуд, не особливо втручаючись у Ваше життя. А Ви відчуваєте з цього приводу дискомфорт (Ін­терпретація як коментар.) То ж, скажіть, будь ласка, у кого з Вас проблеми? (Парадоксальне апитання.) Розумінню взаємодії у процесі спілкування сприяє пізнання, аналіз позицій учасників. За твердженнямавтора теорії трансакцій і трансакційного аналізу швей­царського психолога Еріка Берна, кожна людина може займати такі внутрішні позиції:

а) «Батько» — позиція, що виявляється у пред'яв­ленні вимог, оцінюванні, осуді, схваленні, повчанніспіврозмовника, керуванні ним, заступництві;

б) «Дорослий» позиція, яку характеризує розсуд­ливість, раціональність, опора на отримання інформа­ції, об'єктивність, рівноправне спілкування;

в) «Дитина» позиція, якій властива надмірна емо­ційність, підкорення, безпорадність.

У спілкуванні кожен партнер реалізує відповідну трансакцію внутрішню позицію щодо партнера по взаємодії.

Від позицій взаємодії партнерів залежить спосіб їх прилаштування. Реалізація трансакції може відбувати­ся на одному рівні, тобто позиції збігаються, або на різ­них рівнях позиції розходяться.

Прилаштування залежить від сприйняття співроз­мовником позиції свого партнера. Якщо визначений його ініціатором розподіл позицій влаштовує співрозмовника, то позиції утворюють ніби одне ціле, доповнюють одна одну. Така взаємодія забезпечує неконфліктне спілку­вання. Якщо партнер не сприймає позицію ініціатора, то трансакції пересікаються, що свідчить про передкон-фліктну ситуацію. Наприклад, ініціатор позиції «Бать­ко» (соціальний працівник) звертається до позиції «Ди­тина» клієнта, а той відповідає зі своєї позиції «Батько» до позиції «Дитина» ініціатора. Тобто кожен із них при­лаштовується до партнера на різних рівнях.

Крім очевидних, існують і приховані трансакції, ко­ли зі слів партнерів можна зробити висновок про наяв­ність взаємодоповнюючих позицій, а з психологічного підтексту виявляється, що насправді стосунки учасни­ків спілкування є напруженими.

У професійному спілкуванні соціальних працівни­ків і клієнтів оптимальною є форма взаємодії, за якої соціальний працівник займає позицію «Дорослий» і спонукає до такої позиції клієнта.


3. Розв'язання проблеми.


Спілкування на цьому ета­пі спрямоване на підтримку клієнта у здійсненні змін. Обговорення плану дій повинно початися з постановки завдань («Яким буде Ваш наступний крок?», «Що буде­те роботи в наступні один-два дні? Тиждень? Місяць?») і пошуку підтримки («Хто буде Вам у цьому допомага-рішен­ня?»). Якщо соціальна робота спрямована на зміну по­ведінки клієнта, його стосунків із соціальним середови­щем, доречно оцінити його готовність зробити те, що він намітив («Оцініть, будь ласка, за шкалою від 1 до 10 свою впевненість у тому, що Ви зробите наступний крок»).

Важливою є й допомога у визначенні перешкод для змін і факторів, які закріплюють зміни. Соціальні пра­цівники під час бесід з клієнтами повинні посилювати їхню самостійність і впевненість у власних силах («Схо­же, Ви серйозно налаштовані зробити... Дивіться, у Вас є чітке уявлення, що саме потрібно зробити, і це означає, що Ви цього досягнете, навіть без особливої підтримки сторонніх!», «Ви самі собі арбітр, і Вам вирішувати».), допомагати долати почуття втрати попереднього стилю життя, зміцнювати розуміння тривалих переваг змін. У деяких випадках соціальним працівникам доводиться конфронтувати з клієнтами і долати їх опір, використо­вуючи такі прийоми спілкування, в яких перефразову­ється, перебудовується сказане клієнтом:

Клієнт: Мій чоловік постійно дорікає мені в тому, що я вживаю наркотики, називає мене наркоманкою. Це мене просто дратує й виводить із себе.


Случайные файлы

Файл
124547.rtf
83934.rtf
35853.rtf
27771-1.rtf
118852.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.