Реферат на тему

Буддизм


ПЛАН


1. Походження релігії

2. Ідейні джерела

3. Основи віровчення

4. Буддійське Святе Письмо.

5. Різноманіття течій та напрямків буддизму.

6. Використана література.


1. Походження релігії


Найстарішою світовою релігією є буддизм, який виник понад 2,5 тис. років тому (в VIV ст. до н. е.) в Індії й незабаром набув поширення у більшості регіонів Азії. Його послідовники нині є також в Америці та Європі. Оскільки в цій релігії немає офіційної реєстрації прибічників, точно назвати кількість буддистів важко. За різними джерелами, їх приблизно 300—400 млн.

Появу вчення буддизму пов'язують із іменем Шак'я-муні (мудрецем із племені Шак'я) — він же Будда, він же Сіддхартха Гаутама. Це реальна історична особа, що жила у Північній Індії, за одними даними, в 560—480 pp. до н. е., за іншими в 566—476 або 563—473 pp. до н. є.

Згідно з буддійською міфологією Будда (санскр. будх будити, пробуджуватися; просвітлений, пробуджений) після численних перероджень прийшов на землю, аби виконати місію порятунку, вказавши людству шлях до виходу зі страждань. Для свого останнього переродження (всього їх було 550) він обрав образ царевича Сіддхартхи Гаутами.

Є кілька варіантів його біографії. Так, у тибетській версії життя Будди мало дванадцять етапів: прийняття рі-шення народитися у світі людей; сходження з неба туїпи-та; входження в лоно матері; народження; накопичення світських знань; життя в розвагах і насолодах; залишення палацу; аскетичні вправи; перемога над Марою (санскр. — той, що вбиває, знущається; демоністичне уособлення зла, бог смерті); досягнення стану Будди; проповідь дхарми (доктрини, вчення, закону життя); входження в нірвану (у буддизмі — відсутність павутини бажань).

Дізнавшись, що світ є не лише місцем радощів та втіхи, а переповнений стражданнями, Шак'ямуні пішов із дому у пошуках шляху, який би визволив його і людство загалом від цих страждань. Через сім років складного мандрівного життя завдяки самопізнанню (самоаналізу, самооцінці) царевич прозріває, знайшовши дорогу до порятунку, і одержує ім'я Будди. Після цього Будда прийшов до Сарнатху біля Бенареса і в оточенні п'яти своїх найближчих прихильників (майбутніх учнів) виголосив першу проповідь. У ній він стисло виклав основні положення свого вчення, або, за переконанням буддистів, здійснив «повороти колеса дхарми». І сорок років по тому, оточений численними учнями, він, мандруючи благодатними землями Індії, продовжував творити дива і проповідувати своє вчення. Спочатку воно мало назву дхарма, а згодом, на честь свого засновника почало називатися буддизмом. Помер Будда у 80-літньому віці в Кушинагарі. За легендою, перед смертю, лежачи під деревом у позі лева, він звернувся до ченців і мирян з такими словами: «Тепер, ченці, мені нічого більше сказати, крім того, що все створене підлягає руйнуванню! Для порятунку докладіть усіх зусиль!». Смерть Будди його послідовники називають досягненням великої нірвани. Дату смерті Будди надзвичайно шанують, розглядаючи її ще і як день народження та прозріння, а тому вона сприймається як «тричі святий день».


2. Ідейні джерела


Буддизм як віровчення, або філософія, що прагне до Абсолюту, має потужні ідейні джерела систему первісних релігійних вірувань, міфів, світоглядних систем та філософських поглядів, які було зафіксовано у Ведах.

Протягом тисячоліття авторитет Вед у Індії залишався незаперечним, і прибічники новостворених релігійних вірувань продовжували знову і знову повертатися до цієї священної книги. Не був винятком і буддизм, який, хоча й виник як негативна реакція небрахманських прошарків давньоіндійського населення на брахманізм (його ускладненість, філософський вияв теоретичних основ, корумпованість і пристосовництво жерців), все ж не заперечував брахманізму остаточно, не відкидав його основоположних ідей, а навпаки, успадкував їх. Так, була успадкована ідея, що людина це духовна істота, ув'язнена в плоті. Вона має прагнути вирватися з матеріального світу і повернутися до Бога. Було запозичено також положення про сансару і карму. Проте запозичено не механічно, а з новою інтерпретацією.

Отримують свій подальший розвиток й інші положення релігійної традиції. Так, у ведизм Сіддхартха вніс суттєві зміни, проголосивши, що у людей немає анната (душі). Немає ніякого вічного, незмінного «Я», ніякої анікка (дійсної субстанції), що переходить від одного втілення до іншого. Існування для буддиста лише набір почуттів, вражень та миттєвих турбот. Він прагне стати незалежним від випадкової природи світу, в якому живе, набути абсолютної свідомості та досконалості.

Кожен буддист вірить, що людина знаходить порятунок у трьох сферах: перша з них Будда, друга — Дхарма (вчення), третя Сангха (чернеча громада).

Успадкувавши від брахманізму й індуїзму віру в перевтілення, буддизм відрізняється від цих індійських релігій відсутністю посилань на якого-небудь бога. Будда не є ні пророком, ні месією. Це людина, яка змогла самостійно пояснити життя і знайти спосіб досягти нірвани мети кожного буддиста. Нірвана — звільнення від страждань, бажань та смертної оболонки.

Нірвана психологічний стан завершеності внутрішнього буття перед лицем буття зовнішнього, абсолютна відсутність бажань.

Буддизм суттєво відрізняється від брахманізму також своїм пантеоном богів, обрядовістю та засобами впливу на віруючих.


3. Основи віровчення


«Чотири благородні істини». В основу буддизму покладено вчення про «чотири благородні істини», що були проголошені Буддою під деревом Бодхі (пізнання) відразу після свого «пробудження».

Перша істина: жити означає страждати. Будь-яке існування є дукха (стражданням). Його неодмінно зазнає все живе. Найяскравішими формами вияву страждання є народження, хвороба, старість, смерть, необхідність терпіти навколо себе те, чого не любиш, чи навпаки, відсутність того, кого любиш, тощо.

Друга істина: є причина страждання. Вона таїться в самій людині, яка має різні бажання від прагнення жити до жадання насолод, влади, багатства тощо. Все це призводить до вчинків, що і створюють карму.

Третя істина: можна припинити страждання шляхом вивільнення від бажань. Повне викоренення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, в якому сильних почуттів немає.

Четверта істина стверджує: є шлях до припинення страждань.

«Шлях восьми сходинок». Шлях до припинення страждань це благородний серединний «шлях восьми сходинок»:

  1. праведне знання (правильне судження), яке ототожнюється з розумінням життя як поєднання смутку і страждань; праведне знання може дати тільки вчення Будди про «чотири благородні істини»;

  2. праведне прагнення рішучість виявляти співчуття до всіх живих істот;

  3. праведна мова (утвердження правди);

  4. праведна поведінка, що включає п'ять принципів:

  • не шкодити живим істотам (не вбивати);

  • не брати чужого (не красти);

  • утримуватися від заборонених статевих контактів (не торкатися чужої дружини);

  • не виголошувати марних і оманливих промов (не обманювати);

  • не вживати хмільних напоїв (не пиячити);

  1. праведний спосіб життя, тобто життя за принципами безкорисливості;

  2. праведні зусилля зусилля, які спрямовують до добра і віддаляють від зла;

  3. праведна концентрація (самоаналіз) уникнення стану, коли спонукання і бажання визначають ставлення;

  4. праведна техніка медитації (раджа-йога) вінець попередніх етапів. Це таке опанування свого тіла і дихання, яке сприяє духовній концентрації; при цьому тіло невіддільне від духу.


4. Буддійське Святе Письмо.


Святим Письмом буддистів є Трипітака (санскр. три кошики) збірка, в якій учнями Будди зафіксовано одкровення свого вчителя. Трипітака скла-далася протягом багатьох століть, набувши кінцевого оформлення на початку нашої ери. Вона має три пітаки (частини).

Перша Віная-пітака («кошик правил поведінки»), містить правила, яких необхідно дотримуватися, зокрема буддійським ченцям.

Друга Сутта-пітака («кошик сутр»), де у формі притч, повчань, бесід, легенд, афоризмів, поем, коментарів Ананди улюбленого учня Будди викладено основні положення буддизму.

Третя Абхідхарма-пітака («кошик тлумачення вчен­ня»), де розглядаються філософські, етичні питання, що турбували самого Будду.

Канонічними книгами вважаються також Сутта-ніпата збірка поем про Будду і його учнів та Джата-кі (санскр., досл. про попередні народження) збірка розповідей, казок, легенд про 550 перероджень ПІак'ямуні, що передували його останньому народженню на землі.

Буддійські собори. Єдиною формою організації буддистів є монастирі, де ченці зобов'язані дотримуватися певного статуту, підкорятися загальним зборам сангхи (чер­нечої громади) та обраному настоятелю.

Для вирішення основоположних проблем віри буддисти збираються на сангіті (собори), яких за весь період існування цієї релігії було шість.

Перший буддійський собор проходив у печері Сапта-парна монастиря Наланда в м. Раджагриха (штат Біхар) через три місяці по смерті Будди. На ньому було канонізовано буддійське Святе Письмо три книги Трипітаки Віная-, Сутта- та Абхідхарма-пітаки.

Другий собор відбувся через 100 років у Вайшалі, де стався розкол сангхи.


Случайные файлы

Файл
10773-1.rtf
107151.doc
1935-1.rtf
19079.rtf
152913.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.