Вивчення шкільної дезадаптації за картою спостереження (133091)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Актуальність дослідження. Сучасні умови життя та діяльності людини в Україні характеризуються кардинальними змінами в сфері економіки, соціальних ситуаціях та освіти. Суспільство висуває нові вимоги до розвитку особистості, зокрема її емоційної сфери – формування ініціативності, сміливості, вміння приймати самостійні рішення, швидко адаптуватися до різних умов.

Школа – важливий етап у житті школярів, оскільки саме в цей період відбувається перебудова свідомості дитини, її емоційної сфери, соціальна та психологічна адаптація до умов школи.

Посилення явищ дезадаптивного характеру в навчально-виховному процесі пов’язане із збільшенням непрогнозованих критичних ситуацій у повсякденному житті, особливо, як свідчить практика роботи школи, вони загострюються в момент вступу до школи, період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація.

Водночас психологічні характеристики дітей шкільного віку можна вважати найбільш сензитивними до навчально-виховних впливів, що робить можливим проведення ефективної роботи з профілактики й корекції емоційної дезадаптації учнів школи. Наукове обґрунтування індивідуально-психологічних та соціально-психологічних факторів емоційної дезадаптації є важливим завданням сучасної практичної психології.

У психологічній літературі проблема адаптації є досить традиційною (Ю.А. Александровський, Г.О. Балл, Ф.Б. Березін, П.С. Кузнєцов). Виявлені особливості прояву адаптаційних процесів у різних видах діяльності (Я. Стреляу, В.В. Суворова), розглянуті фактори, які детермінують цей процес (І.С. Булах, Г. Гартманн, Н. Квінн, Д. Келлі, М. Раттер, Г.О. Хомич).

Явище, протилежне процесу адаптації, – дезадаптація – трактується як процес, пов’язаний із переключенням з одних умов життя й, відповідно, звиканням до інших (Л.М. Бережнова, О.В. Хухлаєва). Серед найбільш універсальних проявів психічної дезадаптації називають преневротичні порушення, невротичні реакції та стани (Ю.А. Александровський, Ю.Ф. Антропов, Н.М. Заваденко, Т.Ю. Проскуріна, Т.Ю. Успенська, Г.О. Хомич, Ю.С. Шевченко).

Актуальним у сучасних умовах є питання комплексного вивчення дезадаптації дітей у школі. Як свідчать результати наукових досліджень (М.Р. Бітянова1, Г.М. Бреслав2, Г.В. Бурменська, І.О. Коробейников, Н.Г. Лусканова, Н.Ю. Максимова, Р.В. Овчарова та ін.), діти відчувають стан дезадаптації при систематичному шкільному навчанні. З цим пов’язані проблеми важковиховуваності та труднощів у навчанні; медико-біологічні (поведінкові, патохарактерологічні) (Ю.М. В’юнкова, Н.Л. Коновалов, О.Л. Кононко, В. Ларрі, М.Д. Сілвер та ін.) і соціопатичні дисфункції, які ускладнюють процес соціальної адаптації в будь-якому віці (В.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Л.П. Пономаренко, А.С. Співаковська, О.В. Хухлаєва та ін.).

Сьогодні від 15 до 40% дітей відчувають яскраво виявлені психологічні труднощі при адаптації до шкільного життя (Н.В. Вострокнутов, В.О. Гур’єва, Н.М. Заваденко, В.В. Ковальов, Р.В. Овчарова, Т.Ю. Успенська та ін.). Рівень дезадаптації школярів і форми її виявлення коливаються від незначних мотиваційних і поведінкових порушень до повної відмови відвідувати школу. На момент вступу до школи і період первинного засвоєння вимог, які висуває нова соціальна ситуація, зростає поширеність невротичних реакцій, нервово-психічних та соматичних розладів порівняно з дошкільним віком (Ю.Ф. Антропов, В.О. Гур’єва, Н.Т. Дубровинська, Ю.С. Шевченко, та ін.).

При дослідженні шкільної дезадаптації особлива увага приділяється окремим ознакам наприклад, стомлюванню, поведінковим порушенням, неуспішності в навчанні, без достатнього врахування всього комплексу психологічних механізмів, які визначають зміст дезадаптивного процесу та, особливо, його емоційної складової.

Таким чином, аналіз наукової і науково-методичної літератури показує, що досліджень, присвячених вивченню проблем дезадаптації школярів зокрема і за картою спостереження Д.Стотта, недостатньо, а вивчення власне емоційної дезадаптації, яка так часто спостерігається в учнів молодших класів до цього часу не проводилося.

Соціальна значущість та недостатнє вивчення цього аспекту проблеми й обумовила вибір теми курсової роботи «Вивчення шкільної дезадаптації за картою спостереження Д.Стотта»

Об’єкт дослідження – емоційна дезадаптація дітей шкільного віку за картою спостереження Д.Стотта.

Предмет дослідження – Шкільна дезадаптація за картою спостереження Д.Стотта.

Мета дослідження – виявити вплив індивідуально-психологічних і соціально-психологічних чинників на виникнення і особливості прояву емоційної дезадаптації, а також можливості її запобігання і корекції у учнів перших класів.






Розділ 1


Емоційна дезадаптація в молодшому шкільному віці виникає і розвивається під впливом соціально-психологічних і індивідуально-психологічних чинників, які обумовлюють специфіку її проявів. Зменшення впливу цих чинників можна досягти засобами комплексної психопрофілактичної і коректувальної роботи, направленої на підвищення педагогічної для психологотипу письменності батьків, вдосконалення освітньої роботи вчителів, підвищення їх комунікативної компетентності, гуманізації міжособових стосунків в класі, вироблення індивідуальної ефективної моделі поведінки в емоційно дезадаптованих школярів засобами соціально - психологічного вчення.

У психології були зроблені спроби виділення специфічних шкільних труднощів. Часто вони позначаються як шкільна дезадаптація. З точки зору одного з дослідників цієї проблеми Д. Стотта, завдання виділення типів «важких» дітей є малопродуктивним. Ефективніша, із його точки зору, дорога ретельної фіксації різних форм поведінки, що свідчать про погану пристосованість дитяти до школи. Зупинимося детальніше на методі Стотта.

Адаптація цього методу для використання в Радянському Союзі була проведена психологами Ленінградського НДІ психоневрології ім. В. М. Бехтерева (29, 44). У основі методики Стотта, направленої на виділення характеру дезадаптації дитяти до школи, лежить фіксація форм дезадаптованої поведінки за результатами тривалого спостереження за дитям.

Методика отримала назву «Карти спостережень» (КН). Поважно відзначити, що психолог може як сам проводити таке спостереження, так і використовувати досвід спостереження, знання дитяти педагогом. Опора на досвід вчителів, вихователів, класних керівників — людей, протягом довгого часу що постійно спілкуються з дітьми, спостерігають [168] їх в самих різних ситуаціях, є в роботі психолога надзвичайно істотною. Зазвичай багатством цього досвіду педагог користується інтуїтивно, і передача його іншому (наприклад, новому педагогові або шкільному психологові) виявляється досить складним завданням. Карта спостережень Стотта полегшує таку можливість. Зміст цієї методики полягає в тому, що обізнаний дитяти дорослий відзначає на спеціальному бланку ("карті") наявність у дитяти тих форм поведінки або характеристик особи, які описані в переліку симптомів дезадаптації (закреслюючи відповідний номер).

Можна сказати, що, в цілому, ніж більше закреслених клітинок в "карті", тим більше вірогідність шкільної дезадаптації. Проте значення окремих поведінкових реакцій для загального синдрому дезадаптації є різним: декілька важких порушень можуть "важити" більше, ніж безліч незначних, і певний висновок у кожному окремому випадку вимагає професійного обліку різної додаткової інформації.


Розділ 2


Аналізуючи понятійну суть адаптації, можна виділити декілька напрямів. По-перше, адаптація розглядається як сукупність властивостей, що характеризують стійкість до умов середовища, виражаючи рівень пристосування до нього.

В.І. Лебедев в процесі адаптації виділяє стан нестійкого психічній активності особи - дезадаптацію, при якій під впливом психогенних чинників відбувається розпад стереотипної системи стосунків, втрата значимих цінностей. Це супроводиться негативними емоційними переживаннями і нездатністю реально оцінити ситуацію, знайти раціональний вихід з ситуації, що склалася.

Проблема дезадаптації особи розглядається психологами і педагогами як процес, пов'язаний із зміною соціальній ситуації (До. Ст Бардін, І.П. Брязгунов, О.В. Хухлаєва і ін.); власне дезадаптація трактується як порушення, що виявляються при акцентуації характеру або під впливом психогеній (Ст А. Гурьева, Ст Е. Каган, Ст Ст Ковальов, А.Е. Лічко і ін.)

У роботі В. Е. Кагана представлене комплексне вивчення психогенної шкільної дезадаптації, що означає психогенні реакції, психогенні захворювання і психогенні формування особи дитяти, які порушують її суб'єктивний і об'єктивний статус в школі, сім'ї. Вивчення шкільної дезадаптації було також предметом досліджень С.А. Белічевої, Н.Ст Вострокнутова, Н.Л. Коновалова, Р.Ф. Кумаріни, О.Ст Новікової, Р.В. Овчарова і ін. Виявлене, що шкільна дезадаптація пов'язана з цілим рядом емоційних станів, які активізуються в таких переживаннях як тривога, напруженість, емоційне самовідчуття.

Значна кількість досліджень (Л.Ст Дзюбко, Т.Ст Землякова, СтСт Ковальов, І.А. Коробейників, Би. І. Кочубей, Н.Г. Луськанова, М. Раттер, Б. Філліпс і ін.) пряма або побічно пов'язані з емоційною дезадаптацією молодшого школяра. Більшість з них розглядають емоційну дезадаптацію на рівні дослідження механізмів стресового і постстресового стану (Р.Р. Аракелова, М.І. Буянять, К. Бютнер і ін.), емоційно-вольовій регуляції (М.І. Борішевський, Г.М. Браслав, Ю.М. Вьюнкова і ін.), стосунків (А.А. Бодальов, О.Л. Кононко, Р.Ф. кумаріни, Ю.А. Пріходько, Т.М. Тітаренко, Г.О. Хоміч), індивідуальними особливостями: повільність (інертний тип нервової системи), імпульсивність, запальність, підвищена соромливість, замкнутість, надмірна чуттєвість і підвищена збудливість нервової системи (А. Осадько, Л.П. Пономаренко), низькою самооцінкою (До. Ст Бардін, А. Валлон, М. Ф. Дементьева, M. Герберт).


Случайные файлы

Файл
132086.rtf
74150.rtf
ref-17327.doc
125668.rtf
kursovik.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.